- •Isbn 966-574-750-9
- •Тема 5; розд. 5, теми 1,2,3 ю і Пітюренко д-р геогр. Наук, проф. Розд. 1, теми 3, 4; розд. З,
- •Тема 2; розд. 6, теми 1,1 с і. Бандур д-р екон. Наук, проф. Розд. 2, тема 2
- •Тема 6 м. А. Хвесик д-р екон. Наук, проф. Розд. 2, тема 1
- •Тема 1 я б Олійник д-р екон. Наук, проф., розд. 1, тема 1; розд. З,
- •Тема 9 б. В. Калашніков д-р екон. Наук розд. 6, тема 2
- •1. Предмет курсу «Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка»
- •2. Методологічні основи курсу «Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка»
- •3. Завдання курсу «Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка»
- •4. Структура курсу «Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка»
- •1. Сучасні теорії і концепції розміщення продуктивних сил і регіональної економіки
- •1.1. Сутність і складові елементи продуктивних сил
- •1.2. Вітчизняні теорії розміщення продуктивних сил і регіональної економіки
- •1.3. Зарубіжні теорії розміщення продуктивних сил і регіональної економіки
- •1.4. Розвиток і розміщення продуктивних сил в умовах глобалізації та регіоналізації світового економічного простору
- •2. Закономірності, принципи і чинники розміщення продуктивних сил та формування економіки регіонів
- •2.1. Зміст основних понять «закон», «закономірність», «принцип», «чинник», їх об'єктивний характер
- •2.2. Закономірності розміщення продуктивних сил і формування економіки регіонів
- •2.3. Принципи розміщення продуктивних сил і формування економіки регіонів
- •2.4. Чинники розміщення продуктивних сил і формування економіки регіонів
- •3. Економічне районування та територіальна структура народного господарства
- •3.1. Сутність економічного району
- •3.2. Основні районоутворювальні чинники
- •3.3. Принципи і критерії виділення великих економічних районів
- •3.4. Ієрархія економічних районів, їх основні типи
- •3.5. Мережа економічних районів України
- •3.6. Практичне значення економічного районування
- •4. Наукові методи аналізу розміщення і територіальної організації народного господарства
- •4.1. Сутність наукових методів
- •4.2. Традиційні і нові методи вивчення розміщення продуктивних сил
- •1. Природно-ресурсний потенціал і його економічна оцінка
- •1.1. Природно-ресурсний потенціал і його структура
- •1.3. Характеристика природно-ресурсного потенціалу економічних районів
- •Основні показники лісового фонду регіонів україни
- •Водні ресурси річок україни (басейновий розріз)
- •1.4. Ресурсозбереження як головний напрям використання природно-ресурсного потенціалу
- •2. Населення, трудові ресурси та розселення
- •2.1. Роль населення у розвитку та територіальній організації народного господарства
- •2.2. Чисельність і територіальне розміщення населення
- •2.3. Відтворення населення
- •2.4. Міграція населення та її види
- •2.5. Рівень життя населення та його регіональні відмінності
- •2.6. Етнічний1 склад населення та його територіальні особливості
- •2.7. Міське і сільське населення
- •2.8. Трудові ресурси та їх структура
- •2.9. Трудоресурсна ситуація та її регіональні особливості
- •2.10. Ринок праці та забезпечення ефективної зайнятості
- •3. Виробничий та науково-технічний потенціал
- •3.1. Економічна сутність виробничого та науково-технічного потенціалу
- •3.2. Характеристика виробничого
- •3.3. Науково-технічний потенціал України та оцінка його стану
- •3.4. Оцінка інноваційного потенціалу України та її регіонів
- •1. Народногосподарський комплекс України, особливості структури і трансформація в ринкових умовах
- •1.1. Економіка України як єдиний народногосподарський комплекс
- •1.2. Сутність поняття «структура економіки»
- •1.3. Галузева структура економіки та її регіональні особливості
- •Структура економіки україни за чисельністю населення, зайнятого в усіх сферах економічної діяльності у 1990,1995, 2000 pp.
