10.3. Виробництво товарів народного споживання: сучасний стан та особливості розміщення

Серед галузей промисловості, які забезпечують виробництво товарів народного споживання, провідне місце посідає легка промисловість.

Легка промисловість — галузь промисловості, підприємства якої виробляють головним чином предмети масового народного споживання. Крім товарів народного споживання (тканин, трико­тажних і швейних виробів, взуття, шкіргалантерейних виробів тощо), легка промисловість виробляє засоби виробництва: бавов-ну-волокно, льоноволокно, шовк-сирець, шкіру та іншу сирови­ну. Підприємства легкої промисловості виробляють продукцію з рослинної (бавовна, льон, коноплі, кенаф), тваринної (вовна й шкіра), хімічної (хімічне або штучне волокно, штучна шкіра то­що) сировини. Товари, які виробляє легка промисловість, нале­жать до непродовольчих товарів народного споживання.

У структурі промислового виробництва легка промисловість до початку 1990-х pp., поступаючись машинобудуванню, харчо­вій та металургійній галузям, посідала четверте місце. За 1991— 2000 pp. в структурі промислового виробництва відбулися істотні зміни, через які питома вага легкої промисловості скоротилася майже у 7 разів і становила 1,6 % у 2000 р. та 2,8 % у 1995 р. про­ти 10,8 % у 1990 р. Динаміку виробництва основної номенклату­ри продукції легкої промисловості наведено в табл. 3.99.

593

Таблиця 3.99

ДИНАМІКА ВИРОБНИЦТВА ОСНОВНОЇ НОМЕНКЛАТУРИ ПРОДУКЦІЇ ЛЕГКОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ у 1990,199S—2000 pp.

Продукція	Одиниця виміру	1990	1995	1996	1997	1998	1999	2000	2000 у % до
									1990	1995	1999
Волокно лляне	тис. т	90,6	55,3	28,0	16,8	10,0	8,1	3,9	4,2	7,0	47,7
Вовна натуральна у перера­хунку на чисте волокно	тис. т	28,4	10,0	4,8	3,4	1,5	0,6	0,9	3,2	9,0	163,2
Нитки шовку-сирцю	т	103,1	9,0	—	0,4	0,6	0,6	—	—	—	—
Пряжа бавовняна	тис. т	157,1	17,5	9,1	6,5	10,6	5,5	8,5	5,4	48,5	155,3
Пряжа лляна	тис. т	24,7	8,8	8,0	6,5	2,8	1,7	1,0	4,2	11,9	61,2
Пряжа вовняна	тис. т	47,5	8,8	4,5	4,5	3,1	3,0	3,8	8,0	43,0	127,6
Пряжа штапельна	тис. т	16,9	0,9	0,7	0,7	0,7	0,57	0,62	3,7	68,8	108,4
Тканини готові, всього	млнм2	1210,0	168,8	109,3	81,9	89,9	50,4	66,6	5,5	39,5	132,3
Бавовняні тканини	млнм2	564,5	78,3	50,7	32,7	56,1	26,2	37,0	6,6	47,3	141,2
Лляні тканини	млнм2	98,2	20,2	20,2	18,3	10,1	5,3	3,3	3,4	16,3	62,3
Вовняні тканини	млн м2	72,4	15,1	9,0	П,2	7,1	4,9	6,5	9,0	42,9	131,6
Шовкові	млнм2	282,9	19,3	8,8	7,1	8,1	6,0	6,9	2,4	35,7	115,7

Закінчення табл.3.99

Продукція	Одиниця виміру	1990	1995	1996	1997	1998	1999	2000	2000 у % до
									1990	1995	1999
Неткані матеріали типу тканин	млн м2	161,2	21,8	13,9	8,4	5,8	7,9	12,9	8,0	59,0	162,7
Конопледжутові тканини	млнм2	31,2	14,1	6,7	4,3
Панчішно-шкарпеткові вироби	млн пар	443,1	118,7	66,8	45,7	38,9	36,6	40,0	9,0	33,7	109,1
Трикотаж білизняний	млн шт.	249,4	18,8	7,9	5,12	3,35	5,16	6,7	2,7	35,6	129,6
Трикотаж верхній	млн шт.	95,9	8,2	5,1	4,1	3,3	4,5	9,7	10,1	117,7	214,9
Жорсткі шкіртовари	млн дм2	600,2	38,6	19,7	15,1	14,4	9,2	10,0	1,7	25,9	109,3
Юхтові шкіртовари	млн дм2	262,0	43,0	30,9	22,7	11,9	18,0	12,8	4,9	29,7	71,0
Хромові шкіртовари	млн дм2	2030,0	430,8	319,2	276,5	298,5	320,1	331,5	16,3	76,9	103,6
Штучні м'які шкіри	млн м2	16,9	1,1	0,9	0,6	0,5	0,47	0,49	2,9	44,4	103,6
Овчина хутрова	тис ум. шт.	1196,0	267	90,0	54,0	—	13,4	11,3	0,9	4,2	84,3
Взуття	млн пар	196,5	20,6	13,1	10,4	11,35	11,9	13,5	6,9	65,5	113,4
Швейні вироби	млнгрн	4015,0	1100,3	981,5	1042,1	466,0	596,0	810,7	20,2	73,7	136,0

* 1990,1995—1997 pp. у відпускних цінах 1997 p.; 1998—2000 pp. у діючих оптових цінах відповідних років.

