2.4. Проблеми і перспективи формування експортного потенціалу

Зовнішньоекономічна стратегія України повинна базуватися на таких концептуальних положеннях:

• збереження національного суверенітету України, гаранту­вання її економічної безпеки;

• досягнення ефективного господарювання суб'єктів зовніш­ньоекономічної діяльності на основі їх певної самостійності в цій сфері та дієвого державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності;

• обмеження лібералізації зовнішньої торгівлі та посилення ролі держави в цій сфері;

• якісна перебудова всієї системи зовнішніх економічних зв'яз­ків як передумова подальших структурних перетворень в економіці та інтегрування продуктивних сил України в світову економіку.

Державна політика стосовно зовнішньоекономічної діяльності має виходити з таких принципів:

• юридична рівність будь-яких суб'єктів цієї діяльності, вер­ ховенство закону у регулюванні нею, захист інтересів суб'єктів

968

на території України і за її межами, еквівалентність міжнародно­го обміну, неприпустимість демпінгу у ході вивезення та ввезен­ня товарів;

• системність структурних перетворень з орієнтацією на актив­ний експорт, підвищення конкурентоспроможності української про­дукції;

• варіантність підходу до вирішення проблем зовнішньоеко­номічної діяльності, еволюційність розвитку і формування цієї політики;

• ґрунтування зовнішньоекономічної політики на загальнови­знаних нормах і принципах, торгівля з усіма країнами світу на рі­вноправній, недискримінаційній основі.

Зовнішньоекономічна стратегічна діяльність має такі орієнтири:

S диверсифікація експорту в напрямі досягнення його макси­мально ефективної та оптимальної структури, розширення асор­тименту товарів з високим ступенем обробки, підвищення в екс­порті частки наукомісткої продукції, високих технологій, збере­ження існуючих і освоєння українськими виробниками та експор­терами нових регіональних ринків товарів, технологій, капіталів і послуг, створення потужного експортного потенціалу в складі між­народно-спеціалізованих галузей і видів виробництв, у тому чис­лі із залученням іноземного капіталу;

■S диверсифікація імпорту, зменшення залежності від імпор­ту найважливіших чинників виробництва — енергоносіїв та стра­тегічних видів сировини, створення імпортозамінюючих вироб­ництв;

•S удосконалення системи захисту і підтримки національного товаровиробника, усунення загрози інтервенціоністських імпорт­них поставок, здійснення вибіркового протекціонізму щодо стра­тегічно важливих для економіки України галузей, сфер і видів виробництв;

■S визначення виваженої територіальної політики, особливо в прикордонних областях, розширення практики створення вільних економічних зон, транскордонного співробітництва, надання міжна­родних транспортно-експедиторських послуг з урахуванням гео-політичних чинників, створення необхідних транспортних кори­дорів, розвиток відповідної ефективної інфраструктури ЗЕД;

■S активізація участі України в міжнародних організаціях та угрупованнях на основі подальшого розвитку режиму вільної то­ргівлі з державами СНД і Балтії, укладання угод про вільну торгі­влю з європейськими організаціями, створення необхідних умов для приєднання до Світової Організації Торгівлі.

969

Диверсифікація зовнішньої торгівлі передбачає як диверсифі­кацію експорту з України, так і її імпорту. Диверсифікація експор­ту полягає у досягненні його максимально ефективної та оптималь­ної структури; розширенні асортименту товарів, поступовому під­вищенні в експорті частки високих технологій та товарів з висо­ким ступенем обробки, а також освоєнні українськими виробни­ками та експортерами нових ринків товарів, технологій, капіталів і послуг. Диверсифікація імпорту передбачає різке зменшення за­лежності від імпорту важливих чинників виробництва (енергоно­сіїв та стратегічних видів сировини) і урізноманітнення джерел постачання цих компонентів, а також створення в Україні імпор-тозаміщуючих виробництв на основі найновіших передових тех­нологій.

Необхідність диверсифікації зовнішньоекономічної діяльності пов'язана:

по-перше, з незбалансованістю структури економіки та її повіль­ною в минулі роки структурною перебудовою, надмірною енер-го- і ресурсомісткістю галузей народного господарства; низькою конкурентоспроможністю національного виробництва та гострою потребою в пошуку ринків збуту вітчизняних товарів;

по-друге, з надмірною (від 20 до 90 %) залежністю економіки України від монопольних імпортних ринків постачання стратегіч­но важливих товарних позицій (енергоносіїв, сировинних та ін­ших матеріальних ресурсів) для життєво важливих галузей вироб­ництва; залежністю тисяч українських підприємств, задіяних у виробничих циклах, кінцева продукція яких виробляється за ме­жами країни; високою залежністю процесу структурного та тех­нологічного реформування економіки України від різних форм зовнішніх джерел фінансування, відсутністю розвинутої зовніш­ньоторговельної інфраструктури (інформаційної, законодавчої, організаційної, біржової, виставкової, рекламної тощо); зберіган­ням Україною статусу торговельного аутсайдера у світовій торгі­влі через відсутність членства у Світовій Організації Торгівлі (СОТ), Європейському Союзі, Центрально-Європейській асоціа­ції вільної торгівлі (ЦЕФТА) та інших торговельно-інтеграційних угрупованнях, як наслідок, слабкою захищеністю економіки краї­ни в умовах жорсткої конкурентної боротьби на міжнародних рин­ках; тиском з боку східних і західних країн на економіку України шляхом застосування різноманітних обмежень у торгівлі.

