- •Isbn 966-574-750-9
- •Тема 5; розд. 5, теми 1,2,3 ю і Пітюренко д-р геогр. Наук, проф. Розд. 1, теми 3, 4; розд. З,
- •Тема 2; розд. 6, теми 1,1 с і. Бандур д-р екон. Наук, проф. Розд. 2, тема 2
- •Тема 6 м. А. Хвесик д-р екон. Наук, проф. Розд. 2, тема 1
- •Тема 1 я б Олійник д-р екон. Наук, проф., розд. 1, тема 1; розд. З,
- •Тема 9 б. В. Калашніков д-р екон. Наук розд. 6, тема 2
- •1. Предмет курсу «Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка»
- •2. Методологічні основи курсу «Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка»
- •3. Завдання курсу «Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка»
- •4. Структура курсу «Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка»
- •1. Сучасні теорії і концепції розміщення продуктивних сил і регіональної економіки
- •1.1. Сутність і складові елементи продуктивних сил
- •1.2. Вітчизняні теорії розміщення продуктивних сил і регіональної економіки
- •1.3. Зарубіжні теорії розміщення продуктивних сил і регіональної економіки
- •1.4. Розвиток і розміщення продуктивних сил в умовах глобалізації та регіоналізації світового економічного простору
- •2. Закономірності, принципи і чинники розміщення продуктивних сил та формування економіки регіонів
- •2.1. Зміст основних понять «закон», «закономірність», «принцип», «чинник», їх об'єктивний характер
- •2.2. Закономірності розміщення продуктивних сил і формування економіки регіонів
- •2.3. Принципи розміщення продуктивних сил і формування економіки регіонів
- •2.4. Чинники розміщення продуктивних сил і формування економіки регіонів
- •3. Економічне районування та територіальна структура народного господарства
- •3.1. Сутність економічного району
- •3.2. Основні районоутворювальні чинники
- •3.3. Принципи і критерії виділення великих економічних районів
- •3.4. Ієрархія економічних районів, їх основні типи
- •3.5. Мережа економічних районів України
- •3.6. Практичне значення економічного районування
- •4. Наукові методи аналізу розміщення і територіальної організації народного господарства
- •4.1. Сутність наукових методів
- •4.2. Традиційні і нові методи вивчення розміщення продуктивних сил
- •1. Природно-ресурсний потенціал і його економічна оцінка
- •1.1. Природно-ресурсний потенціал і його структура
- •1.3. Характеристика природно-ресурсного потенціалу економічних районів
- •Основні показники лісового фонду регіонів україни
- •Водні ресурси річок україни (басейновий розріз)
- •1.4. Ресурсозбереження як головний напрям використання природно-ресурсного потенціалу
- •2. Населення, трудові ресурси та розселення
- •2.1. Роль населення у розвитку та територіальній організації народного господарства
- •2.2. Чисельність і територіальне розміщення населення
- •2.3. Відтворення населення
- •2.4. Міграція населення та її види
- •2.5. Рівень життя населення та його регіональні відмінності
- •2.6. Етнічний1 склад населення та його територіальні особливості
- •2.7. Міське і сільське населення
- •2.8. Трудові ресурси та їх структура
- •2.9. Трудоресурсна ситуація та її регіональні особливості
- •2.10. Ринок праці та забезпечення ефективної зайнятості
- •3. Виробничий та науково-технічний потенціал
- •3.1. Економічна сутність виробничого та науково-технічного потенціалу
- •3.2. Характеристика виробничого
- •3.3. Науково-технічний потенціал України та оцінка його стану
- •3.4. Оцінка інноваційного потенціалу України та її регіонів
- •1. Народногосподарський комплекс України, особливості структури і трансформація в ринкових умовах
- •1.1. Економіка України як єдиний народногосподарський комплекс
- •1.2. Сутність поняття «структура економіки»
- •1.3. Галузева структура економіки та її регіональні особливості
- •Структура економіки україни за чисельністю населення, зайнятого в усіх сферах економічної діяльності у 1990,1995, 2000 pp.
- •1.4. Реструктуризація економіки в ринкових умовах
- •1.5. Формування міжгалузевих комплексів, їх сутність, структура та значення
- •1.6. Посилення процесів інтеграції та підвищення ролі регіонів
- •1.7. Динаміка та ефективність структурної трансформації економіки
- •2. Паливно-енергетичний комплекс: сучасний стан і перспективи розвитку
- •2.1. Роль паливно-енергетичного комплексу в народному господарстві та його структура
- •Видобуток (виробництво) первинних паливно-енергетичних ресурсів в україні у 1990—2000 pp.
- •2.2. Паливно-енергетичний баланс та перспективи його формування
- •2.3. Вугільна промисловість
- •Запаси вугілля та їх розташування по території україни (станом на 01.01.2001 р.)
