4. Машинобудівний комплекс: сучасний стан і перспективи розвитку

1. Роль машинобудівного комплексу в народному гос­подарстві

2. Структура і сучасний стан розвитку машинобу­дівного комплексу

3. Особливості розміщення найважливіших галузей ма­шинобудування

4. Оборонно-промисловий комплекс

5. Основні райони і центри машинобудування

6. Проблеми і перспективи розвитку машинобудівного комплексу

4.1. Роль машинобудівного комплексу в народному господарстві

Визначення і класифікація. Машинобудівний комплекс — сукупність галузей обробної промисловості, що виробляють ма­шини, устаткування, обладнання, прилади та пов'язану з ними продукцію (товари, послуги), для потреб народного господарства.

339

Основою комплексу є машинобудування, тобто виробницт­во машин машинами. За класифікацією, яка діяла до 2000 р. (ЗКГНГ), до комплексу входили також галузі «промисловість ме­талевих конструкцій і виробів», «ремонт машин і устаткування» та «промисловість медичної техніки».

Таблиця 3.30

ГАЛУЗЕВА СТРУКТУРА МАШИНОБУДІВНОГО КОМПЛЕКСУ УКРАЇНИ у 2001 р.

Види економічної діяльності (галузі)	Код	Частка в продукції комплексу, %
Машинобудівний комплекс	DK+DL+DM	100
Виробництво машин та устаткування	DK	45,6
Виробництво механічного устаткування	29.1	п,з
Виробництво сільськогосподарських машин	29.3	7,9
Виробництво верстатів	29.4	1,7
Виробництво інших машин спеціального при­значення	29.5	16,8
Виробництво машин для металургії	29.51	5,3
Виробництво машин для добувної промис­ловості і будівництва	29.52	6,9
Виробництво машин для переробки сіль-госппродуктів	29.53	1,6
Виробництво електричного та електронного устаткування	DL	21,9
Виробництво канцелярських та електронно-обчислювальних машин	30	1,0
Виробництво електричних машин і апара­тури	31	14,0
Виробництво устаткування для радіо, теле­бачення та зв'язку	32	3,0
Виробництво медичних приладів та інстру­ментів, точних вимірювальних пристроїв, оптичних пристроїв та годинників	33	3,9
Транспортне машинобудування	DM	32,5
Виробництво автомобільного транспорту	34	7,9
Виробництво інших видів транспорту та транспортного устаткування	35	2,4
Будування та ремонт суден	35.1	3,6
Авіаційна промисловість	35.3	11,4

340

Згідно з тим класифікатором галузь «машинобудування» скла­далась з 18 галузей третього рангу; «промисловість металевих конструкцій і виробів» — з 3-х; «ремонт машин і устаткування» —

з 14 галузей.

З уведенням в дію Класифікатора видів економічної діяльнос­ті (КВЕД) цей комплекс має іншу структуру і складається з під­секцій DK + DL + DM, тобто виробництво машин та устаткуван­ня, виробництво електричного та електронного устаткування, транспортне машинобудування (табл. 3.30).

Порівняно з класифікацією за ЗКГНГ до інших галузей відійшла низка складових частин. Зокрема, до підсекції «металургія і оброб­лення металу» відійшли виробництва заготовок, металоконструкцій і металовиробів, металевого інструменту, котлів, парогенераторів, атомних реакторів. Виробництво абразивного інструменту, скляних і керамічних ізоляторів відійшли до підсекції «виробництво інших неметалевих виробів». Ремонт транспортних засобів для населення і побутової техніки відійшли до секції «оптова і роздрібна торгівля». Із секції «будівництво» до відповідних класів і підкласів машинобу­дування відійшли монтаж і наладка машин і устаткування. Так само розподілено і ремонт машин і устаткування.

У структурі промисловості на машинобудівний комплекс при­падає 18 % вартості виробничих фондів, понад 25 % чисельності штатних працівників та 12 % обсягів промислової продукції.