Від подальшого вирішення проблеми диверсифікації зовніш­ньоекономічної діяльності безпосередньо буде залежати майбут­нє України як незалежної держави, рівноправного учасника сві-

970

тогосподарських зв'язків. На етапах здійснення процесу дивер­сифікації (2000, 2005, 2010 pp.) триватиме входження України в систему міжнародного поділу праці, що забезпечить підтримку на належному рівні зовнішньоторговельного обороту, матеріаль­них та фінансових ресурсів для здійснення структурних перетво­рень в експортно орієнтованих галузях.

У найближчі роки розраховувати на кардинальні зрушення в розвитку експортоспроможного виробництва, істотне збіль­шення обсягів експорту і досягнення ефективного імпорту до­статніх підстав немає. Проте вже в найближчі роки мають бути передбачені заходи, які б забезпечили заміну експорту металу експортом машин, обладнання, металовиробів і суттєве збіль­шення виробництва продукції машинобудування для експорту та заміни імпорту.

Передусім потрібно зосередити зусилля на відновленні потуж­ностей експортного спрямування в усіх галузях промисловості та сільського господарства. Насамперед це стосується тих, які змо­жуть швидко налагодити випуск продукції, що користується по­питом на ринках країн СНД та світових за державної підтримки (пільгові податки та кредити, субсидії, сприяння придбанню си­ровини, матеріалів та комплектувальних виробів тощо); поновити устаткування і обладнання; відновити виробничі колективи, перш за все кваліфікованих робітників та інженерно-технічних праців­ників, гарантуючи їм пристойну зарплату і своєчасну її виплату, нормальні умови праці.

Необхідно відновити та розширити виробничі зв'язки з під­приємствами країн СНД та колишніх членів РЕВ, у кооперації з якими вироблялась значна номенклатура експортоспроможних виробів і продукції (якщо це можливо і економічно вигідно), а також налагодити випуск комплектувальних на вітчизняних під­приємствах. Одночасно з цим треба вирішувати питання ство­рення нових експортних потужностей для випуску новітньої ви­сокотехнічної продукції, виходячи з вивченого попиту на світових ринках.

Першочергову увагу необхідно приділити підприємствам ма­шинобудівного комплексу як найбільш прогресивному в науко­во-технічному відношенні. Пріоритети повинні надаватись не лише розвитку експортних потужностей сучасного літако- і суд­нобудування, аерокосмічної техніки, автомобілебудування та ви­пуску військової техніки і озброєння, а й іншим галузям, що не зможуть вивести країну на позитивні результати зовнішньоеко­номічної діяльності.

971

Слід відновити експортні потужності підприємств важкого, енергетичного, електротехнічного машинобудування, верстато- і приладобудування, з випуску продукції для нафтовидобувної та нафтохімічної промисловості. Вони можуть суттєво поповнити експортний потенціал країни продукцією, що відповідає світово­му або близькому до нього науково-технічному рівню.

Основним засобом збільшення випуску та експорту машино­будівної продукції буде виробництво машин і обладнання для потреб самої галузі, вивезення машин і технологій разом з послу­гами для об'єктів так званого технічного сприяння — енергетики, металургії, нафтогазовидобувної і нафтопереробної промислово­сті в різні країни світу, з якими мав зовнішні зв'язки колишній СРСР. Зокрема, необхідно налагодити і досягти домовленості щодо забезпечення устаткуванням енергетичних об'єктів Східної Європи, східної частини Російської Федерації та середньоазіатсь­ких теплових, гідравлічних та частково атомних електростанцій.

Зовнішня торгівля поступово повинна орієнтуватися на змен­шення експорту окремих видів продукції хімічної промисловості і чорної металургії шляхом здійснення заходів, спрямованих на відновлення попиту внутрішнього ринку. Зважаючи на збере­ження визначальної ролі чорної металургії в експорті, у металур­гійній галузі відбуватиметься перехід від експорту низькосорт­них видів прокату чорних металів до високоякісних профільних виробів з них, особливо з високоякісної легованої сталі.

Очікується збільшення експорту продукції металургійної промисловості з 5,8 млрд дол. США у 1998 р. до 6,6 у 2010-му, але зменшення питомої ваги в експорті за цей період з 46,0 до 34,7 %, хімічної та нафтохімічної промисловості відповідно з 1,5 до 2,3 млрд дол. США без зміни питомої ваги.

Розширення експортних можливостей у хімічній промислово­сті слід передбачати за рахунок виробництв, які працюють на власній сировині: кальцинована сода, сірчана кислота, пігмент­ний двоокис титану, шини для різних класів автомобілів, синте­тичні смоли, пластмаси тощо.