- •Баланс формування та розподілу ресурсів кам'яного та бурого вугілля в україні
- •2.4. Нафтова та нафтопереробна промисловість
- •Баланс формування та розподілу ресурсів нафти (включаючи газовий конденсат) в україні у!990,1995,2000 pp., тис. Т
- •2.5. Газова промисловість
- •2.6. Електроенергетика
- •Встановлена потужнгсть у розрш енергосистем оес україни (станом 01.01.2001 р.)
- •Виробництво електроенергії у україні у 1990,1995, 2000 та 2001 pp., млрд кВт
- •Характеристика споживання електроенергії галузями народного господарства україни у 1990,1995, 2000 pp.
- •Потужність, виробництво та використання встановленої потужності електростанцій україни в 1990,1996—2000 pp.
- •3. Металургійний комплекс: сучасний стан і перспективи розвитку
- •3.1. Місце металургійного комплексу в економіці
- •3.2. Чорна металургія
- •Виробництво основних видів продукції чорної металургії україни
- •3.3. Кольорова металургія
- •Зміни галузевої структури кольорової металургії україни за обсягом продукції у 1990—2000 pp. (у діючих цінах відповідних років), %
- •3.4. Основні проблеми та перспективи розвитку галузей металургійного комплексу
- •4. Машинобудівний комплекс: сучасний стан і перспективи розвитку
- •4.1. Роль машинобудівного комплексу в народному господарстві
- •4.2. Структура і сучасний стан розвитку машинобудівного комплексу
- •Питома вага україни в загальному виробництві найбільш важливих видів продукції машинобудування срср
- •Динаміка виробництва окремих видів найбільш важливої продукції машинобудування в україні у 1985—2000 pp.
- •4.3. Особливості розміщення найважливіших галузей машинобудування
- •4.4. Оборонно-промисловий комплекс
- •4.5. Основні райони і центри машинобудування
- •4.6. Проблеми і перспективи розвитку машинобудівного комплексу
- •5. Хімічний комплекс: сучасні стан і перспективи розвитку
- •5.1. Роль хімічного комплексу в народному господарстві
- •5.2. Структура хімічного комплексу
- •Зміни галузевої структури хімічного комплексу україни за обсягом продукції у 1990—2000 pp., % (у діючих цінах відповідних років)
- •5.3. Особливості розміщення підприємств хімічного комплексу
- •Зміни територіальної структури виробництва продукції хімічного комплексу україни у 1990—2000 pp., %
- •5.4.Сучасний стан розвитку і розміщення галузей хімічного комплексу
- •5.5. Проблеми та перспективи розвитку і розміщення галузей хімічного комплексу
- •6. Лісопромисловий комплекс: сучасний стан і перспективи розвитку
- •6.1. Роль лісопромислового комплексу в народному господарстві
- •6.2. Структура лісопромислового комплексу
- •6.3. Особливості розміщення підприємств лісопромислового комплексу
- •6.4. Проблеми та перспективи розвитку
- •7. Агропромисловий комплекс: сучасний стан і перспективи розвитку
- •7.1. Роль агропромислового комплексу в народному господарстві. Форми територіальної організації апк
- •7.2. Сільське господарство, його структура та особливості розміщення
- •Розміщення сільськогосподарського виробництва україни за призначенням і використанням земельних ресурсів на 01.01.2001 р., млн га
- •Міжгалузеві зв'язки між сільськогосподарськими підприємствами та іншими сферами апк в 2000 р. (млн гри)
- •7.3. Спеціалізовані агропромислові комплекси
- •7.4. Господарський механізм апк у регіональній економіці
- •7.5. Проблеми і перспективи розвитку апк
- •8. Транспортний комплекс та зв'язок: сучасний стан і перспективи розвитку
- •8.1. Роль транспорту в народному господарстві та його структура
- •8.2. Характеристика транспортно-дорожнього комплексу та тенденції його розвитку
- •Характеристика залізничних шляхів сполучення україни у 1990,1995—2000 pp.
- •Основні показники роботи транспорту україни у 1990,1995—2000 pp.
- •8.3. Особливості розміщення
- •8.4. Зв'язок, його галузева структура та особливості розміщення
- •Іїй2ж£лжїаііініх телефонних апаратах і забезпеченість ними населення україни по регіонах у 1992,1995,1997-2000 рр
- •8.5. Проблеми та перспективи розвитку і розміщення транспорту
- •9. Будівельний комплекс: сучасний стан і перспективи розвитку
- •9.1. Роль будівельного комплексу в народному господарстві
- •9.2. Промисловість будівельних матеріалів, її структура та особливості розміщення
- •Структура стінових матеріалів в україні у 1990—2000 pp.
- •9.3. Проблеми та перспективи розвитку
- •9.4. Капітальне будівництво
- •Будівельні та монтажні роботи по регіонах україни у 1990—2000 pp.