- •1.4. Реструктуризація економіки в ринкових умовах
- •1.5. Формування міжгалузевих комплексів, їх сутність, структура та значення
- •1.6. Посилення процесів інтеграції та підвищення ролі регіонів
- •1.7. Динаміка та ефективність структурної трансформації економіки
- •2. Паливно-енергетичний комплекс: сучасний стан і перспективи розвитку
- •2.1. Роль паливно-енергетичного комплексу в народному господарстві та його структура
- •Видобуток (виробництво) первинних паливно-енергетичних ресурсів в україні у 1990—2000 pp.
- •2.2. Паливно-енергетичний баланс та перспективи його формування
- •2.3. Вугільна промисловість
- •Запаси вугілля та їх розташування по території україни (станом на 01.01.2001 р.)
- •Баланс формування та розподілу ресурсів кам'яного та бурого вугілля в україні
- •2.4. Нафтова та нафтопереробна промисловість
- •Баланс формування та розподілу ресурсів нафти (включаючи газовий конденсат) в україні у!990,1995,2000 pp., тис. Т
- •2.5. Газова промисловість
- •2.6. Електроенергетика
- •Встановлена потужнгсть у розрш енергосистем оес україни (станом 01.01.2001 р.)
- •Виробництво електроенергії у україні у 1990,1995, 2000 та 2001 pp., млрд кВт
- •Характеристика споживання електроенергії галузями народного господарства україни у 1990,1995, 2000 pp.
- •Потужність, виробництво та використання встановленої потужності електростанцій україни в 1990,1996—2000 pp.
- •3. Металургійний комплекс: сучасний стан і перспективи розвитку
- •3.1. Місце металургійного комплексу в економіці
- •3.2. Чорна металургія
- •Виробництво основних видів продукції чорної металургії україни
- •3.3. Кольорова металургія
- •Зміни галузевої структури кольорової металургії україни за обсягом продукції у 1990—2000 pp. (у діючих цінах відповідних років), %
- •3.4. Основні проблеми та перспективи розвитку галузей металургійного комплексу
- •4. Машинобудівний комплекс: сучасний стан і перспективи розвитку
- •4.1. Роль машинобудівного комплексу в народному господарстві
- •4.2. Структура і сучасний стан розвитку машинобудівного комплексу
- •Питома вага україни в загальному виробництві найбільш важливих видів продукції машинобудування срср
- •Динаміка виробництва окремих видів найбільш важливої продукції машинобудування в україні у 1985—2000 pp.
- •4.3. Особливості розміщення найважливіших галузей машинобудування
- •4.4. Оборонно-промисловий комплекс
- •4.5. Основні райони і центри машинобудування
- •4.6. Проблеми і перспективи розвитку машинобудівного комплексу
- •5. Хімічний комплекс: сучасні стан і перспективи розвитку
- •5.1. Роль хімічного комплексу в народному господарстві
- •5.2. Структура хімічного комплексу
- •Зміни галузевої структури хімічного комплексу україни за обсягом продукції у 1990—2000 pp., % (у діючих цінах відповідних років)
- •5.3. Особливості розміщення підприємств хімічного комплексу
- •Зміни територіальної структури виробництва продукції хімічного комплексу україни у 1990—2000 pp., %
- •5.4.Сучасний стан розвитку і розміщення галузей хімічного комплексу
- •5.5. Проблеми та перспективи розвитку і розміщення галузей хімічного комплексу
- •6. Лісопромисловий комплекс: сучасний стан і перспективи розвитку
- •6.1. Роль лісопромислового комплексу в народному господарстві
- •6.2. Структура лісопромислового комплексу
- •6.3. Особливості розміщення підприємств лісопромислового комплексу
- •6.4. Проблеми та перспективи розвитку
- •7. Агропромисловий комплекс: сучасний стан і перспективи розвитку
- •7.1. Роль агропромислового комплексу в народному господарстві. Форми територіальної організації апк
- •7.2. Сільське господарство, його структура та особливості розміщення
- •Розміщення сільськогосподарського виробництва україни за призначенням і використанням земельних ресурсів на 01.01.2001 р., млн га
- •Міжгалузеві зв'язки між сільськогосподарськими підприємствами та іншими сферами апк в 2000 р. (млн гри)
- •7.3. Спеціалізовані агропромислові комплекси
- •7.4. Господарський механізм апк у регіональній економіці
- •7.5. Проблеми і перспективи розвитку апк
- •8. Транспортний комплекс та зв'язок: сучасний стан і перспективи розвитку
- •8.1. Роль транспорту в народному господарстві та його структура
- •8.2. Характеристика транспортно-дорожнього комплексу та тенденції його розвитку
- •Характеристика залізничних шляхів сполучення україни у 1990,1995—2000 pp.
