- •Isbn 966-574-750-9
- •Тема 5; розд. 5, теми 1,2,3 ю і Пітюренко д-р геогр. Наук, проф. Розд. 1, теми 3, 4; розд. З,
- •Тема 2; розд. 6, теми 1,1 с і. Бандур д-р екон. Наук, проф. Розд. 2, тема 2
- •Тема 6 м. А. Хвесик д-р екон. Наук, проф. Розд. 2, тема 1
- •Тема 1 я б Олійник д-р екон. Наук, проф., розд. 1, тема 1; розд. З,
- •Тема 9 б. В. Калашніков д-р екон. Наук розд. 6, тема 2
- •1. Предмет курсу «Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка»
- •2. Методологічні основи курсу «Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка»
- •3. Завдання курсу «Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка»
- •4. Структура курсу «Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка»
- •1. Сучасні теорії і концепції розміщення продуктивних сил і регіональної економіки
- •1.1. Сутність і складові елементи продуктивних сил
- •1.2. Вітчизняні теорії розміщення продуктивних сил і регіональної економіки
- •1.3. Зарубіжні теорії розміщення продуктивних сил і регіональної економіки
- •1.4. Розвиток і розміщення продуктивних сил в умовах глобалізації та регіоналізації світового економічного простору
- •2. Закономірності, принципи і чинники розміщення продуктивних сил та формування економіки регіонів
- •2.1. Зміст основних понять «закон», «закономірність», «принцип», «чинник», їх об'єктивний характер
- •2.2. Закономірності розміщення продуктивних сил і формування економіки регіонів
- •2.3. Принципи розміщення продуктивних сил і формування економіки регіонів
- •2.4. Чинники розміщення продуктивних сил і формування економіки регіонів
- •3. Економічне районування та територіальна структура народного господарства
- •3.1. Сутність економічного району
- •3.2. Основні районоутворювальні чинники
- •3.3. Принципи і критерії виділення великих економічних районів
- •3.4. Ієрархія економічних районів, їх основні типи
- •3.5. Мережа економічних районів України
- •3.6. Практичне значення економічного районування
- •4. Наукові методи аналізу розміщення і територіальної організації народного господарства
- •4.1. Сутність наукових методів
- •4.2. Традиційні і нові методи вивчення розміщення продуктивних сил
- •1. Природно-ресурсний потенціал і його економічна оцінка
- •1.1. Природно-ресурсний потенціал і його структура
- •1.3. Характеристика природно-ресурсного потенціалу економічних районів
- •Основні показники лісового фонду регіонів україни
- •Водні ресурси річок україни (басейновий розріз)
- •1.4. Ресурсозбереження як головний напрям використання природно-ресурсного потенціалу
- •2. Населення, трудові ресурси та розселення
- •2.1. Роль населення у розвитку та територіальній організації народного господарства
- •2.2. Чисельність і територіальне розміщення населення
- •2.3. Відтворення населення
- •2.4. Міграція населення та її види
- •2.5. Рівень життя населення та його регіональні відмінності
- •2.6. Етнічний1 склад населення та його територіальні особливості
- •2.7. Міське і сільське населення
- •2.8. Трудові ресурси та їх структура
- •2.9. Трудоресурсна ситуація та її регіональні особливості
- •2.10. Ринок праці та забезпечення ефективної зайнятості
- •3. Виробничий та науково-технічний потенціал
- •3.1. Економічна сутність виробничого та науково-технічного потенціалу
- •3.2. Характеристика виробничого
- •3.3. Науково-технічний потенціал України та оцінка його стану
- •3.4. Оцінка інноваційного потенціалу України та її регіонів
- •1. Народногосподарський комплекс України, особливості структури і трансформація в ринкових умовах
- •1.1. Економіка України як єдиний народногосподарський комплекс
- •1.2. Сутність поняття «структура економіки»
- •1.3. Галузева структура економіки та її регіональні особливості
- •Структура економіки україни за чисельністю населення, зайнятого в усіх сферах економічної діяльності у 1990,1995, 2000 pp.
