Виробництво електроенергії у україні у 1990,1995, 2000 та 2001 pp., млрд кВт

	1990	1995	2000	2001
Усього вироблено	298,5	192,6	170,7	172,1
у тому числі: електростанціями Мінпаливенерго	290,8	187,7	165,0	166,2
з них: ТЕС	203,9	107,1	76,3	77,9
ГЕС	10,7	10,1	11,4	12,1
АЕС	76,2	70,5	77,3	76,2
НДЕ			0,0	0,01
Промстанціями	7,7	4,9	5,7	5,9

Загальний спад виробництва електроенергії за 1991—2000 pp. становив 126,4 млрд кВт • год. Він був спричинений переважно за­гальним зниженням споживання електроенергії галузями народно­го господарства (особливо в промисловості), скороченням експор­ту та гострою нестачею паливних ресурсів для електростанцій.

Обсяги споживання електроенергії за останні роки також різко скоротилися. У 2000 р. всіма галузями народного господарства було спожито близько 170 млрд кВт • год, що на 100,0 млрд кВт ■ год ме­нше ніж у 1990 р. (табл. 3.21).

Значно змінилась і структура споживання: зменшилась частка споживання галузями промисловості та будівельним комплексом. Практично не змінилась у структурі споживання частка транспор­ту. У зв'язку з низькою якістю спожитого палива і зношеністю обладнання значно зросли витрати електроенергії на власні пот­реби електростанцій та технологічні втрати в електромережах.

Загальні витрати електроенергії на власне споживання елект­ростанцій становили у 2000 р. 9,7 % від обсягів її виробництва, а технологічні витрати на транспортування в електромережах 0,4— 750 кВ — 15,8 %, з яких до третини становили понаднормативні технологічні витрати. Неприпустимо високий рівень технологіч­них витрат електроенергії (20—40 %) спостерігався в 2001 р. в більшості обленерго. Причому рівень технологічних витрат елек­троенергії приватизованих енергопостачальних компаній практи­чно не відрізняється за відповідними показниками по непривати-зованих.

300

Таблиця 3.21

Характеристика споживання електроенергії галузями народного господарства україни у 1990,1995, 2000 pp.

	1990		1995		2000
	млрд кВт • год	%	млрд кВт • год	%	млрд кВт ■ год	%
Споживання	270	100,0	176,7	100,0	170,8	100,0
у тому числі: промисловість	147,6	54,3	83,6	47,3	68,0	39,8
сільське господарст­во (на виробничі пот­реби)	19,0	7,5	12,7	7,2	7,2	4,2
будівництво	3,98	1,5	1,9	1Д	1,2	0,7
транспорт	14,5	5,4	10,8	6,1	9,2	5,4
комунально-побутові потреби	44,62	16,5	34,5	19,5	41,7	24,4
споживання елект­роенергії на тех­нологічні потреби електроенергетики	40,3	14,8	33,2	18,8	43,5	25,5

Починаючи з 1990 р., в енергетиці спостерігається стійка тен­денція до скорочення генеруючих потужностей. Так, у 1990 р. сумарна установлена потужність електростанцій становила 54 699 тис. кВт, у 1995 — 53 120,6, а в 2000 р. — 50 929,5 тис. кВт. Найбільшими темпами скорочувались потужності з генерації електроенергії АЕС — із 13 818 тис. кВт в 1990 до 11 835 тис. кВт у 2000 p., або на 14,4 %.

Значна частина базових енергоблоків ТЕС (табл. 3.22) виче­рпала припустимий час роботи (це стосується у першу чергу вугільних енергоблоків), а їх робота у режимах з глибоким розвантаженням та періодичними зупинками для забезпечення покриття змінної частини графіків навантажень, веде до знач­ного зростання загальних витрат палива, і зокрема газомазут-ного.

301

Таблиця 3.22

ХАРАКТЕРИСТИКИ ЕНЕРГЕТИЧНИХ БЛОКІВ ТЕС УКРАЇНИ

Назва станції	Потужність енергоблоків (проектна), МВт	Кількість енергоблоків	і Роки введення в експлуатацію	Перемаркована потужність енергоблоків, МВт
Луганська	8x200	8	1961—1969	8x175
Старобешівська	10 х 200	10	1961—1967	10x175
Слов'янська	2x800	2	1967—1971	2x720
Вуглегірська	4 х 300 + 3 х 800*	7	1972—1977
Курахівська	1 х 200 + 6x210	7	1971—1975
Зуївська	4x300	4	1981—1988
Придніпровська	4x150 + 4x300	8	1958—1965	4x285
Криворізька	10 х 300	10	1965—1973	10 х 282
Запорізька	4 х 300 + 3 х 800*	7	1972—1979
Зміївська	6 х 200 + 4 х 300	10	1960—1969	6x175 + 4x275
Трипільська	6x300	6	1969—1972
Ладижинська	6x300	6	1970—1971
Добротворська	2x150	2	1963—1964
Бурштинська	12 х 200	12	1965—1969	12 х 175
Харківська ТЕЦ	1 х 250*	1	1986
КиївськаТЕЦ-5	2 х 250*	2	1974—1976
Київська ТЕЦ-6	2 х 250*	2	1982—1984

* Газомазутні енергоблоки; усі інші блоки — пиловугільні.

