9.2. Характеристика природно-ресурсного, виробничого і трудового потенціалу

Для Причорномор'я характерний помірно континентальний клі­мат, на південному березі Криму з елементами середземноморсь­кого. Літо жарке, сухе. Середня багаторічна температура липня + 22,6 С, максимальна річна + 40 С Коливання літніх температур на рівні 7—8 °С. Зима м'яка, малосніжна, нестійка, із відлигами, продовжується близько трьох місяців (з грудня по лютий). Серед­ня січнева температура повітря коливається від - 5°С на півночі до + 1,7 °С на півдні. Абсолютна мінімальна температура стано­вить - 32 °С, а на південному заході області - 27°С. Сніговий по­крив незначний. Тривалість безморозного періоду від 130—150 днів на півночі до 160—208 — на півдні.

Особливістю кліматичного регіону є значна кількість ясних сонячних днів (до 290). Найбільше сонячних днів припадає на "липень, найменше — на грудень. Тривалість періоду сонячного сяйва становить 2200—2500 год на рік. Ступінь річної сонячної радіації в різних районах Причорномор'я різна і становить: Євпа­торія — 2384, Севастополь — 2237, Сімферополь — 2318, Форос — 2300, Ялта — 2223, Алушта — 2259, Гурзуф — 2173, Судак — 2550, Феодосія — 2272, Керч — 2112 год/рік.

Опадів на рівнинній території випадає від 300 мм у степовому Криму до 450 мм у північній частині регіону, тільки в гірському Криму — більше 1000 мм/рік.

Вегетаційний період починається в третій декаді березня, тривалість його від 215 днів на півночі до 297-ми на південному березі Криму.

Такі кліматичні умови створюють чудові умови для розвитку економіки Причорномор'я, насамперед рекреаційного та сільсь­кого господарства.

Більша частина Причорномор'я знаходиться в межах низовин­ної Причорноморської рівнини, тільки північно-західна його час­тина сягає півдня Подільської височини, а на північному сході — Придніпровської. На півдні Кримського півострова височать Крим­ські гори, що займають 5 % території.

Мінерально-сировинні ресурси. Причорноморський еконо­мічний район не відзначається великою різноманітністю і багатс­твом мінерально-сировинних ресурсів. Проте серед них є: залізні руди (Керч), залізисті кварцити (Одеська область), флюсові вап­няки, солі Кримських озер і Сиваша, різноманітні будівельні ма­теріали, такі як граніт, мармур (Кримські гори), вапняки, керам­зитова сировина, скляні піски (Одеська обл.).

854

На шельфі Чорного і Азовського морів зосереджені значні за­паси газу та газоконденсату (11 родовищ), 50 перспективних на­фтових- і газових площ, поклади залізної руди, важких металів. Експлуатуються родовища нафти та природного газу: Голіцинсь-ке, Шмідта, Штормове, Тарханкутське, Дельфін. На шельфі Азов­ського моря є родовища природного газу: Керченське, Казантип-ське, Стрілкове. У Криму, Причорномор'ї та Приазов'ї є озера й лимани з самосадною кухонною сіллю.

Земельні ресурси. Причорномор'є добре забезпечено земельни­ми ресурсами. Станом на 1 січня 2001 р. загальна площа земель (су­ші) становила 10 339,4 тис. га (17,8 % до України), у тому числі 8400,3 тис. га (20,1 %) припадає на сільгоспугіддя. Під ріллею зайнято 6790,3 тис. га (20,8 %), або 80,8 % сільгоспугідь. Район характеризу­ється високим рівнем землезабезпеченості на одного жителя сільгос­пугідь і ріллі (Миколаївська область — 1,57 і 1,32 га; АР Крим — 0,87 і 0,59; Одеська область —1,05 і 0,84; Херсонська —1,63 і 1,46 га;).

Ґрунти району досить різноманітні і їх розміщення має чітко виражений зональний характер. Опідзолені чорноземи поширені в північно-східній частині району, малогумусні чорноземи і тем­но-каштанові слабосолонцюваті грунти — у степовій зоні. У дель­тах Дунаю і Дніпра переважають мулувато-болотяні грунти. Гір­ський Крим вкритий бурими лісовими, а місцями гірсько-луч­ними та гірсько-торф'яними грунтами. На Південному березі Кри­му переважають ґрунти червоноземного типу.

