- •Isbn 966-574-750-9
- •Тема 5; розд. 5, теми 1,2,3 ю і Пітюренко д-р геогр. Наук, проф. Розд. 1, теми 3, 4; розд. З,
- •Тема 2; розд. 6, теми 1,1 с і. Бандур д-р екон. Наук, проф. Розд. 2, тема 2
- •Тема 6 м. А. Хвесик д-р екон. Наук, проф. Розд. 2, тема 1
- •Тема 1 я б Олійник д-р екон. Наук, проф., розд. 1, тема 1; розд. З,
- •Тема 9 б. В. Калашніков д-р екон. Наук розд. 6, тема 2
- •1. Предмет курсу «Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка»
- •2. Методологічні основи курсу «Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка»
- •3. Завдання курсу «Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка»
- •4. Структура курсу «Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка»
- •1. Сучасні теорії і концепції розміщення продуктивних сил і регіональної економіки
- •1.1. Сутність і складові елементи продуктивних сил
- •1.2. Вітчизняні теорії розміщення продуктивних сил і регіональної економіки
- •1.3. Зарубіжні теорії розміщення продуктивних сил і регіональної економіки
- •1.4. Розвиток і розміщення продуктивних сил в умовах глобалізації та регіоналізації світового економічного простору
- •2. Закономірності, принципи і чинники розміщення продуктивних сил та формування економіки регіонів
- •2.1. Зміст основних понять «закон», «закономірність», «принцип», «чинник», їх об'єктивний характер
- •2.2. Закономірності розміщення продуктивних сил і формування економіки регіонів
- •2.3. Принципи розміщення продуктивних сил і формування економіки регіонів
- •2.4. Чинники розміщення продуктивних сил і формування економіки регіонів
- •3. Економічне районування та територіальна структура народного господарства
- •3.1. Сутність економічного району
- •3.2. Основні районоутворювальні чинники
- •3.3. Принципи і критерії виділення великих економічних районів
- •3.4. Ієрархія економічних районів, їх основні типи
- •3.5. Мережа економічних районів України
- •3.6. Практичне значення економічного районування
- •4. Наукові методи аналізу розміщення і територіальної організації народного господарства
- •4.1. Сутність наукових методів
- •4.2. Традиційні і нові методи вивчення розміщення продуктивних сил
- •1. Природно-ресурсний потенціал і його економічна оцінка
- •1.1. Природно-ресурсний потенціал і його структура
- •1.3. Характеристика природно-ресурсного потенціалу економічних районів
- •Основні показники лісового фонду регіонів україни
- •Водні ресурси річок україни (басейновий розріз)
- •1.4. Ресурсозбереження як головний напрям використання природно-ресурсного потенціалу
- •2. Населення, трудові ресурси та розселення
- •2.1. Роль населення у розвитку та територіальній організації народного господарства
- •2.2. Чисельність і територіальне розміщення населення
- •2.3. Відтворення населення
- •2.4. Міграція населення та її види
- •2.5. Рівень життя населення та його регіональні відмінності
- •2.6. Етнічний1 склад населення та його територіальні особливості
- •2.7. Міське і сільське населення
- •2.8. Трудові ресурси та їх структура
- •2.9. Трудоресурсна ситуація та її регіональні особливості
- •2.10. Ринок праці та забезпечення ефективної зайнятості
- •3. Виробничий та науково-технічний потенціал
- •3.1. Економічна сутність виробничого та науково-технічного потенціалу
- •3.2. Характеристика виробничого
- •3.3. Науково-технічний потенціал України та оцінка його стану
- •3.4. Оцінка інноваційного потенціалу України та її регіонів
- •1. Народногосподарський комплекс України, особливості структури і трансформація в ринкових умовах
- •1.1. Економіка України як єдиний народногосподарський комплекс
- •1.2. Сутність поняття «структура економіки»
- •1.3. Галузева структура економіки та її регіональні особливості
- •Структура економіки україни за чисельністю населення, зайнятого в усіх сферах економічної діяльності у 1990,1995, 2000 pp.
