Гігієнічне значення техногенного забруднення води хімічними речовинами

Віддаючи належне ендемічному значенню води, слід чітко усвідомлювати, що на сьогодні ще загрозливішим для здоров’я людей є техногенне забруднення водойм хімічними речовинами внаслідок скидання неочищених або недостатньо очищених стічних вод промислових підприємств, поверхневого стоку із сільськогосподарських ланів, територій звалищ промислових відходів тощо. Потрапляння у воду токсичних речовин, навіть у незначних кількостях, може становити небезпеку для здоров’я окремої людини і населення в цілому, аж до виникнення масових отруєнь. Цьому сприяє те, що хімічні речовини, котрі забруднюють воду водойм, не затримуються сучасними очисними спорудами водопровідних станцій.

Ймовірність негативної дії підвищується у разі надзвичайно токсичних і високотоксичних речовин, наявності у них мутагенної та канцерогенної активності, ембріотоксичності та тератогенності, репродуктивної токсичності та сенсибілізувальних властивостей.

До стійких у водному середовищі належать важкі метали, хлорорганічні сполуки (ДДТ, ГХЦГ, алдрин, дилдрин, поліхлоровані біфеніли, дибензодіоксини та дибензофурани, нітрозаміни тощо). 3 іншого боку, у воді внаслідок деструкції під впливом різноманітних фізичних, хімічних та біологічних чинників можуть утворитися токсичніші та небезпечніші продукти трансформації. Наприклад, нітрати можуть перетворитися на нітрозаміни і нітрозаміди, які є мутагенами і канцерогенами; ртуть неорганічна може перетворитися на метилртуть, яка спричинює хворобу Мінамата.

Слід враховувати й можливість комбінованої дії деяких хімічних речовин за одночасного надходження в організм з водою. Наслідком цього найчастіше є сумація негативних ефектів, тобто адитивна дія. Але цілком можливе й посилення ефекту, тобто потенціювання. Це властиво важким металам, зокрема свинцю та кадмію, поліхлорованим діоксинам і дибензофуранам, хлорорганіч­ним пестицидам ДДТ і ГХЦГ тощо.

Гігієнічні вимоги, що пред’являються до питної води

Як провідні гігієнічні вимоги, що пред’являються до питної води, необхідно відзначити наступні положення:

• вода повинна мати бездоганні органолептичні та фізичні якості;

• вода повинна мати оптимальний хімічний склад;

• вода не повинна погіршувати біологічну цінність їжі;

• вода не повинна бути жорсткою;

• вода повинна вміщувати не більше гранично допустимих концентрацій та гранично допустимого рівня радіоактивних та токсичних хімічних речовин;

• вода не повинна вміщувати патогенні мікроорганізми.

Основні види покращання якості питної води

До провідних видів покращання якості питної води відносяться:

• очистка;

• знезараження;

• дезактивація;

• знешкодження.

Очистка – це комплекс технічних заходів, що спрямовані на покращання органолептичних, фізичних та хiмiчних властивостей води, а також її пiдiгрiв або охолодження.

Основними методами очистки питної води є:

• освітлення (відстоювання, коагуляція, фільтрація, флокуляція);

• знебарвлення (відстоювання та фільтрація);

• дезодорація (фiльтрацiя води через активоване вугілля, аерування, оброблення окислювачами);

• пом’якшення (фізичний, хімічний та іоннообмінний способи);

• опріснення (дистиляція, іоннообмінний спосіб, електроліз, гіперфільтрація, випаровування під вакуумом, діаліз, екстракція, виморожування);

• спеціальні методи очистки (знезалізнювання, фторування, дефторування тощо).

Знезараження – це комплекс технічних заходів, що спрямовані на покращання мікробного складу води та знищення патогенних мiкроорганiзмiв.

Основними методами знезараження питної води є:

• хімічні або реагентні методи (використання препаратів хлору, перекисних сполук, препаратів срібла та проведення озонування);

• фізичні або безреагентні методи (використання ультрафіолетового випромінювання, швидких електронів, високочастотного струму, імпульсного струму низької напруги, ультразвуку та кип’ятіння).

До головних методів хлорування відносять:

• хлорування нормальними дозами хлору ( хлорування за хлорпотребою);

• перехлорування;

• подвійне хлорування;

• хлорування з преамонізацією.

Необхідно підкреслити, що показниками надійності проведеного знезараження води є показники вмісту залишкового хлору (0,3 — 0,5 мг/л) та бактеріологічні показники.

Дезактивація – це комплекс технічних заходів, що забезпечують доведення кiлькостi радiоактивних речовин у питній воді до гранично-допустимої концентрації та гранично–допустимого рівня.

Hайбiльш поширеними методами дезактивацiї є:

• коагуляцiя;

• вiдстоювання;

• фiльтрацiя через спеціальну шихту;

• хлорування.

Знешкодження – це комплекс технічних заходів, що забезпечують усунення з питної води токсичних хiмiчних речовин.

Hайбiльш доцільними методами знешкодження питної води є:

• перехлорування (передусім суперхлорування);

• кип’ятіння.

Основні етапи санації (оздоровлення) криниці:

• оздоровлення прилеглої території

• покращання технічного стану криниці (видалення з дна мулу та насипання піску або гравію на дно криниці);

• обливання цямриння 3–5% розчином хлорного вапна;

• визначення необхідної кількості хлорного вапна для проведення знезараження води;

• знезараження води у криниці;

• видалення надлишкового хлору;

• відбір проб води для лабораторного дослідження та контроль якості знезараження.

До головних елементів централізованої системи водопостачання відносять:

• заборні труби і берегові колодязі;

• насосні станції I підйому;

• очисні споруди;

• резервуари для чистої води;

• насосні станції II підйому;

• водонапірна башта;

• головний водовід і розвідна мережа водопроводу.