3. Територіальна і галузева структура господарства регіону

Територіальна і галузева структура економічного регіону має свої особливості. Галузями спеціалізації регіону є: деревообробна і целю­лозно-паперова, легка та харчова промисловість, електроенергетика, паливна, хімічна і нафтохімічна промисловість, машинобудування і металообробка, промисловість будівельних матеріалів. У регіоні роз­винутий агропромисловий комплекс, транспорт, галузі соціально-куль­турної сфери. Однак частка промислового виробництва у регіоні мен­ша, ніж у середньому по Україні. У регіоні достатньо висока питома вага сільськогосподарського виробництва. Регіон також спеціалізується у галузі культурно-оздоровчого та туристичного напряму, маючи розвинутий рекреаційний комплекс, який перевищує середній по Україні.

Особливий вплив на економічний регіон чинить Львівська обл., де вартість основних виробничих і невиробничих фондів приблизно однакова. Це характеризує розвиток в області виробництва товарів та сфери послуг. Серед виробничих фондів за балансовою вартістю в регіоні на першому місці - промисловість. Іншою істотною особливі­стю Карпатського регіону є переважання в структурі фондів транс­порту і зв'язку, де зосереджена третина основних фондів. Це пов'яза­но з транскордонною торгівлею, міжнародними перевезеннями дер­жавного значення.

Показники вартості основних виробничих фондів у будівництві, торгівлі та громадському харчуванні на рівні середніх по Україні. У Карпатському регіоні дещо краще розвивається житлово-комунальне господарство.

Як і в Україні загалом, регіону необхідно збільшувати обсяги капі­тальних вкладень для диверсифікації та санації виробництв. На сьо­годні їх обсяг недостатній і є найнижчим серед інших регіонів. Він становить лише 9,1 % загального обсягу капітальних вкладень від України. У цій ситуації треба шукати власні внутрішні резерви, залу­чати як внутрішніх, так і іноземних інвесторів на технічне переоснащення і реконструкцію діючих підприємств. Варто ширше впровад­жувати нові технології та забезпечувати виробництво конкурентосп­роможної продукції. Капітальні вкладення необхідно скеровувати в галузі, які дають швидку віддачу (лісопереробну, меблеву, легку та харчову промисловість, хімічну та нафтогазовидобувну, рекреаційний ком­плекс, місцеві традиційні промисли, суміжні виробництва).

Промисловість. Економічний регіон характеризується багато­галузевим виробничим комплексом, в якому основне місце належить галузям обробної промисловості, зокрема: електроенергетиці, машинобудуванню і металообробці, деревообробній і целюлозно-паперовій, хімічній і нафтохімічній, харчовій та легкій промисловості. Регіон, як і Україна в цілому, переживає економічну кризу і спад виробництва. На сьогодні всі перелічені галузі промислового виробництва мають перспективу для свого розвитку.

Обсяги виробництва галузей регіону та їх питома вага як у структурі регіону, так і в Україні в цілому показана у табл. 17.1.

Як видно із таблиці, традиційними і провідними галузями для регіону є: лісова, деревообробна і целюлозно-паперова - 24 % від обся­гу виробництва в Україні, відповідно легка промисловість - 19,7 %, промисловість будівельних матеріалів - 11,8 %, харчова - 8,1 %, паливна- 8 %. В цілому промисловість економічного регіону дещо відстає від загальноукраїнських показників, це спричинили як історичні, так і економічні чинники.

Паливно-енергетичнийкомплекс. Сюди входять: електроенер­гетика, вугільна, газова, нафтова, нафтопереробна та торф'яна про­мисловість. Економічний регіон повністю забезпечує власні потреби в електроенергії, а Бурштинська ТЕС потужністю 2,4 млн. кВт/год, яка входить в систему «Євроенерго», частково трансформує її в Європу.

Висока освоєність Львівсько-Волинського вугільного басейну супроводжується старінням існуючих шахт. Недостатність інвестицій не дозволяє нарощувати і підтримувати на належному рівні вугледобування, що погіршує паливозабезпеченість місцевих електростанцій і стабільність їх роботи, особливо в години «пік» осінньо-зимового періоду.

Нафтопереробна промисловість зосереджена в Дрогобичі, Бориславі Львівської обл. та Долинсьому, Надвірнянському і Рожнятівському районах Івано-Франківської області.

Однак через недостатню кількість сировинних ресурсів (нафти) потужності використовуються лише на половину. Крім Цього, на перс­пективу необхідно вдосконалювати технологію переробки нафти з метою більш глибокої її переробки і збільшення виходу нафтопродуктів.

Машинобудування в регіоні спеціалізується на виробництві ли­варного обладнання, нафтопромислового устаткування та устаткуван­ня для тваринництва і кормовиробництва, виготовлення ковальсько-пресових машин, автокранів, навантажувачів, автобусів, складної по­бутової техніки (телевізори, пральні машини тощо).

