Ендемічні хвороби та їхня характеристика

Речовина

Вміст у воді, ГДК

Хвороба

Клінічна картина

Поліхлоровані біфеніли (ПХБ)

Природні води: чисті – до 0,5 нг/л; помірно забруднені – 0,5-50 нг/л; абруднені –

понад 50 нг/л

Юшо

(масляна хвороба)

Вперше зареєстрована в м. Кюсю (Японія). Захворіли 1000 осіб, які вживали олію з рису, обробленого ПХБ. Клінічні ознаки: блювання, нудота, слабкість, гіперкератоз шкіри, хлоракне, бронхіт, гепатит, неврологічні порушення. ПХБ долають трансплацентарний бар'єр і потрапляють у грудне молоко. Тому в жінок, які перехворіли під час вагітності, народжувалися діти з проявами хвороби Юшо. ПХБ справляють канцерогенний вплив.

Свинець

(Рb)

Підземні води – 0,1- 20 мкг/л;

поверхневі – 0,3-5 мкг/л.

ГДК – 0,03 мг/л

Сатурнізм

Загальна слабкість, погіршання апетиту, тремор кінцівок, схуднення, неприємний присмак у роті, свинцева облямівка на яснах, біль у животі, ознаки анемії. Згодом парез, параліч, порушення гемопоезу, енцефалопатія, хронічна гепато-нефропатія, анорексія, “свинцеві коліки”. Існує кореляційна залежність між частотою розумової відсталості у дітей, смертністю від раку нирок та лейкемії.

Кадмій

(Cd)

Природні води – 0,05-1 мкг/л, у природних БГХП – до 10 мкг/л

ГДК – 0,001 мг/л

Ітай-ітай

Виявлено вперше в Японії (у м. Фуку, префектура Тояма), де рисові поля зрошували водою з річки Джинцу, в яку скидали промислові стоки, що містили Сd. Зареєстровано 3000 хворих. Добове надходження Сd в організм сягало 300 мкг і більше. Сd – антагоніст Са, Se, Fе, Zn, Со. У патогенезі – дисфункція проксимальних відділів ниркових канальців унаслідок відкладення кадмію, що призводить до надмірної втрати через нирки мінеральних елементів кісткової тканини. Хвороба виявлялася сильним болем у ногах і попереку внаслідок остеомаляції та остеопорозу, які сприяли множинним переломам кісток (особливо плечових, ліктьових, тазових і стегнових, ребер тощо) та виникненню деформацій скелета. Супроводжувалася залізодефіцитною гіпохромною анемією, канальцевою дисфункцією нирок, порушенням функцій підшлункової залози й ентеропатією. Кадмію властиві тератогенні, мутагенні та канцерогенні ефекти.

Миш'як

(As)

Підземні води – 0,002-0,8 мг/л; поверхневі – 0,003-10 мг/л

ГДК – 0,05 мг/л

Ратицева (копитна) хвороба

Вперше випадок масового отруєння внаслідок вживання для пиття води із законсервованої шахти, де видобували миш'якову руду, був зареєстрований у Челябінській області . Вміст миш'яку у воді сягав 3-6 мг/л. Спостерігаються нудота, блювання, погіршення апетиту, головний біль, гіперкератоз, дерматити, випадання волосся, ламкість нігтів, неврит, параліч, погіршення тактильної чутливості, порушення зору, ураження печінки. Підвищується захворюваність на рак.

Хром

(Cr)

Природні води – 0,001-0,012 мг/л; у природних БГХП – до 0,1 12 мг/л. ГДК: Сг⁶⁴ – 0,05 мг/л, Сг³⁺– 0,5 мг/л

Найбільшу небезпеку становить Сr⁶⁺, який спричиняє алергенну, мутагенну та канцерогенну (рак стравохода) дії. У разі контакту зі шкірою та слизовими оболонками призводить до виникнення виразок і дерматитів. Досить небезпечний за інгаляційного надходження (рак легень, передміхурової залози, верхньощелепних пазух).

Ртуть

(Hg)

(неорганічні та органічні сполуки)

Природні води— 0,001-0.1 мкг/л; у природних БГХП – 1-5 мкг/л,

інколи 30-50 мкг/л.

ГДК

ртуті неорганічної – 0,0005 мг/л

Хвороба Мінамата (етіологічний чинник – метил-ртуть)

Ртуть – протоплазматична отрута, що блокує ЗН-групи тіолових ензимів, справляє нейротоксичний, нефротоксичний, гепатотоксичний, гонадотоксичний, ембріотоксичний і мутагенний вплив, впливає на репродукгивний функцію та ендокринну систему. Хвороба Мінамата вперше зареєстрована в 1953–1956 рр. у Японії, у мешканців затоки Мінамата. Концентрація ртуті у воді затоки становила 80-660 мкг/л. Захворіло 130 осіб, із них – 22 немовлят. У 1964 – 1965 рр. у префектурі Ніїгата вздовж річки Агано захворіло 180 осіб, з яких 52 загинули.

Тригаломстани

(ТГМ)

Утворюються у воді у разі її хлорування внаслідок взаємодії активного хлору з аліфатичними вуглеводнями. ГДК: ТГМ - 0, 1 мг/л, хлороформ —

0,06 мг/л, дибромхлорметан – 0,01 мг/л

Загально токсична дія проявляється ураженнями печінки і нирок, нсйротоксичними і кардіотоксичними ефектами. Властива канцерогенна дія – хлороформ і бромдихлорметан, за даними МАІР*, належать до канцерогенів групи 2Б.

Діоксини: тетрахлордибензодіоксини (ТХДЦ)

та дибензофурани

(ТХДФ)

Утворюються в разі хлорування води, яка містить феноли, гумінові та фульвокислоти і лігніни. Можуть надходити разом

зі стічними водами деяких підприємств хімічного синтезу. ГДК у перерахунку на 2,3,7,8-ТХДД –

20 пг/л

2,3,7,8-ТХДД – одна з найбіль токсичних речовин (у 2000 разів токсичніша за стрихнін). У 1990 р. діоксини виявлено в річковій та питній воді у м. Уфі (Росія), куди вони потрапили зі стічними водами і поверхневими стоками з території заводу “Хімпром”.

Отрута політропної дії: спостерігаються хлоракне, ураження печінки, нирок, центральної нервової системи, порушення жирового та вуглеводного обміну. Справляють канцерогенний вплив. Надзвичайно стабільні.

Поліциклічні

ароматичні вуглеводні

ГДК 3,4-бензпірену – 0,01 мкг/л

Загальнотоксична дія є політропною: ураження печінки, нирок, центральної нервової системи, системи кровотворення. Справляють канцерогенний вплив.