Лісові ресурси. Природна рослинність більшої частини райо­ну — степова. Під лісом зайнято не більше 8 % території. Лише Південне узбережжя Криму і гірський Крим залісені.

Водні ресурси району є досить обмеженими і лімітують розви­ток водомістких галузей промисловості і сільського господарства. Природна водозабезпеченість 1 км² території району природним міс­цевим стоком у кілька разів нижча середньоукраїнського показника.

Рівень споживання свіжої води в Причорноморському економіч­ному районі становить 2545 млн м³. За останній період відбулося певне зменшення витрат води на виробничі потреби і в невиробни­чій сфері. Обсяги оборотної та послідовно використаної води станов­лять 3482 млн м³, або 82,5 % до рівня 1990 р. Дещо збільшилась пи­тома вага оборотного водокористування, послідовно використаної води у загальному обсязі використання води на виробничі потреби.

Рекреаційні ресурси. Причорноморський економічний район найкраще в Україні забезпечений рекреаційними ресурсами. Рекре­аційним потенціалом регіону є орфографічні, кліматичні, гідрологіч­ні, бальнеологічні, ландшафтні та історико-культурні ресурси.

855

Одним з провідних чинників, що зумовлює просторову орга­нізацію відпочинку і розміщення закладів рекреаційного госпо­дарства, є клімат. Він має велике значення при організації бага­тьох видів відпочинку, оскільки кліматичні ресурси деякою мірою визначають тривалість сезону їх функціонування. Причор­номор'я має сприятливі кліматичні умови для рекреаційної діяль­ності. Середня тривалість комфортного літнього відпочинку на Чор­ному морі становить в Криму 130—145 днів, на Одеському узбе­режжі 120 днів, тривалість літнього оздоровчого відпочинку сяга-є 145—150 днів, купального сезону — 114—130 днів. Це в осно­вному визначає і період літнього відпочинку — з травня по жов­тень, тобто триває близько 145 днів.

Цінним видом рекреаційних ресурсів Причорномор'я є морсь­ке узбережжя. Протяжність чорноморських берегів з пляжами рі­зної ширини та складу ґрунтів становить 1641 км. їх рекреаційна структура така: пляжі, придатні для масового відпочинку без іс­тотних обмежень, — 544 км; уривисті береги без пляжів або з їх фрагментарним розвитком, у тому числі на скелястих породах, — "130 км. Певна частина морських берегів Причорномор'я (24%) належить до категорії зайнятих або таких, що виключаються з рекреаційного призначення, через особливі функції узбережжя (порти, причали, промислові зони тощо). За оптимального наван­таження на берегову смугу ці території мають загальну місткість одночасного перебування близько 1,5 млн чол., включаючи 890 тис. для Криму і майже 400 тис. для Одеського регіону.

Традиційно для відпочинку використовуються такі природні об'єкти, як озера і ріки. їх береги — центри територіальних рек­реаційних систем, що несуть істотне рекреаційне навантаження. Рекреаційний потенціал водного фонду Причорномор'я характе­ризується наявністю значної кількості річок, понад 70 озер, 1400 ставків. Але ці ресурси мають слабо вивчений потенціал і вико­ристовуються, головним чином, для розвитку рекреаційної діяль­ності місцевого значення. Як туристичні об'єкти використову­ються каньйони деяких рік (Кача, Бельбек) та водоспади.

Для Причорномор'я характерні значні запаси мінеральних вод, що мають різноманітний хімічний склад. їх загальні експлу­атаційні запаси (ЕЗМВ) 75 780,0 м³/добу по 29 родовищах. У за­гальному балансі переважають запаси мінеральних вод специфіч­ного складу 47 185,4 м³/добу по 18 родовищах. Найбільш вели­кими за кількістю ЕЗМВ є родовища йодо-бромних вод (Пів-нічно-Сиваське в Херсонській області з ЕЗМВ 33 600,0 м³/добу) і вод без специфічних компонентів і властивостей (Євпаторійське-11

856

в АР Крим з ЕЗМВ 16 403,0 м³/добу). Родовища інших типів ха­рактеризуються незначними ЕЗМВ, величина яких змінюється від 100 до 2000,0 м³/добу. З 29 розвіданих родовищ для лікувальних цілей використовуються 55 % від їх загальної кількості з сумарним водозбором 2308,6 м³/добу (3 % від загальної суми ЕЗМВ).

