Санітарна освіта з гігієни харчування

Санітарно-освітня робота з гігієни харчування серед населення повинна посідати провідне місце у пропаганді здорового способу життя, її зміст складають як пропаганда основ раціонального харчування, так і засвоєння заходів запобігання аліментарним інфекціям, гельмінтозам ї отруєнням мікробної та хімічної етіології. Пропаганда здорового харчування буде успішною лише тоді, коли медичний працівник добре знає умови харчування місцевого населення та його захворюваність аліментарної етіології, враховує місцеві традиції, а також природні і соціально-економічні умови та реальні можливості того контингенту населення, з яким проводять бесіду або лекцію. Наукову інформацію слід подавати населенню в яскравій, доступній, переконливій формі, обов’язково адаптованою до місцевих умов.

Медичним працівникам слід культивувати існуючі корисні традиції та викорінювати небажані навички та звички.

Принципи еколого-захисного харчування

Як основні принципи організації еколого-захисного харчування необхідно відводити наступні положення:

1. Раціональне харчування (кількісна та якісна повноцінність раціону, оптимальна збалансованість нутрієнтів, режим харчування) забезпечує високий рівень стійкості організму до впливу сторонніх хімічних речовин.

1. Дефіцит будь-яких харчових речовин, а особливо таких, що мають захисну дію, збільшує всмоктування ксенобіотиків у шлунково-кишковому тракті і посилює їх токсичність. Доведено, що дефіцит білків у харчовому раціоні призводить до збільшення всмоктування в травному каналі важких металів і радіонуклідів, послаблює імунобіологічну реактивність. Дефіцит кальцію в раціоні приблизно в два рази збільшує всмоктування ⁹⁰Sr. В таблиці 4 наведені дані про основні захисні речовини харчового раціону.

3. Ураховуючи роль сірковмісних амінокислот (метіоніну, цистеїну), а також таурину в обміні важких металів і радіонуклідів, запобіганні жировому переродження печінки, до 50% білків тваринного походження добового раціону мають становити білки молока та молочних продуктів, яєць і риби.

3. Особливу увагу слід приділити вмісту і збалансованості в харчовому раціоні основних харчових речовин, та, в першу чергу, вітамінів і мінеральних речовин.

3. Потрібно підтримувати на фізіологічному рівні (25-30 г на добу) і навіть збільшувати вміст у харчовому раціоні неспецифічних сорбентів – харчових волокон, які зменшують всмоктування сторонніх нехарчових компонентів у травному каналі.

Таблиця 4

Захисні речовини харчового раціону

Ксенобіотик	Речовина
Рb	Кальцій, магній, цинк, аскорбінова кислота, вітаміни групи В, вітамін D, харчові волокна
Hg	Білок, сірковмісні амінокислоти, селен, харчові волокна
Сd	Кальцій, селен, цинк, аскорбінова кислота, токофероли, харчові волокна
F	Кальцій, аскорбінова кислота
А1	Кальцій, цинк, аскорбінова кислота, харчові волокна
137Cs	Кальцій, токофероли, ретинол, аскорбінова кислота, вітаміноподібні речовини (біотин, пангамова кислота), харчові волокна
90Sr	Кальцій, вітаміни (токофероли, ретинол, аскорбінова кислота) та вітаміноподібні речовини (біотин, пангамова кислота), харчові волокна

Високий захисний ефект від дії хімічних токсичних речовин та радіонуклідів виявляють пектини, тобто органічні речовини, здатні утворювати у присутності органічних кислот та цукрів гель (желе). Пектини відносяться до комплексоноутворюючих сполук (комплексони, хелати), основною властивістю яких є здатність утворювати стійкі комплексони з багатьма дво- та трьохвалентними важкими металами і рідкоземельними елементами, а також їх солями. При формуванні таких комплексонів в організмі вони відносно швидко виводяться з сечею. Захисна дія пектинів пояснюється також і тим, що вони разом з іншими харчовими волокнами покращують перистальтику кишок, сприяючи більш швидкому виведенню шкідливих речовин.

Пектинові речовини містяться в плодах, овочах, коренеплодах та в інших продуктах рослинного походження в кількостях 0,5-3,8%. Найбільш багаті на пектини буряк столовий, редис, морква, перець солодкий, гарбуз, баклажани, яблука, абрикоси, айва, вишні, сливи, груші, цитрусові (табл. 5). Високим є вміст пектинів у фруктових та овочевих соках з м'якоттю (яблучний, морквяний, яблучно-клюквенний, айвовий, персиковий, томатний), фруктах та ягодах, перетертих з цукром (яблука, суниці, аґрус, сливи, смородина тощо).

Таблиця 5