Такі режими роботи значно збільшують імовірність аварійних зупинок енергоблоків, що, у свою чергу, ускладнює енергозабез­печення країни. Останніми роками в енергетиці знижується на­дійність, продуктивність та економічність роботи електроенерге­тичних систем: середні питомі витрати палива з 345—350 г. у. п/кВт • год на початку 1990-х p., зросли в поточному періоді до 365—370 г у.п/кВт • год.

302

Значну частку електричної і теплової енергії виробляють теп­лоелектроцентралі (ТЕЦ) загального користування, які входять до складу систем централізованого теплозабезпечення міст. Біль­шість ТЕЦ побудовано ще в 1940—50 р. Усі вони, за винятком Київських ТЕЦ-5 і ТЕЦ-6 та Харківської ТЕЦ-5, фізично зношені і морально застарілі (табл. 3.23).

Таблиця 3.23

ХАРАКТЕРИСТИКА ЕНЕРГОБЛОКІВ АЕС УКРАЇНИ

Найменування АЕС	№ енергоблоку	Тип реактора	Встановлена електрична потужність (млн кВт)	Початок будівництва	Здача в експлуатацію енергоблоків
ЗАЕС	1	ВВЕР-1000/320	1000	04.1980	10.12.1984
	2	ВВЕР-1000/320	1000	04.1981	22.07.1985
	3	ВВЕР-1000/320	1000	04.1982	10.12.1986
	4	ВВЕР-1000/320	1000	01.2984	18.12.1987
	5	ВВЕР-1000/320	1000	07.1985	14.08.1989
	6	ВВЕР-1000/320	1000	06.1986	19.10.1995
ЮУАЕС	1	ВВЕР-1000/320	1000	03.1977	31.12.1982
	2	ВВЕР-1000/320	1000	10.1979	06.01.1985
	3	ВВЕР-1000/320	1000	02.1985	20.09.1989
РАЕС	1	ВВЕР-440/213	402	08.1976	22.12.1980
	2	ВВЕР-440/213	461	10.1977	22.12.1981
	3	ВВЕР-1000/320	1000	02.1981	21.12.1986
ХАЕС	1	ВВЕР-1000/320	1000	11.1981	22.12.1987

На більшості енергоблоків АЕС (табл. 3.23) встановлені реак­тори серії ВВЕР-1000 (модель В-320), які за технічними характе­ристиками подібні до закордонних реакторів PWR. Термін експ­луатації більшості існуючих блоків з реакторами ВВЕР досяг 15 ро­ків, що становить приблизно половину від встановленого терміну експлуатації основного обладнання. Досить велика кількість тепло­механічного і електротехнічного обладнання (від 2000 до 5000 оди­ниць на блок) вимагає заміни внаслідок закінчення терміну експ-

303

луатації. Великим недоліком залишається відсутність необхідної інфраструктури для забезпечення надійної і безпечної роботи АЕС, враховуючи наукову та інженерну підтримку їх експлуата­ції, забезпечення запасними частинами, змінним обладнанням та матеріалами вітчизняного виробництва, економічно доцільну си­стему паливозабезпечення, поводження з відпрацьованим ядер­ним паливом та радіоактивними відходами.

Вкрай складною є ситуація і зі станом мереж та підстанцій. Дов­жина ЛЕП, які потребують заміни, становить близько 130 тис. км (приблизно 13 % від загальної довжини ЛЕП), через недостатнє фі­нансування не вирішуються проблеми пропускної здатності між-системних зв'язків і видачі всієї потужності станцій (зокрема ЗАЕС). Виробничий потенціал галузі визначається ступенем зносу основних виробничих фондів, динамікою відтворювальних про­цесів, станом і питомою вагою активної частини основних вироб­ничих фондів. В електроенергетиці спостерігається стабільна тен­денція зростання зносу основних виробничих фондів. Так, рівень зношеності основних виробничих фондів галузі — від 40,4 % (1990 р.) до майже 46% (2000 р.). При цьому ступінь зносу ма­шин і обладнання досягає більш як 57 %. Значна частина вироб­ничого обладнання галузі відпрацювала свій ресурс.

В електроенергетиці, починаючи з 1991 p., постійно зменшу­ється використання встановленої потужності всіх (за винятком АЕС) електростанцій (табл. 3.24).

Кількість годин використання встановленої потужності елект­ростанцій України зменшилось з 5320 в 1990 р. до 3354 у 2000 p., або на 36,9 %. Відповідно зменшився і коефіцієнт використання встановленої потужності в енергетиці — із 60,7 до 38,3 %.

Таблиця 3.24