Експорт виробів легкої і харчової промисловості доцільно здійснювати лише в обсягах, які перевищують потреби внутріш­нього ринку (шкірсировина та вироби з неї, взуття, синтетичні, ль­няні та шовкові тканини і вироби з них, кондвироби, продукти пе­реробки м'яса, овочів і фруктів, цукор, олія та ін.), за сучасними технологіями та високої якості.

Одним з найважливіших завдань на перспективу буде віднов­лення економічних зв'язків, диверсифікація експорту на раніше

972

освоєних ринках та вихід на нові міжнародні ринки, для чого пот­рібно надавати активну допомогу суб'єктам зовнішньоекономіч­ної діяльності. Незважаючи на те що зараз декларується розвиток зовнішньоекономічних зв'язків з орієнтацією на економічно роз­винуті західні країни, важливим напрямом надалі все більше буде торгівля з країнами СНД і Балтії, перш за все з Росією.

Українські підприємства в кооперації з російськими можуть виробляти комплектне устаткування для реконструкції побудова­них за кордоном підприємств, головним чином в країнах Близького Сходу, Північної Африки, Індії і Китаю, а також країнах Прикас­пійського регіону, для будівництва нових підприємств нафтога­зовидобувної та нафтопереробної промисловості і об'єктів транспортування нафти та газу. Це вигідно, тому що в деяких з цих країн Україна розраховує отримувати з імпорту значні обсяги енергоносіїв, насамперед нафти.

У співробітництві з іншими країнами пріоритет слід надавати розширенню та поглибленню двосторонніх зв'язків, зокрема: ін­тенсифікації прикордонної торгівлі; активізації різнобічних від­носин з Республікою Білорусь, особливо в галузі економіки та в гуманітарній сфері; транспортуванню енергоносіїв в Україну та через територію України в Європу; забезпеченню широкого спів­робітництва України з країнами Центральноазіатського регіону та Республікою Казахстан, розширенню обсягів послуг промис­лового характеру, що надаватимуться будівельними організація­ми. У співробітництві з країнами Центрально-Східної Європи доцільно цілеспрямовано поглиблювати політичне, економічне, науково-технічне і культурне співробітництво України з усіма державами цього регіону.

Важливим завданням на віддалену перспективу є поглиблен­ня інтеграції з європейськими і трансатлантичними структура­ми. Визначальним при цьому є забезпечення всебічного динамі­чного розвитку відносин між Україною та Європейським Сою­зом (ЄС). Виважена державна регіональна зовнішньоекономічна стратегія на довгостроковий період сприятиме прискоренню ри­нкових перетворень та подальшому розвитку економіки України, реалізації пріоритетних завдань, раціональному територіальному розподілу праці, розвитку міжрегіональних і зовнішньо­економічних зв'язків, вирівнюванню соціально-економічного розвитку регіонів.

973

ЛІТЕРАТУРА

Алампиев П. М. Экономическое районирование СССР. — М.: Изд-во экономической литературы, 1963.

Алексеев А. И. Социально-економическая география России. — М.: Варяг, 1995.

Белоконь Н. В. Трудовые ресурсы села (проблемы сезонной занятос­ти). — К.: Наук, думка, 1987.

БесчаснийЛ. Про механізм мотивації до науково-технічної діяльності в умовах ринкової економіки // Економіка України. — 1995. — № 8.

Борщевский П. П., ПрейгерД. К, Иванух Р. А. Региональная специа­лизация сельскохозяйственного производства Украинской ССР. — К.: Наук, думка, 1989.

Борщевсышй П. П., Ушкаренко В. О., Чернюк Л. Г., Мармуль Л. О. Регіональні агропромислові комплекси України (теорія та практика розвитку) / За ред. П. П. Борщевського. — К.: Наук, думка, 1996.

Веденичев П. Ф., Пасхавер Б. И. Аграрный ресурсный потенциал Украинской ССР. — К.: Наук, думка, 1988.

Голиков А. П., Олійник Я. Б., Степаненко А. В. Вступ до економічної соціальної географії: Підручник. — К.: Либідь, 1997.

Горленко И. А., Руденко Л. Г., Малюк С. Н. Проблемы комплексного развития территории. — К.: Наук, думка, 1994.

Дзюбик С., Ривак О. Основи економічної теорії: Навч. посібник. — К.: Основи, 1994.

Долішній М. І., Злупко С. М. Концептуальні засади регіональної со­ціально-економічної політики та її компоненти // Регіональна економі­ка.—1997.—№3.

Дорогунцов С І., Данилишин Б. М., Лібанова Е. М., Шевчук В. Я. Україна: проблеми сталого розвитку: Наук, доповідь. — К.: РВПС України НАН України, 1997.

Дорогунцов С, Федорищева А. Методологічні засади розміщення та роз­витку потенціально небезпечних виробництв // Економіка України. —1997.

Дорогунцов С І., Федорищева А. М. Усталеність розвитку еколого-еко-номічного потенціалу України та її регіонів // Економіка України. — 1996.

