2.5. Газова промисловість

Природний газ для економіки України має особливо важливе значення. Його питома вага в паливному балансі досить висока. Зі спожитих паливно-енергетичних ресурсів у 2000 р. (у перера­хунку на умовне паливо) на природний газ припадає 36,4 %. Газ використовується не тільки як енергетична складова балансу, а й направляється на інші цілі.

Надмірно висока питома вага природного газу в паливному балансі (що наближається до 40 %) свідчить про неоптимальність балансу. Україна поки що не забезпечена відповідними газовими запасами і обсягами газовидобутку. Імпорт газу в великих обся­гах спричиняє енергетичну залежність, особливо через слабку диверсифікацію енергоджерел, що характерно для нашої країни.

Відповідно до Державного балансу газу природного на початок 2001 р. враховано 309 родовищ. Балансові газові запаси станов­лять: категорії А + В + Сі — близько 1100 млрд м³, категорії Сг — приблизно 370, забалансові — близько 5 млрд м³ (табл. 3.16).

Значні запаси вільного газу (включаючи газ газових шапок) категорій А + В + Сі (45 % від запасів України) і більше полови­ни його видобутку зосереджені на 19 основних родовищах, кож­не з яких має початкові запаси (категорії А + В + С і), що переви­щують 30 млрд м³. Серед них особливо вирізняються (за залиш­ковими запасами і видобутком) Шебелинське, Яблунівське і Західно-Крестищенське (рис. 3.3).

290

Таблиця 3.16

ЗАПАСИ ПРИРОДНОГО ГАЗУ ТА ЇХ РОЗМІЩЕННЯ ПО ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ (станом на 01.01.2001 р.)

Нафтогазоносний регіон	Запаси природного газу за категоріями				Залишок запасів А + В + С затверджених ДКЗ		Забала запа	нсові
	А + В + Сі		Сг
	млрд м	%	млрд м*	%	млрд	%	млрд м*	%
Східний	892	83,1	259	70,4	562	85,7	4,7	100
Західний	120	11,2	33	9,0	88	13,4	—	—
Південний	61	5,7	76	20,6	6	0,9	0,0	0,0
Усього по Україні	1073	100	368	100	656	100	4,7	100

З 261 родовища вільного газу 145 знаходяться в промисловій розробці, в тому числі 2 — на морі (шельф Чорного і Азовського морів). Серед 110 родовищ розчиненого газу 92 — у промисловій розробці. На 108 родовищах разом з газом видобувається конден­сат, гелій, етан, пропан, бутан. Ступінь утилізації конденсату ста­новить приблизно 90 %. Гелій, етан, пропан, бутан у зв'язку з від­сутністю відповідних виробництв не виділяються з видобутого газу. Втрачаються цінні компоненти, що негативно впливає на еко­номіку галузі.

У групі підготованих до промислового освоєння перебуває 11 родо­вищ вільного газу з балансовими запасами категорій А + В + Сі — 24 млрд м³ та категорії Сг — 9 млрд м³. Залишок запасів категорій А + В + Сі, затверджених ДКЗ, наближається до 9 млрд м³ (36 %); забалансові запаси — близько 2 млрд м³.

До групи родовищ вільного газу, що розвідуються, зараховано 94 (балансові запаси категорій А + В + Сі — 241 млрд м та кате­горії Сг — 210 млрд м³).

Група законсервованих налічує 11 родовищ вільного газу (ба­лансові запаси категорій А + В + Сі — 22 млрд м³, категорії Сг — більше 3 млрд м³).

Початкові сумарні ресурси газу в Україні становлять 6435 млрд м³. Ступінь їх розвідки — 45 %. Поточні запаси розвідані лише на 28 %. Перспективні ресурси категорії Сз враховані в обсязі 954 млрд м³. Прогнозні ресурси категорій Ді + Дг досягли 2346 млрд м³. З по­чатку розробки родовищ видобуто 1694 млрд м³ вільного газу.

291

Розвідані газові запаси відпрацьовані на 61 %, у тому числі по ро­довищах, що розробляються, — на 68 %.

Україна — одна з найбільших у світі країн — споживачів при­родного газу. Однак обсяги власного газовидобутку недостатні.

Для газової промисловості України, як і для нафтовидобувної, характерною рисою була тенденція падіння обсягу видобутку. Знач­ною мірою це явище вдалося призупинити. Тому за період з 1995 р. обсяг газовидобутку майже не змінився, залишаючись на рівні, бли­зькому до 18 млрд м³ (табл. 3.17).

Таблиця 3.17

ПОКАЗНИКИ РОЗВИТКУ ГАЗОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ у 1990,1995,2000 pp.

Показник				2000 р. до 1990 p., %
	1990	1995	2000
Видобуток природного газу, млрд м3	28,1	18,2	17,8	63,4
у тому числі по регіонах:
Східний	26,0	16,2	15,5	59,6
Південний	0,6	0,6	0,8	133,3
Чисельність ПВП, тис. чол.	4,5	6,4	10,2	226,7
Собівартість видобутку, долЛООО м3	10 (оцінка)	12 (оцінка)	14 (оцінка)	140 (оцінка)

Проте деякі чинники, що зумовили минулу тенденцію, зберег­лися. До них належать насамперед недостатній приріст газу, ви­снаження основних родовищ, складні гірничо-геологічні парамет­ри розташування продуктивних пластів, невиправдано повільне впровадження новітніх технологій (що характерно і для нафтовидо­бутку), обмеженість частини запасів щодо їх розробки внаслідок низької продуктивності пластових порід на окремих ділянках тощо.