- •1.4. Реструктуризація економіки в ринкових умовах
- •1.5. Формування міжгалузевих комплексів, їх сутність, структура та значення
- •1.6. Посилення процесів інтеграції та підвищення ролі регіонів
- •1.7. Динаміка та ефективність структурної трансформації економіки
- •2. Паливно-енергетичний комплекс: сучасний стан і перспективи розвитку
- •2.1. Роль паливно-енергетичного комплексу в народному господарстві та його структура
- •Видобуток (виробництво) первинних паливно-енергетичних ресурсів в україні у 1990—2000 pp.
- •2.2. Паливно-енергетичний баланс та перспективи його формування
- •2.3. Вугільна промисловість
- •Запаси вугілля та їх розташування по території україни (станом на 01.01.2001 р.)
- •Баланс формування та розподілу ресурсів кам'яного та бурого вугілля в україні
- •2.4. Нафтова та нафтопереробна промисловість
- •Баланс формування та розподілу ресурсів нафти (включаючи газовий конденсат) в україні у!990,1995,2000 pp., тис. Т
- •2.5. Газова промисловість
- •2.6. Електроенергетика
- •Встановлена потужнгсть у розрш енергосистем оес україни (станом 01.01.2001 р.)
- •Виробництво електроенергії у україні у 1990,1995, 2000 та 2001 pp., млрд кВт
- •Характеристика споживання електроенергії галузями народного господарства україни у 1990,1995, 2000 pp.
- •Потужність, виробництво та використання встановленої потужності електростанцій україни в 1990,1996—2000 pp.
- •3. Металургійний комплекс: сучасний стан і перспективи розвитку
- •3.1. Місце металургійного комплексу в економіці
- •3.2. Чорна металургія
- •Виробництво основних видів продукції чорної металургії україни
- •3.3. Кольорова металургія
- •Зміни галузевої структури кольорової металургії україни за обсягом продукції у 1990—2000 pp. (у діючих цінах відповідних років), %
- •3.4. Основні проблеми та перспективи розвитку галузей металургійного комплексу
- •4. Машинобудівний комплекс: сучасний стан і перспективи розвитку
- •4.1. Роль машинобудівного комплексу в народному господарстві
- •4.2. Структура і сучасний стан розвитку машинобудівного комплексу
- •Питома вага україни в загальному виробництві найбільш важливих видів продукції машинобудування срср
- •Динаміка виробництва окремих видів найбільш важливої продукції машинобудування в україні у 1985—2000 pp.
- •4.3. Особливості розміщення найважливіших галузей машинобудування
- •4.4. Оборонно-промисловий комплекс
- •4.5. Основні райони і центри машинобудування
- •4.6. Проблеми і перспективи розвитку машинобудівного комплексу
- •5. Хімічний комплекс: сучасні стан і перспективи розвитку
- •5.1. Роль хімічного комплексу в народному господарстві
- •5.2. Структура хімічного комплексу
- •Зміни галузевої структури хімічного комплексу україни за обсягом продукції у 1990—2000 pp., % (у діючих цінах відповідних років)
- •5.3. Особливості розміщення підприємств хімічного комплексу
- •Зміни територіальної структури виробництва продукції хімічного комплексу україни у 1990—2000 pp., %
- •5.4.Сучасний стан розвитку і розміщення галузей хімічного комплексу
- •5.5. Проблеми та перспективи розвитку і розміщення галузей хімічного комплексу
- •6. Лісопромисловий комплекс: сучасний стан і перспективи розвитку
- •6.1. Роль лісопромислового комплексу в народному господарстві
- •6.2. Структура лісопромислового комплексу
- •6.3. Особливості розміщення підприємств лісопромислового комплексу
- •6.4. Проблеми та перспективи розвитку
- •7. Агропромисловий комплекс: сучасний стан і перспективи розвитку
- •7.1. Роль агропромислового комплексу в народному господарстві. Форми територіальної організації апк
- •7.2. Сільське господарство, його структура та особливості розміщення
- •Розміщення сільськогосподарського виробництва україни за призначенням і використанням земельних ресурсів на 01.01.2001 р., млн га
- •Міжгалузеві зв'язки між сільськогосподарськими підприємствами та іншими сферами апк в 2000 р. (млн гри)
- •7.3. Спеціалізовані агропромислові комплекси
- •7.4. Господарський механізм апк у регіональній економіці
- •7.5. Проблеми і перспективи розвитку апк
- •8. Транспортний комплекс та зв'язок: сучасний стан і перспективи розвитку
- •8.1. Роль транспорту в народному господарстві та його структура
- •8.2. Характеристика транспортно-дорожнього комплексу та тенденції його розвитку
- •Характеристика залізничних шляхів сполучення україни у 1990,1995—2000 pp.
