Граничні норми підіймання і переміщення вантажів підлітками під час виконання короткочасної та тривалої роботи

Календарний вік, років	Граничні норми вантажу, кг
	Короткочасна робота		Тривала робота
	юнаки	дівчата	юнаки	дівчата
14	5	2,5	—	—
15	12	6	8,4	4,2
16	14	7	11,2	5,6
17	16	8	12,6	6,3

Гігієна інвалідів, які працюють

Згідно з ст. 172 КЗпП України на власника або уповноважений ним орган покладається обов’язок працевлаштування інвалідів відповідно до рекомендації медичної установи, встановлення на їх прохання неповного робочого дня та пільгових умов праці. Залучення інвалідів до надурочних робіт у нічний час без їх згоди не допускається (статті 55, 63 КЗпП України ).

Кабінетом Міністрів України 3 травня 1995 р. прийнята постанова №314: “Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів”. Відповідно до неї Міністерство охорони здоров’я України зобов’язане цією постановою забезпечити збирання, узагальнення та передачу Міністерству праці і соціального захисту України інформації про осіб, які потребують трудової реабілітації.

Робочим місцем інваліда може бути звичайне робоче місце, якщо за умовами праці та з урахуванням фізичних можливостей інваліда воно може бути використано для його працевлаштування або спеціалізоване робоче місце інваліда, яке повинно бути обладнане спеціальним технічним оснащенням, пристосуваннями і пристроями для праці інваліда залежно від анатомічних дефектів або нозологічних форм захворювання та з урахуванням рекомендації МСЕК, професійних навичок і знань інваліда. Спеціалізоване робоче місце інваліда може бути створене як на виробництві, так і вдома.

Підприємствам, які створюють або пристосовують існуючі робочі місця для працевлаштування інвалідів понад встановлених нормативів, надається фінансова допомога за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів.

Працевлаштування інвалідів здійснюється Державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань і стану здоров’я інвалідів, їх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.

Ураховуючи вище зазначене, підприємства:

• у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів;

• визначають види виробництв, цехи та дільниці, на яких доцільно використовувати працю інвалідів;

• інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватись праця інвалідів;

• створюють для інвалідів умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації, забезпечують соціально-економічні гарантії, що передбачені законодавством;

• запроваджують у разі потреби посади інструкторів-перекладачів для роботи з глухими працівниками.

Рекомендувати працю інвалідів можна при достатній залишковій працездатності, в залежності від того, які органи та системи у інваліда є ураженими. Інвалід може працювати за професіями фізичної праці при необхідній потужності виконуваних робіт не більше 25% від максимальної потреби кисню, що, як правило, відповідає, 1-2 класам важкості праці. При важкості праці, яка перевищує 2 клас, доцільно використовувати працю інвалідів та пенсіонерів тільки в умовах шестигодинного робочого дня.

Для визначення тривалості робочого дня пенсіонерів та інвалідів використовують формулу, яка враховує енерговитрати за зміну і максимальну потребу в кисні працівника:

де Т — допустима тривалість фізичного навантаження, год;

Q — енерговитрати при певному виді праці, ккал/хв;

max VO_{2 —} максимальна потреба в кисні, л/хв.

Напруженість праці також не повинна перевищувати 2 клас. Вимоги професії відповідно до її важкості, напруженості та шкідливості не повинні перевищувати залишкові адаптаційні можливості інваліда. Необхідно ураховувати також і особливості попередньої адаптації інваліда до професії, в якій він працював.

Люди, які раніше займалися розумовою працею, після визначення групи інвалідності в основному продовжують виконувати роботу за цією професією, але зі значним скороченням її об’єму, що пояснюється функціональною збереженістю ЦНС у цього контингенту хворих, а також сприятливими умовами праці.

Для хворих з патологією серцево-судинної системи також доступною є розумова праця, але у залежності від стадії захворювання. Так, людина з гіпертонічною хворобою І, ІІ, і ІІІ ступеня може виконувати роботу, що відноситься до 1 і 2 класу згідно з “Гігієнічною класифікацією...”.

Інвалідам без ознак порушення кровообігу в умовах відсутності щорічних загострень ревматизму доступна фізична праця 2 і розумова 1 і 2 класів.

При ішемічній хворобі серця інвалідам можна здійснювати розумову працю 1 і 2 класів, 3 клас рекомендують лише інвалідам з неускладненою ішемічною хворобою серця з високим рівнем толерантності до фізичних навантажень.