ДоценкоА. І. Регіональне розселення: проблеми та перспективи. — К.: Наук, думка, 1994.

974

Економіка будівельного комплексу: Навч. посібник / За ред. П. Ф. Жердецького та ін. — К.: Вища шк., 1992.

Економічний словник-довідник / За ред. С. В. Мочерного. — К.: Femina, 1995.

Економіка України: сучасний стан, динаміка, тенденції розвитку: Інформаційно-аналітичний огляд (1997 р.) / За ред. В. С. Найдьонова. — Донецьк: ДІКОМ, 1998.

Жиляєв І. Б., Семиноженко В. її. Наука залишкова: аналіз стану фінансування науки у 1999 р. // Світ. — 2000. — № 13—14.

Закон України «Про Державний бюджет України на 2000 рік» від 17 лютого 2000 р. № 1458-Ш.

Закон України «Про наукову і науково-технічну діяльність» від 1 грудня 1998 p. № 284-XIV.

Закон України «Про концепцію державної регіональної економіч­ної політики» (проект) № 57-2135 / 4 від 8 липня 1998 р.

Закономерности и факторы развития экономических районов СССР. — М.: Наука, 1965.

Заставний Ф.Д. Населення України. —Львів: МП «Край», 1993.

Заставний Ф. Д. Географія України. — Львів: Світ, 1994.

Заяць Т. А. Відтворення робочої сили України: регіональні аспек­ти. — К.: Ленвіт, 1996.

Заяць Т. А. Економічне регулювання сфери відтворення робочої сили. — К.: Ленвіт, 1997.

Заяць Т. А. Регіональна політика ринку праці та зайнятості населення: механізм формування і реалізації // Регіональна економіка — 1997. — № 3.

Иванух Р. А. Природные ресурсы сельскохозяйственного производст­ва Украинской ССР. — К.: Наук, думка, 1984.

Ізард У. Методи регіонального аналізу. — М.: Прогрес, 1996.

Іщук С. І. Розміщення продуктивних сил (теоретико-методологічні основи): Навч. посібник. — К.: Українсько-фінський інститут менедж­менту і бізнесу, 1997.

Колосовский Н. Н. Теория экономического районирования. — М.: Мысль, 1969.

Концепція науково-технологічного та інноваційного розвитку України (схвалено Постановою Верховною Ради України від 13 липня 1999р. № 91 6-XIV).

Кравців В. С. Економічний розвиток і еконологічна безпека: шлях України // Регіональна економіка. — 1997.

Крисанов Д. Ф. Сельское расселение: социально-економический аспект. — К.: Наук, думка, 1998.

Крючков В. Г. Использование земель и продовольственные ресурсы. — М.: Мысль, 1987.

Кухленко О. Будівельний комплекс в умовах нової інвестиційної по­літики // Економіка України. — 1996.

Кухленко О. В., Денисенко М. П., Ревуцький С. Ф. Проблеми розвит­ку інвестиційного процесу в Україні. — К.: Кий, 1999.

975

Кухленко О. Можливі моделі приватизації підрозділів будівельного комплексу // Економіка України. — 1995. — № 1.

Лебединский Ю. П., Ганечко Л. А. Продовольственный комплекс Украинской ССР. — К.: Наук, думка, 1986.

Лес и деревообрабатывающая промышленность Украины. — К.: Бу­дівельник, 1968.

Ливанова Э. М., Палий Е. М. Демографическое развитие Украинской ССР в 70 — 80-х годах и его перспектива. — К: СОПС УССР АН УССР, 1988.

ЛьошА. Графическое розмещение хозяйства. — М.: Вид-во інозем­ної літератури, 1959.

Малицкий Б. А. Развитие науки и трансформация общества: концеп­ция для Украины // Наука и науковедение. — 1993. — № 1.

Маракулин П. П. Региональные особенности размещения сельскохо­зяйственного производства. — К.: Наук, думка, 1986.

Масля П. О., Олійник Я. Б., Степаненко А. В. Словник-довідник з економіки і соціальної географії світу. — К.: Лібра, 1996.

Методичні рекомендації по розробці схеми (прогнозу) розвитку і розміщення продуктивних сил України та її регіонів (областей) на три­валу перспективу / Під наук, керів. С І. Дорогунцова, П. П. Борщевсь-кого. — К.: РВПС України НАН України, 2001. — 329 с

Моделі в географії / За ред. Р. Дом Чорлі і П. Хаггета. — М.: Про­гресе, 1971.

Наукова та інноваційна діяльність в Україні: Статис. зб. — К.: Держкомстат України, 1999.

Науково-технічний потенціал України: проблеми, перспективи розвитку. — Міносвіти і науки України, ПАН України, ІДДГІІН ім. Г. М. Доброва НАН України. — К., 2000.

Одокиенко Г. В, Рогожин П. С, Гойко А. Ф. Приватизация и преоб­разование предприятий и организаций строительного комплекса Украи­ны. — К.: Укрархстройинформ, 1993.