- •Основні показники роботи транспорту україни у 1990,1995—2000 pp.
- •8.3. Особливості розміщення
- •8.4. Зв'язок, його галузева структура та особливості розміщення
- •Іїй2ж£лжїаііініх телефонних апаратах і забезпеченість ними населення україни по регіонах у 1992,1995,1997-2000 рр
- •8.5. Проблеми та перспективи розвитку і розміщення транспорту
- •9. Будівельний комплекс: сучасний стан і перспективи розвитку
- •9.1. Роль будівельного комплексу в народному господарстві
- •9.2. Промисловість будівельних матеріалів, її структура та особливості розміщення
- •Структура стінових матеріалів в україні у 1990—2000 pp.
- •9.3. Проблеми та перспективи розвитку
- •9.4. Капітальне будівництво
- •Будівельні та монтажні роботи по регіонах україни у 1990—2000 pp.
- •9.5. Проблеми та перспективи розвитку капітального будівництва
- •10. Соціальний комплекс: сучасний стан і перспективи розвитку
- •10.1. Роль соціального комплексу в суспільному виробництві
- •10.2. Структура та особливості галузей соціальної сфери
- •Основні показники розвитку системи здоров'я україни у 1990—2000 pp.
- •10.3. Виробництво товарів народного споживання: сучасний стан та особливості розміщення
- •Галузева структура легкої промисловості україни за основними показниками виробництва у 1990,1995,1999,2000 pp., %
- •10.4. Проблеми і перспективи розвитку соціального комплексу
- •1. Сутність регіональної економіки,
- •1.1. Методологічні основи регіональної економіки
- •1.3. Економіка регіону — ланка єдиного господарського комплексу
- •1.4. Диференціація регіонів за рівнем розвитку продуктивних сил
- •1.5. Соціально-економічні та екологічні проблеми регіонів і шляхи їх вирішення
- •2. Економіка Донецького економічного району: особливості розвитку і розміщення продуктивних сил
- •2.1. Місце і роль Донецького економічного району в економіці країни
- •2.2. Характеристика природно-ресурсного, виробничого і трудового потенціалу
- •2.3. Галузева і територіальна структура господарства
- •Виробництво основних видів сільськогосподарської продукції у донецькому економічному районі у 2000 р. (у господарствах усіх категорій), тис. Т
- •2.4. Проблеми та перспективи розвитку і розміщення продуктивних сил району
- •3. Економіка Придніпровського економічного району: особливості розвитку і розміщення продуктивних сил
- •3.1. Місце і роль Придніпровського економічного району в економіці країни
- •3.2. Характеристика природно-ресурсного, виробничого і трудового потенціалу
- •3.3. Галузева і територіальна структура господарства
- •Територіально-галузева структура валової додаткової вартості економіки придніпровського економічного району у 2000 р.
