Автомобільний

Т Е О: + велика маневреність і швидкість, вантажі - безпосередньо до споживачів ® зручний для перевезень на короткі відстані (будівництво, АПК) термінових і малогабаритних вантажів, для перевалки вантажів з одного виду транспорту на інший; для масових перевезень вантажів на невеликі відстані, для технологічних перевезень (всередині підприємства)

(-) собівартість перевезень вища, ніж на залізничному - один із найдорожчих (великі експлуатаційні витрати); мала вантажопідйомність; екологічні проблеми.

В Україні розгалуджена мережа автодоріг. Загальна їх довжна більше 160 тис. км, у т.ч. із твердим покриттям 150 тис. км.

Найважливіші автомагістралі: Київ - Брест; Москва - Харків- Сімферополь; Дніпропетровськ - Запоріжжя - Сімферополь; Львів - Київ , Київ – Москва; Харків - Ростов-на-Дону .

Спеціалізація: продукція сільського господарства, харчової, легкої промисловості; будівельні матеріали; хімічна продукція та ін.

Водний транспорт: морський, річковий.

+ використовує природні шляхи сполучення - невеликі витрати на їх обладнання; небагато палива ® низька собівартість при перевезеннях на великі відстані;

перевезення новими типами суден («море - ріка - море », контейнеровози, ліхтеровози) знижують собівартість перевезень => найбільш дешевий для масових і об’ємних вантажів, що не потребують термінової доставки.

(-) низька швидкість руху; сезонність роботи; напрямок не завжди збігається з необхідним; екологічні проблеми ( аварії, забруднення вод).

Морський транспорт

Загальна довжина морської берегової лінії України понад 2000 км. У складі морського транспорту України: Чорноморське (ЧМП), Азовське (АМП), Українське Дунайське (УДП) пароплавства.

Чорне море Головні порти: Одеса, Іллічівськ, Севастополь, Ялта, Феодосія та ін. Порти « ріка - море» - Херсон, Миколаїв, Рені, Ізмаїл. Паромні переправи: Іллічівськ – Варна (Болгарія), Іллічівськ – Поті (Грузія), Керч-Тамань (Росія)

Азовське море: Маріуполь, Бердянськ, Керч та ін.

Вантажі:- кам'яне вугілля, залізні і марганцеві руди, кокс, чорні метали, ліс, цукор, хімічні продукти й ін.; імпортні - нафта, машини, устаткування, мінерально-сировинні ресурси, зерно, фрукти, чай, кава, напої, продукти харчування та ін.

Українське Дунайське пароплавство (УДП) - Ізмаїл, Кілія, Рені.

Річковий транспорт тісно взаємодіє з залізничним і морським. Загальна довжина судноплавних ділянок рік складає 4,4 тис. км; експлуатується приблизно 3,2 тис. км судноплавних шляхів: Дніпро, Десна, Прип'ять, Південний Буг, Сіверський, Дністер, Дунай

Вантажі: будівельні матеріали, вугілля, кокс, нафтопродукти, руди, метали, металобрухт, зерно, овочі, ліс та ін.

Повітряний транспорт

(+) велика швидкість, мало залежить від рел’єфу

(-) дуже дорогий, мала вантажопідйомність, залежність від метеоумов

®для перевезення пасажирів, для термінових, цінних вантажів, пошти.

Найбільші аеропорти: Київ, Харків, Донецьк, Дніпропетровськ, Одеса, Львів, Запоріжжя, Сімферополь.

Трубопровідний транспорт:

+ будується в 3-5 разів швидше і дешевше, ніж залізничний; не залежить від погоди і сезону; робота безперервна, без зупинок; зв'язок по найкоротшій відстані; невеликі витрати матеріалів ® низька собівартість перевезень.

(-) транспортування, в основному, рідин і газів;

В Україні найбільша густота на Заході і Сході. 35 тис. км газопроводів великого діаметру, 4 тис. км нафтопроводів, 4,5 тис. км нафтопродуктопроводів. Україна - один із наймогутніших у світі транспортувальників нафти і газу з Росії і Туркменії в Європу.

Вантажі: нафта, нафтопродукти, гази, хімічні продукти (аміак, етилен ).

Розробки: транспортування подрібненого вугілля, руди ( з водою).

Нафтопроводами (НП) поставляється 93, 6% усієї споживаної нафти.12 магістральних нафтопроводів (2,6 тис. км), транзит через Україну в Європу. НП «Дружба»; Гнідинці - Прилуки (Чернігівська обл.); Кременчук - Черкаси; Самара –Лисичанськ - Кременчук - Херсон - Одеса (сибірська нафта) і ін. Розширення нафтотерміналу в Одесі - трансєвразійський нафтотранспортний коридор - НП Одеса - Броди (Львівська обл.) – 674 км

Газопроводи(ГП) Шебелинка – Харків, Шебелинка – Київ, Шебелинка - Одеса – Кишинів, Транзит: ГП «Союз», Уренгой – Ужгород, Ставрополь (Росія) – Луганськ, Братерство” – з Долини ( Івано – Франківська обл.) до Угорщини і Словаччини“, “Прогрес” – з Росіії до Західної Європи.

Продуктопроводи – аміакопровод Тол‘яті (Росія) – Горлівка – Одеса.

Проблеми і завдання транспортного комплексу

Актуальна проблема транспортного комплексу - поліпшення стану його виробничої бази, оновлення рухомого складу на основі розвитку вітчизняного транспортного машинобудування. Для створення системи інтермодульних перевезень передбачається виробництво спеціалізованих технічних засобів — контейнерів, змінних кузовів, платформ для перевезення автопоїздів.

Перехід на нові принципи організації та управління транспортним процесом на основі новітніх інформаційних технологій та сучасного маркетингу, запровадження автоматизованих центрів управління доставкою вантажів. Ефективне державне регулювання діяльності транспортних підприємств за такими напрямами:

- створення ринку транспортних послуг;

- забезпечення технологічної та екологічної безпеки транспорту;

- активізація міжнародної діяльності транспортних підприємств.

- використання вантажної бази вітчизняного морського флоту як галузі транспортного комплексу з певним валютним ресурсом, створення власної інформаційної бази щодо кон'юнктури світового фрахтового ринку.

Збільшення загального обсягу перевезення вантажів, пропускної і провізної спроможності залізничних магістралей, будівництво та реконструкція автомобільних шляхів, під'їзних шляхів з твердим покриттям до сільських населених пунктів, внутрішньогосподарських шляхів з твердим покриттям, спорудження нових та реконструкція старих залізничних вузлів, станцій, морських та річкових портів, аеропортів, вантажних і пасажирських автопарків, станцій технічного обслуговування, поповнення рухомого складу транспортної системи великовантажними та швидкохідними комфортабельними суднами, літаками та автомобілями, розвиток усіх видів транспорту.

Розвиваток транспорту за рахунок інтенсивних чинників, удосконалення структури вантажо- і пасажиро-обороту, скорочення матеріальних ресурсів, питомих витрат на перевезення, поліпшення всіх основних техніко-економічних показників роботи транспорту і підвищення якості розподілу вантажів між окремими його видами.