- •9.5. Проблеми та перспективи розвитку капітального будівництва
- •10. Соціальний комплекс: сучасний стан і перспективи розвитку
- •10.1. Роль соціального комплексу в суспільному виробництві
- •10.2. Структура та особливості галузей соціальної сфери
- •Основні показники розвитку системи здоров'я україни у 1990—2000 pp.
- •10.3. Виробництво товарів народного споживання: сучасний стан та особливості розміщення
- •Галузева структура легкої промисловості україни за основними показниками виробництва у 1990,1995,1999,2000 pp., %
- •10.4. Проблеми і перспективи розвитку соціального комплексу
- •1. Сутність регіональної економіки,
- •1.1. Методологічні основи регіональної економіки
- •1.3. Економіка регіону — ланка єдиного господарського комплексу
- •1.4. Диференціація регіонів за рівнем розвитку продуктивних сил
- •1.5. Соціально-економічні та екологічні проблеми регіонів і шляхи їх вирішення
- •2. Економіка Донецького економічного району: особливості розвитку і розміщення продуктивних сил
- •2.1. Місце і роль Донецького економічного району в економіці країни
- •2.2. Характеристика природно-ресурсного, виробничого і трудового потенціалу
- •2.3. Галузева і територіальна структура господарства
- •Виробництво основних видів сільськогосподарської продукції у донецькому економічному районі у 2000 р. (у господарствах усіх категорій), тис. Т
- •2.4. Проблеми та перспективи розвитку і розміщення продуктивних сил району
- •3. Економіка Придніпровського економічного району: особливості розвитку і розміщення продуктивних сил
- •3.1. Місце і роль Придніпровського економічного району в економіці країни
- •3.2. Характеристика природно-ресурсного, виробничого і трудового потенціалу
- •3.3. Галузева і територіальна структура господарства
- •Територіально-галузева структура валової додаткової вартості економіки придніпровського економічного району у 2000 р.
- •3.4. Проблеми та перспективи розвитку і розміщення продуктивних сил району
- •4. Економіка Східного економічного району: особливості розвитку і розміщення продуктивних сил
- •4.1. Місце і роль Східного економічного району в економіці країни
- •4.2. Характеристика природно-ресурсного, виробничого і трудового потенціалу
- •4.3. Галузева і територіальна структура господарства
- •Територіально-галузева структура промисловості східного економічного району у 2000 р. (частка району і області у загальному обсязі України, %)
- •ВІїїг££ницту° основних видів сільськогосподарської продукції у східному економічному районі?2000 р (у господарствах усіх категорій), тис. Т
- •4.4. Проблеми та перспективи розвитку і розміщення продуктивних сил Східного економічного району
- •5. Економіка Центрального економічного району: особливості розвитку і розміщення продуктивних сил
- •5.1. Місце і роль Центрального економічного району в економіці країни
- •Основні показники соціально-економічного розвитку центрального економічного району у 2000 р.
- •5.2. Характеристика природно-ресурсного, виробничого і трудового потенціалу
- •Територіально-галузева структура валової додаткової вартості економіки центрального економічного району у 2000 р.
- •Основні показники розвитку соціальної сфери центрального економічного району у 2000 р.
- •5.4. Проблеми та перспективи розвитку і розміщення продуктивних сил району
- •6. Економіка Поліського економічного району: особливості розвитку і розміщення продуктивних сил
- •6.1. Місце і роль Поліського економічного району в економіці країни
- •Основні показники соціально-економічного розвитку поліського економічного району та його областей у 2000 р.
- •6.2. Характеристика природно-ресурсного, виробничого і трудового потенціалу
- •6.3. Галузева і територіальна структура господарства
- •Територіально-галузева структура валової додаткової вартості економіки поліського економічного району у 1999 р.
- •Територіально-галузева структура промисловості поліського економічного району у 2000 р.
- •Виробництво основних видів сільськогосподарської продукції у поліському економічному районі у 2000 р. (у господарствах усіх категорій), тис. Т
- •6.4. Проблеми та перспективи розвитку і розміщення продуктивних сил району
- •7. Економіка Подільського економічного району:
- •7.1. Місце і роль Подільського економічного району в економіці країни
- •7.2. Характеристика природно-ресурсного, виробничого і трудового потенціалу
- •7.3. Галузева і територіальна структура господарства
- •Територіально-галузева структура валової додаткової вартості економіки подільського економічного району у 2000 р.
- •Виробництво основних видів сільськогосподарської продукції у подільському економічному районі у 2000 р. (у господарствах усіх категорій), тис. Т
- •7.4. Проблеми та перспективи
- •8. Економіка Карпатського економічного району: особливості розвитку і розміщення продуктивних сил
- •8.1. Місце і роль Карпатського економічного району в економіці країни
- •Основні показники соціально-економічного розвитку карпатського економічного району та його областей за 2000 р.