- •3.4. Проблеми та перспективи розвитку і розміщення продуктивних сил району
- •4. Економіка Східного економічного району: особливості розвитку і розміщення продуктивних сил
- •4.1. Місце і роль Східного економічного району в економіці країни
- •4.2. Характеристика природно-ресурсного, виробничого і трудового потенціалу
- •4.3. Галузева і територіальна структура господарства
- •Територіально-галузева структура промисловості східного економічного району у 2000 р. (частка району і області у загальному обсязі України, %)
- •ВІїїг££ницту° основних видів сільськогосподарської продукції у східному економічному районі?2000 р (у господарствах усіх категорій), тис. Т
- •4.4. Проблеми та перспективи розвитку і розміщення продуктивних сил Східного економічного району
- •5. Економіка Центрального економічного району: особливості розвитку і розміщення продуктивних сил
- •5.1. Місце і роль Центрального економічного району в економіці країни
- •Основні показники соціально-економічного розвитку центрального економічного району у 2000 р.
- •5.2. Характеристика природно-ресурсного, виробничого і трудового потенціалу
- •Територіально-галузева структура валової додаткової вартості економіки центрального економічного району у 2000 р.
- •Основні показники розвитку соціальної сфери центрального економічного району у 2000 р.
- •5.4. Проблеми та перспективи розвитку і розміщення продуктивних сил району
- •6. Економіка Поліського економічного району: особливості розвитку і розміщення продуктивних сил
- •6.1. Місце і роль Поліського економічного району в економіці країни
- •Основні показники соціально-економічного розвитку поліського економічного району та його областей у 2000 р.
- •6.2. Характеристика природно-ресурсного, виробничого і трудового потенціалу
- •6.3. Галузева і територіальна структура господарства
- •Територіально-галузева структура валової додаткової вартості економіки поліського економічного району у 1999 р.
- •Територіально-галузева структура промисловості поліського економічного району у 2000 р.
- •Виробництво основних видів сільськогосподарської продукції у поліському економічному районі у 2000 р. (у господарствах усіх категорій), тис. Т
- •6.4. Проблеми та перспективи розвитку і розміщення продуктивних сил району
- •7. Економіка Подільського економічного району:
- •7.1. Місце і роль Подільського економічного району в економіці країни
- •7.2. Характеристика природно-ресурсного, виробничого і трудового потенціалу
- •7.3. Галузева і територіальна структура господарства
- •Територіально-галузева структура валової додаткової вартості економіки подільського економічного району у 2000 р.
- •Виробництво основних видів сільськогосподарської продукції у подільському економічному районі у 2000 р. (у господарствах усіх категорій), тис. Т
- •7.4. Проблеми та перспективи
- •8. Економіка Карпатського економічного району: особливості розвитку і розміщення продуктивних сил
- •8.1. Місце і роль Карпатського економічного району в економіці країни
- •Основні показники соціально-економічного розвитку карпатського економічного району та його областей за 2000 р.
- •8.2. Характеристика природно-ресурсного, виробничого і трудового потенціалу
- •8.3. Галузева і територіальна структура господарства
- •Територіально-галузева структура валової додаткової вартості економіки карпатського економічного району у 1999 p., %
- •Територіально-галузева структура промисловості карпатського економічного району у 2000 р.
- •8.4. Проблеми та перспективи розвитку і розміщення продуктивних сил району
- •9. Економіка Причорноморського економічного району: особливості розвитку і розміщення продуктивних сил
- •9.1. Місце і роль Причорноморського економічного району в економіці країни
- •Основні показники соціально-економічного розвитку причорноморського економічного району у 2000 р.
- •9.2. Характеристика природно-ресурсного, виробничого і трудового потенціалу
- •9.3. Галузева і територіальна структура господарства
- •Територіально-галузева структура валової додаткової вартості економіки причорноморського економічного району у 2000 р.
- •Територіально-галузева структура промисловості причорноморського економічного району у 2000 р.
