Потужність, виробництво та використання встановленої потужності електростанцій україни в 1990,1996—2000 pp.

Показники	Одиниця виміру	1990	1996	1997	1998	1999	2000
Встановлена потужність електростанцій країни на кінець року	млн кВт	55,6	54,0	53,9	53,8	53,9	50,9
Виробництво електро­енергії в Україні	млрд. кВт • год	298,5	183,0	178,0	172,8	172,1	170,7

304

Закінчення табл. 3.24

Показники	Одиниця виміру	1990	1996	1997	1998	1999	2000
Кількість годин викорис­тання встановленої потуж­ності електростанцій*	год	5320	3392	3299	3212	3193	3354
Коефіцієнт використан­ня встановленої потуж­ності електростанцій	%	60,7	38,6	37,7	36,7	36,4	38,3
Встановлена потужність ТЕС країни на кінець року	млн кВт	37,1	36,5	36,4	36,3	36,4	31,0
Виробництво електро­енергії на ТЕС України	млрд кВт ■ год	211,6	94,6	88,5	81,7	85,5	76,3
Кількість годин викорис­тання встановленої по­тужності ТЕС України*	год	5628	2588	2428	2251	2408	2462
Коефіцієнт використання встановленої потужності ТЕС України	%	64,2	29,5	27,7	25,7	26,8	28,1
Встановлена потужність ГЕС України на кінець року	млн кВт	4,7	4,7	4,7	4,7	4,7	4,7
Виробництво електро­енергії на ГЕС України	млрд кВт • год	10,7	8,8	10,0	15,9	14,5	11,4
Кількість годин викорис­тання встановленої по­тужності ГЕС України*	год	2277	1878	2127	3383	3075	2423
Коефіцієнт використан­ня встановленої потуж­ності ГЕС України	%	26,0	21,4	24,3	38,6	35,2	27,6
Встановлена потужність АЕС України на кінець року	млн кВт	13,8	12,8	12,8	12,8	12,8	11,8
Виробництво електро­енергії на АЕС України	млрд кВт год	76,2	79,6	79,4	75,2	72,1	77,3
Кількість годин викори­стання встановленої по­тужності АЕС України*	год	5522	6268	6203	5875	5622	6535
Коефіцієнт використан­ня встановленої потуж­ності АЕС України	%	63,0	71,4	70,8	67,1	64,3	74,6

* Розраховано за середньорічною встановленою потужністю електростанцій.

305

Зниження коефіцієнта використання генеруючих потужнос­тей України відбулось за рахунок падіння цього показника на теплових електростанціях з 64,2 % в 1990 р. до 28,1 % в 2000 p., тобто майже в 2,3 раза. Коефіцієнт використання встановленої потужності гідроелектростанцій, який визначається наявністю водних ресурсів у річках, на яких встановлені електростанції, в період 1991—2000 рр. коливався в межах від 21,4 до 38,6 (у 1998 р.) і 27,6% (у 2000 р.). Коефіцієнт використання вста­новленої потужності атомних електростанцій зріс з 63 % в 1990 р. до 64,3 % в 1999 р., а в 2000 р. навіть до 74,6 %, що було зу­мовлено в останні роки кращим забезпеченням паливом АЕС, ніж ТЕС.

Основними чинниками, які зумовили скорочення використан­ня встановленої потужності електростанцій України, були спад виробництва (а відтак і попиту) в народному господарстві, зно­шеність обладнання існуючих електроенергетичних потужнос­тей, обмеженість коштів на придбання палива для теплових елект­ростанцій, а також порушення відтворювальних процесів основ­ного капіталу. Усе це унеможливлювало повномасштабне прове­дення реконструкції і модернізації енергетичного обладнання че­рез порушення платіжної дисципліни користувачів за викорис­тання електро- та тегаюенергії.

Зниження обсягів виробництва електроенергії в Україні (на 42,3 %) в умовах незначного скорочення встановленої потуж­ності електростанцій (на 7 %) привело до створення значно­го резерву потужностей у галузі. У той же час відсутність дос­татніх коштів на закупівлю паливних ресурсів не дає змоги мо­більно використовувати резервні потужності адекватно пот­ребам.

Перспективний розвиток електроенергетики України передба­чає такі пріоритети:

• модернізацію потужностей діючих ТЕС на основі їх техніч­ного переозброєння та впровадження нових технологій спалю­вання низькосортного твердого палива, парогазових технологій, а також здійснення заходів щодо обмеження негативного впливу теплової енергетики на навколишнє середовище;

• введення в дію енергоблоків на діючих АЕС та реабілітацію потужностей АЕС з реакторами ВВЕР-1000 та ВВЕР-440, термін експлуатації яких завершується;

• модернізацію потужностей діючих ГЕС та ГАЕС і будівницт­во нових у басейнах річок Тиси та верхнього Дністра.

Розвиток електроенергетики передбачає кілька напрямів.

