2.2. Характеристика природно-ресурсного, виробничого і трудового потенціалу

Рельєф і клімат Донбасу в цілому сприятливі для активного сільськогосподарського та промислового освоєння його терито­рії, хоча й мають деякі особливості щодо її обмеження. У рельєфі виокремлюються декілька великих морфоструктур. З північного заходу на південний схід по правому берегу головної водної ар­терії району — Сіверському Дінцю простягається Донецький кряж, для якого характерна градова будова, крейдяні скелі. При-азовська височина займає південну частину Донбасу і сильно по­різана ярами та балками. Знижуючись на південь, вона поступово переходить у вузьку Приазовську низовину — рівний розораний степ, який круто обривається до Азовського моря. На півночі ра­йону знаходиться Придонецьке плато. Рівнинний, слабо розчле­нований характер має і південно-західна частина району, що зна­ходиться в межах Придніпровської низовини. Для Донбасу характерна присутність великої кількості антропогенних форм рельєфу, насамперед це терикони, яких у районі налічується біль­ше трьох тисяч.

Район належить до помірно континентальної кліматичної об­ ласті. Континентальність клімату зростає з південного заходу на північний схід. Літо — посушливе, жарке. Зима холодна, мало­ сніжна. Середні температури: січня - 4 °С 8 °С, липня —

+ 21 °С — + 22 °С, кількість опадів становить від 550 мм на півні­чному заході до 375 мм у рік на південному сході.

Особливості рельєфу та кліматичних умов Донбасу зумовили формування специфічного ґрунтового покриву району. Більшу його частину займають середньогумусні чорноземи. Зустрічають­ся також дерново-глеєві, алювіальні, солонцюваті і супіщані грун­ти. Переважна більшість ґрунтів Донбасу мають досить високу

653

природну родючість, але значна частка їх не використовується в суспільному господарстві через високу еродованість і значну кіль­кість площ, зайнятих відвалами від видобутку корисних копалин.

Таким чином, рельєф, ґрунтово-кліматичні умови в цілому сприятливі для життєдіяльності та розвитку суспільного госпо­дарства, промислового виробництва, транспорту, ведення сільсь­кого господарства.

Мінерально-сировинні ресурси. За потужністю і різноманіт­ністю мінеральної бази Донбас майже не має аналогів у Європі. Донецька мінеральна полікомпонентна зона характеризується найвищим рівнем зосередження ресурсів. У її складі наявні основ­ні види паливно-енергетичних ресурсів, перш за все кам'яне вугілля всілякого марочного складу — від висококалорійних антрацитів та інших менш цінних енергетичних сортів до дуже дефіцитних коксівних, зокрема, малосірнистих і низькопопільних. Подальший промисловий розвиток Донецького кам'яновугільного басейну ускладнений, оскільки його експлуатація пов'язана з розробкою глибоких (до 1200 м) і малопотужних шарів. Родовища нафти, га­зу природного та газового конденсату в районі мають місцеве значення.

Рудні корисні копалини Донбасу представлені значними і єдиними в Україні запасами ртутних руд (Микитівське родови­ще). У регіоні розвідані запаси малопотужних залізних руд, родо­вища яких мають місцеве значення і зараз не розробляються. Останнім часом виявлено запаси мідних, алюмінієвих і полімета-лічних руд, які ще не законтуровано в конкретні родовища.

Донецький економічний район має потужні поклади нерудних корисних копалин, які представлені різноманітною сировиною для абразивного виробництва, металургії, хімічної промисловості та виготовлення конструкційних матеріалів. Основний потенціал розвіданих родовищ та видобуток сконцентровано в Донецькій області. Абразивна сировина представлена графітом і каоліном. У Донбасі зосереджені основні запаси і видобуток в Україні вог­нетривів (Часово-Ярське родовище вогнетривких глин). Присутні також флюсові вапняки, доломіти, кварцити і формувальний пі­сок. Хімічна сировина представлена в районі родовищами крейди для виробництва соди, фарбувальної сировини. Родовища кам'яної солі знаходяться поблизу Артемівська і Слов'янська, за обсягами запасів вони є одними з найбільших у світі.