- •Виробництво основних видів сільськогосподарської продукції у причорноморському економічному районі у 2000 р. (у господарствах усіх категорій), тис. Т
- •9.4. Проблеми та перспективи розвитку і розміщення продуктивних сил району
- •1. Сутність, мета і завдання регіональної політики
- •1.1. Сутність державної регіональної економічної політики
- •1.2. Об'єкти і суб'єкти державної регіональної політики
- •1.3. Цілі державної регіональної економічної політики
- •1.4. Завдання державної регіональної економічної політики
- •1.5. Наукове обґрунтування регіонального розміщення продуктивних сил
- •2. Механізм реалізації регіональної економічної політики
- •2.1. Сутність механізму реалізації державної регіональної економічної політики
- •2.2. Організаційно-правова база
- •2.3. Бюджетно-фінансові важелі реалізації регіональної економічної політики та ключові елементи механізму реалізації регіональної економічної політики
- •2.4. Спеціальні (вільні) економічні зони
- •2.5. Міжрегіональне і прикордонне співробітництво як інструменти реалізації регіональної економічної політики
- •2.6. Регіональні засади управління державним та комунальним секторами економіки
- •3. Державне регулювання
- •3.1. Посилення ролі держави
- •3.2. Підвищення ролі територій
- •3.3. Гармонійне поєднання державного управління і місцевого самоврядування
- •3.4. Сучасна концепція розміщення продуктивних сил і розвитку економіки регіонів
- •3.5. Форми стимулювання розвитку регіональної економіки
- •3.6. Схеми-прогнози та державні програми розвитку і розміщення продуктивних сил економічних районів на тривалу перспективу
- •1. Сутність і форми зовнішньоекономічних зв'язків
- •1.1. Сутність і значення
- •1.2. Основні форми економічного співробітництва країн світу
- •1.3. Обсяги і напрями іноземного інвестування економіки України
- •1.4. Економічні зв'язки України з країнами снд та світу
- •1.5. Проблеми та перспективи розвитку зовнішньоекономічних зв'язків України
- •2. Експортний потенціал України та Ті регіонів
- •2.1. Сутність і значення експортного потенціалу
- •2.2. Структура і регіональні особливості
- •2.3. Конкурентні переваги України та основні напрями їх використання
- •2.4. Проблеми і перспективи формування експортного потенціалу
1.4. Реструктуризація економіки в ринкових умовах
Ринкова економіка висуває до функціонуючих у її рамках суб'єктів господарювання певні вимоги. Одним з найбільш значущих і у той же час важко виконуваних вимог є гнучкість економічних суб'єктів, уміння їх адаптуватися до зовнішнього середовища, що безперервно змінюється. Виконання цієї вимоги забезпечує безкризове існування суб'єктам економіки і досягається постійними перетвореннями різних сфер його діяльності, тобто реструктуризацією. Реструктуризація — це засіб забезпечення оптимального функціонування суб'єктів економіки у без-
239
перервно мінливому ринковому середовищі згідно зі стратегією їх розвитку шляхом здійснення системи заходів організаційно-економічного, техніко-технологічного і фінансового характеру, спрямованих на зростання ефективності виробництва, підвищення конкурентоспроможності і зміцнення фінансової стійкості. Вона передбачає докорінну перебудову суб'єктів економіки на принципах ринкової економіки та на основі чіткого формулювання їх стратегії бізнесу і місії, постійного аналізу маркетингової ситуації, що складається на ринку, з метою досягнення найкращих економічних результатів діяльності. При цьому реструктуризація не обмежується суб'єктами господарювання, які знаходяться у кризовому стані і потребують фінансового оздоровлення з метою запобігання банкрутства. Успішно функціонуючі підприємства також потребують реструктуризації, яка б забезпечувала розвиток підприємства і його адаптацію до оточуючого середовища і здійснювалась до появи перших ознак кризи. В економічно розвинутих країнах поширений підхід, заснований на прогнозуванні змін зовнішнього середовища і превентивному проведенні необхідних перетворень. За такого підходу стратегія і тактика функціонування підприємств не стають у суперечність із зовнішнім середовищем у контексті своєчасності реструктуризації.