- •8.2. Характеристика природно-ресурсного, виробничого і трудового потенціалу
- •8.3. Галузева і територіальна структура господарства
- •Територіально-галузева структура валової додаткової вартості економіки карпатського економічного району у 1999 p., %
- •Територіально-галузева структура промисловості карпатського економічного району у 2000 р.
- •8.4. Проблеми та перспективи розвитку і розміщення продуктивних сил району
- •9. Економіка Причорноморського економічного району: особливості розвитку і розміщення продуктивних сил
- •9.1. Місце і роль Причорноморського економічного району в економіці країни
- •Основні показники соціально-економічного розвитку причорноморського економічного району у 2000 р.
- •9.2. Характеристика природно-ресурсного, виробничого і трудового потенціалу
- •9.3. Галузева і територіальна структура господарства
- •Територіально-галузева структура валової додаткової вартості економіки причорноморського економічного району у 2000 р.
- •Територіально-галузева структура промисловості причорноморського економічного району у 2000 р.
- •Виробництво основних видів сільськогосподарської продукції у причорноморському економічному районі у 2000 р. (у господарствах усіх категорій), тис. Т
- •9.4. Проблеми та перспективи розвитку і розміщення продуктивних сил району
- •1. Сутність, мета і завдання регіональної політики
- •1.1. Сутність державної регіональної економічної політики
- •1.2. Об'єкти і суб'єкти державної регіональної політики
- •1.3. Цілі державної регіональної економічної політики
- •1.4. Завдання державної регіональної економічної політики
- •1.5. Наукове обґрунтування регіонального розміщення продуктивних сил
- •2. Механізм реалізації регіональної економічної політики
- •2.1. Сутність механізму реалізації державної регіональної економічної політики
- •2.2. Організаційно-правова база
- •2.3. Бюджетно-фінансові важелі реалізації регіональної економічної політики та ключові елементи механізму реалізації регіональної економічної політики
- •2.4. Спеціальні (вільні) економічні зони
- •2.5. Міжрегіональне і прикордонне співробітництво як інструменти реалізації регіональної економічної політики
- •2.6. Регіональні засади управління державним та комунальним секторами економіки
- •3. Державне регулювання
- •3.1. Посилення ролі держави
- •3.2. Підвищення ролі територій
- •3.3. Гармонійне поєднання державного управління і місцевого самоврядування
- •3.4. Сучасна концепція розміщення продуктивних сил і розвитку економіки регіонів
- •3.5. Форми стимулювання розвитку регіональної економіки
- •3.6. Схеми-прогнози та державні програми розвитку і розміщення продуктивних сил економічних районів на тривалу перспективу
- •1. Сутність і форми зовнішньоекономічних зв'язків
- •1.1. Сутність і значення
- •1.2. Основні форми економічного співробітництва країн світу
- •1.3. Обсяги і напрями іноземного інвестування економіки України
- •1.4. Економічні зв'язки України з країнами снд та світу
- •1.5. Проблеми та перспективи розвитку зовнішньоекономічних зв'язків України
- •2. Експортний потенціал України та Ті регіонів
- •2.1. Сутність і значення експортного потенціалу
- •2.2. Структура і регіональні особливості
- •2.3. Конкурентні переваги України та основні напрями їх використання
- •2.4. Проблеми і перспективи формування експортного потенціалу
4.4. Оборонно-промисловий комплекс
Сутність і роль у забезпеченні обороноздатності держави і розвитку економіки. Оборонно-промисловий комплекс (ОПК) є визначальною складовою воєнної сфери держави. Це — сукупність промислових об'єктів будь-якої власності чи підпорядкування, які виконують або можуть виконувати державне замовлення з виробництва оборонної продукції. До ОПК належать підприємства і організації з розробок і виготовлення озброєння, військової техніки, обмундирування, спорядження і матеріалів, спеціально розрахованих і виготовлених для використання у воєнній організації держави та в її силових структурах.
Одночасно підприємства оборонно-промислового комплексу виготовляють продукцію цивільного призначення.
У розвинутих країнах світу істотними завданнями, вирішення яких забезпечується функціонуванням ОПК, є розроблення і виробництво воєнно-орієнтованих технологій і продукції подвійного призначення, а також просування на світовий ринок озброєнь деяких систем і зразків озброєння і військової техніки.
Основною метою функціонування ОПК є постійна підтримка воєнно-економічного потенціалу країни на рівні, який забезпечує обороноздатність та безпеку України і реалізацію її національних інтересів. Прерогатива організації розвитку і забезпечення його функціонування належить державі.
Таким чином, оборонна промисловість — це сфера економіки, що визначає матеріально-технічну основу обороноздатності держави.