- •Основні показники роботи транспорту україни у 1990,1995—2000 pp.
- •8.3. Особливості розміщення
- •8.4. Зв'язок, його галузева структура та особливості розміщення
- •Іїй2ж£лжїаііініх телефонних апаратах і забезпеченість ними населення україни по регіонах у 1992,1995,1997-2000 рр
- •8.5. Проблеми та перспективи розвитку і розміщення транспорту
- •9. Будівельний комплекс: сучасний стан і перспективи розвитку
- •9.1. Роль будівельного комплексу в народному господарстві
- •9.2. Промисловість будівельних матеріалів, її структура та особливості розміщення
- •Структура стінових матеріалів в україні у 1990—2000 pp.
- •9.3. Проблеми та перспективи розвитку
- •9.4. Капітальне будівництво
- •Будівельні та монтажні роботи по регіонах україни у 1990—2000 pp.
- •9.5. Проблеми та перспективи розвитку капітального будівництва
- •10. Соціальний комплекс: сучасний стан і перспективи розвитку
- •10.1. Роль соціального комплексу в суспільному виробництві
- •10.2. Структура та особливості галузей соціальної сфери
- •Основні показники розвитку системи здоров'я україни у 1990—2000 pp.
- •10.3. Виробництво товарів народного споживання: сучасний стан та особливості розміщення
- •Галузева структура легкої промисловості україни за основними показниками виробництва у 1990,1995,1999,2000 pp., %
- •10.4. Проблеми і перспективи розвитку соціального комплексу
- •1. Сутність регіональної економіки,
- •1.1. Методологічні основи регіональної економіки
- •1.3. Економіка регіону — ланка єдиного господарського комплексу
- •1.4. Диференціація регіонів за рівнем розвитку продуктивних сил
- •1.5. Соціально-економічні та екологічні проблеми регіонів і шляхи їх вирішення
- •2. Економіка Донецького економічного району: особливості розвитку і розміщення продуктивних сил
- •2.1. Місце і роль Донецького економічного району в економіці країни
- •2.2. Характеристика природно-ресурсного, виробничого і трудового потенціалу
- •2.3. Галузева і територіальна структура господарства
- •Виробництво основних видів сільськогосподарської продукції у донецькому економічному районі у 2000 р. (у господарствах усіх категорій), тис. Т
- •2.4. Проблеми та перспективи розвитку і розміщення продуктивних сил району
- •3. Економіка Придніпровського економічного району: особливості розвитку і розміщення продуктивних сил
- •3.1. Місце і роль Придніпровського економічного району в економіці країни
- •3.2. Характеристика природно-ресурсного, виробничого і трудового потенціалу
- •3.3. Галузева і територіальна структура господарства
- •Територіально-галузева структура валової додаткової вартості економіки придніпровського економічного району у 2000 р.
- •3.4. Проблеми та перспективи розвитку і розміщення продуктивних сил району
- •4. Економіка Східного економічного району: особливості розвитку і розміщення продуктивних сил
- •4.1. Місце і роль Східного економічного району в економіці країни
- •4.2. Характеристика природно-ресурсного, виробничого і трудового потенціалу
- •4.3. Галузева і територіальна структура господарства
- •Територіально-галузева структура промисловості східного економічного району у 2000 р. (частка району і області у загальному обсязі України, %)
- •ВІїїг££ницту° основних видів сільськогосподарської продукції у східному економічному районі?2000 р (у господарствах усіх категорій), тис. Т
- •4.4. Проблеми та перспективи розвитку і розміщення продуктивних сил Східного економічного району
- •5. Економіка Центрального економічного району: особливості розвитку і розміщення продуктивних сил
- •5.1. Місце і роль Центрального економічного району в економіці країни
- •Основні показники соціально-економічного розвитку центрального економічного району у 2000 р.
- •5.2. Характеристика природно-ресурсного, виробничого і трудового потенціалу
- •Територіально-галузева структура валової додаткової вартості економіки центрального економічного району у 2000 р.
- •Основні показники розвитку соціальної сфери центрального економічного району у 2000 р.
