Основні класи професійних шкідливостей:

Шкідливі чинники виробничого середовища прийнято поділяти на 3 класи.

КЛАС А — САНІТАРНІ ПОРУШЕННЯ ВИРОБНИЧИХ ПРОЦЕСІВ

1. Вплив несприятливих механічних і фізичних чинників

• енергія механічних коливань (шум, вібрація, ультразвук, інфразвук та ін.);

• енергія електромагнітних коливань (рентгенівське, -, видиме, ультрафіолетове, інфрачервоне і радіохвильове випромінювання та ін.);

• енергія внутрішньоатомних перетворень (-, -, і нейтронне випромінювання та ін.);

• метеорологічні чинники (температура, вологість, швидкість руху повітря, тепловипромінювання та ін.);

• підвищений або знижений атмосферний тиск.

2. Вплив несприятливих хімічних чинників

• токсичні хімічні речовини;

• токсичні пари;

• токсичні аерозолі.

3. Вплив несприятливих біологічних чинників

• патогенні мікроорганізми;

• патогенна флора;

• патогенна фауна.

КЛАС Б — НЕПРАВИЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ ТРУДОВОГО ПРОЦЕСУ

1. Надмірна інтенсивність праці

2. Тривале вимушене положення тіла

3. Надмірна тривалість робочого дня

4. Перевантаження окремих органів і систем

5. Монотонність трудового процесу

КЛАС В — НЕЗАДОВІЛЬНА ЗОВНІШНЯ ОБСТАНОВКА ПРАЦІ І ВИРОБНИЦТВА

1. Недостатнє і нерівномірне природне або штучне освітлення

2. Незадовільна вентиляція, опалення, водопостачання, каналізація тощо

Окремо виділяють особливостей сільськогосподарського виробництва

• сезонність сільськогосподарських робіт;

• виконання робіт на відкритому повітрі;

• відносно часта зміна працівником робочих операцій;

• значне віддалення місць роботи від місць проживання, що створює труднощі в організації санітарно-побутового обслуговування;

• широка хімізація сільського господарства (використання хімічних засобів захисту рослин, мінеральних добрив, пестицидів), що неминуче призводить до забруднення робочої зони і біосфери;

• висока біологічна небезпека сільськогосподарського виробництва.

Небезпечні та шкідливі виробничі фактори

Згідно з існуючими вимогами у структурі небезпечних та шкідливих виробничих факторів виділяють 4 групи: фізичні, хімічні, біологічні та психофізіологічні шкідливості.

Група фізичних небезпечних і шкідливих виробничих факторів включає у свою структуру:

• рухомі машини, механізми, незахищені рухомі елементи виробничого обладнання, заготовки, матеріали, вироби, що переміщуються, інші механічні фактори;

• перегрівний або охолоджувальний мікроклімат робочої зони, високі рівні інфрачервоного випромінювання (гарячі цехи металургійної промисловості, котельні тощо), гарячу воду або пару;

• підвищений або знижений барометричний тиск та його різкі зміни;

• високі рівні шуму, вібрації, інфра- та ультрамеханічних коливань повітря або твердих поверхонь;

• високі рівні електромагнітних коливань радіодіапазону, електричних магнітних полів промислових частот, статичної електрики;

• високі рівні іонізуючої радіації (рентгенівські, -, корпускулярне випромінювання);

• недостатнє або надмірне освітлення робочих місць, низьку контрастність, високу яскравість світла, його засліплюючу дію, нерівномірність, пульсація світла, стробоскопічний ефект;

• високу запиленість повітря, горючі, вибухонебезпечні гази (метан в шахтах) тощо.

Група хімічних небезпечних і шкідливих виробничих факторів відповідно до своїх провідних властивостей поділяється на наступні групи:

• за характером дії на організм: подразнювальний, загальнотоксичні, сенсибілізуючі, канцерогенні, мутагенні, тератогенні речовини;

• за шляхами проникнення в організм: речовини, що проникають через дихальні шляхи, через травну систему, через шкіру (хімічні опіки);

• за тропністю дії: пневмотропні, нейротропні, гепатотропні, гематотропні, нефротропні, дермотропні, політропні речовини;

• за ступенем токсичності: особливо високотоксичні (ГДК у повітрі до 0,1 мг/м³), високотоксичні (ГДК 0,1–1,0 мг/м³), середньотоксичні (ГДК 1,0–10,0 мг/м³), малотоксичні (ГДК понад 10,0 мг/м³) речовин.