Частина продукції легкої промисловості конкурентоспромож­на на зовнішньому ринку. Про це свідчать дані про співвідно­шення обсягу експорту до обсягу валового випуску продукції — у легкій промисловості на кінець 2000 p., цей показник становив 133,4 %. Частина експортної складової України вдвічі перевищує середній рівень європейських країн з майже такою ж чисельністю населення. Але це забезпечується за рахунок низького рівня вну­трішнього споживання.

У 2000 р., на відміну від 1997—1998 рр., продукція підпри­ємств легкої промисловості (не враховуючи малі підприємства) була рентабельна. Рентабельність продукції становила 0,1 %, але вона була значно нижча цього показника в цілому по промисло­вості країни — 4,8 %. Рентабельно працювали підприємства швейної промисловості (5,4 %), хутряної, взуттєвої, шкіряної промисловості (1,7 %), тільки текстильні підприємства мали зби­тковість — 8,7 %. Із загальної кількості підприємств легкої про­мисловості 41,3 % були збитковими. Збитковість більшої кілько­сті підприємств галузі є результатом високих матеріальних витрат (52,0 %), а також витрат, зумовлених незадовільним ста­ном основних виробничих фондів.

У 1990 р. ступінь зносу основних виробничих фондів галузі становив 42,1 %, а в 2000 р. — 51,9 %, тобто половина фондів є зношеними. Ще в гіршому стані є найбільш активна частина фо­ндів — машин та обладнання. Тут показник ступеня зносу стано­вив 64,7 %. Таким чином, основні виробничі фонди, в тому числі машини та обладнання, потребують негайного відновлення. Від­новлення основних виробничих фондів відбувається завдяки вве­денню нових та вибуттю застарілих основних виробничих фон­дів. За 1991—2000 pp. відновлення основних виробничих фондів за рахунок введення в дію нових фондів зменшилося більш ніж у 5 разів, а ліквідація основних фондів зменшилася майже у 3 рази. Така сама тенденція спостерігається стосовно машин та облад­нання. На кінець 2000 р. в структурі промислово-виробничих ос­новних фондів у галузі робочі машини та обладнання становили лише 36,6 %. Все це негативно впливає на стан основних вироб­ничих фондів і свідчить про необхідність активізації діяльності з удосконалення технічної бази виробництва.

Оновлення основних виробничих фондів гальмується під впливом значного скорочення інвестицій у легку промисловість. За 1991—2000 рр. обсяги інвестицій в основний капітал у галузь зменшилися вії разів. Починаючи з 1997 p., темпи їх спаду упо­вільнились, а в 1999 та 2000 pp. відбувалося зростання інвестицій

596

у будівництво нових, реконструкцію, розширення та технічне пе­реозброєння діючих підприємств. Так, у 2000 р. порівняно з по­переднім роком обсяги інвестицій в основний капітал у легку промисловість зросли майже у 2 рази.

Впровадження науково-технологічних інновацій мають суттє­вий вплив на збільшення обсягів виробництва та якість продукції. Кожне четверте підприємство легкої промисловості виконувало ін­новаційні роботи. Найбільш поширеним напрямом інноваційної діяльності є оновлення продукції. Майже 40 % загальної кіль­кості освоєних нових видів промислової продукції становить про­дукція легкої промисловості.

Таблиця 3.100

ДИНАМІКА СТРУКТУРИ ЛЕГКОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ ЗА ФОРМАМИ ВЛАСНОСТІ у 1992,1995,1997—2000 pp., %

	1992	1995	1997	1998	1999	2000
Розподіл промислових підприємств за формами власності
Державна власність	65,9	16,0	7,2	5Д	4,6	4,2
Комунальна		3,1				0,5
Приватна		0,1	0,6	1,3	1,5	1,6
Колективна		80,8	92,2	93,1	93,2	92,9
з неї акціонерні товариства (AT)		45,4	57,3	57,1	53,6	51,5
Власність міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав		—	—	0,5	0,7	0,8
Розподіл промислового виробницт­ва за формами власності
Державна власність	39,8	8,8	2,6	1,8	2,1	2,2
Комунальна		0,7				0,0
Приватна		0,1	0,7	0,8	1,3	2,0
Колективна		90,4	96,7	97,3	95,2	95,5
з неї акціонерні товариства (AT)		63,1	72,8	72,2	64,5	62,1
Власність міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав		—	—	0,1	1,4	0,3

597

У легкій промисловості процес приватизації або зміни форм власності державних підприємств відбувався досить інтенсивно (табл. 3.100). У 2000 р. в галузі функціонувало 2248 підприємств різних форм власності та підпорядкування. У державному секторі легкої промисловості України на кінець 2000 р. залишилось 4,2 % підприємств галузі, тоді як у 1995 р. їх було 16,0 %, а в 1992 р. — 65,9 %. Частка їх у загальному обсязі виробництва продукції лег­кої промисловості становила відповідно 2,2 %, 8,8 і 39,8 %. Та­ким чином, у структурі легкої промисловості за формами власно­сті за 1992—2000 рр. сталися значні зміни: поряд із підприємс­твами державної власності тепер діють колективні підприємства змішаних форм власності (орендні і спільні), які посідають домі­нуюче місце в галузі.