- •5.4. Проблеми та перспективи розвитку і розміщення продуктивних сил району
- •6. Економіка Поліського економічного району: особливості розвитку і розміщення продуктивних сил
- •6.1. Місце і роль Поліського економічного району в економіці країни
- •Основні показники соціально-економічного розвитку поліського економічного району та його областей у 2000 р.
- •6.2. Характеристика природно-ресурсного, виробничого і трудового потенціалу
- •6.3. Галузева і територіальна структура господарства
- •Територіально-галузева структура валової додаткової вартості економіки поліського економічного району у 1999 р.
- •Територіально-галузева структура промисловості поліського економічного району у 2000 р.
- •Виробництво основних видів сільськогосподарської продукції у поліському економічному районі у 2000 р. (у господарствах усіх категорій), тис. Т
- •6.4. Проблеми та перспективи розвитку і розміщення продуктивних сил району
- •7. Економіка Подільського економічного району:
- •7.1. Місце і роль Подільського економічного району в економіці країни
- •7.2. Характеристика природно-ресурсного, виробничого і трудового потенціалу
- •7.3. Галузева і територіальна структура господарства
- •Територіально-галузева структура валової додаткової вартості економіки подільського економічного району у 2000 р.
- •Виробництво основних видів сільськогосподарської продукції у подільському економічному районі у 2000 р. (у господарствах усіх категорій), тис. Т
- •7.4. Проблеми та перспективи
- •8. Економіка Карпатського економічного району: особливості розвитку і розміщення продуктивних сил
- •8.1. Місце і роль Карпатського економічного району в економіці країни
- •Основні показники соціально-економічного розвитку карпатського економічного району та його областей за 2000 р.
- •8.2. Характеристика природно-ресурсного, виробничого і трудового потенціалу
- •8.3. Галузева і територіальна структура господарства
- •Територіально-галузева структура валової додаткової вартості економіки карпатського економічного району у 1999 p., %
- •Територіально-галузева структура промисловості карпатського економічного району у 2000 р.
- •8.4. Проблеми та перспективи розвитку і розміщення продуктивних сил району
- •9. Економіка Причорноморського економічного району: особливості розвитку і розміщення продуктивних сил
- •9.1. Місце і роль Причорноморського економічного району в економіці країни
- •Основні показники соціально-економічного розвитку причорноморського економічного району у 2000 р.
- •9.2. Характеристика природно-ресурсного, виробничого і трудового потенціалу
- •9.3. Галузева і територіальна структура господарства
- •Територіально-галузева структура валової додаткової вартості економіки причорноморського економічного району у 2000 р.
- •Територіально-галузева структура промисловості причорноморського економічного району у 2000 р.
- •Виробництво основних видів сільськогосподарської продукції у причорноморському економічному районі у 2000 р. (у господарствах усіх категорій), тис. Т
- •9.4. Проблеми та перспективи розвитку і розміщення продуктивних сил району
- •1. Сутність, мета і завдання регіональної політики
- •1.1. Сутність державної регіональної економічної політики
- •1.2. Об'єкти і суб'єкти державної регіональної політики
- •1.3. Цілі державної регіональної економічної політики
- •1.4. Завдання державної регіональної економічної політики
- •1.5. Наукове обґрунтування регіонального розміщення продуктивних сил
- •2. Механізм реалізації регіональної економічної політики
- •2.1. Сутність механізму реалізації державної регіональної економічної політики
- •2.2. Організаційно-правова база
- •2.3. Бюджетно-фінансові важелі реалізації регіональної економічної політики та ключові елементи механізму реалізації регіональної економічної політики
- •2.4. Спеціальні (вільні) економічні зони
- •2.5. Міжрегіональне і прикордонне співробітництво як інструменти реалізації регіональної економічної політики
- •2.6. Регіональні засади управління державним та комунальним секторами економіки
- •3. Державне регулювання
- •3.1. Посилення ролі держави
- •3.2. Підвищення ролі територій
- •3.3. Гармонійне поєднання державного управління і місцевого самоврядування
- •3.4. Сучасна концепція розміщення продуктивних сил і розвитку економіки регіонів
- •3.5. Форми стимулювання розвитку регіональної економіки
- •3.6. Схеми-прогнози та державні програми розвитку і розміщення продуктивних сил економічних районів на тривалу перспективу
- •1. Сутність і форми зовнішньоекономічних зв'язків
- •1.1. Сутність і значення
- •1.2. Основні форми економічного співробітництва країн світу
- •1.3. Обсяги і напрями іноземного інвестування економіки України
- •1.4. Економічні зв'язки України з країнами снд та світу