Донецький економічний район має різноманітні і значні запа­си корисних копалин для виробництва конструкційних матеріа­лів, насамперед для будівельної індустрії. Цементний мергель зо-

654

середжений в Амвросієвському родовищі. У районі є значні по­клади піску та будівельного каменю, керамзитової, черепичної, скляної сировини.

Більшість корисних копалин району характеризується не лише високою якістю, а й великими запасами. їх освоєнню сприяла ви­сока транспортна доступність родовищ. Але існує ціла низка лі­мітуючих чинників по їх видобутку: виведення з експлуатації ро­дючих грунтів, збільшення площ відвалів, утворення антропоген­них, ерозійно-небезпечних форм рельєфу.

Земельні ресурси. Велике народногосподарське значення ма­ють земельні ресурси. Структуру земельного фонду відрізняє ви­сока частка угідь, зайнятих під об'єктами промисловості, транс­порту та ін. У регіоні переважають цінні чорноземи. Площа сіль­ськогосподарських угідь у районі становить 2754,9 тис. га, з них частка ріллі — 80,7 %, що на 3,5 відсоткового пункту менше ніж у середньому по Україні. Площа сіножатей і пасовищ займає близь­ко 20 % сільськогосподарських угідь, переважно вони сконцент­ровані в Приазов'ї та Старобільському степу.

Проблеми землекористування в Донбасі пов'язані з деградацією земельного фонду району, яка викликана водною та вітровою еро­зією ґрунтів, старінням зрошувальних систем і високою собівар­тістю їх обслуговування (зрошення потребують близько 10 % сільськогосподарських угідь регіону); зменшенням внесення мі­неральних та органічних добрив, подальшим вилученням сіль­ськогосподарських угідь під промислові відвали та забудову.

З метою підвищення ефективності використання земельних ресурсів Донбасу і запобігання негативним процесам порушення земель необхідно переходити до ресурсозберігаючого природно адаптованого землекористування, зменшуючи екстенсивне вико­ристання земельного фонду, створювати за допомогою інтенсив­них технологій умови для зростання агровиробничого потенціалу земель регіону, екологічної оптимізації агроландшафтів. Для змен­шення екологічного навантаження на земельні ресурси необхідно активізувати роботу з проведення рекультивації земель, зайнятих промисловими відвалами. Запровадження даних заходів сприя­тиме підвищенню економічної ефективності сільськогосподарсь­кого виробництва, збалансованому землекористуванню в Донбасі.

Водні ресурси району незначні, він належить до вододефіцит-них територій. Основою водних ресурсів Донбасу є річковий стік, який зарегульований численними ставками і водосховища­ми, пік його переважно відбувається весною. Головна водна ар­терія — річка Сіверський Донець. Річки належать до басейну

655

Дніпра, Азовського моря, Дону. Більшість з них — невеликі, вліт­ку часто пересихають. Густота річкової мережі району більш як у три рази нижча, ніж у середньому по Україні, і становить 0,2— 0,3 км/км². Обсяг поверхневого стоку з території Донбасу за рік становить 2,0 тис. км³. Споживачі забезпечені місцевими водни­ми ресурсами на 50 % у басейні Сіверського Дінця і на 25 % у ба­сейні Міуса. Дефіцит водопостачання становить 4 млрд. м³ на рік. Для покращання водогосподарського балансу побудовані великі водосховища, два канали Дніпро — Донбас і Сіверський Донець — Донбас. Обмежене використання водних ресурсів району для пит­ного водопостачання зумовлене їх забрудненням шахтними (1 км³ щороку) та господарсько-побутовими стоками.

