Водні ресурси річок україни (басейновий розріз)

Річка-пункт	Площа водозбору, км2	Водні ресурси (км /забезпеченістю, %)
		норма	50%	75%	90%	95%
Дніпро — гирло	504 000	53,9	51,7	43,5	—	35,0
Сіверський Донець — м. Лисичанськ	52 400	3,53	3,28	2,41	1,79	1,48
Сіверський Донець — с Кружилівка (Росія)	73 200	5,08	4,67	3,41	2,51	2,08
Річки Приазов'я	(28 000)	1,13	1,00	0,61	0,43	0,30
Річки Криму	27000	0,91	0,86	0,65	0,50	0,43
Південний Буг — с Олександрівка	46 200	2,89	2,74	2,07	1,56	1,33
Річки (протоки) в гирлі Південного Бугу (Інгул, Мертвовод, Чичиклея, Гнилий Єланець)	(13 000)	0,34	0,28	0,18	0,13	0,10
Дністер — с Бендери	66 100	10,7	10,4	8,64	7,17	6,56
Річки межиріччя Ду­най—Дністер—Пів­денний Буг	(30 000)	(0,281)	(0,24)	(0,18)	(0,10)	(0,05)
Прут — с. Леово	23400	2,68	2,58	2,06	1,67	1,45
Західний Буг — м. Сокаль	6250	0,90	0,86	0,65	0,52	0,43
Тиса — смт Вилок	9180	6,72	6,56	5,36	4,50	3,94
Уж — м. Ужгород	1970	0,96	0,93	0,75	0,60	0,53
Латориця — м. Чоп	2870	1,17	1,12	0,90	0,74	0,65
Усі річки		87,66	85,1	71,7	61,4	55,9

Балансові запаси місцевого водного стоку становлять у серед­ньому 52,4 км³, а в маловодні роки — 29,7 км³. Об'єм підземних вод, що враховуються в ресурсній частині водогосподарського балансу, становить 7 км³. Крім того, в галузях економіки викори­стовується близько 1 км³ морської води.

142

Мінеральні ресурси. Нерівномірність територіального розпо­ділу корисних копалин зумовила різну роль і спеціалізацію еко­номічних районів України щодо галузей промисловості, що базу­ється на їх видобуванні.

Донецький ЕР — унікальний за різноманітністю корисних ко­палин регіон, де за центральної ролі вуглевидобутку здійснюєть­ся також масштабний видобуток нерудної металургійної сирови­ни (флюсових вапняків і доломітів, вогнетривких глин, каоліну), хімічної сировини (кам'яної солі) та будівельної (цементної, гіп­сової, керамічної тощо). Перспективи мінерально-сировинної ба­зи пов'язуються з рідкісними і рідкісноземельними металами, зо­лотом, супутнім вугіллю метаном.

Придніпровський ЕР є одним з найбільших у світі гірничопро­мислових регіонів з потужним комплексом збагачувальних та ме­талургійних підприємств. Видобуток залізних руд становить тут близько 100 млн т на рік, а на початку 1980-х pp. сягав 200 млн т. У цьому ж районі зосереджено весь видобуток марганцевих, а та­кож уранових, нікелевих і графітових руд, близько 50 % титано­вих, 95 % бурого і близько 10 % кам'яного вугілля України. На сході Кіровоградської області розташовані Завалівський графіто­вий комбінат і Побузький нікелевий завод.

Східний ЕР. Мінерально-сировинну спеціалізацію регіону ви­значає розміщена в його межах Дніпровсько-Донецька нафтога­зоносна провінція (231 родовище газу і конденсату, видобуток газу близько 12 млрд м³), нафти і конденсату 2,5 млн т), Кремен­чуцький залізорудний регіон (видобуток руди 16 млн т на рік) та будівельна, передусім цементна, сировина. Тут також є поклади кам'яної солі, бурого вугілля, фосфоритів для місцевих потреб.

Центральний ЕР. Мінеральні ресурси цього регіону не справ­ляють суттєвого впливу на структуру промислового комплексу, крім будівельної сировини. Найбільші обсяги видобувних робіт здійснюються на півдні Черкаської області в межах Ватутінсько-го гірничопромислового району, де зосереджено видобуток бен­тонітових глин (Черкаське родовище), первинних і вторинних ка­олінів та бурого вугілля.