Досвід розвинутих країн свідчить, що здійснення науково обгрунтованої військово-технічної політики дає змогу державі ефективно впливати на технологічний розвиток усієї економіки.
Інтенсивність військово-технічного співробітництва і взаємозалежність національних оборонних індустрій суттєво зросли, тому включення національної оборонної бази до міжнародних від-
371
носин ставить політико-економічні завдання, від яких залежить позиція вітчизняного ОПК у світовій воєнній промисловості. Серед них: співвідношення між ступенем входження в інтернаціональні воєнно-технічні проекти і збереження допустимого рівня національного відтворення ОПК. Інтенсифікація зовнішньополітичних відносин здатна як посилити ефективність структурної перебудови ОПК, так і завдати збитків воєнно-технологічній безпеці країни (надмірна залежність від іноземних постачальників та інвесторів, згортання власних наукових досліджень, несанкціонований відплив технологій, фахівців).
До позитивних чинників впливу діяльності воєнної сфери, у тому числі і ОПК, на економіку держави належать:
чинник технологічного прогресу (нові технології, які створюються в оборонній промисловості, позитивно впливають на продуктивність праці у цивільній сфері. Досягнення у галузі судно-та авіабудування, ядерної техніки, радіолокації, в космічних технологіях та інших галузях можуть бути пристосовані для використання у цивільній сфері і стати важливим зовнішнім чинником, який сприятиме економічному зростанню);
чинник людського капіталу (навички та знання, здобуті на військовій службі та оборонних підприємствах, можуть бути використані в цивільному секторі);
інфраструктурний чинник (дороги, мости, комунікаційні мережі, аеропорти, системи водо- та теплопостачання, очисні споруди та містечка, побудовані за воєнним призначенням, використовуються також і цивільним населенням);
чинник зайнятості (оборонна діяльність пом'якшує проблему недостатньої зайнятості, використовуючи «зайву» робочу силу);
чинник безпеки (економічне зростання неможливе за умови існування загрози зовнішньої агресії чи небезпеки, підвищеного ризику виникнення надзвичайних ситуацій).
Через ці та багато інших причин ОПК України традиційно перебуває в «зоні особливої уваги» як держави, так і суспільства в цілому, є однією з| сфер, що найбільшою мірою залежить від опіки з боку держави. Його розвиток та функціонування визначаються економічною, воєнно-економічною, науково-технічною і військово-технічною політикою держави, рівнем забезпеченості комплексу фінансовими, матеріальними, трудовими і інтелектуальними ресурсами.
Механізмами державного регулювання ОПК є: оборонний бюджет, директивне визначення напрямів розвитку галузі, зовнішньополітична ситуація, державні преференції у сфері експортно-імпортної діяльності підприємств тощо.
372
У більшості високорозвинутих країн світу оборонно-промислові комплекси глибоко диверсифіковані (виготовляють поряд з оборонною також високотехнологічну і наукомістку цивільну продукцію), що дає змогу не тільки забезпечувати внутрішні потреби розвитку вітчизняної економіки і оборони, а й спрямовувати значний обсяг продукції комплексів на задоволення потреб експорту, воєнно-економічного, в тому числі й військово-технічного, міжнародного співробітництва. У зв'язку з цим формування оборонно-промислових комплексів вважається одним з пріоритетних напрямів розвитку і ознакою їх економічної і оборонної могутності.
Принципи, умови і чинники розвитку та розміщення. Розвиток і функціонування ОПК вимагає адекватного розвитку тих галузей економіки держави, які забезпечують його матеріальними і енергетичними ресурсами: чорна і кольорова металургія, машинобудування; розвідка, видобуток і переробка стратегічно важливих корисних копалин, насамперед рідкоземельних; енергетика; хімічна промисловість.
Постійне зростання складності і вартості створення й модернізації сучасного озброєння і військової техніки призводить до того, що навіть розвинуті держави мусять інтегрувати зусилля своїх оборонно-промислових комплексів. Це у свою чергу веде до того, що не всі розвинуті країни можуть мати повністю внутрішньодержавні замкнені цикли розробок, виробництв та утилізації всієї номенклатури оборонної продукції, насамперед озброєння і військової техніки.
На розвиток і розміщення ОПК України значний вплив мають наслідки його входження в минулому у воєнно-промисловий комплекс СРСР, тісних коопераційних зв'язків з розробок і виготовлення озброєння і військової техніки, а також використання технологій подвійного призначення в проведенні конверсії оборонного виробництва.
В узагальненому вигляді чинники, які зумовлюють розвиток і розміщення ОПК, можна згрупувати за такими напрямами: природно-географічні, демографічні, техніко-економічні, соціально-економічні та воєнно-економічні.