- •1.4. Реструктуризація економіки в ринкових умовах
- •1.5. Формування міжгалузевих комплексів, їх сутність, структура та значення
- •1.6. Посилення процесів інтеграції та підвищення ролі регіонів
- •1.7. Динаміка та ефективність структурної трансформації економіки
- •2. Паливно-енергетичний комплекс: сучасний стан і перспективи розвитку
- •2.1. Роль паливно-енергетичного комплексу в народному господарстві та його структура
- •Видобуток (виробництво) первинних паливно-енергетичних ресурсів в україні у 1990—2000 pp.
- •2.2. Паливно-енергетичний баланс та перспективи його формування
- •2.3. Вугільна промисловість
- •Запаси вугілля та їх розташування по території україни (станом на 01.01.2001 р.)
- •Баланс формування та розподілу ресурсів кам'яного та бурого вугілля в україні
- •2.4. Нафтова та нафтопереробна промисловість
- •Баланс формування та розподілу ресурсів нафти (включаючи газовий конденсат) в україні у!990,1995,2000 pp., тис. Т
- •2.5. Газова промисловість
- •2.6. Електроенергетика
- •Встановлена потужнгсть у розрш енергосистем оес україни (станом 01.01.2001 р.)
- •Виробництво електроенергії у україні у 1990,1995, 2000 та 2001 pp., млрд кВт
- •Характеристика споживання електроенергії галузями народного господарства україни у 1990,1995, 2000 pp.
- •Потужність, виробництво та використання встановленої потужності електростанцій україни в 1990,1996—2000 pp.
- •3. Металургійний комплекс: сучасний стан і перспективи розвитку
- •3.1. Місце металургійного комплексу в економіці
- •3.2. Чорна металургія
- •Виробництво основних видів продукції чорної металургії україни
- •3.3. Кольорова металургія
- •Зміни галузевої структури кольорової металургії україни за обсягом продукції у 1990—2000 pp. (у діючих цінах відповідних років), %
- •3.4. Основні проблеми та перспективи розвитку галузей металургійного комплексу
- •4. Машинобудівний комплекс: сучасний стан і перспективи розвитку
- •4.1. Роль машинобудівного комплексу в народному господарстві
- •4.2. Структура і сучасний стан розвитку машинобудівного комплексу
- •Питома вага україни в загальному виробництві найбільш важливих видів продукції машинобудування срср
- •Динаміка виробництва окремих видів найбільш важливої продукції машинобудування в україні у 1985—2000 pp.
- •4.3. Особливості розміщення найважливіших галузей машинобудування
- •4.4. Оборонно-промисловий комплекс
- •4.5. Основні райони і центри машинобудування
- •4.6. Проблеми і перспективи розвитку машинобудівного комплексу
- •5. Хімічний комплекс: сучасні стан і перспективи розвитку
- •5.1. Роль хімічного комплексу в народному господарстві
- •5.2. Структура хімічного комплексу
- •Зміни галузевої структури хімічного комплексу україни за обсягом продукції у 1990—2000 pp., % (у діючих цінах відповідних років)
- •5.3. Особливості розміщення підприємств хімічного комплексу
- •Зміни територіальної структури виробництва продукції хімічного комплексу україни у 1990—2000 pp., %
- •5.4.Сучасний стан розвитку і розміщення галузей хімічного комплексу
- •5.5. Проблеми та перспективи розвитку і розміщення галузей хімічного комплексу
- •6. Лісопромисловий комплекс: сучасний стан і перспективи розвитку
- •6.1. Роль лісопромислового комплексу в народному господарстві
- •6.2. Структура лісопромислового комплексу
- •6.3. Особливості розміщення підприємств лісопромислового комплексу
- •6.4. Проблеми та перспективи розвитку
- •7. Агропромисловий комплекс: сучасний стан і перспективи розвитку
- •7.1. Роль агропромислового комплексу в народному господарстві. Форми територіальної організації апк
- •7.2. Сільське господарство, його структура та особливості розміщення
- •Розміщення сільськогосподарського виробництва україни за призначенням і використанням земельних ресурсів на 01.01.2001 р., млн га
- •Міжгалузеві зв'язки між сільськогосподарськими підприємствами та іншими сферами апк в 2000 р. (млн гри)
- •7.3. Спеціалізовані агропромислові комплекси
- •7.4. Господарський механізм апк у регіональній економіці
- •7.5. Проблеми і перспективи розвитку апк
- •8. Транспортний комплекс та зв'язок: сучасний стан і перспективи розвитку
- •8.1. Роль транспорту в народному господарстві та його структура
- •8.2. Характеристика транспортно-дорожнього комплексу та тенденції його розвитку
- •Характеристика залізничних шляхів сполучення україни у 1990,1995—2000 pp.
