Методика виконання самостійної роботи

В ході практичного заняття студенти знайомляться з організацією роботи та структурою закладів охорони здоров’я, які обслуговують робітників промислових підприємств, основними класами професійних шкідливостей та професійною патологією, вивчають основні положення плану лікувально-профілактичної роботи промислового підприємства та, відповідно до даних ситуаційної задачі, складають аналогічний план.

Основні поняття гігієни та охорони праці

Умови праці– сукупність чинників трудового процесу і виробничого середовища, у якому здійснюється діяльність людини.

Шкідливий виробничий фактор– фактор середовища і трудового процесу, вплив якого на працюючого за певних умов (інтенсивність, тривалість та ін.) може викликати професійне захворювання, тимчасове або стійке зниження працездатності, підвищити частоту соматичних і інфекційних захворювань, призвести до порушення здоров’я нащадків.

Небезпечний виробничий фактор– фактор виробничого середовища та трудового процесу, що може бути причиною гострого захворювання, раптового різкого погіршання здоров’я або смерті.

Важкість праці— характеристика трудового процесу, що відображає навантаження на опорно-руховий апарат і функціональні системи організму (серцево-судинну, дихальну та ін.), що забезпечують його діяльність.

Напруженість праці- характеристика трудового процесу, що відображує навантаження переважно на центральну нервову систему, органи чуттів, емоційну сферу працівника.

Безпечні умови праці— умови праці, за яких вплив шкідливих і небезпечних виробничих чинників на працівників виключений або рівень впливу не перевищує значень гігієнічних нормативів.

Професійні захворювання — захворювання, у виникненні, яких вирішальна роль належить впливу несприятливих факторів виробничого середовища.

Професійне отруєння — гостра або хронічна інтоксикація, що викликана впливом в умовах виробництва шкідливого хімічного чинника.

Основи законодавства України в галузі гігієни та охорони праці

Законодавство про охорону праці в Україні регламентується урядовими структурами (Верховна Рада, Кабінет Міністрів, Міністерство праці і соціальної політики, Міністерство охорони здоров’я), профспілковими організаціями, іншими відомствами та громадськими організаціями.

Так, Конституцією України передбачено, що “кожен має право на працю та забезпечення безпечних умов праці. Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їх здоров’я роботах забороняється” (ст. 43); “Кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується скороченим робочим днем для працівників ряду професій і виробництв, які визначаються законом, скороченою тривалістю роботи у нічний час…” (ст. 45); “Кожен має право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування” (ст. 49) тощо.

У Законі України “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення”, який прийнятий Верховною Радою 24.02.1994 року визначено, що “Громадяни мають право на: безпечні для здоров’я умови праці; відшкодування шкоди, завданої її здоров’ю; обов’язкові медичні огляди.” Законом також передбачено усунення від роботи осіб, які ухиляються від обов’язкових медичних оглядів і щеплень, створення єдиного Державного реєстру небезпечних і шкідливих факторів, проведення Державної санітарної експертизи проектів промислового будівництва, технологій виробництва, сировини, напівфабрикатів, готової продукції, запобігання захворювань, травм, отруєнь тощо.

Закон України “Про охорону праці”, прийнятий Кабінетом Міністрів за № 64 від 1993 р. (нова редакція 2004 р.), передбачає створення належних санітарно-гігієнічних умов на виробництві, запобігання виробничого травматизму, професійних захворювань і отруєнь, зниження дії шуму, вібрації, інших шкідливостей, очистку і знешкодження відходів тощо. Законом передбачено проведення цілого ряду оздоровчих і профілактичних заходів, обов’язкових медичних оглядів, диспансерного обслуговування, забезпечення лікувально-профілактичною допомогою, протезною допомогою інвалідам праці, санітарною освітою.

Серед законодавств про працю важливе місце займає Кодекс законів про охорону праці (КЗОП, 1992) розроблений профспілковими організаціями, Міністерством охорони здоров’я та іншими відомствами. Кодекс включає у свою структуру велику кількість законодавчих положень про техніку безпеки, виробничу санітарію, охорону праці жінок, підлітків та осіб старших вікових груп, колективні договори між працівниками і роботодавцями, правила внутрішнього розпорядку на підприємствах, забезпечення індивідуальними засобами захисту, спецодягом і взуттям тощо.

Міністерством охорони здоров’я розроблені “Основи законодавства України про охорону здоров’я” № 2801 – ХП від 1992 р.; “Санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень” та “Гранично допустимі концентрації (ГДК) шкідливих речовин у повітрі робочої зони” (Держстандарт 12.1.085 - 88); “Положення про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів” (Постанова Кабміну № 431 від 1992 р.); Санітарні правила для підприємств чорної металургії (№ 2527 - 82) та ряду інших галузей тощо.

Особливе місце серед документів санітарного законодавства займають правові закони, правила та інструкції і, передусім “Положення про порядок накладання штрафів на підприємства, установи і організації за порушення нормативних актів про охорону праці” (Постанова № 754 Кабміну від 1993 р.); “Порядок зупинення або призупинення інвестиційної діяльності при порушенні санітарного законодавства” (Наказ МОЗ № 65 від 1995 р.), накази про відсторонення від роботи осіб при порушенні правил санітарного законодавства, кримінальну відповідальність за грубі порушення санітарного законодавства тощо.