Реструктуризацію необхідно відрізняти від санації, яка являє собою систему реорганізаційних, організаційно-економічних, тех-ніко-технологічних, інвестиційних, управлінських і фінансових заходів, спрямованих на відбудову і зміцнення фінансового становища підприємства, а також підвищення його платоспроможності, фінансової стійкості і конкурентоспроможності. Відмінність цих понять полягає в такому:
перелік об'єктів реструктуризації є більш широким, оскільки санація являє собою фінансове оздоровлення проблемних підприємств, а реструктуризація може мати місце і щодо успішно функціонуючих підприємств;
реструктуризація може розглядатися як один зі способів здійснення санації. У той же час перелік заходів санації включає також кредитування, державну підтримку тощо. Таким чином, перелік способів санації є більш широким, ніж способів реструктуризації.
В Україні відбувається не просто еволюція ринкових відносин, а трансформація всієї економічної системи, яка супроводжується виникненням і розвитком нових форм власності і організаційно-правових форм господарювання, корінною зміною методів державного регулювання економіки, значним підвищенням сту-
240
пеня самостійності підприємств, формуванням нової нормативно-законодавчої бази та ін. Для виживання і розвитку підприємств у таких умовах неминуча зміна логіки і принципів їх функціонування. Отже, трансформація економічної системи України і потреба пристосування до неї — перша причина, що зумовлює необхідність реструктуризації підприємств.
Другою причиною є здійснення приватизації підприємств. Незважаючи на те, що приватизація є однією зі складових трансформаційних перетворень, ступінь впливу і значущість дозволяє виділити її як окрему і досить важливу передумову реструктуризації підприємств. Приватизація в Україні мала масовий, «швидкісний» характер. Про високі темпи приватизації свідчить зростання кількості підприємств колективної форми власності і зайнятих на них працівників. Так, у 1992— 2000 pp. зростання загальної кількості підприємств було незначним і становило всього 15 %. У той же час спостерігався перерозподіл підприємств за формами власності. Кількість державних підприємств у 2000 р. порівняно з 1992-м знизилось у 4,2 раза, а їх частка у загальній кількості підприємств становила усього 13 %. Найбільш швидке зростання спостерігалося серед підприємств колективної форми власності, що пов'язане з їх приватизацією. З 1992 по 2000 р. кількість таких підприємств зросла більш ніж у 3 рази, а їх частка перевищила 83 % у загальній кількості підприємств. Така сама тенденція спостерігалась і з перерозподілом чисельності робітників між підприємствами різних форм власності. При загальному зменшенні зайнятих у економіці працівників майже у 1,5 раза, чисельність робітників господарських товариств збільшилась майже у 21 раз. Зростання спостерігалося також на підприємствах приватної форми власності і на виробництвах, які є власністю нерезидентів. На підприємствах державної форми власності, а також у колективних сільськогосподарських підприємствах чисельність робітників зменшувалась.
У 2000 р. більше 75 % промислової продукції вироблялося на підприємствах колективної форми власності. Частка виробництва державних підприємств у загальному обсязі виробництва за 1997—2000 pp. зменшилась у 3,5 раза.
У результаті приватизації була досягнута основна мета — створення ефективного власника і підвищення фінансово-економічних результатів діяльності підприємств. Більш того, мало місце зниження результатів діяльності підприємств і поява збиткових суб'єктів господарювання.
241
Третьою важливою причиною є розвиток інституту банкрутства. Існують щонайменше дві найважливіші передумови, що призводять до такого розвитку. Першою з них є реформування законодавства про банкрутство, яке створюватиме реальні можливості для досить успішного використання цього механізму. Другою є тенденція зростання кількості фінансово-неспроможних підприємств. У 1993 р. збитковим було кожне 12-те підприємство, у 1995 — кожне п'яте, у 1999 — більше половини. Якщо у 1992 р. було порушено всього 20 справ про банкрутство, то у 1999 р. кількість порушених справ про банкрутство збільшилась більш як у 600 разів.
