Основні положення санітарної освіти

Однією з найважливіших умов проведення ефективної профілактики захворювань, збереження та зміцнення індивідуального і громадського здоров'я є обізнаність населення з чинниками, які негативно впливають на його стан.

Санітарна освіта являє собою невід'ємну складову системи охорони здоров'я, комплекс державних, громадських і медичних заходів, спрямованих на забезпечення такої обізнаності з метою підвищення рівня здоров'я населення.

Головними завданнями санітарної освіти є пропаганда здо­рового способу життя, профілактика шкідливих звичок, інформування про сучасні уявлення щодо причин виникнення різних захворювань, системи індивідуальних та громадських заходів з їх первинної та вторинної профілактики.

Обізнаність із цих та інших питань необхідна не тільки в інтересах охорони індивідуального здоров'я. Вона є важливою передумовою свідомого і відповідального ставлення всіх верств населення, керівників і працівників промислових підприємств, громадського харчування та комунального господарства, будівельників, науковців, педагогів тощо до еколого-гігієнічних проблем довкілля, дотримання вимог індивідуальної та громадської гігієни в усіх сферах життя і трудової діяльності людини.

Організація санітарної освіти ґрунтується на таких принципах: державний характер, наявність спеціальної структури організаційно-методичного керівництва і координації діяльності, плановість, комплексність, масовість, диференційованість, розумна оптимістичність, доступність, цілеспрямованість, активна участь усіх медичних працівників.

У системі заходів санітарної освіти використовують різноманітні методи і засоби. Основними методами санітарної освіти є усний, друкований, наочний і змішаний. Вони реалізуються шляхом використання таких форм санітарної освіти, як лекції, бесіди, поради-консультації, виступи на радіо, аудіозаписи (усний метод), публікації в друкованих засобах масової інформації, науково-популярні книги, брошури, пам'ятки, бюлетені, дошки з питань і відповідей (друкований метод); експозиційні стенди, муляжі, фотографії, малюнки, плакати (наочний метод); телебачення, відеофільми, діафільми, університети та школи здоров'я, курсові заходи для населення і хворих, виставки, театралізовані вистави (змішаний метод).

У практичній діяльності середнього та молодшого медичного працівника найвагоміше місце серед інших форм санітар­ної освіти займають групові бесіди й індивідуальні поради. За належної підготовки середні та молодші медичні працівники можуть виступати з лекціями, брати активну участь у всіх інших формах санітарної освіти.

Під час проведення лекцій, бесід та виступів важливо забезпечити такі вимоги до їх якості: актуальність теми, зацікавленість до неї аудиторії, сучасний науковий рівень, повнота охоплення основних питань і розкриття теми, особиста обізнаність з питань теми, вільне володіння матеріалом, чітке, логічне та послідовне викладення, доступність сприйняття аудиторією, емоційність, використання прикладів з власного професійного або особистого досвіду, наочних посібників та художньої літератури, вміння підтримувати зворотний зв'язок з аудиторією, володіння нею, готовність до відповідей на запитання.

Тематика й форми санітарно-освітньої роботи визначаються залежно від конкретних умов і змісту професійної діяльності медичного працівника, контингенту слухачів, обізнаності й володіння матеріалами теми заняття (виступу тощо). На вибір методів і засобів санітарної освіти впливає також тип ситуації, за якої здійснюється той чи інший санітарно-освітній захід. Розрізняють такі ознаки ситуацій, які мають значення під час вибору засобів санітарної освіти: екстремальність або неекстремальність події, однорідність або неоднорідність контингенту, обізнаність (готовність, рівень) або необізнаність слухачів (учасників).

Організаційно-методичну, координаційну та оперативну роботу з гігієнічного навчання та виховання населення здійснюють обласні, міські та районні Центри здоров'я, кабінети та інспектори-методисти санітарної освіти в СЕС, територіальних медичних об'єднаннях, окремих лікувально-профілактичних закладах

Базова структура Центру здоров'я передбачає наявність таких взаємопов'язаних підрозділів: організаційного відділу, методичного відділу (кабінету), лекційного бюро, бібліотеки-читальні, фонду наочних посібників, видавничої групи, кінолекторію, складу науково-популярної літератури, навчальних аудиторій тощо. Центр здоров’я виконує функції планування, організаційно-методичного та консультативного керівництва діяльністю з гігієнічного навчання та виховання населення на території обслуговування, підготовки та видання (сприяння виданню) науково-популярної літератури, організації радіо- та телепередач, виставок, лекцій, курсових та інших заходів із санітарної освіти населення, координації та обміну досвідом роботи лікувально-профілактичних закладів із цих питань тощо.

ТЕМА №25: Актуальні проблеми психогігієни та хроногігієни. Гігієнічні основи оптимізації адаптаційного процесу. методи психофізіологічних та психогігієнічних досліджень

МЕТА РОБОТИ:

1. Закріпити теоретичні знання про психічне здоров’я та його основні критерії, провідні особливості особистості людини, біоритмологічні та психофізіологічні її характеристики.

2. Вивчити та засвоїти сучасні методики психогігієнічних, психофізіологічних та біоритмологічних досліджень функціонального стану організму людини.

3. Вивчити психогігієнічні, біоритмологічні та психофізіологічні принципи раціональної організації повсякденної діяльності людини, оптимізації адаптаційного процесу тощо.

ПИТАННЯ ТЕОРЕТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ:

1. Психогігієна, хроногігієна та психофізіологія як розділи гігієнічної науки, їх мета та основні завдання.

