- •Isbn 966-574-750-9
- •Тема 5; розд. 5, теми 1,2,3 ю і Пітюренко д-р геогр. Наук, проф. Розд. 1, теми 3, 4; розд. З,
- •Тема 2; розд. 6, теми 1,1 с і. Бандур д-р екон. Наук, проф. Розд. 2, тема 2
- •Тема 6 м. А. Хвесик д-р екон. Наук, проф. Розд. 2, тема 1
- •Тема 1 я б Олійник д-р екон. Наук, проф., розд. 1, тема 1; розд. З,
- •Тема 9 б. В. Калашніков д-р екон. Наук розд. 6, тема 2
- •1. Предмет курсу «Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка»
- •2. Методологічні основи курсу «Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка»
- •3. Завдання курсу «Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка»
- •4. Структура курсу «Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка»
- •1. Сучасні теорії і концепції розміщення продуктивних сил і регіональної економіки
- •1.1. Сутність і складові елементи продуктивних сил
- •1.2. Вітчизняні теорії розміщення продуктивних сил і регіональної економіки
- •1.3. Зарубіжні теорії розміщення продуктивних сил і регіональної економіки
- •1.4. Розвиток і розміщення продуктивних сил в умовах глобалізації та регіоналізації світового економічного простору
- •2. Закономірності, принципи і чинники розміщення продуктивних сил та формування економіки регіонів
- •2.1. Зміст основних понять «закон», «закономірність», «принцип», «чинник», їх об'єктивний характер
- •2.2. Закономірності розміщення продуктивних сил і формування економіки регіонів
- •2.3. Принципи розміщення продуктивних сил і формування економіки регіонів
- •2.4. Чинники розміщення продуктивних сил і формування економіки регіонів
- •3. Економічне районування та територіальна структура народного господарства
- •3.1. Сутність економічного району
- •3.2. Основні районоутворювальні чинники
- •3.3. Принципи і критерії виділення великих економічних районів
- •3.4. Ієрархія економічних районів, їх основні типи
- •3.5. Мережа економічних районів України
- •3.6. Практичне значення економічного районування
- •4. Наукові методи аналізу розміщення і територіальної організації народного господарства
- •4.1. Сутність наукових методів
- •4.2. Традиційні і нові методи вивчення розміщення продуктивних сил
- •1. Природно-ресурсний потенціал і його економічна оцінка
- •1.1. Природно-ресурсний потенціал і його структура
- •1.3. Характеристика природно-ресурсного потенціалу економічних районів
- •Основні показники лісового фонду регіонів україни
- •Водні ресурси річок україни (басейновий розріз)
- •1.4. Ресурсозбереження як головний напрям використання природно-ресурсного потенціалу
- •2. Населення, трудові ресурси та розселення
- •2.1. Роль населення у розвитку та територіальній організації народного господарства
- •2.2. Чисельність і територіальне розміщення населення
- •2.3. Відтворення населення
- •2.4. Міграція населення та її види
- •2.5. Рівень життя населення та його регіональні відмінності
- •2.6. Етнічний1 склад населення та його територіальні особливості
- •2.7. Міське і сільське населення
- •2.8. Трудові ресурси та їх структура
- •2.9. Трудоресурсна ситуація та її регіональні особливості
- •2.10. Ринок праці та забезпечення ефективної зайнятості
- •3. Виробничий та науково-технічний потенціал
- •3.1. Економічна сутність виробничого та науково-технічного потенціалу
- •3.2. Характеристика виробничого
- •3.3. Науково-технічний потенціал України та оцінка його стану
- •3.4. Оцінка інноваційного потенціалу України та її регіонів
- •1. Народногосподарський комплекс України, особливості структури і трансформація в ринкових умовах
- •1.1. Економіка України як єдиний народногосподарський комплекс
- •1.2. Сутність поняття «структура економіки»
- •1.3. Галузева структура економіки та її регіональні особливості
- •Структура економіки україни за чисельністю населення, зайнятого в усіх сферах економічної діяльності у 1990,1995, 2000 pp.
- •1.4. Реструктуризація економіки в ринкових умовах
- •1.5. Формування міжгалузевих комплексів, їх сутність, структура та значення
- •1.6. Посилення процесів інтеграції та підвищення ролі регіонів
- •1.7. Динаміка та ефективність структурної трансформації економіки
- •2. Паливно-енергетичний комплекс: сучасний стан і перспективи розвитку
- •2.1. Роль паливно-енергетичного комплексу в народному господарстві та його структура
- •Видобуток (виробництво) первинних паливно-енергетичних ресурсів в україні у 1990—2000 pp.
- •2.2. Паливно-енергетичний баланс та перспективи його формування
- •2.3. Вугільна промисловість
- •Запаси вугілля та їх розташування по території україни (станом на 01.01.2001 р.)