Основи економічної теорії / За ред. С. В. Мочерного. — К.: Видав, центр «Академія», 1998.

Паламарчук М. М., Паламарчук О. М. Економічна і соціальні геог­рафія України з основами теорії. — К.: Знання, 1998.

Пастернак-Таранущенко Г. Результати дослідження шляхів забезпе­чення економічної безпеки України // Економіка України. —1999. — № 2.

ПатпонБ, Е. Підсумки діяльності НАН України у 1998 р. та основ­ні напрями її роботи в сучасних умовах: Доповідь на сесії загальних зборів НАН України // Вісник НАН України. — 1999.

ПістунМ.Д. та ін. Географія агропромислових комплексів: Навч. посібник. —К., 1997.

Пістун М. Д., Гуцал В. О., Провотар Н. І. Географія агропромисло­вих комплексів. — К.: Либідь, 1997.

Питюренко Е. И. Системы расселения и территориальная организа­ция народного хозяйства. — К.: Наук, думка, 1983.

976

ПоповкЫ В. Н. Регіонально-цілісний підхід в економіці. — К.: Наук. думка, 1993.

Постанова Верховної Ради України «Про стан фінансування нау­ково-технічної сфери в державі» від 16 червня 1999 p. № 746-XIV.

Продуктивні сили України: аналіз і короткостроковий прогноз роз­витку — К.: РВПС України НАН України, 1999.

Производственно-экономические связи в системе агропромышлен­ного комплекса / Под ред. В. А. Тихонова. — М., 1983.

Ракитников А. Н. География сельского хозяйства. — М.: Мысль, 1970. — 342 с.

Расселение: вопросы теории развития (на примере Украинской ССР) / Под ред. Ф. Д. Заставного. — К.: Наук, думка, 1985.

Рассет Э. Процесс старения населения. — М.: Статистика, 1968.

Регіональні проблеми розвитку продуктивних сил АПК. — К.: РВПС, 1999.

Регіональна політика України / За ред. Н. Г. Курдюкової. — К.: Наук, думка, 1995.

Регионы Украины: Поиск стратегии оптимального развития / Под ред. А. П. Голикова. — Харьков: Харьковский ун-т, 1994.

Розміщення продуктивних сил України: Навч.-метод. посіб. / Автори С. І. Дорогунцов та ін. — К.: КНЕУ, 2000.

Розміщення продуктивних сил: Навч. посібник / За ред. В. В. Кова-левського та О. М. Михайлюк. — К.: Либідь, 1996.

Розміщення продуктивних сил: ПіДручник / В. В. Ковалевський, О. М. Михайлюк, В. Ф. Семенов та ін. — К.: Знання, КОО, 1998.

Розміщення продуктивних сил: Підручник / За ред. Г. П. Качана. — К.:Вищашк., 1998.

Руденко В. П. Природно-ресурсний потенціал України. — К.: Ли­бідь, 1994.

Симоненко В. Регіональна політика: системний підхід // Економіка України. — 1996. — № 6.

Состояние и охрана земельных ресурсов. — К.: Наук, думка, 1985.

Становление научной системы Украины: Информационно-аналити­ческие материалы / Под науч. ред. академиков НАН Украины А. П. Шпака и Я. С.Яцкива. — К, 2001.

Скуратівський В., Палій О., Лібанова Е. Соціальна політика. — К.: Вид-во УАДУ, 1997.

Стеценко С. Г., Швець В. Г. Статистика населення: Підручник. — К.:Вищашк., 1993.

Стешенко В. С. Природний рух населення України: загальна харак­теристика. — К.: Здоров'я, 1991.

Территориальная организация агропромышленных комплексов. — К.: Наук, думка, 1985.

Территориальная структура производственных комплексов / Под ред. М. М. Паламарчука. — К.: Наук, думка, 1981.

Тихонов В. А., Лезина М. Л. Конечный продукт АПК. — М.: Наука, 1985.

977

Трегобчук В. Ресурсно-екологічна складова національної безпеки // Економіка України. — 1999. — № 2.

Україна в 1998 році: Статистичний збірник. — К.: Держкомстат України, 1999.

Україна: прогноз розвитку продуктивних сил / С. І. Дорогунцов, Б. М. Данилишин, Л. Г. Чернюк та ін. — К.: РВПС України НАН України, 1998. —Т. 1,2.

Фащевский Н. К, Палий Е. М., Немченко М. П. Сшаростен-ко А. Г. Территориальная организация жизнедеятельности населе­ния. — К.: Наук, думка, 1992.

Фшпенко А. С. Модернізація економіки України в умовах глобалі­зації // Вісник НАН України. — 2000. — № 1

Хозяйственный механизм АПК / В. А. Тихонов, М. Л. Лезина, И. И. Лукинов и др. / Под ред. В. А. Тихонова. — М.: Экономика, 1984.

Хомра О. У. Міграційні процеси в Україні: Здоров'я та відтворення народу України // Матеріали конференції — К.: Здоров'я, 1991.