- •Основні показники роботи транспорту україни у 1990,1995—2000 pp.
- •8.3. Особливості розміщення
- •8.4. Зв'язок, його галузева структура та особливості розміщення
- •Іїй2ж£лжїаііініх телефонних апаратах і забезпеченість ними населення україни по регіонах у 1992,1995,1997-2000 рр
- •8.5. Проблеми та перспективи розвитку і розміщення транспорту
- •9. Будівельний комплекс: сучасний стан і перспективи розвитку
- •9.1. Роль будівельного комплексу в народному господарстві
- •9.2. Промисловість будівельних матеріалів, її структура та особливості розміщення
- •Структура стінових матеріалів в україні у 1990—2000 pp.
- •9.3. Проблеми та перспективи розвитку
- •9.4. Капітальне будівництво
- •Будівельні та монтажні роботи по регіонах україни у 1990—2000 pp.
- •9.5. Проблеми та перспективи розвитку капітального будівництва
- •10. Соціальний комплекс: сучасний стан і перспективи розвитку
- •10.1. Роль соціального комплексу в суспільному виробництві
- •10.2. Структура та особливості галузей соціальної сфери
- •Основні показники розвитку системи здоров'я україни у 1990—2000 pp.
- •10.3. Виробництво товарів народного споживання: сучасний стан та особливості розміщення
- •Галузева структура легкої промисловості україни за основними показниками виробництва у 1990,1995,1999,2000 pp., %
- •10.4. Проблеми і перспективи розвитку соціального комплексу
- •1. Сутність регіональної економіки,
- •1.1. Методологічні основи регіональної економіки
- •1.3. Економіка регіону — ланка єдиного господарського комплексу
- •1.4. Диференціація регіонів за рівнем розвитку продуктивних сил
- •1.5. Соціально-економічні та екологічні проблеми регіонів і шляхи їх вирішення
- •2. Економіка Донецького економічного району: особливості розвитку і розміщення продуктивних сил
- •2.1. Місце і роль Донецького економічного району в економіці країни
- •2.2. Характеристика природно-ресурсного, виробничого і трудового потенціалу
- •2.3. Галузева і територіальна структура господарства
- •Виробництво основних видів сільськогосподарської продукції у донецькому економічному районі у 2000 р. (у господарствах усіх категорій), тис. Т
- •2.4. Проблеми та перспективи розвитку і розміщення продуктивних сил району
- •3. Економіка Придніпровського економічного району: особливості розвитку і розміщення продуктивних сил
- •3.1. Місце і роль Придніпровського економічного району в економіці країни
- •3.2. Характеристика природно-ресурсного, виробничого і трудового потенціалу
- •3.3. Галузева і територіальна структура господарства
- •Територіально-галузева структура валової додаткової вартості економіки придніпровського економічного району у 2000 р.
- •3.4. Проблеми та перспективи розвитку і розміщення продуктивних сил району
- •4. Економіка Східного економічного району: особливості розвитку і розміщення продуктивних сил
- •4.1. Місце і роль Східного економічного району в економіці країни
- •4.2. Характеристика природно-ресурсного, виробничого і трудового потенціалу
- •4.3. Галузева і територіальна структура господарства
- •Територіально-галузева структура промисловості східного економічного району у 2000 р. (частка району і області у загальному обсязі України, %)
- •ВІїїг££ницту° основних видів сільськогосподарської продукції у східному економічному районі?2000 р (у господарствах усіх категорій), тис. Т
- •4.4. Проблеми та перспективи розвитку і розміщення продуктивних сил Східного економічного району
- •5. Економіка Центрального економічного району: особливості розвитку і розміщення продуктивних сил
- •5.1. Місце і роль Центрального економічного району в економіці країни
- •Основні показники соціально-економічного розвитку центрального економічного району у 2000 р.