- •Баланс формування та розподілу ресурсів кам'яного та бурого вугілля в україні
- •2.4. Нафтова та нафтопереробна промисловість
- •Баланс формування та розподілу ресурсів нафти (включаючи газовий конденсат) в україні у!990,1995,2000 pp., тис. Т
- •2.5. Газова промисловість
- •2.6. Електроенергетика
- •Встановлена потужнгсть у розрш енергосистем оес україни (станом 01.01.2001 р.)
- •Виробництво електроенергії у україні у 1990,1995, 2000 та 2001 pp., млрд кВт
- •Характеристика споживання електроенергії галузями народного господарства україни у 1990,1995, 2000 pp.
- •Потужність, виробництво та використання встановленої потужності електростанцій україни в 1990,1996—2000 pp.
- •3. Металургійний комплекс: сучасний стан і перспективи розвитку
- •3.1. Місце металургійного комплексу в економіці
- •3.2. Чорна металургія
- •Виробництво основних видів продукції чорної металургії україни
- •3.3. Кольорова металургія
- •Зміни галузевої структури кольорової металургії україни за обсягом продукції у 1990—2000 pp. (у діючих цінах відповідних років), %
- •3.4. Основні проблеми та перспективи розвитку галузей металургійного комплексу
- •4. Машинобудівний комплекс: сучасний стан і перспективи розвитку
- •4.1. Роль машинобудівного комплексу в народному господарстві
- •4.2. Структура і сучасний стан розвитку машинобудівного комплексу
- •Питома вага україни в загальному виробництві найбільш важливих видів продукції машинобудування срср
- •Динаміка виробництва окремих видів найбільш важливої продукції машинобудування в україні у 1985—2000 pp.
- •4.3. Особливості розміщення найважливіших галузей машинобудування
- •4.4. Оборонно-промисловий комплекс
- •4.5. Основні райони і центри машинобудування
- •4.6. Проблеми і перспективи розвитку машинобудівного комплексу
- •5. Хімічний комплекс: сучасні стан і перспективи розвитку
- •5.1. Роль хімічного комплексу в народному господарстві
- •5.2. Структура хімічного комплексу
- •Зміни галузевої структури хімічного комплексу україни за обсягом продукції у 1990—2000 pp., % (у діючих цінах відповідних років)
- •5.3. Особливості розміщення підприємств хімічного комплексу
- •Зміни територіальної структури виробництва продукції хімічного комплексу україни у 1990—2000 pp., %
- •5.4.Сучасний стан розвитку і розміщення галузей хімічного комплексу
- •5.5. Проблеми та перспективи розвитку і розміщення галузей хімічного комплексу
- •6. Лісопромисловий комплекс: сучасний стан і перспективи розвитку
- •6.1. Роль лісопромислового комплексу в народному господарстві
- •6.2. Структура лісопромислового комплексу
- •6.3. Особливості розміщення підприємств лісопромислового комплексу
- •6.4. Проблеми та перспективи розвитку
- •7. Агропромисловий комплекс: сучасний стан і перспективи розвитку
- •7.1. Роль агропромислового комплексу в народному господарстві. Форми територіальної організації апк
- •7.2. Сільське господарство, його структура та особливості розміщення
- •Розміщення сільськогосподарського виробництва україни за призначенням і використанням земельних ресурсів на 01.01.2001 р., млн га
- •Міжгалузеві зв'язки між сільськогосподарськими підприємствами та іншими сферами апк в 2000 р. (млн гри)
- •7.3. Спеціалізовані агропромислові комплекси
- •7.4. Господарський механізм апк у регіональній економіці
- •7.5. Проблеми і перспективи розвитку апк
- •8. Транспортний комплекс та зв'язок: сучасний стан і перспективи розвитку
- •8.1. Роль транспорту в народному господарстві та його структура
- •8.2. Характеристика транспортно-дорожнього комплексу та тенденції його розвитку
- •Характеристика залізничних шляхів сполучення україни у 1990,1995—2000 pp.
- •Основні показники роботи транспорту україни у 1990,1995—2000 pp.
- •8.3. Особливості розміщення
- •8.4. Зв'язок, його галузева структура та особливості розміщення
- •Іїй2ж£лжїаііініх телефонних апаратах і забезпеченість ними населення україни по регіонах у 1992,1995,1997-2000 рр
- •8.5. Проблеми та перспективи розвитку і розміщення транспорту
- •9. Будівельний комплекс: сучасний стан і перспективи розвитку
- •9.1. Роль будівельного комплексу в народному господарстві
- •9.2. Промисловість будівельних матеріалів, її структура та особливості розміщення
- •Структура стінових матеріалів в україні у 1990—2000 pp.
- •9.3. Проблеми та перспективи розвитку
- •9.4. Капітальне будівництво
- •Будівельні та монтажні роботи по регіонах україни у 1990—2000 pp.