Група біологічних небезпечних і шкідливих виробничих чинників включає у свою структуру біологічні об’єкти, вплив яких на працівників викликає захворювання, отруєння, травми:

• зоонозні бактерійні, вірусні, грибкові інфекції (сибірка, ящур, коров’ячий сказ, туляремія та ін.), інвазії, алергійні захворювання (в результаті дії тваринного, рослинного пилу) тощо;

• рослинні і тваринні отрути;

• виробничі біологічні об’єкти: антибіотики, білково-вітамінні концентрати, стимулятори росту, біологічно активні препарати тощо.

Група психофізіологічних виробничих шкідливостей включає у свою структуру:

• фізичні перенавантаження: статичні (утримання великих вантажів); динамічні (підняття і переміщення великих вантажів та його інтенсивність), гіпокінезія, вимушене положення тіла, перенапруження окремих органів і систем;

• нервово-психічні перенавантаження: розумове перенапруження, перенапруження уваги, пам’яті, сенсорних систем, надзвичайно інтенсивна зміна виробничих процесів, величезний обсяг інформації, що надходить, монотонність праці, психоемоційні перенавантаження.

За характером і ступенем витрат енерговитрат фізична праця характеризується важкістю та інтенсивністю, а розумова, операторська — напруженістю праці.

Згідно з вимогами Державного стандарту 12.1.005 – 88 “Загальні санітарно-гігієнічні вимоги до повітря робочої зони” фізична праця відповідно до рівня енерговитрат поділяються на легку (енерговитрати – до 150 ккал/год), середньої важкості (150–200 ккал/год), важку (200–250 ккал/год), дуже важку (понад 250 ккал/год).

За напруженістю розумова праця поділяється на: ненапружену, малонапружену, напружену та дуже напружену тощо.

Ураховане наведених вище виробничих шкідливостей згідно зі спільним Наказом Міністерства охорони здоров’я, Міністерства соціального захисту населення та Міністерства праці за № 23/36/9 від 2.02.1995 року затверджено “Список професійних захворювань” та “Інструкцію щодо його застосування”.

До списку внесені професійні захворювання, які викликані виключно дією несприятливих виробничо-професійних факторів, їх найближчі та віддалені наслідки, а також ускладнення непрофесійних захворювань внаслідок впливу професійних шкідливостей (наприклад перебігу артеріальної гіпертонії в результаті впливу шуму і вібрації).

Розрізняють гострі та хронічні професійні захворювання.

Гостре професійне захворювання виникає зненацька, після одноразового (протягом не більше однієї робочої зміни) впливу відносно високих концентрацій хімічних речовин, що знаходяться у повітрі робочої зони, або рівнів та доз інших шкідливих факторів.

Хронічні професійні захворювання виникають внаслідок тривалого впливу невисоких (проте таких, що перевищують ГДК, ГДР, ГДД) концентрацій, рівнів та доз шкідливих виробничо-професійних факторів.

Відповідно до затвердженого “Списку…” професійні захворювання мають бути поділені на 7 груп:

1 група: захворювання, які виникають внаслідок впливу хімічних факторів: гострі, хронічні інтоксикації різної тропності дії (нейро-, гемо-, гепато-, нефро-, політропні, дерматропні, алергічні тощо);

2 група: захворювання, що викликані впливом промислових аерозолів: пневмоконіози, пилові бронхіти, ринофарінголарингіти, алергії;

3 група: захворювання, які пов’язані з дією фізичних факторів: іонізуючих випромінювань (гостра, хронічна променева хвороба, місцеві променеві ураження, віддалені наслідки – злоякісні пухлини); неіонізуючих випромінювань (лазерних, ультрафіолетових, інфрачервоних); декомпресійна – кесонна хвороба; гострий, хронічний перегрів, шумова, вібраційна хвороба тощо;

4 група: захворювання, що пов’язані з перевантаженням та перенапруженням окремих органів і систем: координаторні неврози (у доярок, скрипалів), радикуліти, тендовагініти, артрози, бурсити, тромбофлебіти, ларингіти (у співаків, викладачів), прогресуюча короткозорість тощо;

5 група: захворювання, які пов’язані з дією біологічних факторів: інфекційні і паразитарні захворювання у тваринників, ветеринарів, інфекціоністів, лаборантів баклабораторій та інших;

6 група: алергічні захворювання: кон’юнктивіти, риніти, бронхіальна астма, дерматити, екземи, кропивниця тощо, які виникають при роботі з відповідними подразниками рослинного або тваринного походження;

7 група: новоутворення: – злоякісні пухлини при роботі з канцерогенами фізичного (іонізуючі випромінювання, ультрафіолетова радіація тощо) або хімічного (3, 4-бензпірен, смоли тощо) походження