3. Територіальна і галузева структура господарства регіону

Територіально-галузеву структуру Причорноморського економічного регіону визначає його спеціалізація, яка характеризується перева­жанням галузей, що надають населенню послуги (52,8 %). Серед них найбільшу питому вагу мають транспорт, зв'язок та галузі соціально-культурної сфери і сфери обігу.

Промисловість в регіоні посідає провідне місце. Показники територіально-галузевої структури промисловості регіону наведені у табл. 18.3.1.

В економічному регіоні паливно-енергетичні ресурси не забезпе­чують власних потреб. Із розвіданих запасів експлуатуються родови­ща природного газу Криму: Глібовське, Задорненське, Джанкойське, Стрілецьке. В регіон завозяться: вугілля - з Донбасу, нафта - з Повол­жя та Кавказу, а також газ, електроенергія - зі Східного та При­дніпровського регіонів. На власних енергоресурсах працюють: Каховсь­ка ГЕС на Дніпрі та малопотужні - Первомайська, Костянтинівська і Вознесенська на Південному Бузі. У регіоні діють теплові електрос­танції: Сімферопольська, Севастопольська, Одеська, Миколаївська, Херсонська, Керченська. У Миколаївській області споруджена і діє Південноукраїнська АЕС.

Машинобудування і металообробка охоплюють такі галузі спеціалізації: суднобудування і судноремонт, сільськогосподарське ма­шинобудування, верстатобудування, обладнання харчової промисло­вості, електронне, електротехнічне машинобудування, приладобудування. Тут налагоджено випуск велико- і маловантажних суден, пла­вучих кранів, доків, металорізальних верстатів, кукурудзозбиральних комбайнів, тракторних плугів, устаткування для харчової промисло­вості (млинарське, виноробне, холодильне, для консервного вироб­ництва), важких кранів, будівельно-шляхових машин тощо.

У регіоні виготовляється преважна частина морських і річкових суден країни. Центри морського суднобудування: Миколаїв, Херсон, Керченський суднобудівний завод. Судноремонтні заводи є в Одесі, Іллічівську, Ізмаїлі, Кілії. Серед підприємств сільськогосподарського машинобудування провідне місце належить Херсонському комбайно­вому заводу та Одеському, Сімферопольському і Джанкойському заво­дам, що виготовляють запасні частини і обладнання для сільськогосподарських машин.

В Одесі зосереджено виробництво радіально-свердлильних вер­статів (універсальні і координаторозточні верстати з програмним уп­равлінням, ковальсько-пресове обладнання). У Новій Каховці, Херсоні, Первомайську, Сімферополі, Одесі виготовляють електричне і енергетичне устаткування.

Металургійний комплекс представлений Камиш-Бурунським залі­зорудним комбінатом біля Керчі. Він видобуває залізну руду, збагачує та агломерує її з вапняком і постачає на металургійний завод «Азов-сталь» (м. Маріуполь). У м. Балаклаві є родовища високоякісних флю­сових вапняків, які видобуваються і поставляються у Маріуполь і За­поріжжя. Поряд з Миколаєвим розташований глиноземний завод. Переробна металургія представлена Одеським сталедротовим заво­дом, цехами малої металургії великих машинобудівних заводів Одеси, Миколаєва та Херсона.

Хімічна промисловість Причорноморського регіону включає: основну хімію (міндобрива: суперфосфат, азотні, амофос; сірчана кис­лота, сода, бром та його сполуки, двоокис титану, мідний купорос тощо); малотоннажне хімічне виробництво (хіміко-фармацевтика, побутова хімія, парфумерно-косметична промисловість; лакофарбове виробництво; переробка полімерних матеріалів).

Основні підприємства: виробниче об'єднання «Хімпром» у Севас­тополі; «Титан» у Красноперекопську; хімічний завод у Саках; Одесь­кий суперфосфатний, припортовий азотнотуковий завод; хіміко-фармацевтичний та лакофарбовий заводи в Одесі; Кримський завод дво­окису титану; Сімферопольський завод пластмасових виробів для ма­шинобудування; парфумерно-косметичний комбінат у Миколаєві. Пра­цюють Південно-Сиваський магнезійний завод, нафтопереробні за­води в Херсоні та Одесі.

У регіоні працюють підприємства целюлозно-паперової промис­ловості: Цюрупинський целюлозно-паперовий комбінат та Ізмаїльсь­кий целюлозно-картонний комбінат.

Промисловість будівельнихматеріалів представлена крупни­ми підприємствами: Миколаївським цементним заводом та Балаклавським цементно-шиферним комбінатом. Крім того, в кожній об­ласті і АР Крим є заводи стінових матеріалів (цегла і блоки). У регіоні виготовляють залізобетонні вироби, м'яку покрівлю, лінолеум.

Легка промисловість. Підприємства легкої промисловості в основнму зосереджені в обласних центрах. Головна галузь - це ба­вовняна, представлена вона Херсонським бавовняним комбінатом. Ця галузь виготовляє близько 20 % тканин країни. Вовняні фабрики працюють в Одесі і Татарбунарах. Трикотажні комбінати є в Мико­лаєві, Одесі, Херсоні. Працюють підприємства швейної та шкіряно-взуттєвої галузі в Одесі, Сімферополі, Миколаєві.

