2. Населення, трудові ресурси та розселення

2.1. Роль населення у розвитку та територіальній організації народного господарства

2. Чисельність і територіальне розміщення населення

3. Відтворення населення та його регіональні особ­ливості

2.4 Міграція населення та її види

5. Рівень життя населення та його регіональні від­мінності

6. Етнічний склад населення та його територіальні особливості

7. Міське і сільське населення

8. Трудові ресурси та їх структура

9. Трудоресурсна ситуація та її регіональні особ­ливості

2.10. Ринок праці й забезпечення ефективної за­ йнятості

2.1. Роль населення у розвитку та територіальній організації народного господарства

Населення — це сукупність людей, які проживають у межах відповідних територій (світу, материків, країни, міста, села та ін.).

Населення разом з природними умовами і ресурсами та спосо­бом виробництва матеріальних благ є основою матеріального життя суспільства. Взаємодія людей за допомогою засобів вироб­ництва — з одного боку, та предметів праці — з іншого, забезпе­чують матеріальний добробут людей на землі. Населення живе у певному географічному середовищі і здійснює виробництво ма­теріальних благ відповідно до наявних природних ресурсів. Роз­виток народного господарства (економіки) будь-якої країни мож-

160

ливий лише за наявності певної кількість жителів, які здійснюють виробництво товарів і послуг, необхідних для власного життя. Виробництво засобів існування та послуг є сутністю господарю­вання людей. Без цього існування суспільства неможливе.

Взаємозв'язок між населенням і розвитком господарства — процес історичний. Він змінюється і ускладнюється протягом усього історичного розвитку людства. На початку розвитку сус­пільства населення забезпечувало свою життєдіяльність за раху­нок дарів природи шляхом збиральництва, рибальства та мислив­ства. На наступних етапах розвитку тип господарства змінився і замість присвоєння даних природою засобів існування треба було розвивати відтворювальне господарство. Спочатку це було зем­леробство і тваринництво. Розвиток цих галузей зумовлював не­обхідність виробництва певних засобів праці, що привело до ста­новлення нового прошарку людей — ремісників.

Виробництво засобів праці і спеціалізація регіонів на вироб­ництві різних продуктів відповідно до наявних природних умов і ресурсів спричинили розвиток торгівлі як наступного сектору го­сподарювання.

Зазначені вище сектори господарювання характеризують по­чатковий етап розвитку суспільства. У наступні періоди історич­ного розвитку людство значно ускладнило суспільні відносини. Воно пройшло стадії від доіндустріального суспільства до індуст­ріального, постіндустріального. Нині настала черга інформацій­ної стадії розвитку суспільства, коли наука, розробки нових тех­нологій стають основними сферами діяльності людей і разом з наданням різних послуг забезпечують засоби їх існування.

Таким чином, людина є активною продуктивною силою, що власною трудовою діяльністю забезпечує виробництво матеріаль­них засобів свого існування та надання необхідних їй послуг. Водночас вона є споживачем продуктів праці, які забезпечують її життєдіяльність. Як бачимо, населення і економіка єдині: людсь­кі потреби викликають появу нових виробництв та послуг, а останні впливають на людей. Оскільки людина є основним творцем сус­пільного багатства, то чисельність населення, кваліфікація його працездатної частини є чинником, який обумовлює економічний розвиток.

Зайнята в суспільному виробництві частина населення є най­більш активною і головною продуктивною силою суспільства. Саме вона створює матеріальні цінності. Частина матеріальних цінностей іде на споживання, а частина — на розвиток виробницт­ва. Але розвиток виробництва не є самоціллю, його роль — за-

161

безпечити потреби суспільства, підвищити життєвий рівень насе­лення. Таким чином, зміна чисельності населення позначається на споживчому попиті, на зміні його структури. Населення ви­ступає одночасно і як споживач, і як виробник матеріальних благ та послуг. Населення не існує поза економікою, як і економіка не функціонуватиме без населення.

У плануванні розвитку і розміщення продуктивних сил, окре­мих галузей народного господарства практичне значення мають чисельність наявних трудових ресурсів та джерела їх поповнення. Але для ефективного функціонування народного господарства з постійним зростанням продуктивності праці не достатньо кіль­кісного виміру трудових ресурсів. Не менш важливим є їх якісна характеристика: рівень освіти, професійно-кваліфікаційна підго­товка, фізичний стан та ін. Для функціонування різних галузей на­родного господарства потрібні трудові ресурси лише певної якості, в тому числі і певної статі. Є ціла низка галузей, де більш доціль­ним є використання праці чоловіків, а в інших — переважно жінок.

Але тісний зв'язок населення з економікою має місце не лише на стадії організації виробництва. Не менш тісним є їх зв'язок і на стадії споживання. Тут у першу чергу слід звернути увагу, що демографічна структура населення впливає на масштаби, струк­туру і якість товарів, що призначені для споживання.

Споживання як важлива форма людської життєдіяльності та­кож має різноманітний вплив на структуру, функціонування і розміщення всіх галузей народного господарства. Передусім чи­сельність і структура населення впливають на розміщення і мас­штаби розвитку тих галузей, які виробляють продукцію щоден­ного попиту і насамперед продуктів харчування. Потреби людей зумовлюють і розвиток галузей соціальної інфраструктури (тран­спорт, зв'язок, інформація тощо) та сфери послуг (освіта, куль­тура, охорона здоров'я тощо).

Виробництво, споживання матеріальних благ та послуг, відтво­рення нових поколінь є, з одного боку, явищами соціального життя, що пов'язані з економічною діяльністю і розвитком народного господарства. З другого — процеси власне життєдіяльності лю­дей. Тому таким складним, взаємозумовленим, нерозривним є зв'я­зок населення і територіальної організації народного господар­ства. Лише на цій теоретичній платформі можлива побудова со­ціально спрямованої ринкової економіки в суспільстві, де людина є творцем матеріальних і духовних благ. Метою розвитку еко­номіки має бути забезпечення фізичного, духовного та інте­лектуального розвитку нинішніх поколінь.

162