Демографічні чинники найбільше впливають на розміщення трудо- та наукомістких галузей промисловості (приладобудування, інструментальної, радіотехнічної, електронної, електротехнічної тощо). Розміщення цих галузей здебільшого залежить від наявності кваліфікованих кадрів.
Суттєвий вплив на розвиток і розміщення ОПК справляють техніко-економічні чинники (особливо науково-технічний прогрес, транс-
373
портні умови та форми суспільної організації виробництва), соціально-економічні чинники; геополітичний чинник та чинник часу.
До воєнно-економічних чинників належать: здатність безперервного забезпечення збройних сил озброєнням, військовою технікою і боєприпасами при підготовці і у разі ведення воєнних дій; розміщення суміжних галузей промисловості та виробничої інфраструктури; обмеження надмірної концентрації об'єктів (розосередження по території, уникнення скупчення через можливість першочергового ураження противником); наближення виробництва до ресурсних джерел.
Існують деякі суперечності між воєнно-економічними чинниками та іншими групами чинників. Необхідно знайти розумний, ефективний, оптимальний компроміс з метою зміцнення обороноздатності держави і перспективного розвитку її економіки. Повинен існувати економічний механізм, який дозволив би органічно сполучати інтереси воєнної сфери з інтересами регіонального соціально-економічного середовища.
Дія основних чинників розвитку і розміщення продуктивних сил позначається на ОПК у таких напрямах: екологозабезпечення, структурна трансформація, диверсифікація тощо з метою збільшення частки високотехнологічних галузей; санація території колишніх полігонів та інших військових об'єктів, впровадження ресурсозберігаючих технологій.
Організаційна, галузева і територіальна структура. У масовій свідомості суспільства склалося уявлення про те, що діяльність оборонно-промислового комплексу повністю спрямована на виробництво озброєння і військової техніки. Це не зовсім так.
Оборонно-промисловий комплекс охоплює підприємства таких спеціалізованих високотехнологічних галузей та підгалузей, як авіаційно-космічна, суднобудівна, радіоелектронна, бронетанкова, ракетно-артилерійська промисловість та промисловість з виробництва стрілецької зброї, засобів зв'язку, боєприпасів і спец-хімії, ракетно-ядерного палива.
Основними видами оборонної продукції є: озброєння і військова техніка ракетних військ та артилерії, протиповітряної оборони, військово-повітряних сил, військово-морських сил; бронетанкова техніка; військова техніка розвідки і радіоелектронної боротьби, хімічних військ, військ зв'язку; техніка інженерних і залізничних військ; техніка для інженерного обладнання кордону; спеціальна техніка тилу Збройних Сил; запасні частини до озброєння та військової техніки, речове та інше спеціальне майно оборонного призначення.
374
У виробництві оборонної продукції в Україні сьогодні близько 47—48 % становить виготовлення для внутрішніх і зовнішніх потреб озброєння і військової техніки; решта — речове майно та інші матеріально-технічні засоби оборонного призначення.
Безпосередньо участь у виготовленні озброєння і військової техніки в Україні беруть 81 підприємство, але виключно над оборонним замовленням працює лише 22. Розроблення озброєння і військової техніки займаються 31 науково-дослідна і конструкторська організація. Серед них такі відомі підприємства, як державне підприємство «Завод ім. Малишева», «Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. А. А. Морозова», Авіаційний науково-технічний комплекс ім. Антонова, Київський державний авіаційний завод «Авіант», Державна акціонерна холдінгова компанія «Артем», Державне київське конструкторське бюро «Луч», миколаївські і херсонські суднобудівні підприємства та ін.
Виробництво оборонної продукції по регіонах (областях) України у 1999—2001 pp. наведено в табл. 3.46.
Сучасний стан та особливості функціонування. Україна успадкувала 30 % воєнно-промислового комплексу (ВПК) колишнього СРСР і близько 20 % його наукових центрів. ВПК України складався з 1840 підприємств, на яких працювало 2,7 млн осіб і вироблялася третина валового внутрішнього продукту. 700 з цих підприємств, які налічували 1,3 млн працюючих, випускали суто воєнну продукцію.
Формування ринкових відносин в Україні обумовило процеси конверсії і диверсифікації оборонного виробництва, що є закономірністю розвитку оборонно-промислових комплексів країн з ринковою економікою.
При значному скороченні в кілька разів оборонного замовлення в ході розпочатої конверсії відбулася інтеграція оборонного і цивільного машинобудування, глибока диверсифікація підприємств і організацій ОПК України, в результаті яких знизилась питома вага оборонної продукції у загальних обсягах продукції комплексу. Якщо в 1991 р. цей показник становив 27 %, то в 1999 р. лише 4—6 %.
На початку 1996 р. український ВПК налічував уже 400 підприємств і виробляв близько 7 % продукції від обсягів 1991 р. На початку 1997 р. лише близько 150 підприємств займалися розробленням та виготовленням продукції оборонного призначення, а кількість працюючих зменшилась у 7 разів і становила 57 тис. чоловік.
