Методика комплексної оцінки здоров'я дітей, підлітків і молоді

В основі комплексної оцінки стану здоров'я дітей, підлітків і молоді знаходяться такі критерії:

• наявність або відсутність в момент обстеження хронічних захворювань;

• рівень фізичного і нервово-психічного розвитку та ступінь його гармонійності;

• рівень функціонування основних життєво-важливих систем організму;

• ступінь опірності організму несприятливому впливу та чинників навколишнього середовища.

На підставі вищезазначених критеріїв усіх дітей і підлітків можна розподілити на 5 груп здоров'я;

Перша група здоров'я — особи, у яких відсутні хронічні захворювання, які не хворіли або рідко хворіли протягом періоду обстеження та мають фізичний і нервово-психічний розвиток, що відповідає вікові (здорові, без відхилень);

Друга група здоров'я — особи, які не страждають хронічними захворюваннями, але мають деякі функціональні або морфологічні відхилення, а також особи, що часто (4 рази на рік і більше) або тривало (понад 25 днів за одним захворюванням) хворіли (практично здорові з морфофункціональними відхиленнями та зниженою опірністю);

Третя група здоров'я — особи, які страждають на хронічні захворювання у стадії субкомпенсації при збереженні функціональних можливостей організму.

Четверта група здоров'я — особи, які страждають на хронічні захворювання у стані субкомпенсації зі зниженням функціональних можливостей організму.

П'ята група здоров'я — особи, які страждають на хронічні захворювання у стані декомпенсації зі значним зниженням функціональних можливостей організму, інваліди І та II груп.

Для визначення належності дитини до тієї чи іншої групи здоров'я (а це має велике значення під час вирішення багатьох питань, пов'язаних з організацією навчальної діяльності, фізичного та трудового виховання, проведення професійної орієнтації тощо) використовують та оцінюють об'єктивні показники функціонального стану організму, рівня його адаптаційних ресурсів, фізичного розвитку та біологічного віку.

Надзвичайно важливими слід визнати методи оцінки функціональних можливостей вищої нервової діяльності, сенсорних систем, уваги, пам'яті, мислення, особливостей особистості (табл. 2).

Таблиця 2

Методи дослідження функціонального стану організму і дітей та підлітків

Функція, що досліджується	Властивості, що вивчаються	Метод	Апаратура
Індивідуально-типологічні особливості вищої нервової діяльності	Сила нервової системи	Хронорефлексометрія	Хронорефлексометр
	Рухомість та врівноваженість нервових процесів
	Лабільність нервової системи	Визначення критичної частоти злиття світлових миготінь (КЧСМ)	Прилад для визначення КЧСМ
Зорова сенсорна система	Лабільність зорового аналізатора	Визначення КЧСМ	Прилад для визначення КЧСМ
	Лінійний окомір	Визначення довжини відрізка, що заданий	Лінійка Ф. Гальтона
Сенсомоторний аналізатор	Координація рухів	Координамометрія, тремометрія	Координамометр, тремометр
	Точність відтворення заданого руху	Кінематометрія	Кінематометр Жуковського
	М'язова сила	Динамометрія	Динамометр
	Точність підтримування м'язового зусилля	Динамометрія	Динамометр Розенблата
Тактильний аналізатор	Поріг тактильної чутливості	Метод Марк-Уорті	Лінійка Мак-Уорті
Увага	Стійкість уваги	Коректурна проба	Таблиця Анфімова
	Переключення уваги	Відшукування чисел	Таблиці Шульте, Шульте-Платонова
Пам'ять	Механічна пам'ять	Метод Нечаєва	Картка, секундомір
	Образна пам'ять	Метод Бюлєра	Картка, секундомір

Існують певні вікові закономірності структури захворюваності дитячого та підліткового населення, які також потребують урахування.

Так, у період новонародженості провідне місце займають захворювання та стани, пов'язані переважно з впливом чинників протягом періоду внутрішньоутробного розвитку. У переддошкільний вік домінують хвороби органів дихання та інфекційні захворювання. Певне значення у цьому віці мають також захворювання органу слуху, розлади нервової системи, хвороби органів травлення, алергічні прояви тощо. У віці до 7 років на першому місці стоять хвороби органів дихання, далі у дітей молодшого шкільного віку (7—10 років) переважають інфекційні захворювання, хвороби органів травлення, травми, у дітей середнього шкільного віку (11—14 років) — травми, інфекційні захворювання, хвороби шкіри та органів травлення, у дітей старшого шкільного віку (15—17 років) — травми, хвороби органів травлення, шкіри та інфекційні захворювання. Крім того, для дітей шкільного віку велике значення мають розлади серцево-судинної системи, зору (зниження його гостроти), слуху, нервової системи, опорно-рухового апарату (деформації скелета), а також ступінь гармонійності фізичного розвитку.