Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
317-rps-doroguncov.doc
Скачиваний:
6
Добавлен:
10.11.2019
Размер:
15.22 Mб
Скачать

9.3. Проблеми та перспективи розвитку

і розміщення промисловості будівельних матеріалів

Структурні зміни в промисловості будівельних матеріалів, які повинні відбуватися в перспективі, зумовлені насамперед потре­бами будівництва. Одним з головних напрямів розвитку цемент­ної промисловості є модернізація діючих підприємств.

Існуючий світовий досвід модернізації цементних заводів, які працюють за так званим мокрим способом виробництва, вказує на можливість реалізації трьох напрямів:

  • перехід на сухий спосіб виробництва;

  • перехід на напівсухий спосіб виробництва;

  • оптимізація існуючого «мокрого» способу виробництва й модернізація устаткування, використання сучасних енергозбері­гаючих технологій.

549

Найбільш радикальний з них — перехід на сухий спосіб виро­бництва цементу. Цей спосіб дає можливість зменшити більше ніж удвічі необхідні енерговитрати палива до 750—850 кКал/кг клінкеру (проти існуючих сьогодні 1500—1600 кКал/кг клінкеру в середньому по галузі), а також у 2—3 рази збільшити продук­тивність технологічних ліній. Переобладнання випалювальної печі й спорудження нового сировинного відділення вимагає вста­новлення 85—90 % нового устаткування. За таких умов можна бу­де використати тільки 45—50 % довжини корпусу старої печі.

У процесі напівсухого способу виробництва зберігається мок­ре приготування сировинного шламу на існуючому устаткуванні. Для зменшення вологості шламу до 18—20 % використовується спеціальне устаткування. Після сушіння шламу подальший тех­нологічний цикл здійснюється за сухою схемою. Використання напівсухого способу виробництва дозволяє знизити необхідне енер-говикористання палива до 850—950 кКал/кг клінкеру й збіль­шити вдвічі продуктивність печі.

Оптимізація існуючого способу виробництва включає такий комплекс робіт, спрямованих на модернізацію:

  • встановлення високоефективних теплообмінників для обер­тових печей;

  • модернізація системи охолодження клінкеру;

  • помел цементу за замкненим циклом;

  • переведення з газового на альтернативне паливо під час ви­палювання клінкеру;

  • встановлення сучасного устаткування екологічної безпеки виробництва.

Загалом у цементній галузі будуть впроваджуватись процеси, пов'язані з використанням високих температур, високого тиску, солевої технології. Значно розшириться використання вторинних ресурсів — зол і шлаків ТЕС, шлаків чорної металургії, відходів вуглезбагачення як добавок до клінкеру, які забезпечують еконо­мію палива. Збільшиться випуск спеціальних видів цементу — швидкотверднучого, тампонажного, напрягаючого, білого й кольо­рового. У структурі виробництва продукції буде зростати частка високомарочного цементу.

Структура виробництва азбестоцементних виробів буде змі­нюватися в напрямі підвищення питомої ваги продукції з викори­станням більш низьких сортів вихідної сировини, без зниження її якості. Зокрема, за рахунок використання прогресивного екстру-зивного способу отримання погонажних азбестоцементних виро­бів на основі азбесту V та VI сортів можна буде вивільнити дефі-

550

цитні ресурси азбесту III та IV сортів. Будуть практикуватися та­кож часткова заміна азбесту базальтовим волокном, утилізація азбесту (відходів азбесіоцементної промисловості), використання замість азбесту полікрилонітрильних волокон (відходів виробни­цтва штучного хутра) та інші замінники, що сприяють економії азбесту.

Прогресивні зміни в структурі виробництва стінових матеріа­лів будуть торкатися, головним чином, великорозмірних стінових конструкцій, зокрема, залізобетонних панелей, частка яких у за­гальному обсязі стінових матеріалів зменшиться за рахунок збі­льшення масштабів монолітного домобудування. Частка тради­ційних дрібноштучних матеріалів, у тому числі керамічної та силікатної цегли, практично не зміниться і перебуватиме в межах 65 % загального обсягу. У цій підгрупі збільшиться лише питома вага блоків з ніздрюватих бетонів.

Збільшення обсягів виробництва виробів з ніздрюватого бето­ну зумовлено їх високими техніко-економічними показниками. Маса зовнішніх стін з використанням виробів з ніздрюватих бе­тонів у 2—3 рази менше порівняно з іншими стіновими матеріа­лами з ефективних матеріалів. Вироби з ніздрюватого бетону на 10—15 % дешевше виробів з бетону на легких заповнювачах. За низької енергомісткості виробництва цей матеріал забезпечує найкращі теплотехнічні характеристики стін.

Найбільшого розвитку виробництва виробів з ніздрюватих бе­тонів досягнуто в таких областях, як Сумська, Хмельницька, Ми­колаївська, Одеська, Чернігівська. Найпотужнішими підприємст­вами, які випускають стінові матеріали й конструкції з ніздрю­ватого бетону, є Славутський завод силікатних стінових матеріа­лів, Білгород-Дністровський завод ніздрюватих бетонів і виробів, Миколаївський комбінат силікатних виробів, Сумський завод си­лікатної цегли. Сприятливі умови для розвитку виробництва ви­робів з ніздрюватого бетону на діючих підприємствах стінових матеріалів мають Вінницька, Житомирська, Київська, Львівська, Дніпропетровська області. Збільшення темпів виробництва сті­нових матеріалів з ніздрюватих бетонів можна забезпечити за ра­хунок оснащення підприємств високопродуктивним устаткуван­ням — змішувачами, віброустановками, комплектами для роз­різування масивів висотою 600 мм, лініями збільшеного збирання й оздоблення, дозаторами алюмінієвої суспензії тощо.

