Нігілізм сучасної української молоді в контексті соціокультурної трансформації

Після розпаду Радянського Союзу українське суспільство зіткнулося із феноменом соціокультурної трансформації. Вимірами цього процесу соціологи та економісти вважають нестабільність, деструктивність, безцільність та неінтенційність у політичному, економічному, соціальному та культурному вимірах. На фоні таких подій стала помітною різка відмінність ціннісних орієнтацій сучасної молоді у порівнянні зі старшими поколіннями.

У цей же час соціологія зіткнулася із проблемою дослідження механізмів соціокультурної трансформації, її наслідків (латентних чи видимих) для суспільства, впливу трансформації на соціальні групи, особливо на молодь, ціннісні орієнтації якої формувалися вже в період незалежної України.

Під «соціокультурною трансформацією» Л.Г. Сокурянська розуміє «процес кардинальних змін у змісті взаємодії різноманітних соціальних суб’єктів, у тому числі міжособистісної взаємодії (тобто процес ціннісної, власне культурної трансформації), який невідворотно визначає у результаті такі ж кардинальні зміни у різноманітних формах цієї взаємодії (тобто власне соціокультурну трансформацію)». Це питання висвітлювали у своїх роботах Є.І. Головаха, Н.В. Паніна, П. Штомпка, С.С. Бабенко, Т.Г. Прохоренко.

Проблемою нігілізму займалися філософи Ф. Ніцше та М. Хайдеггер, а серед українських соціологів - Є.І. Головаха. Спираючись на їх роботи, ми визначаємо нігілізм як соціальний феномен, що виникає у результаті усвідомлення особистістю не-існування цілей, цілісності, нездійснення систематизації, організації у суспільстві, звужує світогляд до надання переваги задоволенню власних потреб, знецінення попередньо існуючих цінностей та створенні підґрунтя для встановлення нових. Є.І. Головаха у своєму «Гумористичному словнику» дає наступне визначення: «Нігілізм соціальний – неприйняття соціальної дійсності без революційного пориву зробити її ще гіршою».

Ми з’ясували, що ознаки нігілізму притаманні суспільству, яке перебуває у процесі соціокультурної трансформації (українському в тому числі), адже у процесі трансформації країна стикається із таким феноменом як «суспільна травма», що був визначений Штомпкою наступним чином. «Суспільна травма» означає «деструктуризацію, неузгодженість у певній соціальній структурі» (що є складовою нігілізму). Суспільство, яке трансформується, не має «точки прибуття». Процес трансформації є спонтанним, стихійним, супроводжується відчутною кризою соціокультурної ідентичності. Це означає, що українське суспільство не має ніякої консолідуючої мети національного рівня, що й призводить до нігілізму.

Щоб показати відмінність у ціннісних орієнтаціях молоді різних поколінь, ми звернулися до результатів досліджень кафедри соціології ХНУ імені В.Н. Каразіна, проведених під керівництвом Л.Г. Сокурянської. Маючи відповідні дані, ми змогли порівняти цінності «покоління відлиги» та «першого покоління незалежності», а також шляхи проведення вільного часу «поколінням застою» та «другим поколінням незалежності». У результаті ми знайшли підтвердження існування процесу встановлення нових цінностей сучасною молоддю, причому ці цінності є більш індивідуалістськими, що притаманне нігілізму.

Результати емпіричних досліджень, проведених у рамках «Європейського соціального дослідження», в ході якого у кінці 2004 – на початку 2005 року у 24 європейських країнах було опитано 45681 респондента (2031 респондентів в Україні), говорять, що у порівнянні з іншими країнами Європи українці дійсно більше зорієнтовані на задоволення власних потреб, на самоствердження. Але не підтверджуються наші гіпотези висновками дослідників, що Україна найсильніше зорієнтована на цінності збереження (на противагу відкритості змінам) та даними про найменшу серед країн Європи розбіжність у ціннісних орієнтаціях всередині окремих соціальних груп (в тому числі не підтвердилася і велика розбіжність у цінностях різних поколінь). Проте слід звернути увагу, що різницю між ціннісними орієнтаціями різних поколінь дане дослідження визначало, опитуючи їх усіх в один і той же час, тоді як харківські соціологи досліджували їхні ціннісні орієнтації у період молодості кожного з поколінь.

Важливо констатувати особливості нігілізму (молодих) українців: він масовий, проте несвідомий – його представники не ідентифікують себе з цим поняттям. Цей нігілізм не є патологічним проявом, швидше, він є невід’ємною, закономірною частиною соціокультурної трансформації українського суспільства, її соціальним механізмом, причому дуже важливим, адже саме в рамках нігілізму відбувається трансформація суспільних цінностей.

Отже, на сьогодні нігілізм потребує розгляду як один із найважливіших механізмів соціокультурної трансформації. Потрібно дослідити його поширеність у суспільстві, свідомих та несвідомі прояви. Аналіз нігілізму може сприяти кращому розумінню причин виникнення проблем у відносинах між батьками та дітьми. Цікавим для нас є питання про подальшу долю нігілізму як феномену після завершення соціокультурної трансформації: чи повернеться він у свій попередній стан, чи зникне взагалі, чи, можливо, існує третій шлях?

Можливо, сучасний нігілізм стає латентною сходинкою при переході суспільства на якісно новий рівень розвитку. Але яким буде цей рівень, прогнозувати поки що складно, і ми не виключаємо можливість не тільки прогресу, але й регресу. Тому з’ясування механізмів поширення нігілізму, особливо того, як саме пов'язаний із формуванням нових цінностей, має стати важливим питанням для соціологічної науки . В перспективі це допоможе коригувати темп та напрям соціокультурної трансформації, і дозволить по завершенню цього переходу жити українцям іншим чином, аніж зараз.

Ефремова Валентина

Институт научной информации по общественным наукам Российской академии наук

(Россия, г. Москва)