- •9.5. Проблеми та перспективи розвитку капітального будівництва
- •10. Соціальний комплекс: сучасний стан і перспективи розвитку
- •10.1. Роль соціального комплексу в суспільному виробництві
- •10.2. Структура та особливості галузей соціальної сфери
- •Основні показники розвитку системи здоров'я україни у 1990—2000 pp.
- •10.3. Виробництво товарів народного споживання: сучасний стан та особливості розміщення
- •Галузева структура легкої промисловості україни за основними показниками виробництва у 1990,1995,1999,2000 pp., %
- •10.4. Проблеми і перспективи розвитку соціального комплексу
- •1. Сутність регіональної економіки,
- •1.1. Методологічні основи регіональної економіки
- •1.3. Економіка регіону — ланка єдиного господарського комплексу
- •1.4. Диференціація регіонів за рівнем розвитку продуктивних сил
- •1.5. Соціально-економічні та екологічні проблеми регіонів і шляхи їх вирішення
- •2. Економіка Донецького економічного району: особливості розвитку і розміщення продуктивних сил
- •2.1. Місце і роль Донецького економічного району в економіці країни
- •2.2. Характеристика природно-ресурсного, виробничого і трудового потенціалу
- •2.3. Галузева і територіальна структура господарства
- •Виробництво основних видів сільськогосподарської продукції у донецькому економічному районі у 2000 р. (у господарствах усіх категорій), тис. Т
- •2.4. Проблеми та перспективи розвитку і розміщення продуктивних сил району
- •3. Економіка Придніпровського економічного району: особливості розвитку і розміщення продуктивних сил
- •3.1. Місце і роль Придніпровського економічного району в економіці країни
- •3.2. Характеристика природно-ресурсного, виробничого і трудового потенціалу
- •3.3. Галузева і територіальна структура господарства
- •Територіально-галузева структура валової додаткової вартості економіки придніпровського економічного району у 2000 р.
- •3.4. Проблеми та перспективи розвитку і розміщення продуктивних сил району
- •4. Економіка Східного економічного району: особливості розвитку і розміщення продуктивних сил
- •4.1. Місце і роль Східного економічного району в економіці країни
- •4.2. Характеристика природно-ресурсного, виробничого і трудового потенціалу
- •4.3. Галузева і територіальна структура господарства
- •Територіально-галузева структура промисловості східного економічного району у 2000 р. (частка району і області у загальному обсязі України, %)
- •ВІїїг££ницту° основних видів сільськогосподарської продукції у східному економічному районі?2000 р (у господарствах усіх категорій), тис. Т
- •4.4. Проблеми та перспективи розвитку і розміщення продуктивних сил Східного економічного району
- •5. Економіка Центрального економічного району: особливості розвитку і розміщення продуктивних сил
- •5.1. Місце і роль Центрального економічного району в економіці країни
- •Основні показники соціально-економічного розвитку центрального економічного району у 2000 р.
- •5.2. Характеристика природно-ресурсного, виробничого і трудового потенціалу
- •Територіально-галузева структура валової додаткової вартості економіки центрального економічного району у 2000 р.
- •Основні показники розвитку соціальної сфери центрального економічного району у 2000 р.
- •5.4. Проблеми та перспективи розвитку і розміщення продуктивних сил району
- •6. Економіка Поліського економічного району: особливості розвитку і розміщення продуктивних сил
- •6.1. Місце і роль Поліського економічного району в економіці країни
- •Основні показники соціально-економічного розвитку поліського економічного району та його областей у 2000 р.
- •6.2. Характеристика природно-ресурсного, виробничого і трудового потенціалу
- •6.3. Галузева і територіальна структура господарства
- •Територіально-галузева структура валової додаткової вартості економіки поліського економічного району у 1999 р.
- •Територіально-галузева структура промисловості поліського економічного району у 2000 р.
- •Виробництво основних видів сільськогосподарської продукції у поліському економічному районі у 2000 р. (у господарствах усіх категорій), тис. Т
- •6.4. Проблеми та перспективи розвитку і розміщення продуктивних сил району
- •7. Економіка Подільського економічного району:
- •7.1. Місце і роль Подільського економічного району в економіці країни
- •7.2. Характеристика природно-ресурсного, виробничого і трудового потенціалу
- •7.3. Галузева і територіальна структура господарства
- •Територіально-галузева структура валової додаткової вартості економіки подільського економічного району у 2000 р.
- •Виробництво основних видів сільськогосподарської продукції у подільському економічному районі у 2000 р. (у господарствах усіх категорій), тис. Т
- •7.4. Проблеми та перспективи
- •8. Економіка Карпатського економічного району: особливості розвитку і розміщення продуктивних сил
- •8.1. Місце і роль Карпатського економічного району в економіці країни
- •Основні показники соціально-економічного розвитку карпатського економічного району та його областей за 2000 р.
- •8.2. Характеристика природно-ресурсного, виробничого і трудового потенціалу
- •8.3. Галузева і територіальна структура господарства
- •Територіально-галузева структура валової додаткової вартості економіки карпатського економічного району у 1999 p., %
- •Територіально-галузева структура промисловості карпатського економічного району у 2000 р.
