Структура економіки україни за чисельністю населення, зайнятого в усіх сферах економічної діяльності у 1990,1995, 2000 pp.

	1990		1995		2000
	млн	%	млн	%	млн	%
Усього зайнято	25,4	100,0	23,7	100,0	21,3	100,0
У галузях економіки	25,4	100,0	22,0	92,8	18,1	85,0
Промисловість	7,8	30,7	5,8	24,5	4,1	19,2
Сільське та лісове господарст­во (включаючи особисте підсоб­не сільське господарство)	5,0	19,7	5,3	22,4	4,9	23,1
Будівництво	2,4	9,4	1,5	6,3	0,9	4,2
Транспорт і зв'язок	1,8	7,1	1,4	5,9	1,2	5,6
Торгівля, громадське харчуван­ня, матеріально-технічне поста­чання та збут, заготівля	1,9	7,5	1,6	6,8	1,3	6,1
Житлово-комунальне господар­ство та невиробничі види побу­тового обслуговування населення	1,0	3,9	0,8	3,4	0,7	3,3
Охорона здоров'я, фізкультура і соціальне забезпечення	1,5	5,9	1,5	6,3	1,4	6,6
Освіта, культура, мистецтво, наука та наукове обслугову­вання	3,0	11,8	2,6	11,0	2,2	10,3
Фінансування, кредитування, страхування	0,1	0,4	0,2	0,8	0,2	0,9
Апарат органів державного та господарського управління ко­оперативних і громадських орга­нізацій	0,4	1,6	0,7	2,9	0,8	3,8
Інші галузі	0,5	2,0	2,3	9,7	3,6	16,9

У табл. 3.3 розрахована структура промисловості України за галузями. З таблиці видно, що у 2000 р. порівняно з 1990 р. знач­но зросла частка електроенергетики, чорної металургії. За вказа­ний період знизилась частка машинобудування і металообробки, легкої промисловості. Питома вага інших галузей промисловості не зазнала істотних змін.

237

Таблиця 3.3

РОЗПОДІЛ ПРОДУКЦІЇ ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ ЗА ГАЛУЗЯМИ у 1990,1995—2000 pp., %

	Роки
	1990	1995	1996	1997	1998	1999	2000
Уся промисловість	100,0	100,0	100,0	100,0	100,0	100,0	100,0
у тому числі:
електроенергетика	3,2	11,0	12,6	12,6	16,5	16,2	12,1
паливна промисловість	5,7	13,2	12,1	11,1	11,6	11,2	10,1
чорна металургія	11,0	21,8	21,6	22,7	22,9	23,8	27,4
кольорова металургія	ІД	1,6	1,4	1,5	1,6	2,2	2,4
хімічна і нафтохімічна про­мисловість	5,5	7,0	6,7	5,9	5,7	5,4	5,9
машинобудування і метало­обробка	30,5	16,0	14,9	15,8	15,1	14,1	13,4
деревообробна і целюлозно-паперова промисловість	2,9	2,2	2,2	2,0	1,7	2,2	2,4
промисловість будівельних матеріалів	3,4	3,9	3,3	3,3	3,3	3,1	2,7
скляна і фарфоро-фаянсова промисловість	0,4	0,6	0,6	0,6	0,5	0,6	0,6
легка промисловість	10,8	2,8	2,1	1,8	1,5	1,6	1,6
харчова промисловість	18,6	15,1	16,3	16,9	14,9	15,1	16,8
борошномельно-круп'яна і комбікормова промисловість	4,0	2,7	3,6	3,0	2,0	1,6	1,5
медична промисловість	0,7	0,5	0,7	0,8	0,8	0,9	1,1

Галузева структура виробництва України характеризується певними регіональними особливостями. Так, наприкінці XX ст. у низці регіонів (Одеській, Львівській, Херсонській областях, Ав­тономній Республіці Крим, Києві і Севастополі) на послуги при­падало більше половини виробництва валової доданої вартості, що свідчить про те, що постіндустріальний розвиток в Україні набирає сили. У деяких регіонах у структурі валової доданої вар­тості частка промисловості становить більше половини (Донець­ка, Дніпропетровська, Запорізька області). У восьми областях (Він-

238

ницька, Волинська, Житомирська, Закарпатська, Кіровоградська, Тернопільська, Хмельницька, Чернігівська), переважно західних регіонах, у сільському господарстві виробляється більше валової доданої вартості, ніж у промисловості. За рівнем розвитку добув­ної промисловості вирізняються Дніпропетровська, Донецька, Івано-Франківська, Луганська, Полтавська, Сумська області, в яких на неї припадає значна частка виробництва. У структурі до₇ бувної промисловості домінує видобування енергоносіїв, а пито­ма вага видобування неенергетичних матеріалів становить 4,2 % від вартості виробленої промислової продукції.

Значними залишаються диспропорції в соціально-економічному розвитку регіонів. Це стосується співвідношення між максималь­ним та мінімальним показниками випуску промислової продукції на душу населення у різних регіонах; воно досягло майже 12 разів. Спостерігаються значна асиметрія та розпорошеність у регіональ­ному розподілі інвестицій в основний капітал, у тому числі за ра­хунок коштів державного бюджету: в Донецьку, Київську, Лу­ганську, Одеську області та Київ спрямовано понад 65 % від за­гального обсягу державних капіталовкладень, тоді як у 7 інших ре­гіонів — менш як по 1 % на кожний. Надто великим є розрив і між максимальним і мінімальним показниками інвестицій в основний капітал на одного жителя — майже 10 разів у 2000 р. і 9,1 раза — у 2001 р. У 19 регіонах зарплата на 30 % і більше не досягала се­реднього для країни рівня, зокрема у Волинській і Тернопіль­ській, Хмельницькій та Вінницькій областях. В індустріально роз­винутих регіонах (Дніпропетровській, Запорізькій, Донецькій облас­тях) рівень заробітної плати перевищував середній показник у краї­ні, а в Києві — майже у 2 рази.