У галузевій структурі хімічної промисловості переважать во­домісткі галузі: гірничохімічна, основна хімія, промисловість хімічних волокон та синтетичних барвників. Калуське ВАТ «Оріана» переробляє продукцію, напівфабрикати Надвірянського і Дрогобицького НПЗ, а також місцевих складних полімерних руд. Тут функціонує виробництво калійних добрив, вінілхлориду, поліетилену та поліпропілену, по-лікарбоцину, цинебу хлор, каустичної соди, миючих речовин, магнію. У великих обсягах продукція цього концерну експортується за межі регіону.

У структурі лісового комплексу основу становлять лісова, де­евообробна і целюлозно-паперова промисловість. Регіон має перс­пективу для подальшого розвитку виробництва меблів, які є конкурентоспроможними на вітчизняному ринку.

Будівельний комплекс регіону на сьогодні незбалансований з виробничими програмами. Необхідно відновлювати і нарощувати ви­робничі потужності, оскільки йде тенденція до зростання обсягів будівництва як в промисловості, так і в соціальному напрямку. Цього вимагають можливості зростання обсягів капітальних вкладень у на­родне господарство.

Агропромисловийкомплекс. Як уже було сказано, Карпатський економічний регіон характеризується сприятливими кліматичними природними ресурсами для ведення і розвитку сільськогосподарського виробництва. Однак регіон має свої специфічні особливості. Його північна частина розташована в поліській зоні, східна - це лісостепова зона, тепла - Закарпатська, південна - гірська Карпатська. Карпати поділяють на 6 сільськогосподарських виробничих підзон: Перед-карпатську низовину, Передкарпатську передгірську, Гірську західну, Гірську східну, Закарпатську передгірську, Закарпатську низинну.

Передкарпатська низовина - підзона, що характеризується роз­витком тваринництва і технічних культур. У тваринництві переважає м'ясо-молочне скотарство та напівсальне свинарство. Тут сприятливі умови для розвитку птахівництва і риборозведення. Посіви зернових і технічних культур у цій підзоні займають найбільшу питому вагу в Карпатському регіоні. З технічних культур провідне місце займають цукрові буряки, льон, соняшник, ріпак озимий, тютюн.

У Передкарпатській передгірській підзоні провідне місце зай­має тваринництво. Питома вага рільництва незначна, але тут зростає частка садівництва. У тваринництві переважає молочно-м'ясне ско­тарство. У структурі тваринництва питому вагу вівчарства значно перевищують показники свинарства і птахівництва. Товарною про­дукцією рільництва є технічні культури (льон, тютюн) і овочі.

У гірській західній підзоні основним напрямом сільськогоспо­дарського виробництва є тваринництво. В підзоні сприятливі умови для ведення вовно-молочно-м'ясного вівчарства та м'ясного свинарства. З технічних культур тут вирощують льон-довгунець.

У гірській східній підзоні провідною галуззю також є м'ясо-мо­лочне скотарство і вовно-м'ясне вівчарство. Рільництво практично відсутнє, а невеликі земельні площі використовуються в основному під посіви кормових культур (кормовий буряк, овес, багаторічні трави).

Закарпатська низинна підзона є найбільш сприятлива для розвитку садівництва і виноградарства. Разом з тим тут розвиваються молочно-м'ясне скотарство, м'ясне свинарство і вовно-молочне вівчарство. Основою їх розвитку є кормова база (кормові культури, кукурудза, багаторічні трави, пасовища).

У Закарпатській передгірській підзоні переважає різногалузеве господарство. Колективні сільськогосподарські підприємства спеціалізуються на молочно-м'ясному скотарстві, напівсальному сви­нарстві, напівтонкорунному вовно-м'ясному вівчарстві. У цій підзоні розвинуте виноградарство, садівництво, ягідництво, а також технічні культури: тютюн та соняшник, овочеві культури та зернові.

У харчовій промисловості економічного регіону профілюючими галузями є м'ясна, молочна, борошномельна, хлібопекарська, кондитерсь­ка, цукрова. Історично і традиційно склалося, що в Карпатському еко­номічному регіоні рівень споживання основних продуктів харчування населення нижчий від сереньоукраїнських показників, зокрема білкової групи (м'ясо, риба, цукор, олія).

Транспорт. Карпатський економічний регіон має достатньо густу розвинену мережу залізничного і автомобільного транспорту. Головні шляхи виходять на західний кордон України в Польщу, Угорщину, Словаччину, Румунію, Молдову.

Міжнародний аеропорт Львова з'єднує регіон з багатьма країнами світу, який перевозить, крім пасажирів, і вантажі.

Найбільше пасажирів і вантажів перевозиться автомобільним транс­портом, якому сприяє розгалужена мережа автошляхів з твердим покриттям.