- •8.4. Проблеми та перспективи розвитку і розміщення продуктивних сил району
- •9. Економіка Причорноморського економічного району: особливості розвитку і розміщення продуктивних сил
- •9.1. Місце і роль Причорноморського економічного району в економіці країни
- •Основні показники соціально-економічного розвитку причорноморського економічного району у 2000 р.
- •9.2. Характеристика природно-ресурсного, виробничого і трудового потенціалу
- •9.3. Галузева і територіальна структура господарства
- •Територіально-галузева структура валової додаткової вартості економіки причорноморського економічного району у 2000 р.
- •Територіально-галузева структура промисловості причорноморського економічного району у 2000 р.
- •Виробництво основних видів сільськогосподарської продукції у причорноморському економічному районі у 2000 р. (у господарствах усіх категорій), тис. Т
- •9.4. Проблеми та перспективи розвитку і розміщення продуктивних сил району
- •1. Сутність, мета і завдання регіональної політики
- •1.1. Сутність державної регіональної економічної політики
- •1.2. Об'єкти і суб'єкти державної регіональної політики
- •1.3. Цілі державної регіональної економічної політики
- •1.4. Завдання державної регіональної економічної політики
- •1.5. Наукове обґрунтування регіонального розміщення продуктивних сил
- •2. Механізм реалізації регіональної економічної політики
- •2.1. Сутність механізму реалізації державної регіональної економічної політики
- •2.2. Організаційно-правова база
- •2.3. Бюджетно-фінансові важелі реалізації регіональної економічної політики та ключові елементи механізму реалізації регіональної економічної політики
- •2.4. Спеціальні (вільні) економічні зони
- •2.5. Міжрегіональне і прикордонне співробітництво як інструменти реалізації регіональної економічної політики
- •2.6. Регіональні засади управління державним та комунальним секторами економіки
- •3. Державне регулювання
- •3.1. Посилення ролі держави
- •3.2. Підвищення ролі територій
- •3.3. Гармонійне поєднання державного управління і місцевого самоврядування
- •3.4. Сучасна концепція розміщення продуктивних сил і розвитку економіки регіонів
- •3.5. Форми стимулювання розвитку регіональної економіки
- •3.6. Схеми-прогнози та державні програми розвитку і розміщення продуктивних сил економічних районів на тривалу перспективу
- •1. Сутність і форми зовнішньоекономічних зв'язків
- •1.1. Сутність і значення
- •1.2. Основні форми економічного співробітництва країн світу
- •1.3. Обсяги і напрями іноземного інвестування економіки України
- •1.4. Економічні зв'язки України з країнами снд та світу
- •1.5. Проблеми та перспективи розвитку зовнішньоекономічних зв'язків України
- •2. Експортний потенціал України та Ті регіонів
- •2.1. Сутність і значення експортного потенціалу
- •2.2. Структура і регіональні особливості
- •2.3. Конкурентні переваги України та основні напрями їх використання
- •2.4. Проблеми і перспективи формування експортного потенціалу
4.3. Особливості розміщення найважливіших галузей машинобудування
Чинники, що обумовлюють розвиток та розміщення підприємств машинобудування. Розвиток і розміщення підприємств машинобудівного комплексу залежить від дії низки чинників — технічних, соціальних, економічних, природних та ін. Урахування цих чинників є умовою проектування, будівництва, ефективного функціонування підприємств машинобудування.
Технічний прогрес є одним з найважливіших чинників впливу на розвиток і розміщення машинобудівних виробництв. Сучасна науково-технічна революція несе з собою якісні зміни в технології виробництва, знаряддях і предметах праці, в організації управління, в характері трудової діяльності людей.
На вдосконалення виробництва та його раціональну територіальну організацію дедалі більше впливають:
динамічні зміни в галузевій і виробничій структурі машинобудування, швидка диференціація галузей, зростання темпів оновлення номенклатури продукції та розміщення її асортименту;
освоєння принципово нових видів машин, устаткування, приладів, створення техніки, що має міжгалузевий характер;
перехід до створення і широкого впровадження високоефективних, систем машин, устаткування, приладів і технологічних процесів;
збільшення одиничної потужності і продуктивності машин і устаткування;
ліквідація важкої праці і повна механізація трудових процесів, передусім складальних, навантажувально-розвантажувальних і складських робіт;
створення повністю автоматизованих дільниць, виробництв, підприємств;
впровадження автоматизованих систем управління виробництвом на основі програмування та управлінням усім виробничим процесом за допомогою електронно-обчислювальної техніки;
підвищення якості та інших техніко-економічних характеристик продукції, що вимагає створення відповідних науково-дослідної і експериментальної баз, розвиток інтеграційних процесів;
перетворення науки в безпосередню продуктивну силу суспільства: вона виступає як органічний елемент процесу виробництва через робочу силу (діяльність людей, нагромадження їх знань, зростання кваліфікації, досягнення нових рівнів управління, органі-
362
зації виробництва і праці тощо) і через засоби виробництва (їх удосконалення, розширення, ефективне застосування), це є важливим чинником розвитку і розміщення виробництва.