- •1.5. Проблеми та перспективи розвитку зовнішньоекономічних зв'язків України
- •2. Експортний потенціал України та Ті регіонів
- •2.1. Сутність і значення експортного потенціалу
- •2.2. Структура і регіональні особливості
- •2.3. Конкурентні переваги України та основні напрями їх використання
- •2.4. Проблеми і перспективи формування експортного потенціалу
1. Народногосподарський комплекс України, особливості структури і трансформація в ринкових умовах
Економіка України як єдиний народногосподарський комплекс
Сутність поняття «структура економіки»
Галузева структура економіки та її регіональні особливості
Реструктуризація економіки в ринкових умовах
Формування міжгалузевих комплексів, їх сутність, структура та значення
Посилення процесів інтеграції та підвищення ролі регіонів
Динаміка і есрективність структурної трансформації економіки
1.1. Економіка України як єдиний народногосподарський комплекс
Економіку України як складну систему виробництва і відтворення матеріальних благ можна уявити як єдиний народногосподарський комплекс (ЄНГК), який являє собою сукупність технологічно і економічно взаємопов'язаних виробництв і підприємств, що розвиваються пропорційно і функціонують у системі світової економіки. Народногосподарський комплекс України виник на основі соціального та економічного розвитку, міжнародного поділу праці та внутрішньодержавних інтеграційних процесів. До основних з них необхідно віднести територіальне кооперування, технологічне та інфраструктурне інтегрування. В основі єдності ЄНГК лежить єдиний економічний простір країни.
Економічний простір — це економічно насичена територія, що вміщує багато об'єктів і зв'язків між ними: населені пункти, промислові підприємства, господарсько опановані і рекреаційні пло-
221
щі, транспортні та інженерні мережі і тощо. Кожна країна має свій внутрішній простір і зв'язки із зовнішнім простором.
Близьким до поняття «економічний простір» є поняття просторова (територіальна) структура економіки і просторова (територіальна) організація господарства1.
Якість економічного простору визначається багатьма характеристиками і параметрами. Серед них насамперед слід виокремити:
густоту (чисельність населення, обсягу валового регіонального продукту, природні ресурси, основний капітал та ін. на одиницю площі простору);
розміщення (показники рівномірності, диференціації, концентрації, розподілу населення і економічної діяльності, у тому числі існування господарсько опанованих і неопанованих територій);
зв'язаність (інтенсивність економічних зв'язків між частинами і елементами простору, умови мобільності товарів, послуг, капіталу і людей, що визначаються розвитком транспортних і комунікаційних мереж).
Для функціонування економічного простору важливе значення мають відстані між його елементами. «Економічна відстань», на відміну від фізичної, що вимірюється кілометрами, милями і та ін., характеризується передусім транспортними і трансакційними витратами на подолання фізичної відстані. Ось чому економічна відстань між одними й тими самим географічними точками виявляється неоднаковою для різних товарів, послуг, груп мігрантів, що переміщуються.
Створення загальної теорії економічного простору є одним з головних завдань регіональної економіки. Проте загальноприйнятого визначення самого терміна «економічний простір» не існує. Можна виділити два визначення економічного простору, що базуються на різних уявленнях про простір.
У першому випадку простір уявляється як умістилище об'єктів, а економічний простір — як частина цього простору (тобто підпростір), де розміщені господарські об'єкти і здійснюється господарська діяльність. Залежно від обраного дослідником способу розгляду такий економічний простір може бути представлено одно-, дво- чи тривимірною моделями. Найчастіше географи використовують двовимірну модель — економічну карту, що являє собою зменшену, генералізовану, математично обґрунтовану проекцію економічних об'єктів та явищ на площину.
Термін «просторова організація» найбільше застосовується у німецькій літературі (Raumord — nung). При цьому просторова організація розуміється насамперед як природний порядок (устрій) і вже потім — як діяльність з організації (упорядкування) простору.
222
У другому випадку простір розглядається як упорядкування об'єктів та відносин між ними, а економічний простір — як множина взаємозалежних, взаємопов'язаних місцеположень господарської діяльності. Він є підпростором геопростору як множини географічних об'єктів з певною структурою, тобто заданою сукупністю відносин. У такому розумінні економічний простір є багатовимірним, але його завжди можна співвіднести з тривимірним простором і територією (чи її моделлю — картою).
