Інструкція

До вимірювання потужності поглинутих у повітрі

Доз рентгенівського і гама-випромінювання сцинтиляційним

Радіометром переносним – срп-68-01

Прилад (батарейного, або від мережі живлення, готується до роботи згідно інструкції) має подвійне призначення: а) для вимірювання ступеню забруднення радіонуклідами робочих поверхонь в імп/сек, для чого перемикач (зліва зверху) переводиться на шкалу С^-1; б) для вимірювання потужності дози у повітрі в мкР/год, для чого цей перемикач переводять на шкалу мкR/h.

Потім перемикач режиму роботи встановлюють на постійну часу вимірювання – 2,5 або 5, а перемикач діапазонів – в положення, щоб показання стрілочного приладу складали не менше 30% всієї шкали. Детектор випромінювання розміщують на робочому місці таким чином, щоб умови його опромінення відповідали умовам опромінення персоналу, а також – за захисними екранами чи за стінами в суміжних приміщеннях.

Показання, враховуючи діапазон, знімають з верхньої (0-100) чи нижньої (0-30) шкали приладу. При цьому роблять 5-10 вимірювань протягом хвилини і розраховують середнє арифметичне.

Результати вимірювання потужності дози у повітрі оцінюють згідно нормативних документів: а) для рентгенологічних об’єктів: - на робочому місці (персонал категорії А) – до 1,7 мР/годину; - за стінами в суміжних приміщеннях (персонал категорії Б) – до 0,12 мР/годину; для категорії В (палати, за межами корпусу) – до 0,03 мР/годину.

Примітка. Для існуючих рентгенологічних об’єктів давньої побудови ці величини більші у 2 рази, відповідно.

б) для об’єктів з гама-випромінюваннями: в приміщеннях постійного перебування персоналу категорії А – до 1,4 мР/годину; перебування половину робочого часу – до 2,9 мР/годину. Для персоналу категорії Б (в суміжних приміщеннях, на території санітарно-захисних зон) – до 0,12 мР/годину, для категорії В – до 0,03 мР/годину.

Інструкція з вимірювання індивідуальних доз зовнішнього опромінення за допомогою фотодозиметра іфк-2,3

Прилад призначений для вимірювання індивідуальних доз опромінення при роботі з джерелами іонізуючого випромінювання в діапазоні енергії 0,1-0,3 МеВ.

Він складається з вимірювального блоку у вигляді настільного приладу і комплекту поліетиленових касет, які фіксуються на одязі персоналу (за допомогою булавки, прищепки тощо).

Детектором випромінювання у дозиметрах типу ІФК являється фотоплівка, якою заряджаються касети.

На передній панелі вимірювального блоку знаходяться: прямопоказуючий стрілочний прилад, шкала якого проградуйована в рентгенах, тумблери включення живлення і переключення діапазону виміру, сигнальна лампочка, вікно з механізмом утримання кришки касети і два перемикачі для регуляції режиму роботи.

Касета складається з двох частин – власне касети та її кришки, яка одночасно являється і фіксатором плівки.

Для зарядження касет використовується рентгенівська плівка вітчизняного виробництва типу РМ-5-1, РМ-5-4, а також імпортна плівка типу “АГФА” у вигляді смужок 2 х 6 см.

Вимірювання індивідуальних доз опромінення складається з пяти етапів:

1. Зарядження касет рентгенівською плівкою;

2. Експозиції плівки в процесі виробничої діяльності персоналу;

3. Обробки плівки (проявлення, фіксація, промивка, сушіння);

4. Вимірювання дози. Для вимірювання дози кришку касети з фіксованою в ній плівкою вставляють в гніздо вимірювального блоку, стрілка прямопоказуючого приладу відхилиться вправо і покаже величину дози в рентгенах.

5. Перерахунку показання приладу в одиниці ефективної дози – зіверт. Для цього дозу в рентгенах множать на коефіцієнт 0,93 (для біологічної тканини), а потім на радіаційний зважуючий фактор.