Гігієнічні основи оптимізації адаптаційного процесу

Наукове обґрунтування підходів до збереження та зміцнення здоров’я людини передбачає збалансоване поєднання традиційних і нетрадиційних методів впливу на стан адаптаційних ресурсів організму, пошук найбільш доцільних засобів психофізіологічної та психогігієнічної корекції функціональних можливостей дівчат та юнаків.

Водночас стан здоров’я людини необхідно розглядати і як динамічну систему, що постійно змінюється у зв’язку з постійними зрушеннями в стані довкілля за рахунок зрушень у функціонуванні окремих органів і систем та відповідного напруження регуляторних механізмів її організму.

Отже, проблема адаптації, незаперечно, є однією з головних у сучасній медичній науці передусім тому, що саме адаптаційний процес визначає можливість оптимальної життєдіяльності людини в умовах навколишнього середовища та в соціальних умовах, які зазнають повсякчасних перетворень. Причому, в процесі підтримання адекватних співвідношень у системі “людина-середовище”, в ході якого можуть видозмінюватися і внутрішній стан людини, і параметри середовища, вирішальну роль відіграють такі різновиди адаптації, як психічна, психофізіологічна та соціально–психологічна адаптація.

Слід відмітити, що в ході розгляду динамічних зрушень протягом адаптаційного процесу з боку функціональних систем організму чітко відзначити 3 основних напрямки змін основних психофізіологічних корелят працездатності, а саме: появу функціональних станів організму, що забезпечують оптимізацію його життєдіяльності у нових умовах середовища, зникнення форм пристосування, що склалися, проте, застаріли, та збереження тих форм пристосування, які є корисними для організму, появу нових адаптивних форм поведінки, що пов’язані з несинхронними зрушеннями характеристик функціонального стану у зв’язку з впливом зовнішніх умов середовища та внутрішніх змін, які відбуваються в організмі.

Тому адаптацію слід визначити і як цілеспрямовану системну реакцію організму, що забезпечує можливість виконання будь-яких видів життєдіяльності в умовах впливу чинників, котрі можуть призводити до порушень гомеостатичного балансу.

Розглянемо це питання з точки зору змін, які відбуваються під час адаптації людини до виконання виробничої діяльності, тобто професійної адаптації, на прикладі організації професійної підготовки студентів у вищому навчальному закладі медичного профілю.

Отже, виходячи з вищенаведеного, професійна адаптація являє собою цілеспрямовану системну реакцію організму, що зумовлює активне пристосування людини до змісту та умов праці, нового соціального оточення і особливостей конкретної спеціальності та забезпечує високу ефективність професійної діяльності. Саме успішність професійної адаптації вважають одним з головних критеріїв вірного вибору фаху, що засвоюється, рівня професійної придатності та індикатором ступеня професійної підготовленості в цілому.

Професійна адаптація характеризується збереженням та подальшим розвитком здібностей і схильностей до конкретної професійної діяльності, злиттям суспільної і особистої мотивації праці та здійснюється у тісній взаємодії і незаперечному взаємозв’язку з соціальною адаптацією. Необхідно відзначити, що професійна адаптація може мати як підготовчий, так і основний характер. Підготовчий етап здійснюється у процесі професійного навчання і включає у свою структуру елементи, як психофізіологічної, так і соціально-психологічної адаптації. Основний етап професійної адаптації відбувається безпосередньо під час виконання виробничих обов’язків на конкретному робочому місці.

Надзвичайно характерними та важливими для професійної адаптації слід визнати такі властивості адаптаційних процесів, як здатність елімінувати вплив різних подразників шляхом відтворення певної реакції у відповідь на вплив подразників, а також здатність до адекватного подальшого сприйняття подразників, що повторюються, та на підставі їх аналізу, активно перетворювати середовище перебування, змінювати у певних межах стратегію діяльності тощо.

Всебічна оцінка адаптаційних перетворень, що відбуваються, неможлива без урахування соціально-гігієнічних, психолого-педагогічних та акліматизаційних аспектів проблеми. Дійсно, використання наукових досліджень анамнестичного змісту, насамперед таких, що зумовлюють гігієнічну оцінку особливостей способу життя, провідних характеристик особливостей реагування організму у відповідь на вплив як термінових, так і відстрочених змін у стані навколишнього середовища, надає можливість виявити основні закономірності взаємодії людини та довкілля і в звичних, і в надзвичайних умовах.

Процес навчання дівчат і юнаків в умовах сучасних вищих навчальних закладів нерозривно пов’язаний з необхідністю подолання явищ емоційного напруження, психологічного дискомфорту і навіть антено-вегетативних проявів. У зв’язку з цим виникає нагальна потреба у проведенні комплексу досліджень психофізіологічного та психогігієнічного змісту, кінцевим етапом, якого повинна стати гігієнічна оцінка стану здоров’я, що здійснюється на наукових засадах з адаптаційної точки зору та з позицій системного аналізу.

Незаперечне значення проблеми раціональної організації навчальної та позанавчальної діяльності студентів мають в умовах підготовки майбутніх медичних працівників. Слід зазначити, що стан здоров’я населення завжди був і буде одним з провідних критеріїв розвитку суспільства, адже його високий рівень є передумовою економічного, соціального і політичного добробуту, запорукою безпеки і прогресу. В цих умовах медична освіта, в першу чергу вища, виступає як один із головних регуляторів соціального розвитку, що формує доктрину життєздатності суспільства та підтримує його через діяльність кадрів системи охорони здоров’я.