8. Матягіна Ольга

Національний університет «Києво-Могилянська академія»

(Україна, м. Київ)

Політичні ідеї як складова політичного простору: їх значення та роль

Дослідженню політичного простору у гуманітарній науці передувало вивчення феномену соціального простору. П. Сорокін, П. Бурдьє, П. Бергер та Т. Лукман – далеко не повний перелік мислителів, чиї праці стосувалися даної тематики. П. Сорокін окреслив соціальний простір як «систему соціальних відносин індивідів, груп, популяцій та народонаселення всієї Землі» [1, c.298-302]. За концепцією П. Бурдьє, соціальний простір постає як сукупність, складена з полів та підпросторів [2, c.53], з чого робимо висновок, що і політичний простір – одна з підсистем соціального простору, сфера взаємодії політичних акторів у царині політики.

Прийнято розглядати політичний простір у трьох розуміннях: як передумову, мету та середовище політичної діяльності. Об’єм та межі політичного простору визначаються окресленою кількістю політичних акторів, що здійснюють або зумовлюють політичну діяльність для досягнення певних цілей. Однак не лише політичні гравці є елементами даного середовища, його структура значно ширша і охоплює низку інших феноменів політичної діяльності суспільства. Найбільш вичерпним є підхід, що включає до переліку елементів політичного простору суспільство, різні політичні сили (політичні партії, громадські організації, рухи, групи інтересів), державу, інститути та взаємозв’язки між ними (політичні ідеї, ідеологія, міфи тощо).

«Соціально-політична реальність складається із мережі зв’язків та взаємозалежностей, обмінів та взаємодій. Вона поєднує між собою людей, виступаючи своєрідним середовищем» [3, c.533]. Втіленням такої взаємодії виступають політичні ідеї  сукупність різних форм прояву свідомості, які зароджуються у процесі рефлексії акторів щодо певних явищ політики. Ці прояви формують порядок денний, котрий породжує певні наслідки, обмежує людей у виборі, скорочує альтернативи, несвідомо скеровує їх на певні шляхи у прийнятті політичних рішень.

Ідейні фактори виступають унікальною змінною для дослідження політики. Завдяки природі свого походження (у мисленні, комунікації)  це єдині показники, здатні пояснити поведінку індивідів та груп, структур та інститутів, вироблення політик та прийняття рішень у політичній сфері, вибір певних альтернатив та становлення політичних преференцій тощо. Однак через суперечливість своїх характеристик ідейні прояви виступають проблемною змінною. Сумніви викликає складність операціоналізації та верифікації таких «тонких понять». О. Малінова підтверджує, що вони рідко виступають об’єктом дослідження через незручність користування: не піддаються спостереженню, вимірам, не завжди можуть бути виділеними як самостійно діючий фактор [4, c.6]. Наразі, коли визнання їх значущості стало загальноприйнятим, постало нове важливе завдання – пошук адекватної «ідейно-орієнтованої» методології [5, c.123]. Єдино придатними здаються підходи, спрямовані на вивчення політичного дискурсу. Доречними у вивченні ідейних факторів здаються моделі, що здатні наочно проілюструвати матеріал, проте розробка та удосконалення таких залишається актуальною.

Різноманітні ідейні фактори формують соціально-політичну та економічну реальність, каталізують або, навпаки, гальмують розвиток політичних процесів, передбачають шляхи і методи вирішення різноманітних проблем. Одна з моделей впливу політичних ідей на політичний простір запропонована дослідниками Дж. Голдстейном та Р. Кеоханом. Вони розрізняють дію ідейних факторів у якості «дорожніх мап», «точок опори» та інститутів [6, c.12-24]. Політичні ідеї розкривають перед своїми носіями широкий діапазон вибору альтернатив, слугують йому певними ціннісними чи нормативними точками опори за відсутності консенсусу, втілюються в інститути. Важливо звернути увагу на ті особливості, що надають ідеям виключної значущості: взаємодія з іншими ідейними факторами, опора на соціальну конструкцію колективних інтересів, зумовленість загальними суспільними проблемами.

Важливість аналізу політичних ідей яскраво проілюстровано у моделі С. Єгорова [7]. Автор пропонує ранжувати політичні ідеї різних сил у трьохвимірній системі координат за параметрами ставлення політичних акторів до визначених питань: держави, джерел права та способу його застосування. Дана модель наочно підтверджує актуальність та перспективність дослідження ролі ідейних факторів та їх вплив у політиці.

Література: 1. Сорокин П. Человек. Цивилизация. Общество. – М.: Политиздат, 1992. - 543с. 2. Бурдье П. Социология социального пространства. – М.: Институт экспериментально социологии; СПб: Алетейя, 2007. – 288с. 3. Куц Г. Концептуалізація політичного простору: проблема визначеності // Гілея. Історичні науки. Філософські науки. Політичні науки: Наук. вісник: зб. наук. праць / Нац. пед. ун-т ім. М. П. Драгоманова, Українська АН. - К.: Вид-во НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2011. - Вип. 43 (1). - C.530-537. 4. Малинова О. Почему идеи имеют значение? Современные дискуссии о роли «идеальных факторов» в политических исследованиях // Политическая наука. Идеи и символы в политике: методологические проблемы и современные исследования.  2009.  №4. – С.5-24. 5. Чесноков А.С. «Идейно-ориентированные» подходы в современных исследованиях международных отношений (обзор) // Политическая наука. Идеи и символы в политике: методологические проблемы и современные исследования.  2009.  №4. – С.115-125. 6. Goldstain J., Keohane R. Ideas and foreign policy. Beliefs, institutions, and political change. – Ithaca and London: Cornell University press, 1993. – 210p. 7. Егоров С. Политическое пространство. – Режим доступа: http://window.edu.ru/window/library/pdf2txt?p_id=16275.

Мельничук Анна

Волинський національний університет імені Лесі Українки

(Україна, м. Луцьк)