Лісові ресурси. Лісовий фонд Донбасу представлений пере­важно лісами першої групи, тобто зеленими зонами, полезахис­ними смугами, які не мають промислово-екплуатаційного значен­ня. З 1960-х по 90-ті pp. площа лісових насаджень регіону скоро­тилася вдвічі. Ліси району представлені трьома лісостеповими видами: байрачними, заплавними і водорозділовими. У видовому складі лісів переважають листяні породи — дуб, липа, ліщина, калина, зустрічаються і хвойні — сосна, ялина. Найбільш різно­манітними за видовим складом є ліси долини Сіверського Дінця. На південь від Донецька знаходиться штучний Великоанадорсь-кий ліс, який називають «зеленою перлиною» Донбасу.

Рекреаційні ресурси. Різноманітні природні ресурси та умови Донбасу, незважаючи на значне антропогенне навантаження на територію району, гармонійно поєднуючись у компоненти навко­лишнього середовища, зумовлюють рекреаційні можливості регіо­ну. Розвиткові рекреації в Донбасі сприяють наявні ресурси Азов­ського моря, лісостепових і степових ландшафтів та місцевостей, придатних для відпочинку та оздоровлення; помірно-континен­тальний теплий клімат, лікувальні грязі озер біля Слов'янська, мі­неральні води різних типів (хлоридно-натрієві, сульфатно-хло-ридні, слабо радовані, столові). Найбільша концентрація мінераль­них вод Донбасу спостерігається у Волноваському, Попаснян-ському, Старобільському районах. Природно-рекреаційні ресурси Донбасу зосереджені в основному в басейні Сіверського Дінця, в межах Донецького кряжу та Приазовської низовини. Найбільшими центрами морської кліматотерапії є Маріуполь та Новоазовськ.

Можливості подальшого розвитку рекреації в регіоні обме­жуються через значне промислове і сільськогосподарське освоєн­ня території, забруднення річок, водоймищ і акваторії Азовського моря.

656

Демографічний потенціал. Особливості сучасного демогра­фічного потенціалу Донбасу значною мірою зумовлюються при­родним і механічним рухом населення, наслідками соціально-економічної кризи, насамперед у паливно-енергетичному комп­лексі, а також високою урбанізованістю території. Тенденції до зростання міського населення в Донбасі простежуються певною мірою за весь час промислового освоєння регіону, але, починаю­чи з 1996 р., даний процес призупинився. У 2000 р. кількість мі­ських жителів Донбасу становила 88,2 %: у Донецькій області — 90,1 %, у Луганській — 86,4 %. Цей показник є вищим серед еко­номічних районів України і перевищує середньодержавний рі­вень більш як на 20 %.

З 1995 р. в Донбасі спостерігається тенденція скорочення чи­сельності населення регіону, яке за п'ять років зменшилося май­же на 500 тис. чол. (6,1 %). Причиною даного явища стало перш за все зниження народжуваності та зростання смертності, яке ви­кликане негативною дією соціально-економічних чинників: па­дінням життєвого рівня населення, екологічною ситуацією, під­вищенням частки людей похилого віку. Показники народжу­ваності, смертності і природного приросту населення в регіоні нижчі від середньоукраїнських на 1,7, 2,0 і 3,6 %о і становлять відповідно 6,1, - 17,3 та — 11,1 %о. Показник дитячої смертності в Донбасі становить 13,5 %о і є вищим ніж у середньому по Україні на 1,6 %о. Спостерігається постаріння населення. Питома вага на­селення старіше працездатного віку в загальній чисельності зрос­ла з 21,1 % у 1990 р. до 24,6 % в 2000 р. і становить 1862,6 тис. чол. На чисельність населення працездатного віку припадає 57,9 % (в 1990 р. —56,8%).

Розселення. На території Донецького економічного району роз­ташовано 88 міст (19,8 % від України), з них 42 (30,7 %) обласного підпорядкування, 242 (26,6 %) селища міського типу, 455 сільських рад в 36 адміністративних районів. Донецьк — місто мільйонер, а в Маріуполі, Макіївці і Луганську населення перевищує 500 тис. чол.