Загальною моделлю такого простору є тривимірна матриця географічних даних розміру т ■ п ■ t, де т — кількість місць господарської діяльності; п — кількість ознак, що їх характеризують; t — кількість проміжків часу (звичайно років), під час яких здійснювалася реєстрація спостережень.
У колишньому СРСР на всій його території функціонував єдиний народногосподарський комплекс, що базувався на загальнодержавній власності і планово-розподільчій системі управління. У перехідному періоді істотну роль у функціонуванні економічного простору починають відігравати ринкові відносини, а держава виступає як безпосередній учасник ринку (як власник) і його внутрішній регулятор і координатор.
Необхідними ознаками (і умовами) єдиного економічного простору є загальне економічне законодавство, єдність грошово-кредитної системи, єдність митної території і функціонування загальних інфраструктурних систем (енергетики, транспорту, зв'язку і тощо).
Важливими складниками єдиного економічного простору є національні (загальноукраїнські) ринки товарів і послуг, праці, капіталів.
Слід мати на увазі, що єдиний економічний простір охоплює не тільки всю територію країни, а й її економічну морську акваторію (територіальні води, виняткову економічну зону із національними правами на судноплавство, видобування корисних копалин з морського дна) і аероторію (із національними правами на діяльність повітряного транспорту, екологічний захист і екологічні квоти повітряного басейну).
У Конституції України зафіксовані головні вимоги, що забезпечують єдність економічного простору країни, у тому числі:
гарантована єдність економічного простору, вільне переміщення товарів, послуг і фінансових коштів, захист конкуренції, свобода економічної діяльності, не забороненої законом;
недопущення встановлення внутрішніх митних меж, мита зборів і будь-яких інших перепон для вільного руху товарів, послуг і фінансових коштів;
заборона введення і емісії інших грошей в Україні, окрім гривні.
223
До основних чинників формування ЄНГК України слід зарахувати:
високу господарську освоєність території;
різноманітний природо-ресурсний потенціал;
значний трудоресурсний потенціал;
сприятливе геополітичне та транспортно-географічне положення;
давню історію розвитку.
Народногосподарський комплекс України характеризується такими основними рисами:
S наявність потужної промислової та агропромислової ланок;
S активна участь у міжнародному територіальному поділі праці;
S високий рівень територіального зосередження господарства більш ніж у 60 великих економічних вузлах;
■S надмірно високий рівень зосередження промисловості у промислових агломераціях;
S консервативність галузевої структури промисловості з переважанням у ній виробництва засобів виробництва;
S паритетність (рівність) промислового та агропромислового виробництв у багатьох областях;
•S переважно екстенсивний розвиток сільськогосподарського виробництва з недосконалими системами землеробства;
S недостатній розвиток рекреаційного комплексу, що не відповідає значному рекреаційному потенціалу країни;
S наявність розгалуженої транспортної системи, що має міжнародне значення;
•S недостатній розвиток ринкової, виробничої, соціальної та екологічної інфраструктури;
•S слабкий розвиток інноваційного комплексу;
S низька забезпеченість власними паливно-енергетичними, водними та лісовими ресурсами;
■S застарілість технологій та зношеність основних виробничих фондів;
j недостатнє використання потужностей сировинної бази (у тому числі відходів), зокрема у будівництві.
Народногосподарський комплекс України складається із галузевих і територіальних підсистем (рис. 3.1). У галузевому відношенні ЄНГК складається із галузевих господарських комплексів — сукупності підприємств і об'єднань, пов'язаних функціонально в системі суспільного відтворення. Головними компонентами ЄНГК є дві сфери — матеріальне виробництво і виробництво послуг,
224
Рис. 3.1. Народногосподарський комплекс України
Матеріальне виробництво складається з окремих ланок, зокрема, це — промисловість (добувна і обробна), сільське господарство, будівництво, транспорт тощо. Виробництво послуг включає освіту, культуру, науку, мистецтво, сферу фінансів, кредитування, страхування, охорону здоров'я, спорт, соціальне забезпечення, житлово-комунальне господарство і побутове обслуговування, апарат органів державного та громадського управління тощо.