Вплив науково-технічного прогресу проявляється і в зміні рівня комплектності машинобудівних виробництв. У провідних машинобудівних державах (США, Японія, ФРН) майже не залишилось машинобудівних підприємств, що випускають кінцеву продукцію, які б не отримували зі сторони до 35—40 % комплектуючих виробів. Це приводить до збільшення загальної кількості підприємств, задіяних у виробництві. На розвиток і розміщення виробництва впливає зростання ролі науки, територіальне зосередження науково-дослідних, проектно-конструкторських організацій, вищих навчальних закладів, інтеграція науки і виробництва.
Значний вплив на розвиток і розміщення машинобудування мають трудові ресурси: наявність кваліфікації, ступінь використання, можливість задоволення потреб у додатковій робочій силі. Машинобудування в цілому потребує більше кваліфікованих кадрів, ніж інші галузі промисловості. Зокрема, це стосується верстатобудування, електротехніки, приладобудування та ін.
Наступним чинником, що впливає на розвиток і розміщення машинобудування, є наявність ринків збуту і міжнародний розподіл праці.
У сучасних умовах стає вигідним експортувати не тільки товари, а й переносити виробництва в ті країни і регіони, де є попит на певну продукцію. Так, сьогодні одним з найбільших у світі є ринок продукції машинобудування США. Багато провідних фірм Японії, ФРН, Республіки Корея та інших країн прагнуть розмістити там свої підприємства, аби мати більше можливостей для реалізації своїх товарів. В Україні ж, навпаки, недостатня місткість внутрішнього ринку не сприяє зацікавленості щодо розвитку тут машинобудування з боку потенційних
інвесторів.
За таких умов суттєвим обмежувальним чинником для розвитку і розміщення машинобудування є також міжнародний розподіл праці. Сьогодні в галузі машинобудування у світі йде глобалізація пропозиції, а не попиту. Великі монополістичні угруповання, сконцентрувавши фінансові, інтелектуальні, виробничі ресурси, розподіляють ринки збуту машинобудівної продукції. Тож вийти на зовнішній ринок можливо лише по тих напрямках, де є незаперечні досягнення. Для України це — виробницт-
363
во авіакосмічної техніки, окремі види енергетичної та електротехнічної продукції, суднобудування, деякі види важкого машинобудування та ін.
Незважаючи на значення зовнішніх чинників, що впливають на розвиток і розміщення машинобудування, основним все-таки слід вважати наявність внутрішнього ринку в країні. Саме цей ринок здатен сприяти розвитку таких високотехнологічних галузей, як приладобудування, електронна промисловість, а також повноцінному розвитку виробництва авіаційної техніки та суднобудування.
На розміщення машинобудівних виробництв певний вплив має транспортний чинник — витрати на транспортування сировини на машинобудівні заводи, а також готових машин до споживачів. З розвитком науково-технічного прогресу, появою нових конструкційних матеріалів вплив транспортного чинника знижується. Найбільше значення транспортний чинник має для підприємств металомісткого машинобудування. Розміщення нетранспортабельної продукції орієнтується виключно на споживача. Так, на Донбасі розміщені основні виробники гірничошахтного і металургійного обладнання, де також розташовані і основні споживачі цієї продукції та постачальники металопрокату — основного конструкційного матеріалу.
На розвиток і розміщення машинобудування здійснюють певний вплив також природні умови і ресурси. Природно-кліматичний чинник в умовах України не справляє визначального впливу на розвиток і розміщення машинобудування. Ресурсні обмеження насамперед стосуються водного чинника. Водні ресурси на Україні розміщені вкрай нерівномірно. Враховуючи нестачу водних ресурсів у східних і південних регіонах, тут недоцільно розміщувати великі автомобільні комплекси, масове виробництво заготовок тощо.
Особливості розміщення найважливіших галузей машинобудування. Розміщення основних галузей машинобудування та зміни в його територіальній структурі за обсягом товарної продукції, вартістю промислово-виробничих фондів, чисельністю працюючих, що відбулися за останні роки, показано в табл. 3.45 та нарис. 3.7.
Як видно з табл. 3.45, переважна частина підприємств машинобудування і металообробки сконцентрована в областях з найбільш високим рівнем економічного розвитку розміщення тут науково-дослідної бази та кваліфікованих кадрів, а також у регіонах з розвиненою металургійною базою.
