Література: основна:

1. Гігієна та екологія / [В. Г. Бардов, В. Ф. Москаленко, С. Т. Омельчук та ін.] ; за ред. В. Г. Бардова. ― Вінниця: Нова Книга, 2006. ― С. 149-160; 162-167.

2. Гончарук Є.Г. Комунальна гігієна / Є.Г. Гончарук та ін.. — Київ: Здоров’я, 2003. — С. 680-723.

3. Даценко І.І. Профілактична медицина / І.І. Даценко, Р.Д. Габович. — Київ: Здоров’я, 2004. — С. 231-268.

4. Сергета І.В. Тестовий контроль з загальної гігієни та екології людини / І.В. Сергета та ін.. — Вінниця, 2005. — С. 109-122.

додаткова:

1. Гончарук Є.Г. Загальна гігієна / Є.Г. Гончарук та ін. — Київ: Вища школа, 1995. — С. 168-175.

2. Габович Р.Д. Гігієна / Р.Д. Габович та ін.. — Київ: Вища школа. 1983. — С. 277-295, 297-300.

3. Минх А.А. Методы гигиенических исследований / А.А. Минх. — Москва: «Медицина», 1971. — С. 249-288.

4. Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів : збірник Законів України. — Київ, 1996. — Т. 5. — Ч. 1. — С. 6-23.

5. Чайка В.Є. Урбоекологія / В.Є. Чайка. — Вінниця, 1999. — 368 с.

6. Даценко І.І. Загальна гігієна : словник-довідник / І.І. Даценко та ін.. — Львів: “Афіша”, 2001. — 245 с.

Методика виконання самостійної роботи

Одним із провідних розділів комунальної гігієни є гігієна планування населених місць, що спрямована на забезпечення оптимальних умов життєдіяльності та ефективної охорони здоров’я мешканців міст і сіл.

Планування населених місць являє собою комплекс соціально-економічних, архітектурно-планувальних, інженерно-будівельних та санітарно-гігієнічних питань, що підлягають вирішенню в ході будівництва населених пунктів міського або сільського типу.

Досягнення оптимальних умов проживання населення можливе лише завдяки раціональному розселенню людей та розташуванню виробничих комплексів, функціональному зонуванню території поселень, надійному комунальному обслуговуванню тощо. Саме тому належні житлові умови та сприятливе екологічне оточення є основою збереження здоров’я людини на основі комплексної реалізації архітектурно-планувальних, інженерно-будівельних та еколого-гігієнічних заходів.

В нашій країні напрацьований цілий ряд законів та нормативних документів, що регламентують питання містобудування, забудови сільських поселень, охорони довкілля і здоров’я населення, серед яких, передусім, слід відзначити такі закони:

• “Про охорону навколишнього природного середовища” (1991 р.);

• “Про основи містобудування України” (1992 р.);

• “Основи законодавства України про охорону здоров’я” (1992 р.);

• “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення України” (1994 р.);

• “Державні будівельні норми України. Містобудування. Планування та забудова міських і сільських поселень. ДБН 360-92”;

• “Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів” (1996 р.).

Слід відмітити, що для нашої країни сьогодні не є характерним створення нових населених пунктів, міст або сіл. Однак із економічним зростанням на Україні все більшого розмаху набуває житлове будівництво, розробляються генеральні плани реконструкції та забудови існуючих міст та сіл. Нажаль, абсолютна більшість сільських населених пунктів, селищ міського типу та й окремих міст ще не мають генеральних планів, і тим більше, перспективного планування забудови. За таких умов не реалізовується принцип щодо обов’язкового розмежування зон у населених пунктах. Особливо багато порушень здійснюється під час забудові житлових зон і, зокрема, мереж торгівлі та побутового обслуговування, внаслідок чого погіршується їх санітарний стан та якість атмосферного повітря, зменшуються площі зелених насаджень, зростає рівень комунального шуму тощо.

Зрозуміло, що така негативна екологічна ситуація погіршує стан здоров’я дитячого та дорослого населення, патогенез хвороб цивілізації набуває все більшого розмаїття, тривалість життя зменшується.

Розміщення, проектування і будівництво міських та сільських населених пунктів в цілому або окремих їх частин здійснюється на основі наступних документів:

• регіональна схема розвитку і розміщення продуктивних сил України;

• схема розвитку та розміщення галузей народного господарства та галузей промисловості;

• схема та проекти районного планування (регіону, області);

• схема територіально-виробничих комплексів;

• схема курортних районів та територіальні комплексні схеми охорони природи;

• генеральні плани міст та сільських поселень в т.ч.:

• проекти розміщення будівництва;

• проекти приміських і курортних зон;

• проекти планування промислових зон та вузлів;

• проекти окремих будівель та споруд;

• схеми і проекти інженерного обладнання та благоустрою населених пунктів (водопостачання, каналізація, санітарна очистка, енергозабезпечення тощо).

Всі питання розміщення і проектування міських або сільських поселень мають вирішуватись з урахуванням викладених вище законодавств, а також законодавств “Про охорону атмосферного повітря”, Земельного, Лісового і Водного кодексів та інших документів щодо санітарних та природоохоронних вимог.

Знання основ законодавств стосовно гігієнічних вимог до планування, забудови або реконструкцій населених місць є обов’язковими не тільки для санітарного, але й сімейного лікаря, адже він має враховувати у своїй повсякденній діяльності середовишні умови проживання сімей у міській або сільській місцевості.

Загальною основою планування або реконструкції населених місць є:

• вивчення особливостей земельної ділянки;

• аналіз природно–кліматичних умов з комплексною оцінкою сонячної радіації, вологості, температурного режиму та “рози вітрів”, здатності ґрунтів до самоочищення (табл. 1);

• визначення відповідності навколишнього середовища гігієнічним нормативам і, особливо, забезпечення радіаційної безпеки території для проживання населення;

• встановлення можливості організації озеленення, централізованого водопостачання та водовідведення, а також знешкодження промислових та побутових відходів;

• вивчення та оцінка природних і штучних біогеохімічних провінцій, тобто наявності надлишку, недостатності або відсутності у ґрунті макро- і мікроелементів;

Окрім цього слід врахувати, що малопридатними в санітарно–гігієнічному відношенні є території, які затоплюються, підтоплюються, мають високий рівень ґрунтових вод тощо.

Не допускається забудова житлово-громадських об’єктів на території з щільністю радіоактивного забруднення ізотопами цезію понад 5 Кі/км²; стронцію — понад 0,15 Кі/км² та плутонію — понад 0,01 Кі/км².

Таблиця 1