306

Рівень електроспоживання. Для визначення оптимальних рів­нів споживання електроенергії враховуються майбутні структур­ні зрушення в економіці України, зокрема:

• розвиток промислового потенціалу для виробництва продук­ції, яка забезпечить першочергові потреби в продовольчих та про­мислових товарах;

• прискорений розвиток агропромислового потенціалу, палив­но-енергетичного комплексу, переорієнтація машинобудування на виробництво складної наукомісткої і конкурентоспроможної продукції;

• збільшення обсягів експортної та імпортозамінної продук­ції та ін.

Відповідно до цих напрямів розвитку економічного потенціа­лу та з урахуванням прогнозу чисельності населення, житлового фонду, розвитку комунальної і соціально-економічної сфер най­більш імовірні обсяги споживання електроенергії можуть досягти в 2005 р. — 200 млрд кВт • год, 2010 p. — 225 млрд кВт • год.

Розвиток окремих типів електростанцій. Основним напря­мом розвитку ТЕС на органічному паливі є їх реконструкція і модернізація, впровадження нових технологій, орієнтація на ви­користання низькосортного вугілля. Зокрема, передбачається:

• продовження на 15—20 років строку служби діючих енерго­блоків шляхом впровадження малозатратних повузлових рекон­струкцій;

• підвищення ефективності, екологічної безпеки та маневрено­сті енергоблоків, спорудження газотурбінних надбудов на Вугле-гірській, Трипільській та Зуєвській електростанціях;

• застосування високоефективного парогазового обладнання;

• будівництво нових ТЕС та проектування нових енергоблоків на існуючих ТЕС;

• виведення з експлуатації і демонтаж неефективних та еколо­гічно небезпечних енергоблоків і застарілого обладнання ДРЕС та ТЕЦ;

• продовження реконструкції і модернізації існуючих електро­станцій із заміною котлоагрегатів;

• впровадження високоефективних газоочисних установок на ТЕС;

• будівництво енергогенеруючих установок на базі нових тех­нологій спалювання вугілля;

• будівництво на ТЕС комплексів з переробки відходів в іншу корисну продукцію (будівельні матеріали, продукцію переробки сірки, ванадію та інших рідкоземельних матеріалів).

307

Зростання концентрації теплових навантажень і високі ціни на паливо створюють умови для розвитку ТЕЦ та джерел теплопос­тачання за такими напрямами:

S реконструкція і технічне переоснащення більшості ТЕЦ;

■S уведення нових потужностей на деяких ТЕЦ (Київській ТЕЦ, Харківській ТЕЦ-5, Одеській ТЕЦ-2, Львівській ТЕЦ-2 та ін.);

S спорудження котельних великої потужності, а також широ­ке впровадження установок утилізації відведених газів.

У нових умовах дефіциту енергоносіїв в Україні, а також де­яких екологічних переваг більш повне використання енергетич­них ресурсів річок може стати значним резервом забезпечення потреб в енергії різних регіонів. За рахунок гідроелектростанцій може бути збільшена частка високоманеврених потужностей в енергосистемі України.

Перспективний розвиток гідроенергетики може відбуватися за рахунок будівництва гідроакумулюючих електростанцій — ГАЕС (які крім покриття пікового навантаження енергосистеми, вико­ристовують енергію в години провалів навантаження, сприяють економії палива на теплових електростанціях) та інтенсивного використання енергетичного потенціалу малих та середніх річок, відновлення недіючих малих ГЕС, будівництва мікроГЕС на іс­нуючих каналах.

Встановлені потужності АЕС (13 працюючих енергоблоків потужністю 11,8 млн кВт) становлять 23,2 % сумарної потужнос­ті електростанцій України. Основним завданням на перспективу є реконструкція діючих АЕС з метою підвищення їх надійності та безпеки, а також введення блоків високої будівельної готовності (Хмельницька — блок № 2, Рівненська — блок № 4) та блоків се­редньої готовності (на Хмельницькій АЕС — блоки № 3 та 4). При цьому АЕС зможуть довести виробництво електроенергії майже до 98 млрд кВт • год у 2010 р. Передбачається введення нових потужностей на базі більш безпечних реакторів на площа­дках існуючих АЕС (замість реакторів, які виробили свій ресурс).

Подальший розвиток атомної енергетики пов'язаний із вико­нанням таких програм:

• підвищення рівня безпеки АЕС, яке вимагає реконструкції автоматизованої системи управління технологічними процесами, системи діагностики, введення додаткових систем безпеки, про­ведення комплексу робіт щодо надійності і безпеки експлуатації, модернізації протипожежних систем тощо;

• створення в Україні ядерно-паливного циклу, що забезпе­чить гарантовану незалежність АЕС від імпорту ядерного палива.

308

До складу ядерно-паливного циклу повинні входити підприємст­ва з видобутку і переробки уранової руди, виробництва цирконіє­вого сплаву та його прокату, тепловиділяючих елементів та під­приємства з переробки відпрацьованого ядерного палива та його поховання.

Нетрадиційні та поновлювані джерела енергії. Одним із пер­спективних шляхів вирішення проблеми виходу з енергетичної кризи є залучення до паливно-енергетичного балансу України нетради-ційних поновлюваних джерел енергії (енергія сонця, віт­ру та ін.).