- •5.2. Характеристика природно-ресурсного, виробничого і трудового потенціалу
- •Територіально-галузева структура валової додаткової вартості економіки центрального економічного району у 2000 р.
- •Основні показники розвитку соціальної сфери центрального економічного району у 2000 р.
- •5.4. Проблеми та перспективи розвитку і розміщення продуктивних сил району
- •6. Економіка Поліського економічного району: особливості розвитку і розміщення продуктивних сил
- •6.1. Місце і роль Поліського економічного району в економіці країни
- •Основні показники соціально-економічного розвитку поліського економічного району та його областей у 2000 р.
- •6.2. Характеристика природно-ресурсного, виробничого і трудового потенціалу
- •6.3. Галузева і територіальна структура господарства
- •Територіально-галузева структура валової додаткової вартості економіки поліського економічного району у 1999 р.
- •Територіально-галузева структура промисловості поліського економічного району у 2000 р.
- •Виробництво основних видів сільськогосподарської продукції у поліському економічному районі у 2000 р. (у господарствах усіх категорій), тис. Т
- •6.4. Проблеми та перспективи розвитку і розміщення продуктивних сил району
- •7. Економіка Подільського економічного району:
- •7.1. Місце і роль Подільського економічного району в економіці країни
- •7.2. Характеристика природно-ресурсного, виробничого і трудового потенціалу
- •7.3. Галузева і територіальна структура господарства
- •Територіально-галузева структура валової додаткової вартості економіки подільського економічного району у 2000 р.
- •Виробництво основних видів сільськогосподарської продукції у подільському економічному районі у 2000 р. (у господарствах усіх категорій), тис. Т
- •7.4. Проблеми та перспективи
- •8. Економіка Карпатського економічного району: особливості розвитку і розміщення продуктивних сил
- •8.1. Місце і роль Карпатського економічного району в економіці країни
- •Основні показники соціально-економічного розвитку карпатського економічного району та його областей за 2000 р.
- •8.2. Характеристика природно-ресурсного, виробничого і трудового потенціалу
- •8.3. Галузева і територіальна структура господарства
- •Територіально-галузева структура валової додаткової вартості економіки карпатського економічного району у 1999 p., %
- •Територіально-галузева структура промисловості карпатського економічного району у 2000 р.
- •8.4. Проблеми та перспективи розвитку і розміщення продуктивних сил району
- •9. Економіка Причорноморського економічного району: особливості розвитку і розміщення продуктивних сил
- •9.1. Місце і роль Причорноморського економічного району в економіці країни
- •Основні показники соціально-економічного розвитку причорноморського економічного району у 2000 р.
- •9.2. Характеристика природно-ресурсного, виробничого і трудового потенціалу
- •9.3. Галузева і територіальна структура господарства
- •Територіально-галузева структура валової додаткової вартості економіки причорноморського економічного району у 2000 р.
- •Територіально-галузева структура промисловості причорноморського економічного району у 2000 р.
- •Виробництво основних видів сільськогосподарської продукції у причорноморському економічному районі у 2000 р. (у господарствах усіх категорій), тис. Т
- •9.4. Проблеми та перспективи розвитку і розміщення продуктивних сил району
- •1. Сутність, мета і завдання регіональної політики
- •1.1. Сутність державної регіональної економічної політики
- •1.2. Об'єкти і суб'єкти державної регіональної політики
- •1.3. Цілі державної регіональної економічної політики
- •1.4. Завдання державної регіональної економічної політики
- •1.5. Наукове обґрунтування регіонального розміщення продуктивних сил
- •2. Механізм реалізації регіональної економічної політики
- •2.1. Сутність механізму реалізації державної регіональної економічної політики
- •2.2. Організаційно-правова база
- •2.3. Бюджетно-фінансові важелі реалізації регіональної економічної політики та ключові елементи механізму реалізації регіональної економічної політики
- •2.4. Спеціальні (вільні) економічні зони
- •2.5. Міжрегіональне і прикордонне співробітництво як інструменти реалізації регіональної економічної політики