Незважаючи на несприятливі інвестиційні умови в Україні, деякі підприємства залучали прямі іноземні інвестиції і створили спільні підприємства з іноземними партнерами, що сприяло ство­ренню їх відносно стабільного економічного становища. Однак обсяги інвестицій у легку промисловість залишаються незначни­ми та постійно зменшуються.

Великого розвитку набуло мале підприємництво. У 2000 р. кіль­кість малих підприємств становила 61 % від загальної кількості підприємств легкої промисловості, але на них вироблялося всьо­го 9,7 % продукції галузі.

Підприємства легкої промисловості розташовані в усіх облас­тях країни. Територіальну структуру продукції легкої промисло­вості та її зміни у промисловості за 1991—2000 pp. наведено в табл. 3.101.

Характерною рисою сучасного розміщення виробництв лег­кої промисловості є орієнтація на вітчизняну сировину. При­кладом такої орієнтації може слугувати Карпатський регіон, де виробляється 21,1 % продукції легкої промисловості країни, у тому числі: Закарпатська область — 3,4 %, Івано-Франківсь­ка — 6,8, Львівська — 8,6, Чернівецька — 2,3 %. Серед вели­ких промислових центрів залишається Київ, частка якого в 2000 р. становила 14,3 %. Серед областей — Миколаївська, де виробництво товарів легкої промисловості досягло 9,9 % від загальнодержавного рівня. Концентрація легкої промисловості в обмеженій кількості міст і областей призводить до нераціо­нального перевезення готової продукції, а також негативно впливає на використання трудових ресурсів, у першу чергу жі­ночих.

Таблищ 3.101

ТЕРИТОРІАЛЬНА СТРУКТУРА ВИРОБНИЦТВА ПРОДУКЦІЇ ЛЕГКОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ у 1990,1995—2000 pp., %

Регіони	1990	1995	1996	1997	1998	1999	2000
Україна	100,0	100,0	100,0	100,0	100,0	100,0	100,0
АР Крим	2,0	1,5	1,5	1,4	1,2	1,1	2,0
Вінницька	2,7	1,9	1,9	2,6	3,1	3,4	3,2
Волинська	2,8	2,3	1,6	1,3	1,7	1,3	1,3
Дніпропетровська	6,5	4,9	4,4	5,3	5,0	4,6	4,5
Донецька	8Д	5,7	6,0	4,0	4,3	3,8	4,1
Житомирська	3,8	2,4	6,2	6,5	5,1	5,2	4,8
Закарпатська	2,6	1,6	2,0	3,1	3,4	3,4	3,4
Запорізька	2,0	1,5	1,4	1,3	1,5	1,5	1,6
Івано-Франківська	3,4	3,6	4,1	4,1	5,9	6,2	6,8
Київська	3,1	2,5	2,8	3,5	3,6	2,4	2,6
Кіровоградська	0,8	0,8	1,0	0,8	0,7	0,7	0,8
Луганська	4,8	3,5	3,0	3,0	3,3	3,1	3,2
Львівська	6,1	5,0	5,0	6,0	7,2	7,8	8,6
Миколаївська	2,1	4,8	5,5	4,8	7,4	7,6	9,9
Одеська	3,4	2,0	1,9	2,6	2,2	1,7	2,1
Полтавська	2,6	3,3	3,0	3,2	2,9	2,7	2,6
Рівненська	2,4	4,9	7,2	6,9	2,4	1,3	1,1
Сумська	2,3	9,4	5,4	4,3	4,7	3,7	3,5
Тернопільська	4,0	3,8	3,8	2,0	3,2	2,0	1,7
Харківська	7,4	6,3	5,9	5,5	4,7	4,5	3,9
Херсонська	4,2	3,5	1,9	1,9	2,5	1,8	2,0
Хмельницька	2,0	1,5	0,9	1,1	1,0	1,0	1,0
Черкаська	3,1	3,5	3,2	2,6	2,9	2,6	2,3
Чернівецька	2,5	1,6	2,3	1,9	2,1	2,3	2,3
Чернігівська	7,7	8,7	7,6	7,6	6,2	4,5	6,2
м. Київ	7,7	9,2	10,7	12,5	11,9	19,7	14,3

За чинною раніше Загальною класифікацією галузей народно­го господарства (ЗКГНГ), легка промисловість України включала 6 підгалузей або виробництв (табл. 3.102). За цим класифікато­ром формувалися основні показники розвитку і розміщення галузі.

598

599

Таблиця 3.102