3.1. Економічне районування як науковий метод територіальної організації господарства

Економічне районування - науково обгрунтований поділ країни на економічні райони, що склалися історично або формуються в процесі розвитку продуктивних сил на основі територіального поділу праці - основа формування і реалізації державної регіональної економічної політики, використовується в територіальному управлінні господарством.

Економічний район - це територіально цілісна частина господарства країни, яка характеризується такими ознаками:

- спеціалізація на певних виробництвах і послугах, що заснована на соціальному поділі праці з іншими районами,

- комплексність господарства як взаємопов'язаність найважливіших складових економічної й територіальної структур (крім галузей спеціалізації, розвиваються допоміжні галузі і галузі, що переробляють відходи, що обслуговують населення),

- керованість - наявність певних галузей і територіальних структур, які утворюють цілісну систему та організаційну основу територіального управління.

Економічний район - територія зі специфічними особливостями: географічним розташуванням, природними, історичними, соціально-економічними тощо. Основа формування економічних районів - територіальний поділ праці, що зумовлює виробничу спеціалізацію окремих територій і розвиток міжнародної кооперації.

Отже, економічний район - це форма територіальної організації господарства, що утворюється на основі територіального поділу праці, формування районних територіальних виробничих комплексів.

3.2. Районоутворюючі фактори

До основних районоутворюючим факторів належать

- суспільний територіальний поділ праці.

- територіальні виробничі комплекси (ТВК) - стійкі сполучення взаємопов’язаних технологією і економікою підприємств різних галузей, наприклад, молокозаводи та цукрові заводи з їх сировинними зонами і взаємопов’язаним з ними тваринництвом, яке використовує відходи цих виробництв. ТВК охоплює значну частину економічного району. У межах одного району може бути декілька тісно пов'язаних ТВК.

- найбільші міста країни - великі регіональні та індустріальні центри із зонами економічного тяжіння до них периферійних територій

- економіко-географічне положення району, що впливає на формування його спеціалізації.

- природні умови і ресурси як основа спеціалізації господарства району. Вони впливають на формування галузевої структури ТВК, на розвиток і розміщення енерго-, водо-, трудомістких та виробництв, на галузеву спеціалізацію сільського господарства. Наявність великих родовищ і басейнів мінеральних ресурсів створює передумови для визначення спеціалізації економічних районів на галузях промисловості.

- промислові центри, промислові вузли, багатогалузеві промислові райони, локальні, районні і обласні агропромислові комплекси.

- національно-політичний устій та адміністративно-територіальний поділ країни. Адміністративні центри є важливими економічними центрами, створюють свої зони впливу на навколишню територію і зв’язують її в єдине ціле.

3.3. Принципи економічного районування:

- загальний (інтегральний, міжгалузевий) економічний район має бути великою економічно цілісною територією, де є значні природні ресурсиі для визначення його спеціалізації, забезпечення сучасного і перспективного розвитку;

- розміри території великих економічних районів мають відповідати вимогам скорочення перевезень масових вантажів у межах району до економічно доцільних відстаней, величини економічних потенціалів районів мають бути близькими між собою. Отже, економічний потенціал району може визначатися кількістю населення, розмірами валового внутрішноьго продукту, валової продукції промисловості і сільського господарства, вартістю основних виробничих фондів, показниками виробництва продукції на душу населення, на 1000 осіб тощо;

- на території інтегрального економічного району має бути сформований потужний господарський комплекс, основу якого становлять територіальний комплекс з такою галузевою структурою:

▪ профілюючі галузі промисловості і сільського господарства (галузі спеціалізації району в масштабах країни);

▪ галузі, які забезпечують комбіновану переробку сировини, що обслуговують потреби галузей спеціалізації (видобуток і збагачення сировини, виробництво напівфабрикатів, обладнання, ремонт обладнання, виробництво будівельних матеріалів, тари тощо);

▪ галузі, які забезпечують потреби населення промисловими і продовольчими товарами, необхідними матеріалами, інвентарем.

- економіко-географічне положення території і його вплив на спеціалізацію та розширення продуктивних сил.

- принцип економічного тяжіння — необхідність включення в його межі головного територіально-економічного центру.

До адміністративного перерозподілу територій областей економічні райони, особливо великі, повинні формуватись без порушення сьогоднішніх територіальних меж.