Видобуток природного газу (як і нафти) розміщений головним чином у Східному нафтогазоносному регіоні. Питома вага цього регіону в загальних обсягах газовидобутку за 1990, 1995 і 2000 рр. становить відповідно 92,5, 89,0 і 87,1 %.

Становище із забезпеченням України природним газом багато в чому аналогічне ситуації із забезпеченням нафтою. Обсяги влас­ного газовидобутку недостатні для покриття потреби в газі — у загальному газоспоживанні вони становили в 1990, 1995 і 2000 рр. відповідно 23,7, 21,4 і 24,7 % за недостатньої диверсифікованості газо джерел.

Баланс формування і розподілу ресурсів природного газу в Україні наведено у табл. 3.18.

292

Таблиця 3.18

БАЛАНС ФОРМУВАННЯ ТА РОЗПОДІЛУ РЕСУРСІВ ПРИРОДНОГО ГАЗУ В УКРАЇНІ у 1990,1995,2000 pp., млрд м³

	1990	1995	2000
І. Ресурси, всього	136,7	92,3	81,7
у тому числі: видобуток в Україні	28,1	18,1	18,5
відбір природного газу з ПГС	20,3	7,9	9,5
імпорт природного газу (без урахування транзиту)	88,3	66,2	53,7
II. Розподіл, всього	136,7	92,3	81,7
потреба в Україні	118,7	85,2	72,2
накачування газу в ПГС	18	7,1	8,5
експорт	—		1,0

Україна має у своєму розпорядженні потужну і розгалужену газотранспортну систему. Загальна довжина газопроводів пере­вищує 35 тис. км, у тому числі: магістральні газопроводи — по­над 23 тис. км, газопроводи-відводи — 12 тис. км. Кількість ком­пресорних станцій, обладнаних газоперекачуючими агрегатами трьох типів (з газотурбінним, електричним і газомоторним при­водом), — близько 125. Кількість газорозподільчих станцій досяг­ла 1330. їх проектна річна потужність на вході в Україну становить 290, а на виході з неї — 170 млрд м³ газу. Експлуатується 13 під­земних сховищ газу потужністю 30 млрд м³ газу на рік.

По українській газотранспортній системі здійснюється транзит російського газу (до 120 млрд м³ щорічно) у Центральну і Західну Европу, а також у деякі країни СНД (з відповідною оплатою пос­луг природним газом). Разом з тим газотранспортна система Украї­ни загалом зношена на 17—20 %. Близько 33 % магістральних газо­проводів експлуатується від 23 до 48 років (нормативний строк служби труб — 33 роки).

Крім того, більше 60 % газоперекачуючих агрегатів відпрацюва­ли свій ресурс, три чверті з них морально застарілі, не відповідають екологічним вимогам тощо. Вадою є неекономічність газотранспорт­ної системи. На її експлуатацію щорічно витрачається 7—8 млрд м³.

У перспективі необхідно забезпечити стабілізацію обсягів ви­добутку газу. Напрями вирішення цієї проблеми фактично ті са­мі, що й в нафтовидобутку: досягнення приросту газових запасів, які в 2—3 рази перевищують його видобуток, за рахунок відповід­них геофізичних досліджень та пошуково-розвідувального бурін­ня; підвищення технічного рівня і ефективності всіх стадій про-

293

цесу від розвідки газових покладів до добування газу; покращан­ня фінансово-економічного стану структур з видобутку газу; удос­коналення амортизаційних підходів; прийняття відповідних зако­нів, нормативно-правових актів та багато інших.

Проблема, пов'язана з транспортуванням газу, як і нафти, зво­диться до забезпечення високоефективного функціонування газот­ранспортної мережі, надійної подачі газу на внутрішній ринок і ринки Європи, нарощування потоків та інтеграції в загальноєв­ропейські та міжконтинентальні газотрубопровідні мережі.

Для вирішення цієї проблеми необхідно розробити чітку перспек­тиву розвитку газотранспортної мережі України, включаючи перспек­тивні газопотоки і технологічні транспортні схеми, сприятливі умови для зарубіжного і внутрішнього інвестування, заходи науково-техніч­ного характеру, які сприяли б нарощуванню транзиту газу по терито­рії України, збільшенню потужності підземних газових сховищ тощо.

Нерозвідані запаси вуглеводнів в Україні в обсязі близько 5 млрд т умовного палива, в тому числі на невеликих глибинах Азово-Чор-номорського шельфу, є перспективною основою для подальшого розвитку не тільки нафтовидобувної, але й газовидобувної про­мисловості.

За умов оптимального використання зазначеної ресурсної бази можна домогтися стійкої стабілізації газовидобутку, а далі перейти до деякого нарощування його з 17,8 млрд м³ газу в 2000 р. до 26 млрд м³ (максимальний рівень). Це дозволило б підвищити ступінь самоза-безпеченості газом і покращити стан вітчизняної економіки.

Маючи потужну і розгалуджену газотранспортну систему, а також вигідне географічне місцезнаходження, треба нарощувати газопотоки. Доцільно завершити будівництво газопроводу Тор­жок—Долина, а також спорудження газопроводу-перемички Таль-не—Ананьев—Ізмаїл, збільшити потужність підземних сховищ га­зу, у тому числі за рахунок нового будівництва.

Важливе питання перспективи — удосконалення управління газовим комплексом.