Оцінка потенційних можливостей використання цих видів енергії на території України свідчить, що їх запаси досить значні. Широке впровадження і використання енергії нетрадиційних дже­рел може дати до 1800 млрд кВт • год електроенергії на рік. Ви­користання нетрадиційних джерел енергії дає змогу покращити екологічну обстановку в регіонах, замінити і зекономити дефіцит­не паливо, вирішити певні соціально-економічні проблеми сільсь­кої місцевості, які не мають централізованого енергопостачання тощо. Географічне положення України дозволяє розвивати всі нап­рями нетрадиційної енергетики і особливо використання енергії вітру, сонця, геотермальної та біомаси.

Екологічні проблеми. Електроенергетика України являє собою складну організаційно-технічну систему, численні об'єкти якої (ГРЕС, ТЕЦ, ГЕС, АЕС, лінії електропередач, водойми-охолоджу-вачі, шлакоохолоджувачі, шлакозоловідвали, сховища радіоак­тивних відходів та ін.) розосереджені по території, функціонують у безперервно змінних умовах природного середовища.

Серед забруднювачів природного середовища найбільш масш­табними і шкідливими є газопилові викиди теплової енергетики. Небезпека об'єктів теплової енергетики для населення і природ­ного середовища України зумовлена їх розміщенням (особливо потужних ТЕС) у великих містах та густонаселених районах, а також наявністю в їх викидах, крім основних токсичних домішок (сірчистий ангідрид та окисли азоту), дрібнодисперсного попелу окису вуглецю і таких канцерогенів, як бензопірен, окис ванадію, високомолекулярні органічні сполуки тощо.

Крім забруднення атмосфери, викиди енергетики інтенсивно забруднюють: атмосферну вологу і опади за рахунок розчинення в них окислів сірки і азоту; ґрунти, рослинність через випадання на них пилу, забрудненого дощу та снігу; поверхню вод за раху­нок осідання на них шкідливих речовин та змиву у річки і водой­ми дощовими струмками. Наслідком такого забруднення земної

309

поверхні є закислення сільськогосподарських земель та накопи­чення у ґрунтах важких металів з вугільного попелу, що пригні­чує розвиток лісових біоценозів, знижує урожайність сільського­сподарських культур і забруднює небезпечними для людини сполуками продукти харчування. Найбільш небезпечними з цього погляду є вугільні ТЕС, які використовують високозольне і сір­чане вугілля.

З інших небезпечних для навколишнього середовища видів впливу ТЕС слід відзначити скиди хімічно забруднених стоків у річки і водойми, їх теплове забруднення, що різко змінює і погір­шує термічний і гідрохімічний режим поверхневих вод, пригнічує водні біоценози.

Небезпечний локальний вплив на навколишнє середовище спри­чиняють і шлакозоловідвали, які є причиною інтенсивного забруд­нення ґрунтів та місцевих поверхневих і ґрунтових вод. Нині під шлакозоловідвалами ТЕС зайнято майже 3 тис. га, на яких заск-ладовано понад 300 млн т золошлаків.

Крім хімічного забруднення, електроенергетика спричиняє ряд фізичних впливів, як от: теплове забруднення атмосфери паровими викидами великих градирень охолоджуючих водо­ймищ ТЕС і АЕС, що викликає негативні зміни місцевого клі­мату; значний шумовий вплив; утворення постійно діючих по­тужних електромагнітних полів уздовж трас високовольтних ЛЕП, а також формування під факелами аерозольних викидів потужних ТЕС небезпечного для здоров'я людини електрично­го поля. Серед фізичного впливу слід також назвати і радіацій­ний вплив на населення і біосферу радіоактивних викидів атом­них, деяких вугільних теплових електростанцій, попіл яких мо­же мати радіоактивні речовини.

Шкідливий вплив на природне середовище здійснюють і хімі­чно чисті гідравлічні та гідроакумулюючі електростанції, водо­йми яких призводять до затоплення і виведення з господарського використання значних площ високопродуктивних земель та ріллі, формування екологічно шкідливих мілин, а також суттєвих змін гідрологічного і гідрохімічного режимів регульованих цими во­доймами рік.

З точки зору хімічного забруднення природного середовища най­більш чистими вважаються атомні електростанції. Разом з тим вони є потенційно небезпечними з позиції радіоактивного забруд­нення.

Через нестачу в Україні традиційних енергоносіїв (вугілля, наф­ти, особливо газу) єдиним надійним джерелом енергозабезпечення

310

народного господарства може бути лише атомна енергія. Однак для її використання необхідно разом з будівництвом нових висо-конадійних реакторів і блоків АЕС створити на території України на базі наявних багатих покладів уранової руди власний ядерний енергетичний цикл. Важливо вирішити проблему консервації і де­монтажу АЕС, що відпрацювали свій термін, а також безпечного довгострокового зберігання радіоактивних відходів. Зараз щоріч­ний приріст цих відходів становить майже 11 тис. м³. Для за­безпечення енергетичної безпеки функціонування ядерно-енерге­тичного комплексу необхідно дотримуватися під час його ство­рення та експлуатації правил ядер-ної безпеки, а також організації високоефективної системи радіаційного моніторингу природного середовища і всіх установок цього комплексу.