Агропромисловий комплекс має зерново-тваринницький на­прям. У загальноукраїнському поділі праці регіон вирізняється вироб­ництвом зерна (майже третина України), соняшнику, винограду, фруктів, овочів, м'яса і вовни. Виробництво валової продукції сільсько­го господарства в загальному обсязі України становить 14,4 %. Сільське господарство регіону є багатогалузевим. Провідну роль у землеробстві відіграє зернове виробництво. Основними зерновими культурами є озима пшениця, кукурудза, ячмінь, просо. На полях штучного зрошен­ня, біля Північно-Кримського каналу та у гирлі річок вирощують рис. Серед технічних культур провідними є соняшник (30 % посівів в Україні), зосереджений в основному в Одеській і Миколаївській областях; ефіроолійні (коріандр, троянда, лаванда, шавлія та ін.), які вирощують в більшості у передгірських і гірських районах Криму; тютюн (лісостепові райони Одеської області та південного берегу і передгір'я Криму); цукрові буряки (лісостеп Одещини та північний степ Миколаївщини). Регіон вирощує овоче-баштанні культури (помідори, перець солодкий, баклажани і кабачки, кавуни та дині), якими забезпе­чує потреби інших регіонів.

Причорноморський економічний регіон спеціалізується на садів­ництві і виноградарстві. Найбільше плодів збирають в АР Крим та в Одеській області. У насадженнях домінують абрикоси, персики, черешня, вишня, слива, яблуня, груша, грецький горіх, мигдаль.

Тваринництво має молочно-м'ясний напрям. Тут зосереджено майже 20 % великої рогатої худоби, свиней і близько 40 % овець.

У регіоні можна виділити такі сільськогосподарські зони: виноградарсько-зерново-олійна з садівництвом і молочно-м'ясним тварин­ництвом - південні райони Одеської, Миколаївської, Херсонської об­ластей; зерново-олійна з виробництвом цукрових буряків і молочно-м'ясним тваринництвом - північні райони Одеської, Миколаївської і Херсонської областей; овочево-молочна приміського типу - навколо Одеси, Миколаєва, Херсона; виноградно-тютюнова з молочно-м'яс­ним тваринництвом, зокрема вівчарством, - передгір'я Криму, Півден­ний берег Криму.

Харчова промисловість займає 34 % продукції промисловості регіону. Провідні галузі належать м'ясній, маслосироробній і молочній, виноробній, хлібопекарській, плодоовочевій та рибній промисловості. У регіоні зосереджений найбільший у країні рибопереробний комп­лекс. Найбільші центри рибної промисловості: Одеса, Керч, Севасто­поль, Очаків, Бєлгород-Дністровський, Генічеськ, Ялта, Кілія, Вилкове. Центри виноробної промисловості: Масандра, Сімферополь, Алушта, Судак, Феодосія, Одеса, Херсон. Олійножирові підприємства: Оде­са, Херсон, Миколаїв, Вознесенськ. Цукрові заводи: Котовськ, Одеса, Первомайськ, Засілля. Виробництво м'яса зосереджене в Одесі, Миколаєві, Херсоні, Ізмаїлі, Сімферополі, Керчі, Первомайську, Вознесенську. Центри тютюново-фармацевтичної галузі - Ялта, Сімферо­поль, Феодосія; ефіроолійної - Сімферополь, Бахчисарай, Алушта, Судак.

Капіталовкладення за останній період дещо скоротились. Важ­ливим фактором капіталовкладень є їх обсяг на душу населення. Од­нак їх обсяг дещо нижчий, ніж в середньому по Україні (238 грн).

Будівельний комплекс регіону. У його систему входить про­мисловість будівельних матеріалів, виробництво збірних залізобетон­них і бетонних конструкцій та деталей, цегли, черепиці. Регіон багатий на нерудні будівельні матеріали: облицювальний мармуровий вап­няк і будівельний камінь у Криму і Одеській області, граніти у Мико­лаївській області. Функціонують цементні заводи: Миколаївський, Бах­чисарайський і Одеський.

Перспектива розвитку будівництва і будівельної індустрії залежить від поліпшення загальноекономічної ситуації як у державі, так і в регіоні.

Транспорт і зв'язок. Географічне положення регіону, специфіка територіальної організації господарства, природні умови сприяли розвитку морського, залізничного, автомобільного, річкового, трубо­провідного та повітряного видів транспорту, які формують єдину транс­портну систему і виступають єдиним цілим.

Головним у регіоні є морський транспорт (Азово-Чорноморське і Дунайське пароплавство). На морському узбережжі і на Дунаї розташова­но 12 основних портів, з яких найбільші - Іллічевськ, Одеса, Керч, Ми­колаїв, Херсон, Ізмаїл.