Залізничний транспорт регіону також високо розвинутий: загальна довжина залізничної колії-2887 км, в т.ч. електрифіковані 1023 км, які проходять через головні магістралі: Київ-Чоп, Київ-Львів-Перемишль, Львів-Стрий-Мукачеве. Основні вантажі, що перевозяться залізни­цею: вугілля, мінеральні добрива, гірничо-хімічна і хімічна продукція, нафта і нафтопродукти, лісоматеріали, будівельні матеріали, сировина і продукція харчової промисловості. Через територію регіону прохо­дять нафтогазопроводи «Дружба», Уренгой-Помари-Ужгород, «Союз», через які з Росії транспортується на Захід нафта, газ, а також трубопровід Броди-Дрогобич, через який перекачується бензин, ке-росин і нафта, та діє етиленопровід, який з'єднує Угорщину, Тісойській хімкомбінат і Калуський концерн «Оріана».

Зовнішньоекономічна діяльність. Експорт Карпатського регі­ону становить всього 5,3 % у загальному експорті України, але його продукція є досить важливою: хімічна і нафтохімічна, машини, дере­вина і вироби з неї, меблі, м'ясо, вовна, плодоовочеві консерви та інша сільськогосподарська продукція. В експортній діяльності задіяні понад 2,3 тис. підприємств. Валютні надходження дозволяють підтримувати і розширювати виробничий потенціал, особливо в експорт­ному секторі.

Імпорт регіону становить 5,1 % від всього по Україні. В першу чер­гу, імпортуються вироби критичного напрямку -ліки, нафта, газ, спе­цифічна сировина тощо. Сальдо експорту-імпорту є додатнім (в ме­жах 65 млн. дол. США за 2005 р.).

Подальший напрямок покращення зовнішньоекономічної діяльності - це вдосконалення структури експорту, підвищення її конкурентоспроможності.

Розвиток соціальної сфери. Як і по всій країні економічна кри­за значно вплинула на соціальний розвиток економічного регіону. Погіршилась більшість основних показників, відбулось падіння з обсягу надання послуг у торгівлі, громадському харчуванні, побутовому обслуговуванні, медичному забезпеченні і освітній галузі. Лише за­безпеченість населення житлом у середньому на одного жителя є вищою ніж у 1990 р. Але це також не за рахунок збільшення його будівництва, а в зв'язку з міграцією населення.

Карпатський регіон має свої специфічні особливості. Тут має місце порівняно висока питома вага споживання товарних ресурсів з осо­бистих підсобних господарств, а тому більш низькою є частка і обсяг витрат населення на купівлю товарів в мережі торгівлі.

В останній час поліпшується забезпеченість населення амбулатор­но-поліклінічними закладами завдяки розширенню мережі комер­ційних аптек, лікарень, поліклінік. Збільшується кількість студентів у вищих навчальних закладах освіти всіх рівнів акредитації. Цьому сприяють навчальні заклади недержавної форми навчання, які становлять понад 20 %.

Зростає підготовка кваліфікованих робітників у професійно-навчаль­них виховних закладах, що сприяє залученню молоді до суспільно-корисної праці, розширенню виробництва.

Екологічна ситуація. Сприятливі кліматичні умови, наявність великої кількості родовищ мінеральних вод, лікувальних грязей, озо­кериту визначають придатність Карпатського економічного регіону для розвитку рекреаційного господарства різного напряму. У регіоні роз­міщено 249 рекреаційних закладів тривалого перебування місткістю близько 36 тис. місць. В них санаторно-курортні заклади становлять 46 %, заклади оздоровлення та відпочинку - 35 % від загальної кількості. У регіоні нараховується 40 туристичних об'єктів, з них - 46 % - це туристичні бази місткістю близько 3,9 тис. місць. Найбільше їх (одна третина) припадає на Львівську і Закарпатську обл., Івано-Франківську та Чернівецьку обл. припадає близько 19 % місць.

Карпати - це єдиний регіон в Україні, де створені всі можливості для розвитку гірськолижного спорту. Основні зони - Славська і Роз-луцька (Львівська обл.), Рахівська і Воловецька (Закарпатська обл.), Ворохтянська і Буковельська (Івано-Франківська обл.). До речі, гірськолижна турбаза «Буковель» в найближчій період стане найбільш по­тужною у Карпатському регіоні.

Економічний регіон має найбагатіші мисливські угіддя в Україні. В регіоні є відповідні умови для організації водних видів спорту завдяки наявності річок Прут, Тиса, Дністер, Черемош, Уж. В Яремче в даний час уже діє човникова база гірсько-водного спорту. У Карпатах є умови для розвитку альпінізму.

Карпатський регіон має достатньо потужну спадщину історико-культурних ресурсів, до яких належать пам'ятки історії, архітектури, культурні цінності, шедеври мистецтв, чисельні замки, палаци, мона­стирі різних епох, якими багаті старовинні міста регіону - Львів, Жов-ква, Галич, Чернівці, Ужгород, Мукачеве.