13. Тітова Юлія

    1. Мелітопольський державний педагогічний університет ім. Б.Хмельницького

(Україна, м. Мелітополь)

Міжетнічна толерантність у молодіжному середовищі інтеркультурного міста

Кожному віку в нашому суспільстві властива своя „мозаїка цінностей”. Відмовляючись від „старого світу” попереднього покоління, його цінностей, молодь все ж успадковує буття того чи іншого соціуму, іноді навіть не усвідомлюючи цього. Яким же на сьогодні є стан та соціальне самопочуття молоді, чи здатна вона брати участь в перетворенні соціального простору, чи готова прийняти на себе відповідальність за долю суспільства, свого та наступних поколінь? Наскільки внутрішній світ молоді є співзвучним та адекватним сьогоденню і як духовні орієнтири її свідомості втілюються в реальну поведінку дівчат та юнаків, їх громадську позицію?

Історично Запоріжжя є територією, де з глибокої давнини відбувалися масштабні історичні події, пов’язані з проживанням і переміщенням багатьох народів. Тут зароджувалися, розвивалися і гинули різні культури, змінювалися цілі історичні епохи. Разом з представниками певних етносів сюди переселялися й прихильники окремих конфесій, які визначаються як етноконфесійні групи.

Сьогодні на території Запорізької області зареєстровано більше 60 національно-культурних товариств. Мелітополь є унікальним містом, в якому більше 200 років гармонійно співіснують багато етнічних та національних громад. Нині тут мешкають 158 тисяч людей, серед яких є представники 93 етнічних та національних груп. За підтримки місцевої влади в місті та районі діють 23 національно-культурних товариства, всі вони об’єднані в Асоціацію. За ініціативою Центру розвитку „Демократія через культуру” з 2008 року місто Мелітополь було включено до пілотажного проекту Ради Європи під назвою „Інтеркультурні міста” [4, с.81]. Усвідомлення рівності всіх громадян спільноти, що склалася історично, на сучасному етапі розвитку, здавалося б, не викликає жодних сумнівів. Проте, життя демонструє досить непривабливу картину в цьому плані – нерівність є живучим стереотипом людської свідомості.

Тому, на наш погляд, є дуже важливим зробити прогноз ситуації з міжетнічною толерантністю, щоб зрозуміти, чи зможе молоде покоління протиставити етнічному націоналізму громадянське суспільство і громадський націоналізм [1, с.164].

Лабораторією соціологічних досліджень Мелітопольського державного педагогічного університету ім. Б.Хмельницького з 16 по 20 вересня 2011 року проводилося анкетне опитування (безпосередню участь в якому брала й автор) „Роль інтеркультурного середовища у формуванні толерантності молоді”. В якості об’єкта було обрано молодь міста Мелітополя віком від 15 до 23 років, що навчається в освітніх закладах різного типу.

Так, для виявлення випадків недоброзичливого ставлення молоді до представників певних національностей в міському середовищі респондентам було запропоновано відповісти на питання „Чи зустрічалися Ви в нашому місті з недружнім ставленням до представників Вашої національності?”. Незважаючи на те, що більше половини опитаних не зустрічалися з цим фактом (68,9%, серед яких білоруси, греки, грузини, поляки, татари, росіяни, українці, вірмени та болгари), 25,9% зазначили, що стикалися з епізодичними випадками недружнього ставлення до них (серед них албанці, караїми, вірмени, росіяни, українці, татари), а 5,2% опитаних зустрічаються з цим постійно. Із проявами недружнього ставлення до себе переважна більшість респондентів (69,3%) стикаються під час випадкових контактів на вулиці та в громадському транспорті, у домі, дворі (12,0%), в колі однолітків (8,0%), в колективі, де вони навчаються (6,7%), навіть у державних установах (4,0%) [2, с.24]. Таким чином, незважаючи на інтеркультурний статус Мелітополя, проблема міжетнічної напруженості в молодіжному середовищі все ж таки існує.

Досліджуючи міжетнічні відносини в молодіжному середовищі міста, ми виміряли рівень соціальної дистанції за допомогою шкали Богардуса, модернізованої та адаптованої до вивчення міжетнічної толерантності в Україні Н.Паніною та Е.Головахою [3, с.34]. Отримані в ході дослідження дані показали, що рівень соціальної дистанції у нашому місті помірний (в середньому 4,33), тобто міська молодь схильна до національної обособленості та займає відносно більшості національностей позицію „Я готовий з ними співпрацювати, але не хочу бачити їх членами своєї родини або друзями”.

Отже, в цілому можна відзначити достатньо високий рівень толерантності у регіоні, де протягом століть мешкають представники різних етносів, конфесій та культур, які від покоління до покоління вибудовували дружні, взаємовигідні стосунки. Проте результати дослідження показали, що нинішнє молоде покоління під впливом глобалізаційних процесів дещо змінює ставлення до міжетнічних і міжрелігійних відносин. Інтолерантність, що зростає саме серед представників молодого покоління нашої країни, потребує системної, послідовної роботи з боку не лише інституту освіти, а й усіх соціальних інститутів нашого суспільства.

Література: 1. Дробижева Л. Национально-гражданские идентичности и толерантность. Опыт России и Украины в период трансформации / Под ред. Л. Дробижевой, Е. Головахи. –К.: Институт социологии НАН Украины; Институт социологии РАН, 2007. –280 с. 2. Звіт за результатами соціологічного дослідження „Роль інтеркультурного середовища в формуванні толерантності в нашому місті” на замовлення Благодійного фонду «Квітка життя» м.Мелітополь / Лабораторія соціологічних досліджень МДПУ ім. Б.Хмельницького. –Мелітополь, 2011. –34с. 3. Паніна Н. Чинники національної ідентичності, толерантності, ксенофобії та антисемитизму в сучасній Україні [Текст] / Н. Паніна // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. –2005. - N4. - С. 26-45. 4. Полікультурність, діалог і злагода: українські реалії: матеріали Міжнародної науково-практичної конференції, (Мелітополь, 22-23 травня 2008р.). –Мелітополь: ТОВ „Видавничий будинок ММД”, –304с.

Удот Олександр

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

(Україна, м. Київ)