• 51. Аналіз соціальних якостей політичного лідера; компетентності, професіоналізму, сміливості, патріотизму, людяності, моральності

Лідерство, як соціальне явище, загальне: там, де склалася та чи інша людська спільність, повинні з'явитися лідери. Особливе місце займає по­літичне лідерство, оскільки саме політичний лідер, діючи від імені певних соціальних спільнот, впливаючи на людей, виступає одним із найважли­віших регуляторів соціальної дійсності. Загальнонаціональний лідер може повести країну шляхом прогресу, а може створити ситуацію, здатну ви­кликати деградацію, економічну і моральну. Особливо важлива роль по­літичного лідера у переломні, перехідні періоди розвитку країни, коли політичні події, їх темпи, строки, форми перетворень отримують певне особистісне забарвлення.

Існує багато теорій та концепцій, що прагнуть пояснити феномен лідерства у суспільстві. Однією з них є «теорія рис». її автором вважається амери­канський соціолог Е. Богардус. У межах цього напрямку лідерство розгля­дається як соціально-психологічне явище, а лідером називають людину, котра володіє особливим набором якостей і характеристик. Сам Е. Богардус найважливішими рисами, необхідними політичному лідеру, називав почуття гумору, такт, здатність привернути до себе увагу. Політичний лідер — це, як правило, вольова та смілива особистість. Йому влас­тиві перевага сміливості та рішучості при досить високих показниках цілеспрямованості, вольового самоконтролю та помірний прояв інших во­льових якостей. Представникам цього типу притаманні високий вольо­вий самоконтроль і самовладання. Політичний лідер має бути високоморальною людиною, яка знає та поважає зашьноприйняті людські цінності.

Політика і мораль — важливі складові життя будь-якого людського суспільства. Політика, що прагне досягнення своїх цілей, не може обійтися без такого значного внутрішнього регулятора людської поведінки, як мо­раль, і тому змушена звертатись до морального почуття мільйонів людей, використовуючи його в тій чи іншій мірі. Питання про пріоритет політики чи моралі розв'язувалося протягом усієї історії людства і, як правило, на користь політики. У гуманному й демократичному суспільстві не політика диктує умови моралі, а саме мораль визначає цілі, методи й характер по­літики. Аморальна ж політика неминуче виховує аморальні маси, сфор­мує аморальні стосунки серед людей, відтворює найгірші людські риси.

Моральність безпосередньо пов'язана з людяністю. Невід'ємною характеристикою політичного лідера має бути патріо­тизм.

Компетентність та професіоналізм у політичній поведінці стають тим більше необхідними, чим більш складнішими є самі форми поведінки. Лідер повинен бути компетентнішим, ніж рядовий виконавець тієї або іншої політичної ролі. Давня дискусія ведеться з питання про зміню­ваність лідерів як умову дотримання принципів демократії. При цьо­му, скажімо, відхід разом з президентом всієї його адміністрації і прихід нових, менш досвідчених політиків приносить зниження рівня ком­петентності в управлінні державним організмом. Але практика пока­зує, що і беззмінне керівництво містить небезпеку, серед яких голов­на — це застій (стагнація) суспільства.

Таким чином, образ справжнього політичного або національного лідера має складатися з низки характерних рис його особистості, голов­ними серед яких є компетентність, високий професіоналізм, сміливість і рішучість, патріотизм і моральність. Наявність кожної з цих рис свідчи­тиме про високу вірогідність того, що лідер зможе ефективно працюва­ти та досягти запланованої мети.