- •2.6. Регіональні засади управління державним та комунальним секторами економіки
- •3. Державне регулювання
- •3.1. Посилення ролі держави
- •3.2. Підвищення ролі територій
- •3.3. Гармонійне поєднання державного управління і місцевого самоврядування
- •3.4. Сучасна концепція розміщення продуктивних сил і розвитку економіки регіонів
- •3.5. Форми стимулювання розвитку регіональної економіки
- •3.6. Схеми-прогнози та державні програми розвитку і розміщення продуктивних сил економічних районів на тривалу перспективу
- •1. Сутність і форми зовнішньоекономічних зв'язків
- •1.1. Сутність і значення
- •1.2. Основні форми економічного співробітництва країн світу
- •1.3. Обсяги і напрями іноземного інвестування економіки України
- •1.4. Економічні зв'язки України з країнами снд та світу
- •1.5. Проблеми та перспективи розвитку зовнішньоекономічних зв'язків України
- •2. Експортний потенціал України та Ті регіонів
- •2.1. Сутність і значення експортного потенціалу
- •2.2. Структура і регіональні особливості
- •2.3. Конкурентні переваги України та основні напрями їх використання
- •2.4. Проблеми і перспективи формування експортного потенціалу
2.4. Міграція населення та її види
Корінним атрибутом населення є здатність до переміщень у просторі, в результаті чого окремі держави та їх територіальні підрозділи спроможні до обміну населенням між собою через міграційні процеси. Міграція населення (від лат. migratio — переміщення, переселення) — це процес переміщення індивідів у просторі, пов'язаний зі зміною місця проживання назавжди або на певний досить тривалий термін.
173
Для здійснення індивідуального акту переїзду необхідна наявність двох умов — рішення переселитись та можливість здійснити свій намір. Людина має схильність не змінювати місце проживання, доки її не змусить діяти незадоволена потреба або загроза дискомфорту. Однак відмова від зміни місця проживання (стабілізація) зовсім не означає, що індивід цілком задоволений своїм становищем. Міграція вимагає реальної альтернативи. Відсутність знань та навичок, необхідних для працевлаштування в іншій місцевості, неможливість «вжитись» у спільноту потенційного регіону вселення з моральних причин можуть змусити індивіда відмовитись від міграції навіть при значному рівні невдоіволення існуючим станом. При цьому багато залежить від психології та вольових якостей особи, набутого міграційного досвіду — обставини, які є дріб'язковими для одного, здатні унеможливити міграцію іншого.
Формування міграційних потоків відбувається під дією специфічних закономірностей, найстійкішими з яких є:
пріоритет економічних чинників у формуванні системи потоків добровільної міграції — основна маса переміщень у просторі викликана бажанням індивідів покращити свій матеріальний стан;
диференціація рівня міграційної мобільності залежно від якісних характеристик індивідів — підвищений ступінь участі в міграційному русі притаманний молодим, добре освіченим особам, які не перебувають у шлюбі, мають кращий стан здоров'я, певні особливості характеру (ініціативність, сміливість);
функціонування двох протилежно направлених потоків — досить тривале існування потоку міграції в певному напрямку приводить до формування зворотного потоку внаслідок повернення частини мігрантів, яким не вдалося закріпитись на новому місці;
інерційність потоків міграції — переміщення населення в усталеному напрямку продовжуються ще деякий час після того, як припиняється дія чинників, що зумовили формування відповідного потоку;
визначальний вплив на формування обсягу переміщень міграційних можливостей регіону виходу та міграційної ємності регіону вселення, показниками яких є чисельність населення, — міграційний потік тим масовіший, чим більші за чисельністю населення регіони, між якими він проходить;
залежність обсягів міграцій від відстані — чим ближче розташовані регіони, тим, за інших рівних умов, інтенсивніші міграційні зв'язки між ними;
174
• взаємозв'язок міграційних процесів та ментальних особливостей населення — чим більший ступінь спорідненості менталітету жителів двох регіонів (схожість мов, звичаїв, релігії, переважаючих цінностей, репродуктивних установок), тим інтенсивніші міграційні контакти, а наявність тривалого та інтенсивного обміну населенням сприяє зближенню соціальних ознак.