У Причорномор'ї оцінено 26 родовищ лікувальних грязей з сумарними запасами 126 183,0 тис. м³. З них 12 родовищ знахо­диться в АР Крим із загальними запасами лікувальних грязей 45 880,0 тис. м³, з яких використовуються для курортно-санаторного лікування тільки три (Чокракське, Сакське, Узунларське) із сумар­ними запасами 16 030,0 тис. м³. В Одеській області оцінено 6 ро­довищ лікувальних грязей із загальними запасами 78 143,0 тис. м , з яких використовуються тільки три (Куяльницьке, Сергіївське, Бурнас) із сумарними запасами 31 161,0 тис. м³. У Херсонській області оцінено 5 родовищ, в Миколаївській — одне, сумарні запаси цих областей становлять відповідно 830,0 тис. м³ та 450,0 тис. м .

На жаль, перерелічені багатющі грязьові ресурси Причорно­мор'я використовуються ще вкрай недостатньо. У даний час гря­зелікування організоване тільки на базі Євпаторійської групи озер, у той час як і інші райони Криму (особливо Керченська і Тарханкутська групи) мають у своєму розпорядженні прекрасні умови для широкого застосування комплексного грязелікування.

У Криму є прекрасні лісові масиви, що могли б стати чудесними місцями відпочинку і туризму. Площа лісів та інших лісовкритих територій становить 827,2 тис. га. Вони займають територію АР Крим (332,7 тис. га) та Одеської області (223 тис. га) і виконують в основному водозахисну і природоохоронну роль. До таких масивів, крім загальновідомих державних заповідників у районах Алушта, Ялти і Судака, можна віднести ліси в районі Севастополя, Бахчиса­райське, Куйбишевське, Ялтинське, Долоське, Гурзуфське, Алуш-тинське, Судакське, Старо-Кримське, Білогірське і Зуйське лісницт­ва, а також невеличкі лісові масиви в передгірних районах, на яйлах Кримських гір у широких полонинах, що виходять до моря.

Неозорі морські далі, просторі пляжі і величезні паркові та лі­сопаркові масиви на схилах гір приємно сполучаються з архітек­турою здравниць і міст. Кримські гори з їхніми неповторними каньйонами, ущелинами, обривами скель і перевалами, незаймани­ми лісами, яйлами і швидкими гірськими ріками з водоспадами — чудові місця для відпочинку та оздоровлення.

Особливе місце займають природно-заповідні території та об'єк­ти. Це заповідники і заказники різних форм та напрямів заповідання, національні природні парки, дендропарки, цінні природні об'єкти,

857

пам'ятки природи місцевого значення, пам'ятки садово-паркової культури. У Причорномор'ї 3 біосферні заповідники, 7 природних за­повідників, один національний природний парк, що займають від­повідно площу 168 839,5 га, 65 511,8 та 52 154,0 га. Крім того, налічу­ється 11 парків садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення та 71 місцевого з площею 353,2 та 2280,8 га відповідно. Рекреаційна діяльність тут допускається тільки в тих місцях і в тому обсязі, який гарантує збереження цінних природних комплексів.

Гармонійне поєднання в Причорномор'ї кліматичних і фізико-географічних умов, різноманітність рекреаційних ресурсів, приваб­ливість узбережжя, різноманітність історико-археологічних пам'я­ток сприяють розвитку тут рекреаційного комплексу різного спря­мування: лікувального, оздоровчого, пізнавального, спортивного, наукового, ділового тощо. Упродовж усієї берегової лінії Чорного моря розміщені сотні санаторіїв, будинків відпочинку, пансіонатів, туристичних баз. До найбільших належать санаторно-курортні комп­лекси Південного берегу Криму та Одеського рекреаційного району.

