Тема 6. Механізм реалізації регіональної економічної політики

6.1. Сутність механізму і основні важелі реалізації державної регіональної економічної політики

6.2. Принципи державної регіональної економічної політики.

6.3. Спеціальні (вільні) економічні зони - один із засобів реалізації регіональної економічної політики.

6.1. Сутність механізму і основні важелі реалізації державної регіональної економічної політики

Механізм реалізації державної регіональної економічної політики (ДРЕП) - це система економічних важелів та організаційно-економічних засобів впливу на просторову організацію продуктивних сил → забезпечення соціально-економічного розвитку регіонів, удосконалення структури їх господарства. Система важелів має забезпечити рівновагу між економічною доцільністю та соціальною ефективністю.

Основні складові механізму ДРЕП України:

- законодавчо-нормативна база - основа бюджетної системи і міжбюджетних взаємовідносин; через законодавчу базу держава спрямовує політику на підвищення економічної самостійності територій.

- прогнозування і програмування соціально-економічного розвитку регіонів та різних форм територіальної організації продуктивних сил (створення спеціальних, (вільних) економічних зон, міжрегіональне та прикордонне співробітництво тощо).

- державне бюджетно-фінансове регулювання, селективна підтримка окремих регіонів; держава координує діяльність місцевих органів влади на основі визначення співвідношень державного і місцевого бюджетів розвитку інфраструктурних об'єктів місцевого та загальнодержавного призначення, формування централізованих і регіональних фондів різного цільового призначення.

- створення та розвиток спеціальних (вільних) економічних зон;

- розвиток регіонального та прикордонного співробітництва.

Механізм ДРЕП поєднує систему методів прямого і опосередкованого впливу на соціально-економічні процеси. За характером методів політика може бути заохочувальною та обмежувальною, активною та пасивною.

Інструменти прямого впливу держави на економіку регіонів: пряме державне фінансування, надання субсидій, створення спеціальних фондів для фінансування програм, сприяння залученню вітчизняного та іноземного капіталу, пільгове оподаткування та кредитування, преференції та спрямування коштів державних позабюджетних фондів (рис.6.1).

Опосередковане регулювання: податкова (пільгове оподаткування), кредитна, амортизаційна (норми амортизаційних відрахувань, прискорена амортизація), зовнішньоекономічна (митні регулятори) політика.

Бюджетне регулювання розвитку регіонів: дотації, субсидії, субвенції, бюджетні позики.

Грошово-фінансове: норма обов'язкових резервів, ставка міжбанківського кредиту, операції НБУ з державними облігаціями на ринку цінних паперів; цільове фінансування, пряма фінансова допомога, створення спеціальних фондів для фінансування програм, пільгове кредитування, сприяння залученню інвестицій, преференції та спрямування коштів державних позабюджетних фондів, цінова політика на внутрішньому і на зовнішньому ринку, державне і регіональне замовлення (стимулювання поставок продукції і надання послуг для державних потреб) тощо. Із централізованих джерел фінансуються витрати на будівництво й реконструкцію об'єктів загальнодержавного значення, структурну перебудову господарства депресійних територій, територій з низьким рівнем промислового потенціалу та надлишком трудових ресурсів.

Державні заходи протекціонізму:

- надання податкових пільг для розвитку наукомістких виробництв;

- створення акціонерних товариств для завершення раніше розпочатого будівництва;

- надання регіонам інвестиційних премій за спорудження об'єктів, що дозволяють покращити структуру економіки регіону;

- працевлаштування вивільнених працівників та їх перекваліфікація;

Рис. 6.1. Інструменти державної регіональної економічної політики

Економічний зв'язок між центром і регіонами здійснюється згідно з єдиною податковою системою. Місцеві податки - це важелі впливу регіональних органів влади на соціально-економічну ситуацію. Будь-яка економічна структура повинна в першу чергу забезпечити наповнення бюджету власного рівня. Сьогодні більше 80 % надходжень до бюджету централізується. З метою розширення прав місцевого самоврядування доцільно, щоб 75-80 % місцевого бюджету формувалося на місці → зацікавленість і відповідальність щодо фінансового самозабезпечення. Необхідно встановити науково обґрунтовані нормативи відрахувань до місцевих бюджетів з перспективою переводу їх на самофінансування. Для цього слід здійснити такі заходи:

- на рівні регіонів концентрувати частину податку на додану вартість → посилення контролю за виконанням плану його збору;

- розширення бази місцевих податків: запровадження місцевого податку з продажу у розмірі 1 % від продажу → врахування попиту на місцевому рівні.