Хеандрикус Бос. Размещение хозяйства. — М.: Прогресе, 1970.

Шаблый О. И. Межотраслевые территориальные системы: пробле­мы методологии и теории. — Львов: Вища шк., 1976.

Шітович Е .И. География производительных сил Украинской ССР. — К.: Вища шк., 1988. — 127с.

Шкворець Ю. Ф., Шильська Н. М. Державні науково-технічні прог­рами як інструмент трансформації наукового потенціалу // Наука і на­укознавство. — 1999. — № 1.

Штемпель Д. Население мира в 2000 году: Пер. с нем. — М.: Мысль, 1998.

Щедрина Т. Науково-технічна активність в Україні крізь призму якості продукції // Економіка України. — 1994. — № 3.

ЯцкивЯ. С. Только наука и современные технологии поднимут Украину // Зеркало недели. — 2000. — № 9.

978

ЗМІСТ

Передмова З

Вступ. Предмет, метод і завдання курсу

«Розміщення продуктивних сил і регіональної економіки» 9

1. Предмет курсу «Розміщення продуктивних сил і регіональної економіки» 9

2. Методологічні основи курсу «Розміщення продуктивних сил і регіональної економіки» 13

3. Завдання курсу «Розміщення продуктивних сил і регіо­нальної економіки» 16

4. Структура курсу «Розміщення продуктивних сил і регіо­нальної економіки» 20

РОЗДІЛ І. Теоретичні основи розміщення продуктивних сил

і регіональної економіки 23

1. Сучасні теорії і концепції розміщення продуктивних

сил і регіональної економіки 23

1. Сутність і складові елементи продуктивних сил 23

2. Вітчизняні теорії розміщення продуктивних сил і ре­гіональної економіки 29

3. Зарубіжні теорії розміщення продуктивних сил і ре­гіональної економіки 36

4. Розвиток і розміщення продуктивних сил в умовах глобалізації та регіоналізації світового економічного про­стору 50

2. Закономірності, принципи і чинники розміщення про­ дуктивних сил та формування економіки регіонів 60

979

1. Зміст основних понять «закон», «закономірність», «принцип», «чинник», їх об'єктивний характер 60

2. Закономірності розміщення продуктивних сил і фор­мування економіки регіонів 62

3. Принципи розміщення продуктивних сил і форму­вання економіки регіонів 78

4. Чинники розміщення продуктивних сил і формуван­ня економіки регіонів 80

3. Економічне районування та територіальна структура народного господарства 86

1. Сутність економічного району та об'єктивний хара­ктер його формування 86

2. Основні районоутворювальні чинники 88

3. Принципи і критерії виділення великих економічних районів 91

4. Ієрархія економічних районів, їх основні типи 92

5. Мережа економічних районів України 95

6. Практичне значення економічного районування 99

4. Наукові методи аналізу розміщення і територіальної організації народного господарства 100

1. Сутність наукових методів 100

2. Традиційні і нові методи вивчення розміщення про­дуктивних сил 100

РОЗДІЛ II. Природно-економічний потенціал України та її регіонів . . 105

1. Природно-ресурсний потенціал і його економічна оцінка 105

1. Природно-ресурсний потенціал і його структура 105

2. Економічна оцінка природних ресурсів та природ­них умов 122

3. Характеристика природно-ресурсного потенціалу економічних районів 131

4. Ресурсозбереження як головний напрям викорис­тання природно-ресурсного потенціалу 145

1.5. Екологічні проблеми України та шляхи їх вирішення ... 152

2. Населення, трудові ресурси та розселення 160

1. Роль населення у розвитку та територіальній органі­зації народного господарства 160

2. Чисельність і територіальне розміщення населення. . . 163

3. Відтворення населення та його регіональні особли­вості 165

980

4. Міграція населення та її види 173

5. Рівень життя населення та його регіональні відмін­ності 180

2.6. Етнічний склад населення та його територіальні особливості 187

7. Міське і сільське населення 190

8. Трудові ресурси та їх структура 195

9. Трудоресурсна ситуація та її регіональні особливості. . 198

2.10. Ринок праці та забезпечення ефективної зайнятості.. 201

3. Виробничий та науково-технічний потенціал 207

1. Економічна сутність виробничого та науково-тех­нічного потенціалу 207

2. Характеристика виробничого потенціалу України. Етапи його формування і розвитку 209

3. Науково-технічний потенціал України та оцінка йо­го стану 215

v3.4. Оцінка інноваційного потенціалу України та її регіонів. .219

РОЗДІЛ III. Економіка України та її галузева структура 221

(1J Народногосподарський комплекс України, особливо­ сті структури і трансформація в ринкових умовах 221

(ЇХ Економіка України як єдиний народногосподарсь­ кий комплекс 221

1.2. Сутність поняття «структура економіки» 228

і,3. Галузева структура економіки та її регіональні особ­ ливості 231

ХМ Реструктуризація економіки в ринкових умовах 239

Інформування міжгалузевих комплексів, їх сутність,

структура та значення 246

1.6? Посилення процесів інтеграції та підвищення ролі

регіонів 248

1.7. Динаміка та ефективність структурної трансформа­ ції економіки 253

2. Паливно-енергетичний комплекс: сучасний стан і перс­ пективи розвитку 260

1. Роль паливно-енергетичного комплексу в народно­му господарстві та його структура 260