Реструктуризація підприємств тісно пов'язана з процесом банкрутства і може виявлятися на різних його стадіях з різних причин. По-перше, сучасна реструктуризація може бути засобом запобігання банкрутства. По-друге, реструктуризація може здійснюватись у процесі санації, якщо справу про банкрутство вже порушено. І нарешті, якщо відновлення життєдіяльності підприємства вже неможливо, реструктуризація може здійснюватись на стадії його ліквідації з метою більш вигідної реалізації його майна.
Незважаючи на очевидну необхідність реструктуризації української економіки, темпи її, а головне якість, усе ще знаходяться на недостатньому рівні. Це зумовлено кількома макроекономічними і мікроекономічними чинниками. У першій групі чинників найбільш важливими є такі:
недостатній розвиток ринкового середовища і конкуренції. Більшість підприємств тією чи іншою мірою користуються протекціоністською підтримкою держави, що стримує їх реорганізацію, дає тимчасові переваги, але не сприяє підвищенню ефективності економіки;
нестабільність правового поля України, що не дозволяє виробити довгострокову стратегію реструктуризації;
недостатнє законодавче забезпечення, яке регулює процес реструктуризації;
слабкий розвиток українського фондового ринку та його інструментів;
відсутність доступних джерел фінансування;
недостатня підтримка процесу реструктуризації з боку держави;
криза платежів, яка призвела до хронічної нестачі оборотних коштів для нормального функціонування підприємств і тим самим до відсутності їх на потреби для реорганізації.
242
Чинники другої групи випливають і тісно взаємопов'язані із зазначеними вище:
психологічна неготовність українських менеджерів до проведення докорінної реструктуризації;
відсутність напрацьованих методичних підходів до реструктуризації підприємств і недостатність досвіду її проведення;
нестача на підприємствах власних коштів для проведення реструктуризації і низька їх кредитна привабливість, що не дає можливості їм отримати необхідні кошти із зовнішніх джерел на прийнятних умовах;
низька ліквідність цінних паперів вітчизняних емітентів, яка утруднює залучення коштів і серйозних інвесторів;
♦ складність використання кваліфікованих спеціалістів. Українські підприємства переважно не можуть користуватись
послугами зарубіжних консалтингових фірм через високі ціни на ці високовартісні роботи. Вітчизняний ринок консалтингових послуг все ще недостатньо розвинутий.
Вирізняють такі види реструктуризації економіки: за цільовою спрямованістю розрізняють реструктуризацію, спрямовану на підвищення ефективності виробництва, фінансове оздоровлення, підвищення інвестиційної привабливості, демонополізацію і підвищення конкурентоспроможності; за масштабами реструктуризації — комплексну, локальну; за тривалістю і обсягами робіт — стратегічну, тактичну, оперативну; за сферою реструктуризації — реструктуризацію управління, реструктуризацію виробництва, фінансову реструктуризацію; за формами корпоративної реорганізації — злиття, приєднання, розділення, виділення, перетворення, приватизація, реприватизація; за зміною масштабів підприємства — укрупнення підприємств, розукрупнення підприємств.
Види і методи реструктуризації, крім специфіки конкретного підприємства, значною мірою визначаються розвитком економіки. Так, у вітчизняній практиці більш поширеними є корпоративні перетворення, спрямовані на розукрупнення підприємств. Це зумовлено неефективністю функціонування у сучасних умовах господарювання створених раніше промислових гігантів у зв'язку з недостатньою місткістю ринків збуту, негнучкістю організаційних структур управління, наявністю надлишкових виробничих фондів. Крім того, значна частина підприємств усе ще утримує так звану соціальну сферу, тобто фонди невиробничого призначення. їх утримання тяжким фінансовим тягарем лягає на підприємства, погіршуючи і без того важке фінансове становище.
243
Тому тією чи іншою мірою проблема розукрупнення стоїть перед багатьма промисловими підприємствами. Прикладами такого розукрупнення є реструктуризація Миколаївського суднобу-дівельного заводу «Океан», Нікопольського південнотрубного заводу та ін.