Поліський ЕР. Найбільш численними в регіоні є родовища тор­фу (1278, з яких 279 розробляється) та будівельного каменю (95 та відповідно 52). Останні зосереджені передусім у Житомирській області, де виділяється однойменний гірничопромисловий район. У межах Волинської області частково знаходиться Львівсько-Во-линський кам'яновугільний басейн, а на сході в Чернігівській — нафтовидобувний (20 родовищ з видобутком близько 0,5 млн т).

143

У Поліському регіоні крім того розташовані такі унікальні об'єк­ти, як Іршанське розсипне родовище титанових руд (розроб­ляється однойменним комбінатом) та родовища бурштину в Рів­ненській області. Перспективними є родовища рідкісних металів (передусім Пержанське берилієве), титанових руд у корінному заляганні, міді, фосфоритів (розробка яких почалася), базальтів і деяких інших корисних копалин.

Подільський ЕР. Спеціалізація регіону передусім визначається будівельною мінеральною сировиною — цементною, будівель­ним каменем, для виробництва вапна (у тому числі для цукрової промисловості), гіпсовою. На півночі Хмельницької і у Вінниць­кій областях розташовані унікальні родовища каолінів (Турбівсь-ке, Глухівецьке та ін.). Тут відомі також родовища бентонітових глин, гранату, глауконіту. В останні роки в Хмельницькій області виявлені поклади сапонітових глин, що є цінним меліорантом і кормовою добавкою.

Карпатський ЕР є одним з найбільш насичених мінеральними ресурсами. Тут у Передкарпатському гірничопромисловому регіо­ні виявлено 43 родовища нафти (29 розробляються) і 61 — природ­ного газу (40 розробляються). Незважаючи на виснаженість родо­вищ перспективи регіону ще є значними. На півночі Львівської області розташована більша частина Львівсько-Волинського кам'яновугільного басейну. Великі об'єкти гірничопромислового комплексу створені на базі розробок сірчаних руд і калійних со­лей, цементної сировини (вапняків).

Закарпаття характеризується унікальним родовищем кам'яної солі (Солотвинське), родовищами бентонітових глин, полімета­левої, глиноземної (Біганське), золоторудної сировини. З 2000 р. почало розроблятися Мужіївське та Саулякське родовища золо­торудної сировини. Весь регіон належить до унікальних у масш­табах Європи за кількістю родовищ і якістю мінеральних лікуваль­них та питних вод.

Причорноморський ЕР, якщо виокремити Крим, характеризу­ється обмеженим переліком видів мінеральної сировини. Тут по­ширені вапняки, будівельний камінь, керамічні глини, будівельні піски, що повністю забезпечують місцеву будівельну індустрію. Миколаївський глиноземний завод працює на імпортних бокси­тах. У той самий час на півночі Одеської області виявлені перс­пективні золоторудні об'єкти.

У межах Криму відомі нафтогазові родовища є незначними за запасами. Значно більші перспективи пов'язуються з шельфом Чорного та Азовського морів, де почали розроблятися перші ро-

144

довища. Тут формується новий нафтогазовидобувний регіон України. Мінерально-сировинна спеціалізація Криму визначаєть­ся також великими родовищами якісних флюсових вапняків (Ба­лаклава та Керченський півострів), цементної сировини (Бахчи­сарай) та будівельного каменю. Унікальним є Сиваське родовище природних розсолів, що розробляється Кримським содовим та бромним заводами. Відомо також промислове родовище йоду.

Мінерально-ресурсний потенціал України перебуває у стані постійного розвитку. З низкою його об'єктів, що розглядаються як перспективні для освоєння, пов'язуються зміни в розміщенні продуктивних сил. До регіонів, яких можуть торкнутися зазначені зміни, належать:

• Причорноморський — у зв'язку з освоєнням нафтогазових покладів шельфу Чорного та Азовського морів;

• Поліський — у зв'язку з родовищами руд титану, рідкісних металів (передусім берилію) та рідкісноземельних елементів (Жи­томирська область), міді (Волинська область). Уже розпочато ви­добуток фосфоровмісної сировини;

• Придніпровський (включаючи північ Одеської та Миколаїв­ської областей) — у зв'язку з освоєнням золоторудних, рідкісно-метальних (передусім літієвих) та уранових родовищ, а також у зв'язку з перспективами розширення видобутку бурого вугілля;

• Донецький (включаючи південь Запорізької області), де пер­спективними є родовища рідкісноземельних елементів, цирконію, танталу, ніобію, а також золота і залізних руд;

• Подільський, де розташоване перспективне родовище флюо­ритових руд (Бахтинське у Вінницькій області) та графітових (Буртинське, Хмельницька область).