364
Таблиця 3.45
ТЕРИТОРІАЛЬНА СТРУКТУРА МАШИНОБУДІВНОГО КОМПЛЕКСУ УКРАЇНИ у 1990—2000 pp., %
Регіони |
Товарна продукція |
Промислово-виробничі фонди |
Промислово-виробничий персонал |
|||
1990 |
2000 |
1990 |
1999 |
1990 |
2000 |
|
Україна |
100 |
100 |
100 |
100 |
100 |
100 |
АР Крим |
3,4 |
4,3 |
3,4 |
2,8 |
3,5 |
2,7 |
Вінницька |
2,5 |
1,8 |
2,3 |
1,9 |
2,6 |
2,7 |
Волинська |
ІД |
0,8 |
1,4 |
1,2 |
1,0 |
1,2 |
Дніпропетровська |
7,8 |
9,8 |
8,9 |
9,5 |
7,4 |
8,3 |
Донецька |
7,1 |
13,2 |
9,4 |
10,7 |
8,7 |
10,3 |
Житомирська |
1,8 |
1,1 |
1,4 |
1,6 |
2,1 |
2,0 |
Закарпатська |
1,8 |
0,3 |
1,4 |
1,3 |
1,7 |
1,4 |
Запорізька |
7,6 |
10,0 |
8,2 |
8,1 |
7,0 |
9,1 |
Івано-Франківська |
1,4 |
0,6 |
1,4 |
1,6 |
1,5 |
1,4 |
Київська (без м. Києва) |
2,5 |
2,7 |
2,3 |
2,4 |
2,4 |
2,2 |
Кіровоградська |
2,1 |
1,4 |
2,8 |
2,2 |
2,2 |
1,6 |
Луганська |
5,5 |
3,8 |
5,5 |
4,9 |
5,8 |
5,4 |
Львівська |
7,1 |
3,2 |
4,9 |
3,9 |
6,4 |
5,0 |
Миколаївська |
2,9 |
3,6 |
3,5 |
3,5 |
3,0 |
3,7 |
Одеська |
3,6 |
зд |
3,5 |
3,7 |
3,7 |
2,8 |
Полтавська |
3,7 |
5,2 |
3,5 |
3,5 |
3,5 |
4,2 |
Рівненська |
1,0 |
0,7 |
1,3 |
1,4 |
1,3 |
1,0 |
Сумська |
2,8 |
4,8 |
3,6 |
4,5 |
2,9 |
4,7 |
Тернопільська |
ІД |
0,6 |
1,2 |
1,3 |
1,2 |
1,1 |
Харківська |
12,7 |
12,3 |
13,0 |
12,8 |
12,2 |
12,1 |
Херсонська |
2,5 |
1,3 |
2,5 |
2,5 |
2,5 |
2,3 |
Хмельницька |
3,0 |
1,8 |
2,6 |
2,4 |
3,0 |
2,5 |
Черкаська |
2,3 |
1,3 |
2,5 |
2,6 |
2,6 |
2,4 |
Чернівецька |
0,9 |
0,5 |
1,0 |
0,9 |
1,0 |
0,8 |
Чернігівська |
1,7 |
1,5 |
1,6 |
1,5 |
1,8 |
1,8 |
м. Київ |
10,1 |
10,3 |
7,6 |
7,3 |
9,0 |
7,3 |
365
Рис. 3.7. Машинобудування та металообробка
Зокрема, найбільші основні промислово-виробничі фонди та промислово-виробничий потенціал машинобудівного комплексу зосереджено в Харківській, Донецькій, Дніпропетровській, Запорізькій, Луганській, Львівській областях, та в столиці України — Києві. За обсягом виробництва товарної продукції в 2000 р. виділялись Донецька та Харківська області, Київ, а також Дніпропетровська, Запорізька, Полтавська, Сумська області та АР Крим, в яких сконцентровано майже 70 % виробництва товарної продукції. На дещо нижчих позиціях були Миколаївська, Львівська та Одеська області, де за останні роки значно скоротилися обсяги виробництва продукції машинобудівного комплексу. Питома вага інших областей за всіма вище названими показниками була незначною. Особливо низькою питомою вагою виділяються західні області України (крім Львівської), що підтверджує депресивний рівень їх розвитку.
Розглянемо розміщення основних галузей та зміни в територіальній структурі.
Енергетичне машинобудування. У 1990 р. 52,5 % випуску продукції галузі припадало на Харківську область; 21,3 — Черкаську; 11,1 — Полтавську; 8,1 — Закарпатську; 4,1 — Дніпропетровську, 0,6 % — на Донецьку область.
У 2000 р. найбільшими виробниками енергетичного машинобудування стали: Миколаївська (53,5 %), Харківська (22,0), Дніпропетровська (11,7) і Сумська (9,7 %) області.
Підйомно-транспортне машинобудування. У 1990 р. найбільша частка виробництва галузі припадала на Львівську область — 44,8 %. Виробниками цієї продукції були також Дніпропетровська (10,9 %), Луганська (7,4), Запорізька (6,5), Одеська (10,5), Донецька ( 5,1) та Кіровоградська області (4,7 %).