Одним з найпоширеніший і таких, що має перспективи для подальшого розвитку, методів розукрупнення є заснування нових підприємств. В останній час більшість підприємств створюється у вигляді статутних господарських товариств.
У вітчизняних умовах укрупнення підприємств є менш поширений видом реструктуризації, ніж розукрупнення. Досвід розвинутих країн свідчить про перевагу зворотного явища. Починаючи з 1990-х pp., у світовій економіці почалась нова хвиля укрупнень, які часто здійснюються шляхом злиття або поглинання транснаціональних корпорацій. Така надмірна концентрація виробництва і фінансів обумовлена прагненням отримати синергетичний ефект (тобто сукупний результат після об'єднання більший, ніж сума результатів, отримуваних окремими компаніями). Цей ефект досягається:
економією витрат, обумовленою масштабами виробництва, у тому числі за рахунок зменшення умовно постійних витрат;
диверсифікацією видів діяльності, що підвищує стійкість компанії;
більш раціональним використанням: трудових, фінансових, матеріальних ресурсів за рахунок можливого їх перерозподілу;
захопленням більшої ринкової частки і послабленням конкурентів;
фінансовою економією за рахунок спрощення системи взає-морозрахунків, а також податковою економією;
зростанням можливостей з проведення наукових досліджень і впровадження більш прогресивної техніки і технології;
можливістю реалізації ризикованих венчурних проектів високоприбуткових у майбутньому;
• підвищенням доступності до фінансових ресурсів та ін. Вирізняють два шляхи укрупнення підприємств: зовнішнє
зростання за рахунок злиття або приєднання і внутрішнє зростання, яке полягає у придбанні активів за рахунок власних або позичкових коштів. При зовнішньому зростанні (укрупненні підприємств шляхом їх злиття або приєднання) у ряді випадків необхідний дозвіл Антимонопольного комітету України на проведення такої реорганізації.
244
Світові тенденції свідчать про перспективність у майбутньому укрупнення вітчизняних підприємств. Такі приклади останнім часом уже з'являються в Україні (об'єднання групи компаній «Чумак»). У майбутньому укрупнення підприємств буде поширене серед підприємств малого і середнього бізнесу. Актуальним є також об'єднання постачальників і споживачів сировини, а також утворення промислово-фінансових груп з участю фінансово-кредитних інститутів. Більш того, фактично таке укрупнення вже відбувається шляхом об'єднання власності.
Досить поширився у вітчизняних умовах такий вид реструктуризації як перетворення. Він передбачає зміну організаційно-правової форми організації бізнесу і може супроводжуватись зміною форми власності і складу власників. При цьому зберігаються всі майнові права і обов'язки перетворюваного підприємства, оскільки воно одночасно є і підприємством-пра-вонаступником.
Аналізуючи тенденції розвитку процесів реструктуризації в Україні, можна відзначити також перехід від локальних видів, що переважали на перших етапах трансформації економіки, до поширення комплексної реструктуризації.
Реструктуризація — тривалий (1,5—2 роки) і творчий процес, що передбачає розроблення програми, її реалізації для кожного конкретного суб'єкта економіки з урахуванням його специфіки. Проведення реструктуризації являє собою послідовну реалізацію декількох взаємопов'язаних етапів, основними із яких є:
аналіз зовнішнього середовища і стану суб'єкта економіки;
розроблення концепції і формулювання цілей реструктуризації;
вибір форми реструктуризації;
розроблення бізнес-плану реструктуризації;
розроблення комплексної програми реструктуризації;
управління процесом реструктуризації.
Успіхи реструктуризації конкретного суб'єкта економіки залежать насамперед від його зусиль. Однак без підтримки держави цей процес стає більш тривалим, що вже призвело до досить серйозних наслідків не тільки для окремих підприємств, а й для української економіки у цілому. Тому потрібне прийняття на державному рівні заходів, що стимулюють проведення реструктуризації і створюють передумови для її ефективного здійснення. Першочерговими заходами повинні стати такі, що викладені далі.
245