Сьогодні в Причорномор'ї створена багатофункціональна сис­тема рекреаційного обслуговування населення. Тут знаходиться 36 % санаторно-курортних закладів України тривалого перебу­вання. За даними Держкомстату України, загальна місткість рек­реаційних установ Причорномор'я на 1 січня 2001 р. становила близько 234 тис. місць, у тому числі в закладах санаторно-курортного лікування — 77,1 тис, відпочинку — 146,1 тис, у са-наторіях-профілакторіях — понад 5 тис. місць. Найбільша кіль­кість рекреаційних закладів знаходиться в АР Крим — 73 % від загальної кількості в регіоні з місткістю близько 60 тис. місць.

Провідним серед рекреаційних районів є Кримський, де діють кліматичні курорти — Ялта, Алушта, Алупка, Гурзуф, Місхор, Сімеїз, Артек. Головні курорти — Євпаторія та Саки. Севасто­поль — важливий історично-культурний центр. На Північно-Східному узбережжі Криму головними курортами є Судак, Фео­досія, Планерське, Щебеті вка.

Демографічний потенціал. Причорноморський економічний район належить до найбільших за чисельністю населення в Україні. На 1 січня 2001 р. тут проживало 7480,6 тис. чол. наяв­ного населення, або 15,2 % від його чисельності в Україні. Голо­вними тенденціями у розвитку людського потенціалу є зменшен­ня чисельності населення (на 305,6 тис чол. порівняно з 1990 p.), зростання частки міського населення, зменшення чисельності тру­дових ресурсів. Найбільша концентрація міського населення в — АР Крим, найменша — в Херсонській області. Вагомий вплив на де-

858

мографічну ситуацію в регіоні справляють міграційні процеси, а також економічні чинники.

Так, трудові ресурси району (без зайнятих в особистому під­собному господарстві осіб пенсійного віку) на 1 січня 2000 р. становлять 4570,3 тис. осіб, або 15,2 % України (табл. 4.51). В усіх сферах економічної діяльності зайнято 3019,3 тис. чол. або 67,5 % трудових ресурсів регіону. Зростає й чисельність безробіт­них (на 1 січня 2001 р. — 97,3 тис. чол.).

Таблиця 4.51

ТРУДОВІ РЕСУРСИ ПРИЧОРНОМОРСЬКОГО ЕКОНОМІЧНОГО РАЙОНУ ТА ЇХ ВИКОРИСТАННЯ у 2000 р.

	Трудові ресурси, всього, тис. осіб	Зайняті в усіх сферах економічної діяльності
		усього, тис. осіб	у тому числі		зних у працез­датному віці, тис. осіб
			у галузях економіки	в інших сферах економіч­ної діяль­ності
Україна	29 961,1	21 268,5	18 063,3	3205,2	18 733,6
Причорноморський економічний район	4570,3	3118,2	2475,4	642,8	2798,7
у % до України	15,2	14,7	13,7	20,0	14,9
АР Крим	1522,3	947,2	758,8	188,4	851,7
в % до України	5,1	4,4	4,2	5,9	4,5
Миколаївська область	791,3	586,2	472,6	113,6	527,4
у % до України	2,6	2,7	2,6	3,5	2,8
Одеська область	1525,6	1079,2	847,7	231,5	951,7
у % до України	5,1	5Д	4,7	7,2	5,1
Херсонська область	731,1	505,6	396,3	109,3	467,9
у % до України	2,4	2,4	2,2	3,4	2,5

На сучасному етапі в Причорноморському регіоні спостеріга­ється від'ємний приріст населення. У 2000 р. в жодній з областей, що входять до економічного району, не спостерігалося приросту населення і за рахунок міграції. Лише в Севастополі кількість при­булих перевищує кількість вибулих як по міждержавній (0,2), так і по міжрегіональній міграції (1,3). Найбільші обсяги міграції харак­терні для АР Крим. З 1989 р. до Криму повертаються депортовані у 1944 р. народи. Важливим питанням, яке потребує вирішення на загальнодержавному рівні, є репатріація народів Криму та пробле­ма фінансування, надання земельних ділянок, організація нових робочих місць, будівництво житла, соціальна підтримка.