У 2000 р. частка Львівської області зменшилась у 2,9 раза, Одеської — 4,2 раза, проте різко збільшив свою питому вагу Київ — у 7,8 раза.
Електротехнічна промисловість певною мірою представлена в усіх областях України. У 1990 р. найбільша частка продукції вироблялась у Харківській і Запорізькій областях: відповідно 19,4 і 16,7 %. Виробниками продукції були також Донецька область — 7,3 %, Хмельницька і Херсонська та Київ — по 6,0, Луганська — 4,4, Полтавська — 4,2, Львівська — 4, Дніпропетровська — 3,2, Київська — 3,0 %. Сьогодні лідерами у виробництві електротехнічної продукції є Запорізька і Харківська області — 17,3 і 23,0 %. Помітно збільшила свою частку Одеська і Дніпропетровська області.
367
Зменшилась питома вага Полтавської, Волинської, Івано-Франківської областей. У цілому електротехнічна промисловість характеризується збереженням набутої територіальної спеціалізації.
Хімічне і нафтове машинобудування. Найбільшим виробником цього виду обладнання в Україні є Сумська область: у 1990 р. на неї припадало 32,8 % всього випуску. Великі обсяги продукції виготовлялись у Львівській (9,3 %), Запорізькій (8,8) області, Києві (7,9) та Дніпропетровській області (6,8 %). За період 1990—2000 pp. ще більше зміцнила свої позиції лідера у виробництві хімічного і нафтового обладнання Сумська область, де випускається 50,3 % продукції цієї підгалузі. Помітно знизилася питома вага Одеської області, Києва, Житомирської області. Поряд з Сумською зросла також частка Донецької та Чернівецької областей.
Верстатобудівна та інструментальна промисловість. Підприємства галузі розміщені майже в усіх регіонах України (крім трьох областей). Головними щодо розвитку цієї галузі були Одеська (15%), Запорізька (11,2), Хмельницька (9,4), Житомирська (9,8), Харківська (8,8), Львівська (7,2) області, Київ (7,1) і Полтавська область (5,1 %), частка яких становила 73,6 % загального випуску. За період 1990—2000 pp. відбулися істотні зміни в територіальній структурі галузі. Зросла частка Дніпропетровської, Донецької, Запорізької областей. І, навпаки, суттєво знизилася частка Одеської, Хмельницької, Львівської, Житомирської, Харківської областей. У 2000 р. на чотири області (Дніпропетровську, Донецьку, Запорізьку і Полтавську) та Київ припадало 73,0 % загального випуску продукції верстато-інструментальної промисловості.
Приладобудування. Центром галузі в Україні можна вважати Київ, де в 1990 р. вироблялося 35,2 % загального випуску її продукції. Другою за масштабами розвитку приладобудування була Запорізька область — 11,6 %, великими центрами — Вінницька (7,7 %), Черкаська (6,3), Львівська (5,4), Харківська (5,0 %) області. У 2000 р. територіальна структура галузі дещо змінилася. Київ залишився лідером, збільшивши свою частку до 41,0%. Збільшилася частка Харківської, Дніпропетровської і Донецької областей. Значно скоротилося приладобудування в Закарпатській, Житомирській, Київській, Вінницькій областях.
Автомобільна промисловість. Головними центрами автомобілебудування у 1990 р. були Запорізька, Полтавська і Львівська області: на них припадало відповідно 24,3, 23,1 і 13,0 % (60,4 % загального обсягу продукції галузі). Помітного розвитку галузь досягла в Луганській області — 5,8 %; Києві — 5,9, в областях Одеській — 4,2, Херсонській — 4,1, Волинській — 2,4 % загаль-
368
ного випуску. За період 1990—2000 pp. суттєво зменшилась питома вага Волинської та Львівської областей. У загальному обсязі випуску найбільше зросла частка АР Крим, Сумської та Чернігівської областей.
Підшипникова промисловість. Виробництво підшипників в Україні сконцентроване переважно в трьох областях: Харківській, Вінницькій, Волинській, де в 1990 р. вироблялося відповідно 43,6, 32,3 і 24,1 % продукції галузі. У 2000 р. лідерство зберегла Харківська область, частка якої досягла 58,7 %. Дещо зменшилась частка Вінницької області. З'явились нові, хоча й незначні за обсягами, виробники підшипників у Донецькій і Чернігівській областях.
Тракторне і сільськогосподарське машинобудування. Найбільшим регіоном розвитку галузі є Харківська область, частка якої в 1990 р. становила 35,1 % загального випуску цього виду техніки. Підприємства галузі розміщені в усіх областях України. Значні обсяги виробництва сільськогосподарської техніки мали також Запорізька (7,4 %), Кіровоградська (6,3), Херсонська (4,6), Волинська (3,4), Рівненська (3,6), Тернопільська (3,9) та Дніпропетровська (3,1%) області.