375
Таблиця 5.46
РОЗПОДІЛ ВИРОБНИЦТВА ОБОРОННОЇ ПРОДУКЦІЇ ПО РЕГІОНАХ УКРАЇНИ у 1999—2001 pp., %
|
1999 |
2000 |
2001 |
Україна |
100,00 |
100,00 |
100,00 |
Автономна Республіка Крим |
0,68 |
0,89 |
0,64 |
Вінницька |
0,13 |
0,17 |
0,28 |
Волинська |
1,68 |
1,23 |
3,65 |
Дніпропетровська |
13,77 |
15,49 |
6,90 |
Донецька |
2,61 |
1,51 |
1,80 |
Житомирська |
1,74 |
1,85 |
2,32 |
Закарпатська |
0,02 |
0,00 |
0,00 |
Запорізька |
12,93 |
11,92 |
9,27 |
Івано-Франківська |
0,04 |
0,10 |
0,04 |
Київська |
0,35 |
0,10 |
0,06 |
Кіровоградська |
0,08 |
0,55 |
0,47 |
Луганська |
0,74 |
0,67 |
1,14 |
Львівська |
5,16 |
5,91 |
7,37 |
Миколаївська |
8,22 |
14,48 |
4,85 |
Одеська |
1,44 |
1,50 |
5,81 |
Полтавська |
0,33 |
0,42 |
0,82 |
Рівненська |
0,05 |
0,14 |
0,09 |
Сумська |
3,49 |
3,19 |
4,67 |
Тернопільська |
0,64 |
0,48 |
0,40 |
Харківська |
27,70 |
5,05 |
6,65 |
Херсонська |
0,13 |
0,03 |
0,01 |
Хмельницька |
1,22 |
2,40 |
2,19 |
Черкаська |
2,80 |
2,15 |
1,44 |
Чернівецька |
0,09 |
0,05 |
0,03 |
Чернігівська |
1,78 |
1,83 |
1,75 |
м. Київ |
11,60 |
26,32 |
34,49 |
м. Севастополь |
0,59 |
1,56 |
2,86 |
376
Підприємства ОПК України тісно співпрацюють у кооперованих зв'язках з підприємствами ОПК Росії. Понад 400 російських підприємств залежать від поставок з України; з другого боку, понад 70 % підприємств-постачальників систем і комплектуючих для українських оборонних підприємств розміщені в Росії.
Визначальними особливостями ОПК, виходячи з цілей і завдань його функціонування, є: надзвичайна значущість для існування держави; виконання суб'єктами ОПК договірних зобов'язань з реалізації державного оборонного замовлення.
До особливостей функціонування оборонно-промислового комплексу також належать:
високий ступінь залежності результатів діяльності від державної військово-технічної і оборонно-промислової політики;
необхідність великомасштабного і цілеспрямованого державного фінансування;
висока капіталомісткість;
висока наукомісткість і високий ступінь зосередження технологій;
збереження на підприємствах і в організаціях основної частини науково-технічного і кадрового потенціалу країни;
специфіка правового статусу і режиму роботи;
участь у міжнародному військово-технічному співробітництві.
Зазначені особливості ОПК істотно позначаються на функціонуванні оборонних підприємств, з одного боку, ускладнюючи його, а з другого — забезпечуючи ті мінімальні джерела зростання, без яких оборонна промисловість України припинила б своє існування ще до початку XXI ст.
Проблеми і перспективи розвитку. Існують різні погляди щодо шляхів розвитку ОПК.
Перша позиція (оптимістична) базується на впевненості у збереженні значного науково-технічного і виробничого потенціалу, який повинен стати однією з основних складових економічного відродження країни. Вважається, що ОПК є необхідним елементом забезпечення національної та воєнно-економічної безпеки країни. Потрібна лише політична воля, державна підтримка і рішучі дії уряду.
Друга позиція (прагматична): в умовах, що склалися, можливості використання науково-технічного й технологічного потенціалу ОПК — незначні, тому потрібно обмежитися тільки невеликою частиною оборонних підприємств і організацій, які мають стратегічне значення для забезпечення потреб національної безпеки і оборони країни або здатні виробляти конкурентоспромож-
377
ну продукцію. Збереження цієї частки науково-технічного і технологічного потенціалу є одним з пріоритетних напрямів державної оборонно-промислової політики, яка має формуватися в межах загальних фінансових і економічних можливостей країни.
Третя позиція (песимістична): ОПК, як функціонуюча система, практично відсутній. Значні можливості науково-технічного й технологічного потенціалу оборонних підприємств і організацій, що збереглися, — не що інше, як міф. Реформування оборонних виробництв пов'язане з принциповою заміною структури, форми і способів управління, реалізація якої потребує великих коштів, а можливості держави — обмежені.