Сучасна система розселення Донбасу характеризується віднос­но високим рівнем розвитку виробничих, наукових, культурних зв'язків, які визначають взаємопов'язаність розвитку насамперед міських поселенських мереж у системах розселення. Водночас характерною особливістю системи розселення економічного ра­йону є різке відмежування сільських поселень від міських на пів­нічному сході Луганщини та південному заході Донеччини. Ці чинники не дають підстав для визнання територіальної структури розселення Донбасу як повністю збалансованої.

657

У регіоні розташовані одні з найбільших промислових агломера­цій держави: Донецько-Макіївська, Горлівсько-Єнакієвська та Сєве-родонецько-Лисичансько-Рубіжанська. Головними проблемами роз­селення Донбасу є диспропорції господарських структур, передусім міських поселень, їх внутрішня недосконалість та незбалансованість території (територія від Рубіжного до Донецька більш як на 150 км є майже суцільним містом), низький ступінь інтеграції міських і сіль­ських поселень. Для збалансування системи розселення району не­обхідно формувати в майбутньому цілісні розселенські структури, зменшувати промислове навантаження і вдосконалювати соціальну інфраструктуру, особливо у малих міських поселеннях. У сільських населених пунктах істотного покращання потребує виробнича база і соціальна сфера для подальшого удосконалення системи розселен­ня, поліпшення демографічної ситуації в регіоні.

Трудовий потенціал. Кількість зайнятого населення Донецько­го економічного району становить 41,6 % від загальної чисельності, табл. 4.2 У структурі зайнятості район має одну з найбільших у державі питому вагу зайнятих у сфері матеріального виробництва взагалі і промисловості зокрема, хоча останнім часом зайнятість у даній сфері скорочується швидше, ніж в інших галузях економіки.

У районі одна з найнижчих у державі частка зайнятих у сіль­ському господарстві. Цей показник дещо вищий на Луганщині, що зумовлено нижчою промисловою освоєністю області.

За період з 1995 по 2000 р. кількість зайнятих у всіх сферах еко­номічної діяльності району скоротилася на 16,5%. Зменшення чи­сельності зайнятих у матеріальному виробництві відбувається під впливом структурних змін в економіці. Вони зумовили зменшення попиту на робочу силу, зростання безробіття як у прихованій (при­мусові неоплачувані відпустки, зайнятість неповний робочий день або тиждень), так і у відкритій формі (за досліджуваний рік — 10,4 %). Так, в 2000 р. пропозиція робочої сили в районі в сім разів перевищувала попит, і це при тому що питома вага Донецького еко­номічного району в загальноукраїнській потребі робочої сили ста­новила 31,7 %. Специфічною проблемою Донбасу є значне вивіль­нення робітників із об'єктів паливно-енергетичного комплексу, викликане закриттям нерентабельних шахт і зменшенням виробни­цтва електроенергії. Це призводить до значних соціально-економіч­них проблем, особливо в шахтарських селищах. Також значно зрос­ло використання робочої сили на виробництвах, які не відповідають сучасним вимогам техніки безпеки та санітарно-екологічним нор­мам, що призводить до зростання травматизму, кількості летальних випадків на виробництві, особливо у видобувній галузі.

658

Таблиця 4.2

ТРУДОВІ РЕСУРСИ ДОНЕЦЬКОГО ЕКОНОМІЧНОГО РАЙОНУ ТА ЇХ ВИКОРИСТАННЯ у 2000 р.