Як один із найбільш багатоаспектних соціальних процесів міграція пов'язана з усіма сторонами життя суспільства. Міграційні переміщення впливають на природне відтворення населення шляхом зміни вікової структури регіонів виходу та вселення, трансформацію репродуктивної поведінки контингентів населення (за-діяних у міграційному русі та осіб, які контактують з мігрантами), зміни умов життя переселенців, що відбивається на стані їх здоров'я. Відомо, що у міграціях беруть участь переважно молоді люди. Тому в регіонах припливу мігрантів (регіонах-реципієнтах) зростає питома вага молоді, а отже, і формуються передумови до покращання демографічної ситуації (адже саме молодим жінкам притаманні найвищі показники народжуваності). Навпаки, у регіонах відпливу населення (регіонах-реципієнтах) частка молоді зменшується, а питома вага старших вікових груп відповідно зростає. Це призводить до зниження загального коефіцієнта народжуваності та підвищення загального коефіцієнта смертності (які, як відомо, суттєво залежать від вікової структури населення), уповільнення темпів зростання чисельності населення або посилення процесу депопуляції.
Міграція впливає і на функціонування та розвиток ринку праці — міграційні процеси сприяють розвитку особи, розширенню кругозору, підвищенню пристосованості до різноманітних умов життя, а також обміну навиками та досвідом між жителями різних регіонів, поширенню корисних знань; приводять до перерозподілу виробників та споживачів матеріальних благ і платних послуг між регіонами та їх підрозділами; змінюють якісні характеристики робочої сили різних регіонів внаслідок нерівномірної участі в міграційних процесах представників різних соціально-демографічних груп. Розвиток міграційних контактів виступає механізмом досягнення відповідності між попитом на робочу силу та її пропозицією. Зокрема, імміграція часто приводить до заповнення робочих місць, що не користуються попитом у корінного населення, емігранти ж звільнюють вакансії, якими можуть скористатись особи, котрі за інших умов не могли б реально претендувати на робоче місце. Переїжджаючи до економічно благополучніших регіонів, індивіди отримують можливість викорис-
175
тати свою робочу силу з більшою ефективністю. У той же час наявність певної кількості полишених ними в регіоні виходу відносно престижних робочих місць, які потребують від претендентів відповідного кваліфікаційного рівня, є потужним стимулом підвищення кваліфікації населення, що залишається. Таким чином, міграційні процеси сприяють зростанню кваліфікації робочої сили як у регіонах вибуття, так і в регіонах прибуття, приводять до більш ефективного поєднання речового, фінансового та людського чинників виробництва і викликають повсюдне зростання продуктивності праці.
Отже, міграційні процеси є свого роду демографічною та де-моекономічною «інвестицією» в регіони-реципієнти і, навпаки, викликають постаріння населення та погіршення трудоресурсно-го потенціалу в регіонах-донорах. Особливо велике економічне значення міграції як чинника урбанізації, яка є невід'ємним джерелом кількісного та якісного економічного зростання. Тобто, процес міграції завжди є географічним за формою прояву та соціально-економічним за змістом.
Диференціація міграційних процесів може проводитись на основі низки ознак, головними з яких є територіальне охоплення, тривалість та причини переїзду. Зрозуміло, що міграційний акт передбачає зміну індивідом не лише географічного місця проживання, а й соціально-економічного середовища. Зміни останнього будуть для індивіда відчутнішими, якщо міграція супроводжується перетином державного кордону. Тому при класифікації міграцій першочергового значення набуває виокремлення відносно будь-якої країни зовнішніх та внутрішніх міграційних переміщень. Процес вибуття (сукупність відповідних міграційних актів) за політичні кордони держави дістав назву еміграції, а процес прибуття з-за її меж — імміграції. Як окремий різновид зовнішніх міграцій можна розглядати транзит переселенців через територію країни. Серед внутрішніх міграцій традиційно розрізняють потоки місто—місто, село—місто, місто—село, село—село, серед зовнішніх за територіальним охопленням можна виокремити міжконтинентальні та внутрішньоконтинентальні переміщення, окрему різновидність становить міграційний обмін населенням між країнами, які в недалекому минулому становили єдину державу, переміщення всередині стійких міжнародних економічних та політичних об'єднань (СНД, Європейський Союз, Ліга арабських держав та ін.), що характеризуються меншим ступенем прояву зовнішньоміграційних рис. Тобто, необхідно розрізняти якісно особливі рівні міждержавних міграцій. Кількість та конкретний
176
набір цих рівнів є специфічними для кожної держави. В умовах України можна виокремити 4 рівні зовнішніх міграційних контактів населення.