Четверта позиція (безперспективна): Україна є незалежною і позаблоковою державою, вона проводить миролюбну політику, встановила добрі стосунки з країнами-сусідами; в обмін на відмову від ядерної зброї заручилася підтримкою провідних країн Заходу у разі агресії з боку інших країн, тому можливість воєнних конфліктів є малоймовірною принаймні найближчих 10—15 років. Збройні Сили України повинні бути доведені до мінімуму, що робить недоцільною організацію власного виробництва багатьох видів озброєння і військової техніки.
Оптимальна стратегія економічного і соціального розвитку країни може виявитися тісно пов'язаною з реформуванням оборонної промисловості, з поєднанням воєнної та економічної безпеки, з інноваційним проривом. Основну роль у цьому процесі можуть відіграти науково-технічні досягнення, отримані в оборонному секторі. В цьому плані воєнна реформа, реформа оборонної промисловості та економічна реформа повинні виступати як єдине ціле.
Стратегія розвитку оборонно-промислового комплексу передбачає підтримку тих підприємств, виробнича діяльність яких пов'язана з використанням накопиченого в оборонній галузі технічного набутку та розробкою і реалізацією критичних технологій і технологій подвійного призначення.
ОПК повинен задовольняти потреби безпеки, що знаходять своє відображення в державному оборонному замовленні, і як високотехнологічна галузь має бути здатен до саморозвитку.
Головна проблема — дефіцит фінансових ресурсів, що виявляється у дестабілізації поточного фінансового стану підприємств ОПК, які виконують державне оборонне замовлення. Проблема не тільки в нестачі коштів, відсутності інвестиційних ресурсів на розвиток науково-промислової бази, а й у побудові взаємовідносин між суб'єктами господарювання.
378
За останні роки розгортається революція у воєнній сфері, в основі якої лежить застосування новітніх інформаційних технологій у системах бойового управління і розвідки. Збройні Сили України в XXI ст. на базі інформаційних технологій зазнають докорінних змін, матимуть комплексний характер і володітимуть новітньою авіакосмічною технікою.
Забезпечення національної безпеки України, виходячи з тенденцій і прогнозів геополітичного, економічного і технологічного розвитку світу, потребує перебудови як цілих галузей, так і окремих підприємств. Реструктуризація оборонної промисловості є складовою частиною даного питання, актуальність якого для України зумовлена необхідністю будови ОПК в економічну систему країни. Розроблено концепцію структурної перебудови ОПК України, розвиток основ якої має привести до появи конкретної програми перебудови галузі.
Стрижнем концепції є: визначення групи ефективних підприємств; створення на їх базі вертикально-інтегрованих компаній зі спеціалізацією, що відповідає визначеним пріоритетам; розгортання навколо них горизонтальної мережі підприємств-поста-чальників; конверсія інших оборонних підприємств або ліквідація неефективних виробництв. Потреба у вертикальних структурах зумовлена необхідністю концентрації ресурсів, зниженням виробничих витрат і зростанням попиту на системи озброєнь у складі бойових елементів і всієї їх інфраструктури.
Для подальшого розвитку ОПК України вкрай важливим є подолання економічної кризи в державі, впорядкування наслідків конверсії і реструктуризація комплексу.
Базою для цього є ще існуючий високий науково-технічний, виробничий і експортний потенціал ОПК України. Свідченням цього є значні досягнення в останні роки в ракетно-космічній техніці, літакобудуванні, танкобудуванні, суднобудуванні, створення в Україні виробництва деяких видів сучасної артилерійсько-стрілецької зброї та ін. Зростаючі можливості оборонно-промислового комплексу України були продемонстровані під час останніх міжнародних форумів торгівлі озброєнням, таких як «Айдекс-97» (Абу-Дабі, березень 1997 p.), Ле-Бурже (Париж, червень 1999 p.), МАКС-99 (м. Жуковський, серпень 1999 p.), а також за деякими значними контрактами, такими як постачання Пакистану (1996 р.) та Індонезії (1997 р.) великої партії сучасних танків Т-80 УД тощо. Перелік продукції ОПК України, яка користується підвищеним попитом у світі, постійно розширюється. До цієї різноманітної продукції, крім зазначеної вище, належать: станції «Кольчуга»,
379
десантні кораблі на повітряній подушці «Зубр», турбіни і двигуни для авіації і флоту, оптичні прилади військового призначення та багато іншої продукції.
Передумовою успішної реструктуризації ОПК є поєднання державної оборонної промислової політики з загальнодержавною політикою економічних реформувань і перетворень.
Одним з напрямів реструктуризації вітчизняного ОПК, що найбільше спроможний сприяти залученню інвестицій, може стати експортна орієнтація оборонних підприємств.