	Трудові ресурси — всього, тис. осіб	Населення, зайняте в усіх сферах економічної діяльності
		усього, тис. осіб	у тому числі		з них у працездатному віці, тис. осіб
			у галузях економіки	в інших сферах економічної діяльності
Україна	29 961,1	21 268,5	18 063,3	3205,2	18 733,6
Донецький економічний район	4510,1	3124,8	2582,4	542,4	2816,4
у % до України	15,0	14,7	14,3	16,9	14,9
Донецька область	2962,3	2125,6	1753,9	371,7	1890,0
у % до України	9,9	10,0	9,7	11,6	10,0
Луганська область	1547,8	999,2	828,5	170,7	926,4
у % до України	5,1	4,7	4,6	5,3	4,9

Трудові ресурси становлять 4462,7 тис. чол., в їх складі зни­жується частка працездатного населення в працездатному віці. Зайнятих у всіх сферах економічної діяльності (без зайнятих в особистому підсобному господарстві осіб пенсійного віку) налі­чувалося на 1 січня 2001 р. в регіоні 3077,4 тис. чол., що на 23,2 % менше за відповідний показник у 1990 р.

У районі збільшується кількість зареєстрованих безробітних, яка на початок 2001 р. становила 153,0 тис. чол. (13,2 % від Украї­ни). Середній рівень зареєстрованого безробіття становив 3,7 %.

Науково-технічний потенціал. Функціонування в Донецько­му районі багатогалузевого суспільно-господарського комплексу, наявність великої кількості технологічно складних виробництв сприяли формуванню в районі потужного науково-технічного

659

потенціалу, основою якого є науково-дослідні установи галузево­го і академічного підпорядкування, вищі навчальні заклади III— IV рівнів акредитації, у 15 наукових установах досліджуються проблеми розвитку і розміщення вугільної галузі. В економіці району зайняті 734 доктори та 5,8 тис. кандидатів наук.

Основною ланкою науково-технічного комплексу регіону є Донецький науковий центр НАН України, до складу якого вхо­дять 5 науково-дослідних інститутів Донецька, а також філії ака­демічних установ в Луганську, Макіївці, Горлівці. Дослідною ба­зою наукових установ Донбасу є 91 дослідне виробництво. Обсяг фінансування науково-дослідних робіт у Донецькому економіч­ному районі в 1999 р. становив 7,8 % від загальнодержавного по­казника. Основними напрямами НДР є: вуглехімія, гірничодобув­ні технології, прикладна математика, економіка промисловості, проблеми штучного інтелекту, інформаційні системи.

Усього в 1999 р. науковими установами району виконано 1829 наукових розробок, або 17,1 % всіх виконаних НДР у країні. З них 869 (46,6 %) визнано такими, що відповідають або переви­щують світовий рівень.

Виробничий потенціал. Специфічні риси сучасного вироб­ничого потенціалу Донецького економічного району визначають­ся особливостями його природно-ресурсного потенціалу і вироб­ничою спеціалізацією господарства регіону.

На 1 січня 2001 р. первісна вартість основних фондів району становила 143,2 млрд грн, що становить 17,3 % від вартості осно­вних фондів України. З 1991 по 2000 р. у регіоні проведено інде­ксацію основних фондів, відбувалося зменшення амортизаційних відрахувань. У структурі основних фондів району найбільшу пи­тому вагу має промисловість — 51,3 %, на транспорт і зв'язок припадає 11,1, сільське господарство — 4,5, будівництво — 1,5, оптову й роздрібну торгівлю — 2,0, освіту — 2,9, охорону здоро­в'я та соціальну допомогу — 1,0 %. Таким чином, для Донбасу ха­рактерною є надмірна концентрація фондів промислово-вироб­ничого призначення і недостатнє фондозабезпечення соціально-культурної сфери.

За 2000 р. у районі було введено в дію нові основні фонди на суму 3851,0 млн грн (14,0 % від України), з них найбільша частка у промисловість — 58,7 % та транспорт і зв'язок — 11,2 %.

Галузева структура основних фондів відповідає структурі вироб­ництва, що склалася до 1991 р. У той же час вона є недосконалою і у зв'язку з реструктуризацією економіки потребує відповідних змін.

660