1-й рівень. Обмін населенням з найбільш етнічно та географічно близькими державами СНД— Білоруссю, Молдовою та Росією. Ознаки зовнішніх міграцій мінімальні — відмінності соціального середовища та менталітету населення між Україною та цими країнами не набагато більші, ніж між різними регіонами нашої держави. 2-й рівень. Міграційні контакти з державами Балтії, Закавказзя та Центральної Азії. Тривале перебування у складі єдиної держави зумовило наявність національних діаспор та збереження деяких спільних рис умов життя в усіх колишніх республіках СРСР. Однак спостерігається стійка тенденція до посилення розбіжностей, у результаті чого міграційні потоки, які зв'язують Україну і відповідні держави, затухають і можуть бути охарактеризовані як інерційні.
3-й рівень. Міграційні зв 'язки з рядом країн Центральної Європи — Польщею, Німеччиною, Чехією, Словаччиною, Угорщиною, Румунією, Болгарією, Грецією, а також Ізраїлем. Представники основних етносів перелічених держав проживають в Україні, в більшості з цих країн наявна помітна українська діаспора, тобто з обох сторін існують контингенти населення, для яких відповідний переїзд лише за формою є зовнішньою міграцією, тоді як за змістом наближається до внутрішньої.
4-й рівень. Інші географічні напрямки міждержавних міграцій. При цьому як окремий різновид можна виділити еміграцію до так званих переселенських країн (США, Канада, Австралія, Нова Зеландія, ПАР), які своїм існуванням зобов'язані минулим міграціям вихідців з різних країн, і де в результаті тривалого змішування народів утворилися сприятливі можливості для адаптації будь-якого мігранта.
В економічному аналізі міграції передусім виокремлюють такі її форми, як міграція, пов 'язана зі зміною місця проживання (стаціонарна міграція) та трудова міграція, яка має переважно зворотний характер. Щоправда, такий розподіл має скоріше теоретичний характер. На практиці, як правило, розділити акти переїзду за ознакою зворотності можна лише умовно. Мігрант, що вибуває до нового місця проживання з наміром оселитись назавжди може через певний проміжок часу повернутись у місцевість виходу і навпаки, тимчасовий виїзд іноді завершується закріпленням на новому місці. До того ж реальні цілі осіб, які беруть участь у міграційному русі, можуть істотно відрізнятися від декларованих.
177
За причинами всі міграційні переїзди можна об'єднати у дві великі групи: добровільні (трудова, навчальна, етнічна, шлюбна, кліматична міграція тощо) та вимушені (екологічні міграції, насильницький вивіз, втеча населення в результаті воєнних дій та міграції з політичних мотивів). За способом реалізації міграції поділяють на організовані та індивідуальні.
Зовнішні міграції класифікують також за принципом легальності (легальні та нелегальні) і за статусом мігрантів. Як окремі категорії учасників міграційного процесу вирізняються: особи, що переїжджають на постійне проживання; трудові мігранти, які приїжджають на роботу за контрактом (на строк дії контракту); висококваліфіковані спеціалісти — працівники транснаціональних компаній та спільних підприємств, які за характером діяльності переїздять з країни в країну; нелегальні трудові мігранти; особи, що шукають політичного притулку; біженці.
Існування Радянського Союзу як єдиної держави зумовило широкий розвиток міграційних контактів населення України. Згідно з переписом населення колишнього СРСР 1989 р. 44,4 % постійних жителів України хоча б один раз протягом життя змінили місце проживання. При цьому майже 14 % мешканців нашої держави народилися за її межами. У свою чергу уродженці України брали участь в освоєнні Сибіру та цілинних земель.
Характерними рисами сучасної міграційної ситуації в Україні є: «виправлення» помилок міграційної політики радянського періоду, зокрема, репатріація представників депортованих народів та етнічних українців — жертв політичних репресій; поступове згасання міграційних контактів з державами Балтії, Закавказзя та Центральної Азії разом з поглибленням зв'язків з країнами, що не входили до складу колишнього СРСР; зменшення інтенсивності стаціонарних міграцій (які пов'язані зі зміною місця проживання і реєструються державною статистикою) разом із становленням і розвитком нового для України виду міждержавного руху населення — трудової міграції.
