Іїй2ж£лжїаііініх телефонних апаратах і забезпеченість ними населення україни по регіонах у 1992,1995,1997-2000 рр

	Незадовільнені заяви на встановлення домашніх телефонних апаратів, тис.						Забезпеченість населення основними домаш­німи телефонними апаратами (на 100 сімей)
	1992	1995	1997	1998	1999	2000	1992	1995	1997	1998	1999	2000
Україна	3685	3410	2962	2737	2661	2507	32	33	37	39	39	41
Автономна Республіка Крим	219	203	177	171	147	142	28	34	37	38	41	44
області
Вінницька	92	94	90	87	85	83	22	26	30	31	30	31
Волинська	51	46	39	32	35	34	28	33	38	40	39	40
Дніпропетровська	395	363	280	252	263	257	31	31	35	36	39	40
Донецька	465	397	402	375	367	345	27	26	28	29	ЗО	32
Житомирська	87	89	76	70	65	60	29	34	36	38	38	39
Закарпатська	53	52	50	47	35	34	24	22	24	24	27	28
Запорізька	190	163	145	122	122	114	38	38	41	43	49	49
Івано-Франківська	74	64	53	56	50	51	27	29	32	34	32	33
Київська	154	159	130	114	120	111	27	32	38	41	37	39
Кіровоградська	95	71	66	58	56	47	26	32	36	37	31	32 J

Закінчення табл. 3.73

	Незадовільнені заяви на встановлення домашніх телефонних апаратів, тис.						Забезпеченість населення основними домаш­німи телефонними апаратами (на 100 сімей)
	1992	1995	1997	1998	1999	2000	1992	1995	1997	1998	1999	2000
Луганська	217	219	183	171	154	134	28	29	31	30	34	34
Львівська	225	168	132	134	132	130	ЗО	27	31	36	37	38
Миколаївська	96	83	63	64	65	57	38	41	44	48	44	46
Одеська	176	171	174	164	184	161	30	33	36	36	41	45
Полтавська	133	131	123	124	108	103	27	27	31	33	36	37
Рівненська	44	41	34	33	33	27	27	25	29	29	35	37
Сумська	87	81	75	73	71	64	26	28	31	32	32	34
Тернопільська	39	36	31	29	27	29	ЗО	34	38	39	43	44
Харківська	262	277	248	237	226	221	36	35	39	41	43	44
Херсонська	82	79	69	59	61	56	30	31	35	34	36	37
Хмельницька	68	60	59	50	48	48	31	35	39	40	39	40
Черкаська	98	97	85	88	81	77	29	ЗО	34	37	34	36
Чернівецька	35	34	33	30	27	24	27	28	32	36	39	40
Чернігівська	76	75	62	55	57	54	32	39	43	44	39	39
м. Київ	172	157	83	42	42	44	69	59	70	75	84	84

Проблеми розвитку зв'язку України полягають, головним чи­ном, у низькій телефонній щільності, фізично зношеному і заста­рілому обладнанні, в малорозвиненій цифровій первинній мере­жі, недостатній кількості телевізійних каналів для потреб держав­ного і комерційного мовлення, високій питомій вазі ручної праці в поштовій галузі і низькій якості поштових послуг, територіаль­них диспропорціях у рівні розвитку галузі індустріальних регіо­нів та периферії.

Існуюча в Україні первинна мережа, а також найбільш розга­лужені вторинні мережі телефонного і телеграфного зв'язку осна­щені переважно аналоговими системами передачі і таким самим комутаційним обладнанням. Цим системам притаманна низька якість каналів зв'язку, особливо помітна при передаванні дискре­тних сигналів.

Таблиця 3.74

ТЕЛЕФОННИЙ ЗВ'ЯЗОК ЗАГАЛЬНОГО КОРИСТУВАННЯ В УКРАЇНІ у 1990,1995—2000 pp.