859

Розселення. Регіональна система розселення представлена 55 містами і 137 селищами міського типу, 3687 сільськими населе­ними пунктами. У районі переважають малі і середні міста.

Кількість міст людністю понад 100 тис. чол. — 7; 50—100 тис. чол. — 7; до 50 тис. чол. — 41. У системі сільського розселення переважають села людністю до 500 чол. Найбільша кількість ве­ликих міст розташована в Республіці Крим, а великих сіл — в Одеській області. Серед найбільших міст: Одеса — 1002 тис. чол., Миколаїв — 503 тис, Херсон — 350 тис, Севастополь — 347 тис, Сімферополь — 337 тис. чол.

Науково-технічний потенціал. Причорноморський регіон має досить потужний науково-технічний потенціал. На його території зосереджено 15,1 % науково-дослідних і проектно-конструкторсь­ких організацій України. Важливу роль у галузі досліджень і роз­робок відіграє науковий міжгалузевий комплекс Причорномор­ського району, який розвивається у тісному зв'язку з господарст­вом економічного району.

Спеціалізація науково-дослідних інститутів і вищих навчальних закладів відповідає господарському профілю регіону. У районі функ­ціонують: морський гідрофізичний інститут (з філією в Одесі), Ін­ститут біології південних морів з філіями в Одесі та Феодосії і музе-єм-акваріумом у Севастополі, Азовсько-Чорноморський інститут рибного господарства і океанографії (Керч), які вивчають проблеми моря, Одеський НДІ курортології, Євпаторійський НДІ курортології і фізіотерапії, Інститут фізичних методів лікування і медичної клі­матології (Ялта), що вивчають питання санаторно-курортного ліку­вання, науковий центр проблем моделювання в екології та рекреа­ційної географії (Сімферополь), Одеський інститут виноградарства і виноробства та Інститут виноградарства і виноробства «Магарач» (поблизу Ялти). У Сімферополі працює інститут ефіроолійних куль­тур. Нікітський ботанічний сад є найбільшим в Україні селекційним центром серед сільськогосподарських і декоративних рослин. Оде­ський селекційно-генетичний інститут займається виведенням но­вих рослин. Український інститут зрошувального землеробства тіс­но співпрацює з селекційним центром з рослинництва в умовах зро­шення (Херсонська область). Український НДІ степових районів «Асканія Нова» працює над виведенням нових високопродуктивних порід овець і свиней, пристосованих до посушливих степових умов. В Одеському вищому інженерно-морському училищі та Інституті інженерів морського флоту, Миколаївському кораблебудівному ін­ституті, військово-морських вищих навчальних закладах Севасто­поля займаються проблемами флоту та його експлуатації.

860

Виробничий потенціал. Великий вплив на подальший розви­ток виробництва в Причорноморському економічному районі має підвищення його ефективності, покращання структури з ураху­ванням сучасних тенденцій розвитку, науково-технічного про­гресу, масштаб і характер відтворення основних фондів.

У структурі основних фондів району виробничі і невиробничі фонди становлять відповідно 60,6 та 39,4%, в Україні — 63,1 і 36,9 %. Провідне місце належить промисловості (32,7 %). Питома вага основних виробничих фондів у сільському господарстві, тран­спорті та зв'язку значно вища, ніж в Україні, що пов'язано з до­сить високим рівнем розвитку сільського господарства в районі. У будівництві, торгівлі, громадському харчуванні цей показник не суттєво відрізняється від загальнодержавного в цій галузі.

Найбільшу питому вагу в структурі основних невиробничих фондів має житлове господарство (43,7 %); на другому місці — комунальне господарство і побутове обслуговування населення, питома вага яких трохи вища, ніж в Україні; далі йдуть галузі охорони здоров'я, фізкультури, соціального забезпечення та нау­кового обслуговування.

За період 1991—2000 pp. відмічається тенденція зменшення ак­тивної частини основних фондів, зростання фізичного і морального зносу основних фондів, збереження низького рівня їх відновлення.