Протягом періоду переходу до ринкових відносин в Україні спостерігаються різкі зміни тенденцій міграцій населення. Загальний міграційний приріст населення нашої держави був майже нульовим протягом міжпереписного періоду (1979—1988 рр.), з коливаннями в окремі роки в межах ± 90 тис. чол. (або ±1,7 %о). Ця сама тенденція зберігалась протягом перших двох років після перепису. У 1991—1992 рр. спостерігалося різке зростання міграційного приросту до найбільшого значення — +288,1 тис. чол. (+ 5,5 %о), у наступні два роки відбувся надзвичайно різкий спад —
178
до - 140 тис. чол. (- 2,8 %о) у 1994 р. (рис. 2.6). Після помітного зменшення модуля від'ємної величини міграційного сальдо у 1995 р. відбувся новий сплеск міграційних втрат у 1996 р. — до - 131,1 тис. чол. Подальше помітне зниження показника зафіксовано у 1999—2000 pp. — більш як удвічі порівняно з 1998 р. Це було викликано насамперед зменшенням обсягів вибуття до Російської Федерації, спричиненого війною в Чечні.
Рис. 2.6. Динаміка сальдо міграцій населення України, 1989—2000 рр.
Широкомасштабні коливання міграційного приросту відбуваються на тлі стабільного зниження інтенсивності стаціонарних міграцій населення. В Україні міграційний оборот (сумарна кількість прибулих та вибулих) зменшився з 3,5 млн чол. у 1988—1989 pp. до 1,6 млн у 1999—2000 pp. Особливо різко впав за цей період зовнішній міграційний оборот — з близько 1,5 млн чол. до 154 тис. чол.
В абсолютному виразі головним міграційним партнером, як з прибуття, так і з вибуття, є Росія; на неї припадає близько 55% загального зовнішньоміграційного обороту. За відносною інтенсивністю вибуття з України перше місце зі значним відривом посідає Ізраїль (у 1999—2000 pp. близько 300 вибулих в розрахунку на 100 000 мешканців цієї країни в середньому за рік), далі йдуть Молдова, Росія, Білорусь (30—50 чол. на 100 000 населення), Німеччина та більшість країн СНД. Основними міграційними парт-
179
нерами з прибуття населення до України є Молдова (понад 100 осіб на 100 000 мешканців), Російська Федерація (28), Вірменія, Ізраїль та Білорусь (17—18).
Загалом за 1994-—2000 рр. Україна тільки за офіційними даними втратила в результаті міграційного обміну населенням з іншими державами понад 600 тис. осіб, переважно молодого та середнього віку. При цьому основна маса вибулих з України не має наміру повертатись назад. Крім того, значно поширилася нелегальна трудова міграція наших співгромадян як на Захід, так і до країн СНД. Так, у 2000 р. кількість працюючих за кордоном вихідців тільки з 8 областей України (Волинська, Донецька, Закарпатська, Івано-Франківська, Луганська, Львівська, Рівненська та Чернівецька) за мінімальною оцінкою становила 400 тис. чол. (без урахування контингенту човникових торговців).
У цілому зміна основних характеристик перебігу міграційних процесів у географічному просторі України відбувається в напрямку з південного заходу через північ і центр на південний схід: Закарпаттю притаманна найнижча в Україні інтенсивність міграційного обороту та найбільш разючі відмінності міграційної ситуації між містом і селом, тоді як в Криму спостерігається прямо протилежна картина. Щоправда, нині в Україні спостерігається тенденція до поступового зменшення міжтериторіальних відмінностей міграційної ситуації, зокрема практично для всіх регіонів характерне невелике від'ємне сальдо міграцій. Унікальні тенденції міграційних процесів спостерігаються в Києві. Починаючи з 1995 р. Київська міськрада є практично єдиним регіоном України, де спостерігається додатне сальдо міграцій населення, причому існує тенденція до його зростання (крім столиці, незначне перевищення чисельності прибулих над кількістю вибулих в окремі роки фіксується в Полтавській області та Севастопольській міськраді).