Удосконалення структури виробництва дрібноштучних стіно­вих матеріалів здійснюватиметься шляхом підвищення питомої ваги ефективних видів цегли й керамічних каменів. Це зумовлено

551

збільшенням масштабів індивідуального будівництва, котеджів, де ці матеріали (особливо лицьова цегла) користуються підвище­ним попитом. Наявність пустот у виробах ефективної кераміки зумовлює менше витрачання сировини на 1 м стіни, а у витратах виробництва — економією за статтею «сировина і матеріали». Більші порівняно із повнотілою цеглою габарити ефективних ке­рамічних виробів та менша їхня вага дозволяють підвищити про­дуктивність праці робітників-будівельників і таким чином знизи­ти трудомісткість зведення будинків і споруд.

У структурі великорозмірних конструкцій на заміну стіновим панелям із збірного залізобетону приходять монолітні конструк­ції. Зараз вирішується завдання створення системи індивідуаль­них методів проведення бетонних робіт й перетворення моноліт­ного бетону в індустріальний будівельний матеріал. Собівартість монолітних конструкцій у 1,5—2 рази нижче, ніж збірних залізо­бетонних; тому вони потребують значно менших питомих капі­тальних вкладень. Зменшується на 15—20% порівняно зі збір­ними конструкціями і витрачання арматурної сталі. Створення необхідної бази монолітного домобудування не є складним зав­данням — для цього немає потрети зводити домобудівний комбі­нат; досить лише організувати бетонний вузол, ділянку виробницт­ва арматури та невеликий полігон для виготовлення балконних ого­рож, східців тощо.

У промисловості нерудних будівельних матеріалів передбача­ється подальше підвищення технічного рівня їх видобутку й пе­реробки за рахунок використання електрогідравлічного ефекту та лазерної техніки. Важливим резервом у розвитку цієї галузі буде утилізація відходів виробництва й повне використання гірської маси, близько 30 % якої зараз йде у відсів. Розрахунки вчених та­кож показують, що використання суміші дробленого митого піс­ку з річним піском (у пропорції 40 : 60) збільшує міцність бетону на одну марку з одночасною 16 % його економією на 1 м3 виробів. Одним з напрямів розвитку галузі є збільшення випуску деко­ративно-облицювальних виробів з природного каменю. Він буде забезпечуватися переозброєнням підприємств шляхом установ­лення високопродуктивних каменерозпилювальних, шліфуваль­но-полірувальних й фрезерно-окантовувальних верстатів. Вико­ристання алмазного інструменту в таких технологічних процесах, як фактурна обробка мармуру, розпилювання лабрадориту й габ-ропориту та ін., сприятиме значному скороченню важкої ручної праці, збільшенню її продуктивності й переведенню низки виро­бів з ручного на машинне виробництво.

552

У виробництві будівельного скла в перспективі також відбу­дуться суттєві структурні зміни. Подальшого розвитку набудуть виробництво таких видів продукції, як візерункове скло, склоб­локи, дзеркала у тропічному виконанні, багатостійкий триплекс, скляні загартовані двері, стемаліт, вироби з ситалів й шлакосита­лів для улаштування підлог та облицювання будов. Помітно зрос­те випуск тепло- й сонцезахисного скла, яке поглинає інфрачервону (теплову) частину променів сонячної радіації. Використання цієї продукції в південних областях України буде досить ефективним, тому що дозволить значно зменшити перегрівання помешкань.

Збільшення обсягів виробництва та покращання в його струк­турі будуть базуватися насамперед на технічному переозброєнні діючих підприємств. Будуть удосконалюватися конструкції скло­варних печей з одночасним збільшенням їхньої потужності, здій­снюватися механізація та автоматизація різання й пакування скла шляхом впровадження на заводах поточних ліній його обробки, а також подальшої контейнеризації відвантажування продукції споживачам. Остання дозволить не тільки скоротити втрати скла під час навантажування, транспортування й зберігання, а й знач­но скоротити трудові затрати і підвищити продуктивність праці в цій галузі.

Виробництво полірувального скла здійснюватиметься з вико­ристанням методу «флоат-преса», шлакоситалу — на механізова­них та автоматизованих поточних лініях, склопрофіліту — на по­точних лініях у два-три ручаї. Передбачається використання тех­нології виробництва листового шлакоситалу за методом «плава­ючої стрічки», хвилястого шлакоситалу й шлакопіносіталу. Ви­робництво фарбованого теплоізоляційного й сонцезахисного скла здійснюватиметься методом електронно-іонної технології. Буде освоєно випуск армованого склохолста на спеціалізованих тех­нологічних лініях, збільшено виробництво прогресивного покрі­вельного матеріалу -— склоруберойду.

Впровадження нових прогресивних будівельних матеріалів повинно ув'язуватися з наявністю місцевих традиційних матеріа­лів, їхньої сировинної бази. Тому оптимальна структура вироб­ництва будівельних матеріалів в окремих областях повинна оріє­нтуватися на місцеву сировину, зокрема, наявність на території України величезних запасів різновидів глинистої сировини. На їх базі доцільно розвивати в широких масштабах ефективні вироб­ництва керамічної продукції. В Україні повинні набути розвитку виробництва природних будівельних матеріалів — пиляного ка-меню-ракушняку, опок, туфів, вапняків тощо.

553