2. Поняття про психічне здоров’я людини та методологія його вивчення. Групи психічного здоров’я.

3. Закономірності та особливості розвитку і формування провідних психофізіологічних функцій організму та особливостей особистості у дитячому, підлітковому і дорослому віці.

4. Провідні методи психофізіологічних і психогігієнічних досліджень та критерії оцінки психічного здоров’я.

5. Психогігієнічні принципи раціональної організації повсякденної діяльності людини.

6. Біоритмологія як наука, її значення. Провідні характеристики біологічних ритмів та методологія їх вивчення.

7. Біоритмологічні принципи раціональної організації повсякденної діяльності людини.

ЗАВДАННЯ:

1. Ознайомитися з найбільш поширеними методами та методиками психофізіологічних, біоритмологічних та психогігієнічних досліджень.

2. Дослідити особливості процесів формування та розвитку провідних психофізіологічних функцій організму учнів та студентів, особливостей їх особистості та біоритмологічних характеристик.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Загальна гігієна : пропедевтика гігієни / [Гончарук Є. Г., Кундієв Ю. І., Бардов В. Г. та ін.] ; за ред. Є. Г. Гончарука. ― К.: Вища школа, 1995. ― С. 178–185, 485–490.

2. Общая гигиена: пропедевтика гигиены / [Гончарук Е. И., Кундиев Ю. И., Бардов В. Г. и др.] ; под ред. Е. И. Гончарука. ― К.: Вища школа, 1999. ― С. 130–134, 568–573.

3. Общая гигиена / [Румянцев Г.И., Воронцов М.П., Гончарук Е.И. и др.] – М.: Медицина, 1985. – С. 314–319.

4. Общая гигиена // [Румянцев Г.И., Воронцов М.П., Гончарук Е.И. и др.] – М.: Медицина, 1990. – С. 255–256, 259–263.

5. Румянцев Г.И. Общая гигиена / Г.И. Румянцев , Е.П. Вишневская , Т.А. Козлова. – М.: Медицина, 1985. – С. 228–230.

6. Загальна гігієна: навчальний посібник до практичних занять для студентів VI курсу медичного факультету / [Сергета І.В., Бойчук Б.Р., Латанюк С.О. та ін.] – Тернопіль: Укрмедкнига, 1999. – С. 42–50.

7. Гигиена детей и подростков / Под ред. В.Н. Кардашенко. – М.: Медицина, 1988. – С. 60–79, 469–487.

8. Гигиена детей и подростков / [Сердюковская Г.Н., Сухарев А.Г., Белостоцкая Е.М. и др.]; под ред. Г.Н. Сердюковской, А.Г. Сухарева. – М., Медицина, 1986. – С. 70–95, 232–243.

9. Сергета І.В. Організація вільного часу та здоров’я школярів / І.В. Сергета, В.Г. Бардов. – Вінниця: РВВ ВАТ “Віноблдрукарня“, 1997. – 292 с.

10. Сергета І.В. Гігієна та охорона праці користувача ЕОМ / І.В. Сергета , М.П. Олійник, В.Г. Бардов. – Вінниця: РВВ ВАТ “Віноблдрукарня”, 1998. – 112 с.

11. Гехт К. Психогигиена / К. Гехт. – М.: Прогресс, 1979. – 250 с.

12. Психогигиена детей и подростков / Под ред Г.Н.Сердюковской, Г.Гельница. – М.: Медицина, 1985. – 224 с.

13. Здоровье, развитие, личность / Под ред Г.Н.Сердюковской, Д.Н.Крілова, У.Кляйнпетера. – М.: Медицина, 1990. – 336 с.

14. Школа и психическое здоровье учащихся / Под ред. С.М.Гомбаха. – М.: Медицина, 1988. – 272 с.

15. Сухарев А.Г. Здоровье и физическое воспитание детей и подростков / А.Г. Сухарев. – М.: Медицина, 1991. – 272 с.

16. Бардов В.Г. Гигиена климата / В.Г. Бардов. – К., 1990. – 136 с.

17. Биологические ритмы / Под ред. Ю.Ашоффа. – М.: Мир, 1984. – Т.1. – 414 с. – Т.2. – 262 с.

18. Биоритмы и труд / [К.М.Смирнов, А.О.Навакатикян, Г.М.Гамбашидзе и др.]. – Л.: Наука, 1980. – 143 с.

19. Деряпа Н.Р. Проблемы медицинской биоритмологии / Н.Р. Деряпа, М.П. Мошкин, В.С. Посный. – М.: Медицина, 1985. – 208 с.

20. Доскин В.А. Биологические ритмы растущего организма / В.А. Доскин, Н.Н. Куинджи. – М.: Медицина, 1989. – 224 с.

21. Доскин В.А., Лаврентьева Н.А. Актуальные проблемы профилактической хрономедицины / В.А. Доскин, Н.А. Лаврентьева. – М.: ВНИИМИ, 1985. – 80 с.

22. Доскин В.А. Ритмы жизни / В.А. Доскин, Н.А. Лаврентьева. . – М.: Медицина, 1991. – 176 с.

МЕТОДИКА ВИКОНАННЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

В ході практичного заняття студенти засвоюють основні методичні підходи до вивчення психічного здоров’я, психогігієнічні, психофізіологічні та біоритмологічні принципи раціональної організації повсякденної діяльності та оптимізації адаптаційних ресурсів організму людини, вивчають особливості особистості, психофізіологічні та біоритмологічні особливості студентів тощо.