Методика виконання самостійної роботи

В ході практичного заняття студенти визначають основні причини виникнення порушень в організмі, що пов’язані з недостатністю та надлишком основних складових сонячної радіації, засвоюють питання профілактики цих порушень, вивчають методи та засоби, які при цьому використовуються, розв’язують ситуаційні задачі.

Сонячна радіація, її фізичні характеристики та спектральний склад

Сонячна радіація – це інтегральний потік корпускулярних часток (протони, γ-частинки, електрони, нейтрони, нейтрини) та електромагнітного (фотонного) випромінювання.

Дані щодо електромагнітного складу сонячної радіації наведені в табл. 1.

Таблиця 1

Електромагнітний склад сонячної радіації (за R.F.Donnelly, O.R.White, 1980)

Назва хвилі	Довжина хвилі  в нанометрах
Діапазон радіочастот	> 100 000
Далека інфрачервона ділянка	100 000 – 10 000
Інфрачервона ділянка	10 000 – 760
Видима, або оптична ділянка	760 – 400
Ультрафіолетова ділянка	400 – 120
Крайня ультрафіолетова ділянка	120 – 10
М’яке рентгенівське випромінювання	10 – 0,1
Жорстке рентгенівське випромінювання	< 0,1

Інфрачервоне випромінювання

Інфрачервоні (ІЧ) промені були відкриті Гершелем в 1800 р. Основна дія — теплова. Доля інфрачервоної радіації в загальному потоці Сонця збільшується при зменшенні висоти його над горизонтом..

Довгі ІЧ-промені головним чином затримуються в епідермісі шкіри і викликають нагрівання її поверхні, подразнюють рецептори. Інфрачервона еритема утворюється за рахунок розширення капілярів шкіри, є розлитою, без чітких контурів.

Короткі ІЧ-промені проникають на глибину 2,5-4 см, викликаючи глибоке прогрівання, причому суб'єктивні відчуття є значно меншими, ніж у попередньому випадку.

В теперішній час більшість дослідників визнають не лише теплову, але й фотохімічну дію ІЧ-променів на організм, визначають наявність поглинання ІЧ-променів білками крові і активацію різноманітних ферментних процесів.

Загальна дія інфрачервоного випромінювання (ІЧВ) полягає у нагріванні тканин організму з утворенням вираженої розлитої еритеми та виділенням ряду фізіологічно активних речовин (наприклад, ацетилхоліну), які поступають в загальне коло кровообігу і викликають посилення обмінних процесів у віддалених від місць опромінення тканинах і органах. Загальна реакція організму виражається у перерозподілі крові в судинах, підвищенні числа еозинофілів в периферичній крові, підвищенні ступеня загальної опірності організму.

Дія на центральну та вегетативну нервову систему. Внаслідок дії ІЧВ спостерігається зниження тонусу симпатичної нервової системи і, відповідно, реєструється ваготонія.

Дія на серцево-судинну систему і інші внутрішні органи і системи. Під дією ІЧВ спостерігається перерозподіл крові, збільшення частоти серцевих скорочень, підвищення максимального і зниження мінімального артеріального тиску, підвищення температури тіла, посилення потовиділення, рефлекторно збільшується теплоутворення в інших органах, стимулюється функція нирок, розслабляється мускулатура, спостерігається прискорення регенеративних процесів та зменшення больових відчуттів.

Дія на орган зору. Експериментально встановлено, що через око проходить 27% загального потоку променистої енергії. Найбільш частою патологією є катаракта (помутніння кришталика). Це захворювання частіше буває професійним і зустрічається у склодувів та робітників залізопрокатних заводів.

Роль ІЧВ у процесах теплообміну. Слід пам'ятати, що людина сама є випромінювачем ІЧ- променів (5-15 мк), втрачаючи у процесі тепловипромінювання близько 45% тепла. Отже, з одного боку, при переохолодженні шкірних покривів, коли організм випромінює ІЧ-промені, створюються умови для виникнення цілого ряду захворювань (фурункульози, ревматизм, простудні захворювання), з іншого боку, можливе перегрівання організму, сонячний удар, опіки шкіри. В той же час необхідно зазначити, що помірне використання ІЧ-променів сонячної радіації тренує механізми терморегуляції.