- дотримання стабільності нормативів упродовж тривалого періоду (3-5 років).

- прозорість розподілу бюджетів вирівнювання.

Бюджетне вирівнювання - це акумулювання частини фінансових засобів з метою їх перерозподілу між територіальними або районними громадами, містами, областями.

Напрями зміцнення фінансово-економічної бази регіонів:

- підвищення ролі в бюджетній системі місцевих податків і зборів;

- збільшення питомої ваги закріплених у бюджетах доходів;

- чітке визначення порядку надання дотацій, субвенцій і субсидій місцевим бюджетам.

Для підвищення конкурентоспроможності продукції необхідно:

- економічне стимулювання, надання пільг для виготовлення нових видів продукції і розміщення нових виробництв;

- оперативне реагування на зміну ринкової кон'юнктури;

- сприяння розвитку малого та середнього підприємництва: малий бізнес може ефективно забезпечувати незайняте населення робочими місцями → формування регіональних центрів малого і середнього бізнесу, створення різних типів спеціальних (вільних) економічних зон, центрів науково-дослідної і технічної діяльності.

Важливий елемент механізму ДРЕП – державне прогнозування, планування і програмування. Розробка прогнозів соціально-економічного розвитку регіонів та державних регіональних програм дозволяє планомірно розвивати продуктивні сили, узгоджувати інтереси галузей і територій, розв'язувати регіональні проблеми. Прогноз – це наукового обґрунтоване судження про можливий стан об’єкта в майбутньому, альтернативні шляхи й строки досягнення цього стану. Прогнози мають альтернативний характер. На відміну від них план — це обраний варіант розвитку, який підлягає реалізації, комплекс конкретних заходів для досягнення конкретних цілей.

Засіб реалізації планів – розробка державних регіональних програм, які узгоджують територіальні та галузеві інтереси, сприяють зближенню рівнів виробництва і споживання в регіонах, забезпечують економічний, соціально-культурний, екологічний та науково-технічний розвиток регіонів. Державні регіональні програми - інструмент керованості соціально-економічними процесами.

Цілі розробки державних регіональних програм:

- активізація господарської діяльності та розвиток ринкових відносин у регіоні;

- забезпечення структурної перебудови господарських комплексів;

- удосконалення спеціалізації;

- ліквідація локальних економічних криз;

- вирішення соціальних проблем, розвиток соціальної інфраструктури.

Програми економічного та соціального розвитку регіону розробляються щороку і містять систему заходів з визначенням термінів виконання та відповідальних осіб. Сьогодні діє програма соціально-економічного розвитку Карпатського регіону. Підготовані програми розвитку Полісся, Поділля, Причорноморського та Придніпровського регіонів.

Основні завдання регіонального розвитку:

- підвищення рівня життя і забезпечення зайнятості населення;

- вирішення екологічних проблем;

- зміцнення і розвиток експортного потенціалу регіонів;

- удосконалення територіальної спеціалізації галузей регіону.

Шляхи вирішення проблем регіонального розвитку:

- стабілізація роботи підприємств сфери матеріального виробництва і нарощування обсягів виробництва товарів та надання послуг;

- вирішення проблеми ефективної зайнятості трудових ресурсів;

-вирішення проблеми надмірного антропогенного та техногенного навантаження на природно-територіальні комплекси Донбасу, Придніпров'я, Прикарпаття, Причорномор'я, північного Криму та покращення екологічної ситуації в них;

- забезпечення централізованого фінансування регіональних програм та підвищення відповідальності органів управління за їх виконання;

- удосконалення галузевої структури регіональних господарських комплексів з метою підвищення їх економічної ефективності;

- підвищення рівня соціально-економічного розвитку депресивних регіонів.

- розвиток соціальної та виробничої інфраструктури, особливо в сільській місцевості.

Для вирішення проблем необхідно розширити права і відповідальність місцевих органів влади за комплексний розвиток областей, міст і регіонів. Функції центрального уряду будуть поступово звужуватись і обмежуватись координацією основних стратегічних напрямів, має підвищуватись роль місцевих об'єднань громадян, неприбуткових організацій, різноманітних фондів, які представляють інтереси територіальних громад → посилення процесів децентралізації.