	1990	1995	1996	1997	1998	1999	2000
Автоматичні телефон­ні станції, одиниць	12 025	12 748	12 794	12 880	17 939	16 808	14 971
Міські	2158	2380	2414	2467	7411	6035	4123
у тому числі координатні	1638	1612	1595	1560	1844	1845	2098
квазіелектронні та електронні	84	353	417	512	956	3742	739
Сільські	9867	10 368	10 380	10413	10 528	10 773	10 848
у тому числі координатні	9807	10 142	10 108	10 060	10 044	10 160	10 085
квазіелектронні та електронні	59	225	271	352	482	599	239
Монтована ємність авто­матичних телефонних станцій, тис. номерів	6800	8056	8186	8415	9263	9960	10 239
Міських	5733	6827	6954	7167	7983	8605	8879
Сільських	1067	1229	1232	1248	1280	1355	1360

526

Для вирішення питання інформатизації України необхідно провести значні структурні зміни у зв'язку, наслідком яких має стати демонополізація галузі, залучення вітчизняного та зарубіж­ного приватного капіталу, створення сучасного регульованого ринку телекомунікацій. Для вирішення цього завдання необхідно знайти компроміс між інтересами держави, яка відповідає за ін­фраструктури! системи життєзабезпечення суспільства, та інтере­сами приватних власників, що забезпечують надходження інвес­тицій.

Слід зазначити, що довгостроковим наслідком приватизації в галузі зв'язку повинно було б стати розшарування підприємств галузі за ступенем участі держави в їх діяльності та за рівнем ефективності, тобто після закінчення процесу приватизації мав відбутися розподіл на підструктури високого технологічного рів­ня, що працюють за найсучаснішими технологіями та орієнтовані на заможного споживача, і підструктури, які працюють на коли­шній технологічній основі з орієнтацією на масового споживача з низькими доходами. Але гальмування процесу приватизації знач­ним чином призупинило процес появи на українському інформа­ційно-технологічному ринку відповідних сучасному світовому рівню технологій зв'язку, за рахунок чого на межі кінця 90-х — початку 2000-го pp. розвиток галузі зв'язку в Україні не повністю адекватний процесам на переважній більшості світового інфор­маційного простору. Проте певні ознаки цих процесів помітні вже сьогодні. Розшарування інфраструктури галузі зв'язку — яви­ще неминуче з огляду на соціальну диференціацію, приватизацію та політику відкритості країни.

Таким чином, виходячи з аналізу проблем розвитку галузі, ос­новним напрямом реконструкції та розширення ємності мереж є їх цифровізація. Цифрові системи передачі у поєднанні з оптово-локонними кабелями дають можливість значно збільшувати єм­ність станцій телефонного зв'язку. Також вони дають змогу ство­рювати комбіновані станції, що використовуються на місцевих, міжміських та міжнародних мережах. Це суттєво впливає на принципи побудови мереж зв'язку, зменшує кількість ієрархіч­них рівнів станцій на мережах. У цьому напрямі найближчим ча­сом будуть створені мережі зв'язку з інтегральним обслугову­ванням на основі цифрових каналів зі швидкістю передачі інфор­мації 64 кбіт/с (ISDN) та широкосмугових каналів (B-ISDN).

Передбачається, що мережі стільникового зв'язку та персональ­ного радіовиклику (пейджингу) розвиватимуться за рахунок ви­користання нових діапазонів радіочастот, а також впровадження

527

найсучасніших, порівняно з широко вживаними зараз в Україні, стандартів.

Найбільшу територію покриття сьогодні в Україні поки що мають мережі стільникового зв'язку NMT-450. Хоча можливості цього стандарту, на думку деяких фахівців, не можна вважати ос­таточно вичерпаними, йому притаманні спільні для всіх аналого­вих стандартів недоліки: відсутність належного захисту інформа­ції та порівняно низька якість зв'язку. Тому в Україні згідно з концепцією розвитку рухомих мереж зв'язку більш перспектив­ними визнано цифрові стандарти другого покоління GSM-900 та DCS-1800, які вже впроваджуються більшістю операторів. Надалі передбачається впровадження системи рухомого зв'язку третього покоління UMTS, яка буде забезпечувати передавання інформації на певних ділянках зі швидкістю до 2 Мбіт/с. Для систем персо­нального радіовиклику використовуються стандарти POCSAG, ERMES та FLEX.