Продукція машинобудування налічує понад 2 млн найменувань продукції, безліч модифікацій, типорозмірів. Вироби машинобу­дування за своєю масою відрізняються в сотні мільйонів разів — від грамів (електронні компоненти, комплектуючі вироби) до со­тень тонн (турбіни, електричні силові трансформатори, прокатні стани, морські судна). Така різноманітність вимагає організації під­приємств на основі спеціалізації, тобто обмеження номенклатури продукції (товарів, послуг), і кооперації з іншими підприємствами як своєї галузі, так і суміжних, особливо тих, які виробляють ма­теріали і напівфабрикати, специфічні деталі та інші частини.

Процес виробництва у машинобудуванні умовно можна роз­поділити на такі стадії:

• проектно-конструкторська розробка виробів, технологічна і матеріально-технічна підготовка виробництва;

• виробництво заготовок, напівфабрикатів та окремих деталей і деяких комплектуючих виробів методами лиття, кування, штам­пування, пресування, прокатки, вальцювання, екструзії, спікання, зварювання з металевих і неметалевих матеріалів і їх комбінацій. Ці методи і процеси можуть бути виконані безпосередньо на ма-

341

шинобудівному підприємстві його підрозділами або іншими під­приємствами своєї галузі чи інших галузей;

• виготовлення деталей методами механічного оброблення (рі­занням, тиском, екструзією, пресуванням тощо), електромеханіч­ного, термічного, електрохімічного та ін.;

• складання деталей у групи, вузли та інші частини, виготов­лення намоточних груп (обмоток, котушок), монтажних плат, скла­дання з них машин, агрегатів, приладів, заводські контрольно-вимірювальні операції, заводські приймально-здавальні випробу­вання готової продукції та її окремих груп;

• монтаж і налагодження машин, агрегатів, устаткування, комп­лексів і систем машин у замовника;

• технічне обслуговування і ремонт машин і устаткування в пе­ріод їх експлуатації у користувачів.

Підприємства можуть виконувати всі стадії або відособлено окремі стадії, наприклад, лише складальні підприємства, монтажно-налагоджувальні тощо.

Типи виробництв. Залежно від масштабів випуску продукції розрізняють підприємства трьох типів виробництв: індивідуаль­ного, серійного і масового.

В індивідуальному виробництві повторність випуску виробів або відсутня, або нерегулярна. У серійному виробництві випуск здійс­нюється серіями по кілька однакових виробів; залежно від розмірів серії воно може бути малосерійним, середньосерійним або велико-серійним. Цей тип найбільш поширений. Масове виробництво харак­теризується безперервним повторенням випуску одного і того са­мого виробу (найбільш характерне для автомобільних, велосипедних, тракторних заводів, заводів електронної промисловості і подібних).

Заводи індивідуального виробництва працюють на замовлення, не мають строго визначеної номенклатури, але їх універсальні тех­нологія і устаткування забезпечують достатню рухливість в освоєн­ні нових видів продукції, використанні нових досягнень науки і техніки, отже, і досить велику економічну стійкість (приклади: Но-во-Краматорський машинобудівний завод, Київський машинобудів­ний завод «Більшовик»). Заводи масового виробництва, як правило, працюють на знеособлений ринок, при тому можуть мати окремих замовників на принципах кооперування; мають відносно низьку со­бівартість виробництва, але втрачають у гнучкості технології і орга­нізації, здатності до оновлення номенклатури продукції і тому пере­бувають під впливом коливань ринкового попиту.

Відповідно до масштабів виробництва типи заводів відрізня­ються технікою, технологією і організацією виробництва. Сучас-

342

на техніка виробництва і побудовані на ній технологія і організа­ція (системи автоматизованого проектування, верстати та інше устаткування аж до дільниці з числовим програмним керуванням, комп'ютерна техніка для оперативного планування, управління, контролю і обліку) надають можливості для створення гнучких виробництв, які поєднують переваги індивідуального і масового виробництв.