У 2000 р. зі значним відривом лідером тракторного і сільськогосподарського машинобудування залишилась Харківська область — 41,0% загального випуску. Зберегли свої позиції Запорізька, Кіровоградська, Вінницька області. Зросла частка Полтавської області і Києва. Зменшилася питома вага Дніпропетровської і Сумської
областей.
Будівельно-шляхове і комунальне машинобудування. Найбільшими центрами розвитку галузі в 1990 р. були Київ — 17,2 %, Запорізька область — 16,7, Київська — 10,5, Чернігівська — 12,4, Полтавська — 7,8, Донецька — 6,7, Харківська — 5,5, Вінницька та Житомирська області — по 4,4 % загального обсягу випуску продукції. У 2000 р. збільшилась частка Полтавської області. Разом з тим зменшилась питома вага Житомирської та Вінницької областей.
Машинобудування для легкої і харчової промисловості та побутових приладів. Підприємства галузі розміщені в усіх областях України. Значними за обсягами виробництва були області в Центральному, Східному і Причорноморському регіонах держави. Так, у 1990 р. на Київську (разом з Києвом) припадало 13 %, Донецьку область — 10,3 % загального обсягу продукції галузі, Харківську, Одеську і Полтавську — по 10,2, Запорізьку — 7,7, Вінницьку — 7,0, Хмельницьку — 5,2 %. У 2000 р. існуюча структура в основному збереглася, проте найбільші за обсягами виробництва галузі стали Донецька і Вінницька області: відповідно 43,9 і 11,4 %.
369
Виробництво санітарно-технічного і газового обладнання та виробів були сконцентровані переважно в Луганській області — 26,8 %, Дніпропетровській — 17,7, Донецькій — 13,2 і Харківській — 13,9 % (всього 71,6 %). Суттєвими виробниками є Київська область і Київ — відповідно 8,3 і 4,4 % та Львівська область — 5,7 %. У 2000 р. різко, в 7 разів, збільшилася питома вага Києва і досягла 28,0 %. Зменшилась частка Харківської і Львівської областей.
Авіаційна промисловість. Центрами розвитку галузі в Україні у 1990 р. були: Київська область (включаючи Київ) — 40,7 %, Запорізька — 25,5 і Харківська — 16,7. Окремі виробництва розміщувались у Дніпропетровській, Луганській, Донецькій, Закарпатській, Сумській, Хмельницькій, Вінницькій та Чернігівській областях.
У 2000 р. лідером розвитку галузі стала Запорізька область — 43,7 % загального випуску. Частка Київської області (разом з Києвом) зменшилась, а Харківської — зросла. Фактично припинилось виробництво в Чернігівській та Вінницькій областях.
Суднобудівна промисловість. Основні підприємства галузі розміщені в Миколаївській області — 49,7 % загального обсягу виробництва, Херсонській — 16,8, Києві — 12,9, АР Крим — 11,2 % (усього більше 90,0 %).
У 2000 р. виробництва галузі в Миколаївській області та Києві становило відповідно 43,7 і 11,2%. Скоротилося виробництво в Херсонській області, а в АР Крим зросло в 1,2 раза.
Радіопромисловість. Підприємства галузі розміщені в 16 регіонах України. У 1990 р. найбільші за обсягом виробництва були сконцентровані в Хмельницькій області — 16,9 % загального обсягу, Львівській — 13,8, Запорізькій — 11,1, Луганській — 11,0, Дніпропетровській — 8,9 %, Харківській області — 8,1 та Києві — 8,9 %. За період 1990 — 2000 pp. сталися суттєві зміни в територіальній структурі галузі. Так, майже у 14 разів зменшилася частка Луганської області. Разом з тим зросла частка Києва і Запорізької області.
Промисловість засобів зв 'язку. Більше 80 % продукції галузі в 1990 р. були розміщені у Львівській (44,1 %), АР Крим (14,2), Дніпропетровській (9,1), Запорізькій (7,0), Донецькій областях (7,2) та в Києві (7,0 %). У 2000 р. спостерігалися суттєві зрушення в територіальній структурі галузі: майже в 38 разів зросла частка Харківської області, яка досягла 30,6 % загального обсягу виробництва в країні, в 1,7 раза — Дніпропетровської області, у 14,8 — Одеської.
Електронна промисловість представлена в кожному регіоні України, крім Волинської області. У 1990 р. спостерігалося порів-
370
няно рівномірне розміщення виробництва в більшості регіонів: від З до 8 % загального обсягу- У 2000 р. ситуація дещо змінилась. Зокрема, помітно збільшилась концентрація виробництва галузі в Києві — з 4,2 до 23,0 %, Київській області — з 4,8 до 22,7 %, Полтавській — з 1,9 до 9,9 %. Зменшили свою частку в загальному обсязі виробництва: Вінницька, Закарпатська, Івано-Франківська, Одеська, Кіровоградська, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська області та АР Крим.