У територіальному відношенні ЄНГЇС складається із просторових соціально-економічних підсистем, об'єднаних структурами управління з метою здійснення відтворення життя суспільства. Територіальна організація ЄНГК охоплює всі аспекти, пов'язані з територіальним поділом праці, розміщенням продуктивних сил, розселенням людей, взаємовідносини суспільства і природи, а також проблеми регіональної соціально-економічної політики. У більш вузькому відношенні вона включає такі категорії, як адміністративно-територіальна організація держави, регіональне управління виробництвом, формування територіальних організаційно-господарських утворень, соціально-економічне районування.
Складовими територіальної структури економіки України є Автономна Республіка Крим, 24 області, 2 міста державного значення, 490 складових районів, 451 місто, 893 селища міського типу і 28,6 тис. сіл. У регіональній структурі держави виділяється 12 спеціальних економічних зон і 9 регіонів, де запроваджено спеціальний режим інвестиційної діяльності.
Окрім галузевих і територіальних складових ЄНГК, перехід від індустріальної суспільної інформації до постіндустріальної або інформаційної вимагає створення і розвитку загальнонаціональної inno-high-tech мережі (технопарки, інноваційні порти, ін-но-терри) як третього компоненту народногосподарського комплексу держави.
Першими кроками на цьому шляху стало створення загальнонаціональної мережі технопарків, у Харкові триває розробка інноваційного порту, що започатковує основи загальнонаціональної інноваційної мережі. Інноваційний порт — це сучасна структурно-територіальна складова української економіки, головним завданням якої є адаптація зовнішніх технологій та розроблення і трансферт внутрішніх технологій.
Перший етап — «втілення» — це організація спеціальної загальнонаціональної інноваційно-технологічної системи, до складу якої будуть входити технологічні та інноваційні науково-виробничі зони, технопарки, технополіси і техноінкубатори.
226
Другий етап — «сегментування» — це етап створення інноваційних портів, іннотерів (інноваційних територій) та економічних інноваційних груп як базових елементів адаптації та впровадження новітніх високотехнологічних потоків та структур, орієнтованих на залучення закордонних приватних інвестицій. Інноваційні порти стануть своєрідними «технологічними коридорами», через які українська економіка приєднається до глобальної світової економіки. Вони стають ефективним каналом проведення етапу «сегментування», сучасною структурою української економіки. Поєднання її з технопарками, техноінкубаторами, провідними виробництвами, інноваційними та інвестиційними банками і науково-технічними дослідницькими центрами створює ефективну українську загальнонаціональну інноваційну структуру.
Третій етап — «експансія» — це етап створення загальнонаціональної inno-hi-tech мережі, що забезпечить адекватний зворотний зв 'язок між усіма складовими національної instant-економіки. Тому що за сучасних умов ключовим чинником розвитку є ефективність інформаційно-комунікативних зв 'язків між структурами та сегментами неекономічної системи.
Створення неекономічного кластеру української економіки почалось уже зараз на базі спеціальних економічних та інвестиційних зон. Перший досвід реалізації даної стратегії має Харків, де відпрацьовується модель перетворення міста на «іннотерру». Створена робоча група в складі керівників області й міста, виробничих, наукових і навчальних установ, представників національного технопарку з проблем розробки концепції створення у місті інноваційного порту. Наша країна має мобілізувати та структури-зувати свої інтелектуальні та інноваційні активи, розпочати процес капіталізації, глобалізації і гуманітаризації новітніх галузей економіки. Наприклад, Україна має розвивати свій фондовий ринок hi-tech компаній, приєднатися до мережі міжнародних фондових ринків програмного забезпечення, капіталізувати основні українські виробничі і торговельні бренди відповідно до ринкових стандартів геоекономіки, надати властивостей мережності, інформа-ційності та відкритості українському споживчому ринку.
Таким чином, базовим визначальним елементом нової національної стратегії включення до світової глобальної гуманітарної економіки є формула «трьох І» — інновації, інвестиції та інформаційні технології.
У сучасних умовах єдиним правильним стратегічним вибором для України має стати не наздоганяюча, не випереджаюча моделі розвитку, а стратегія включення {attachment strategy)
227
країни до глобальної геоекономіки, бо саме вона має забезпечити домінування інноваційної складової державної економічної політики над застарілими мобілізаційними індустрійними елементами.