Тип виробництва пов'язаний з його спеціалізацією, формою організації, в основі якої знаходиться концентрація в одному ви­робництві підприємств обмеженої номенклатури виробів, техно­логічних процесів. Це дозволяє використовувати техніку і пере­ваги великосерійного і масового виробництва. До спеціалізації спонукає величезна номенклатура видів продукції і різноманіт­ність технологічних процесів. Спеціалізація передбачає кооперу­вання двох, кількох або багатьох виробництв.

Розрізняють такі види спеціалізації:

• предметна — випуск кінцевої продукції, до якої можуть на­лежати агрегати, комплекси, машини, прилади, а також комплек­туючі вироби (такі як двигуни внутрішнього згорання, електро­двигуни, електричні і електронні прилади і апаратура, пневма­тичні і гідравлічні приводи й системи тощо);

• вузлова — випуск вузлів, які переважно не є самостійними виробами і призначені для використання в окремих машинах та іншій кінцевій продукції, як правило, у кооперованих зв'язках з підприємствами, які виконують переважно складання машин, комп­лектування, агрегування (приклади: Львівський завод коробок зміни передач, Мелітопольський моторний завод);

• подетальна — випуск окремих, переважно однорідних або споріднених деталей (наприклад: зубчатих коліс, фланців, валів);

• технологічна — випуск литих або кованих заготовок і дета­лей, деталей із пластмас і металокерамічних порошків, надання послуг у виконанні окремих технологічних операцій (гальванічні покриття, термічна обробка, випробування матеріалів і виробів), технічне обслуговування і ремонт техніки, складання окремих видів продукції тощо.

Чітку межу між видами спеціалізації не завжди можна визна­чити. Загальною для всіх видів спеціалізації має бути основна ри­са — здатність спеціалізованого підприємства і уміння його пер­соналу виконувати замовлення швидше, краще за якістю і технічним рівнем і дешевше, ніж інші виробники. Це необхідна умова для дієвого використання ефекту спеціалізації. Необхід­ною умовою для кооперування зі спеціалізованими підприємст-

343

вами, крім названих вище, є умова, щоб ціна спеціалізованого виробника з урахуванням націнок і транспортних витрат була меншою, ніж витрати на виконання такого самого замовлення «у себе», або принаймні конкурентоспроможного.

Машинобудування є провідною галуззю в промисловості роз­винутих країн. Рівень розвитку машинобудування є одним з ос­новних показників економічного, промислового і наукового роз­витку країни. Використовуючи знання і досягнення науки у своїй виробничій діяльності, машинобудування одночасно є і тією га­луззю, завдяки якій досягнення науки впроваджуються у всі види діяльності. Заміна живої праці машинами і системами машин є основним чинником зростання продуктивності праці, головною передумовою підвищення добробуту і рівня життя населення.

Значення машинобудування не обмежується створенням і по­стачанням новітніх високопродуктивних засобів виробництва — його продукція призначена і для кінцевих споживчих витрат: по­бутова техніка, культурно-побутові прилади і пристрої, засоби індивідуального і громадського пасажирського транспорту тощо. Це товари тривалого користування, забезпечення ними населення є одним з мірил добробуту і рівня життя населення.

Величезна номенклатура продукції вимагає спеціалізації ви­робництва не лише в межах однієї країни, а й у світовій економі­ці, бо жодна з країн світу не в змозі задовольнити потреби своєї економіки в машинах і устаткуванні за рахунок власного вироб­ництва. Поряд з цим не так багато країн мають добре розвинуте машинобудування. У ряді країн світу машинобудування має ви­ражену експортну спрямованість (Японія, Німеччина, Республіка Корея — Південна, Швейцарія та ін.) і визначає їх експортний потенціал; його частка в експорті окремих країн досягає 40—50 %.

Велике значення має машинобудування для забезпечення обо­роноздатності країни військовою технікою, озброєнням, засобами транспорту, зв'язку і захисту. Ця продукція користується підви­щеним попитом на ринках світу і є однією зі статей експорту.