2. Паливно-енергетичний баланс та перспективи його формування 265

3. Вугільна промисловість 270

4. Нафтова та нафтопереробна промисловість 281

5. Газова промисловість 290

6. Електроенергетика 294

981

3. Металургійний комплекс: сучасний стан і перспекти­ ви розвитку 311

1. Місце металургійного комплексу в економіці 311

2. Чорна металургія 313

3. Кольорова металургія 332

4. Основні проблеми та перспективи розвитку галузей металургійного комплексу 338

4. Машинобудівний комплекс: сучасний стан і перспек­ тиви розвитку 339

1. Роль машинобудівного комплексу в народному гос­подарстві 339

2. Структура і сучасний стан розвитку машинобудів­ного комплексу 344

3. Особливості розміщення найважливіших галузей ма­шинобудування 362

4. Оборонно-промисловий комплекс 371

5. Основні райони і центри машинобудування 380

6. Проблеми і перспективи розвитку машинобудівного комплексу 395

5. Хімічний комплекс: сучасні стан і перспективи роз­ витку 399

1. Роль хімічного комплексу в народному господарстві . 399

2. Структура хімічного комплексу 400

5.3. Особливості розміщення підприємств хімічного комплексу 403

4. Сучасний стан розвитку і розміщення галузей хіміч­ного комплексу 411

5. Проблеми та перспективи розвитку і розміщення галузей хімічного комплексу 428

6. Лісопромисловий комплекс: сучасний стан і перспек­ тиви розвитку 430

1. Роль лісопромислового комплексу в народному го­сподарстві 430

2. Структура лісопромислового комплексу 432

3. Особливості розміщення підприємств лісопромис­лового комплексу 439

4. Проблеми та перспективи розвитку і розміщення галузей лісопромислового комплексу 443

7. Агропромисловий комплекс: сучасний стан і перспек­ тиви розвитку 449

982

1. Роль агропромислового комплексу в народному го­сподарстві. Форми територіальної організації АПК 449

2. Сільське господарство, його структура та особливо­сті розміщення 454

3. Спеціалізовані агропромислові комплекси 485

4. Господарський механізм АПК у регіональній еко­номіці 496

5. Проблеми і перспективи розвитку АПК 499

8. Транспортний комплекс та зв'язок: сучасний стан

і перспективи розвитку 500

1. Роль транспорту в народному господарстві та його структура 500

2. Характеристика транспортно-дорожнього комплек­су та тенденції його розвитку 505

3. Особливості розміщення і функціонування різних видів транспорту . 517

4. Зв'язок, його галузева структура та особливості розміщення 520

5. Проблеми та перспективи розвитку і розміщення транспорту 530

9. Будівельний комплекс: сучасний стан і перспективи розвитку 534

1. Роль будівельного комплексу в народному госпо­дарстві 534

2. Промисловість будівельних матеріалів, її структура

та особливості розміщення 537

3. Проблеми та перспективи розвитку і розміщення промисловості будівельних матеріалів 549

4. Капітальне будівництво 554

9.5. Проблеми та перспективи розвитку капітального будівництва 562

10. Соціальний комплекс: сучасний стан і перспективи розвитку 565

1. Роль соціального комплексу в суспільному вироб­ництві 565

2. Структура та особливості галузей соціальної сфери . 568

3. Виробництво товарів народного споживання: су­часний стан та особливості розміщення "... 593

10.4. Проблеми і перспективи розвитку соціального комплексу 613

983

РОЗДІЛ IV. Економіка регіонів України та особливості

регіонального розвитку 621

1. Сутність регіональної економіки, її структура та особ­ ливості формування 621

1. Методологічні основи регіональної економіки 621

2. Передумови регіонального економічного розвитку.. . 629

3. Економіка регіону — ланка єдиного господарського комплексу 633

4. Диференціація регіонів за рівнем розвитку продук­тивних сил 638

5. Соціально-економічні та екологічні проблеми регіо­нів і шляхи їх вирішення 645

2. Економіка Донецького економічного району: особли­ вості розвитку і розміщення продуктивних сил 648

1. Місце і роль Донецького економічного району в економіці країни 648

2. Характеристика природно-ресурсного, виробничого

і трудового потенціалу 653

3. Галузева і територіальна структура господарства .... 661

4. Проблеми та перспективи розвитку і розміщення продуктивних сил району 676

3. Економіка Придніпровського економічного району: особливості розвитку і розміщення продуктивних сил . .. 678

1. Місце і роль Придніпровського економічного райо­ну в економіці країни 678

2. Характеристика природно-ресурсного, виробничого

і трудового потенціалу 683

3. Галузева і територіальна структура господарства .... 688

4. Проблеми та перспективи розвитку і розміщення продуктивних сил району 702

4. Економіка Східного економічного району: особливо­ сті розвитку і розміщення продуктивних сил 704