Найбільший обсяг пасажиропотоків припадає на порти Чорного моря - Севастополь, Ялту, Євпаторію, Одесу. У структурі перевезен­ня вантажів морським транспортом найбільша частка припадає на Одеську обл., Херсонську і Миколаївську. Щодо річкового транспорту, то у перевезенні вантажів і пасажирів провідне місце належить Дніпровському басейну (майже половина водних шляхів). Головними річковими портами є Миколаївський, Херсонський, Ново-Каховський, Гола Пристань, Ізмаїльський, Бєлгород-Дністровський.

Важливу роль відіграє залізничний транспорт. Його густота в регі­оні становить майже 33 км/1000 км². Експлуатаційна довжина заліз­ничних магістралей загального користування становить майже 30 тис. км. Регіон має прямі зв'язки майже з усіма регіонами України.

Автомобільний транспорт має не менш велике значення в економіці регіону. Його загальна довжина становить 24,5 тис. км. У Криму діє єдина в країні міжміська тролейбусна лінія Сімферополь - Ялта.

У регіоні достатньо розвинутий трубопровідний транспорт. Через регіон проходить транзитний газопровід Шебелинка (Харківська обл.) - Дніпропетровськ - Одеса - Кишинів (Молдова). Завершено будів­ництво нафтопроводу Одеса - Броди (Львівська обл.) та нафтотерміналу в Одесі.

Соціальна сфера є важливим напрямом забезпечення потреб населення у житлі, комунальних та побутових об'єктах. Регіон в цьо­му напрямку має свою специфіку і цій справі приділяється достатньо уваги. Зокрема, освіті, охороні здоров'я, розвитку їх матеріально-тех­нічної бази, впровадженню найновіших досягнень науки і техніки. Тут приділяється велика увага збереженню та розширенню надання по­слуг населенню в галузі культури і мистецтва. У регіоні діє 24 театри, 48 музеїв, 2912 бібліотек та 2631 заклад клубного типу.

Зовнішньоекономічна діяльність. На зовнішню економічну діяльність добре впливає географічне розташування економічного ре­гіону. Регіон має вихід у світовий океан. Це морські ворота України, через які здійснюється велика кількість зовнішньоекономічних опе­рацій.

Питома вага регіону в зовнішньоекономічній діяльності України ста­новить 9,4 % експорту і 6,9 % загального обсягу імпорту товарів.

Достатньо тісні зв'язки Причорноморського економічного регіону з іншими регіонами України. У регіон постачаються електроенергія, ву­гілля, нафта, газ, метал, лісоматеріали, машини і технологічне облад­нання, продукція легкої промисловості, цукор, картопля. До інших рег­іонів України відправляють пшеницю, олію, виноград, вина, фрукти, агломерат, тракторні причепи, трояндову і лавандову олії, устаткування для харчової промисловості, рибу, рибопродукти. Економічний регіон має велике значення у вирішенні проблеми нафти в Україні. Опрацьо­вується декілька варіантів її доставки. Найбільш оптимальною є достав­ка у порти Одеси танкерним флотом з країн Близького Сходу й Півден­ного Середземномор'я, перевантаження її в Одесі й перекачування на­фтопроводами на нафтопереробні заводи Херсону, Кременчука й Лисичанська. У перспективі - через нафтопровід Одеса-Броди і в Європу. Така схема транспортування нафти забезпечуватиме економічну незалежність України завдяки можливості закупівлі нафти в багатьох дер­жавах і транспортування її безпосередньо в Україну без транзиту через інші країни.

Екологічна ситуація. Як і в Україні загалом, у Причорноморсь­кому економічному регіоні питання екологічної безпеки є актуальними. Екологічно небезпечні ситуації виникають через техногенний вплив на довкілля, що є наслідком тривалої господарської діяльності без ураху­вання екологічних вимог. Викиди хімічної, газової промисловості та автотранспорту формують основну частину забруднення в регіоні. Еко­логічно небезпечними відходами галузей промисловості постійно заб­руднюються всі великі річки регіону та їх притоки, Чорне і Азовське моря, куди потрапляють забруднюючі речовини з найбільш індустріа­льних центрів України і Європи (особливо р. Дунай).

Найбільш забрудненими є морські води порту Одеса, де середня концентрація за об'ємом фенолу становить 8 ГДК (гранично допус­тимих концентрацій). Найбільш забрудненим районом вважається північно-західна частина Чорного моря. За оцінками міжнародних ек­спертів, економічні втрати від забруднення, скорочення рибного про­мислу і туризму в басейні Чорного моря становлять близько 500 млн. доларів США щорічно.

Сильно забруднює повітря автотранспорт. В АР Крим викиди ав­тотранспорту становлять близько 80 % загального об'єму викидів у атмосферу.

Питома вага регіону в об'ємах скидання забруднених стічних вод без очищення в природні поверхневі водні об'єкти становить 13,1 % від загальних обсягів в Україні, а також залпові аварійні забруднення водних об'єктів - 18,1 % до України, значна частина з них припадає на Одеську область.

Незбалансованість розвитку окремих галузей економіки, недотриман­ня природозберігаючої екологічної політики в розвитку промисловості, сільського господарства, будівництва негативно впливає на стан навко­лишнього середовища.