Використання транкінгових систем через низьку ефективність використання радіочастот слід вважати доцільним передусім для відомчого зв'язку, а також у невеликих населених пунктах, де розгортання стільникової мережі не є виправданим з погляду по­вернення витрат.

Для швидкого та ефективного розвитку зв'язку потрібно ви­користовувати зарубіжний досвід, інвестиції, нові технології. Се­ред нових технологій найбільш важливими є:

• інтеграція засобів, мереж і служб зв'язку (мережі типу ISDN);

• використання асинхронного методу переносу інформації в пакетному режимі (ATM);

• автоматизація процедур управління та технологічного обс­луговування засобів зв'язку;

• впровадження систем синхронної цифрової ієрархії (SDH);

• забезпечення можливості використовувати різні швидкості передавання інформації.

Пріоритетним напрямком розвитку первинної мережі є будів­ництво магістральних цифрових волоконно-оптичних (ВОЛЗ) та радіорелейних (ЦРРЛ) ліній зв'язку, які забезпечують значно біль­шу пропускну спроможність ліній зв'язку (на два-три порядки).

Географічне розташування України є вигідним з погляду ор­ганізації транзитних маршрутів на шляху з Європи в Азію. Цим зумовлена участь України в багатьох міжнародних телекомуніка­ційних проектах, а саме ІТУР, TEL, TAE, BSFOCS.

Необхідним є й розвиток традиційного місцевого телефонного зв'язку. Кількість нових ліній радіотелефонного зв'язку збільшу-

528

ється значно швидше, ніж темпи зростання проводових видів зв'яз­ку. Використовуватимуться в основному такі технології безпрово-дового зв'язку:

• мікрохвильові;

• стільникові аналогові (їх частка практично не зростатиме);

• стільникові цифрові;

• безпроводові цифрові;

• широкосмугові.

Передбачається, що мережі персонального радіовиклику (пей-джингу) та стільникового зв'язку розвиватимуться за рахунок вико­ристання нових діапазонів радіочастот, а також впровадження більш сучасних порівняно з широко вживаними зараз в Україні стандартів.

Основою впровадження ABC та служб різного призначення ста­не будівництво цифрових супутникових, кабельних та стільнико­вих мереж зв'язку, впровадження нових технологій передачі сиг­налів і нових засобів комутації, таких як мережі B-ISDN, системи ба­гатоканального абонентського доступу MMDS, MVDS та їх аналоги.

Виходячи з концептуальних засад розвитку економіки Украї­ни, які передбачають, серед іншого, пріоритетну орієнтацію на національного виробника, розвиток галузі зв'язку має бути не­розривно пов'язаним із відповідним розвитком промисловості за­собів зв'язку в Україні. До 1991 р. в нашій країні практично були відсутні власні розробки та виробництво більшості технічних за­собів зв'язку, а також елементної бази та електронних компонен­тів для їх виробництва. В основному вироблялась деяка апарату­ра документального електрозв'язку, апаратура ущільнення і телефонна комутаційна апаратура малої ємності.

Розвиток телекомунікаційної галузі в Україні проводиться в процесі конверсії підприємств оборонної промисловості шляхом їх перепрофілювання. Але цей процес виявився занадто дорогим. Все ж вдалося дещо зробити: почалося виробництво цифрових АТС, цифрових систем передачі, цифрових РРЛ, телефонних і факсимільних апаратів, оптичного волокна та ін.

Для прискорення розвитку галузі розроблено ряд інвестицій­но-інноваційних проектів:

• цифрові мережі та системи автоматизації таксофонних послуг;

• апаратура глобального морського зв'язку і рятування на морі;

• опорно-транзитна та сільська АТС системи С-32;

• децентралізований друк періодичних видань у мережі елект­розв'язку;

• апаратура таксофонної мережі та систем автоматизації так­софонних послуг.

529