1. Місце і роль Східного економічного району в еко­номіці країни 704

2. Характеристика природно-ресурсного, виробничого

і трудового потенціалу 710

3. Галузева і територіальна структура господарства .... 714

4. Проблеми та перспективи розвитку і розміщення продуктивних сил Східного економічного району 984

984

5. Економіка Центрального економічного району: особ­ ливості розвитку і розміщення продуктивних сил 731

1. Місце і роль Центрального економічного району в економіці країни 731

2. Характеристика природно-ресурсного, виробничого

і трудового потенціалу 735

3. Галузева і територіальна структура господарства .... 741

4. Проблеми та перспективи розвитку і розміщення продуктивних сил району 755

6. Економіка Поліського економічного району: особли­ вості розвитку і розміщення продуктивних сил 756

1. Місце і роль Поліського економічного району в економіці України 756

2. Характеристика природно-ресурсного, виробничого

і трудового потенціалу 764

3. Галузева і територіальна структура господарства .... 771

4. Проблеми та перспективи розвитку і розміщення продуктивних сил району 786

7. Економіка Подільського економічного району: особ­ ливості розвитку і розміщення продуктивних сил 790

1. Місце і роль Подільського економічного району в економіці країни 790

2. Характеристика природно-ресурсного, виробничого

і трудового потенціалу 797

3. Галузева і територіальна структура господарства .... 802

4. Проблеми та перспективи розвитку і розміщення продуктивних сил району 816

8. Економіка Карпатського економічного району: особ­ ливості розвитку і розміщення продуктивних сил 819

1. Місце і роль Карпатського економічного району в економіці країни 819

2. Характеристика природно-ресурсного, виробничого

і трудового потенціалу 823

3. Галузева і територіальна структура господарства .... 830

4. Проблеми та перспективи розвитку і розміщення продуктивних сил району 844

9. Економіка Причорноморського економічного району: особливості розвитку і розміщення продуктивних сил.... 848

9.1.Місце і роль Причорноморського економічного ра­ йону в економіці країни 848

985

9.2. Характеристика природно-ресурсного, виробничого

і трудового потенціалу 854

3. Галузева і територіальна структура господарства .... 861

4. Проблеми та перспективи розвитку і розміщення продуктивних сил району 878

РОЗДІЛ V. Регіональна економічна політика і управління

регіональним розвитком в Україні 881

1. Сутність, мета і завдання регіональної політики 881

1. Сутність державної регіональної економічної полі­тики 881

2. Об'єкти і суб'єкти державної регіональної політики . 885

3. Цілі державної регіональної економічної політики.. . 888

4. Завдання державної регіональної економічної полі­тики 890

5. Наукове обґрунтування регіонального розміщення продуктивних сил 892

■І

2. Механізм реалізації регіональної економічної полі­ тики 895

2.1. Сутність механізму реалізації державної регіональ­ ної економічної політики 895

2.2.0рганізаційно-правова база реалізації регіональної економічної політики 898

3. Бюджетно-фінансові важелі реалізації регіональної економічної політики та ключові елементи механізму реалізації регіональної економічної політики 901

4. Спеціальні (вільні) економічні зони як засіб реалі­зації регіональної економічної політики 905

5. Міжрегіональне і прикордонне співробітництво як інструменти реалізації регіональної економічної полі­тики 907

6. Регіональні засади управління державним та кому­нальним секторами економіки 911

3. Державне регулювання і прогнозування розвитку еко­ номіки регіонів 914

1. Посилення ролі держави у розвитку і розміщенні продуктивних сил 914

2. Підвищення ролі територій у розвитку і розміщенні продуктивних сил 916

3. Гармонійне поєднання державного управління і мі­сцевого самоврядування 918

986

3.4. Сучасна концепція розміщення продуктивних сил

і розвитку економіки регіонів 921

5. Форми стимулювання розвитку регіональної еко­номіки 923

6. Схеми-прогнози та державні програми розвитку і розміщення продуктивних сил економічних районів

на тривалу перспективу 927

РОЗДІЛ VI. Зовнішньоекономічні зв'язки та їх роль у розвитку

продуктивних сил України та її регіонів 931

1. Сутність і форми зовнішньоекономічних зв'язків 931

1.1. Сутність і значення міжнародного поділу праці

у формуванні зовнішньоекономічних зв'язків 931

2. Основні форми економічного співробітництва країн світу 937

3. Обсяги і напрями іноземного інвестування еконо­міки України 943

4. Економічні зв'язки України з країнами СНД та світу 946

5. Проблеми та перспективи розвитку зовнішньоеко­номічних зв'язків України 949

2. Експортний потенціал України та її регіонів 955

1. Сутність і значення експортного потенціалу 955

2. Структура і регіональні особливості 959

3. Конкурентні переваги України та основні напрями

їх використання 965

2.4. Проблеми і перспективи формування експортного потенціалу 968

Література 974