2. Соціальна психологія в довоєнний період

Головне місце в психологічній науці в довоєнний період починає займати проблема формування личностных якостей індивідів. У 20-30 роки виявляються два плини, що мають яскраво виражений биологизаторский або социологизаторский ухил.

Якщо прихильники биогенетики (Е.А.Аркин, И.А.Арямов, П.П.Блонский) відстоювали ідею спонтанного розвитку особистості, незалежності розвитку від виховання, що для них виступало лише як зовнішній чинник, спроможний або загальмувати, або прискорити процес виявлення якийсь природних, спадково обумовлених психічних якостей, то социогенетики (А.С.Залужный, С.С.Моложавый, А.Б.Залкинд) утверждали, що, яке безпосереднє оточення особистості, така структура її личностных якостей і усе пристосувальні механізми, що укладаються автоматично, поводження. При цьому всі найважливіші чинники суспільного розвитку і формування окремої особистості змазувалися і зображувалися несуттєвими. Середовище об'являлося фатальним чинником розвитку особистості, а її свідомість не приймалася в увагу при вивченні. Якщо філософи-марксисти виходили з формули: "Мос відношення до мого середовища є мос свідомість", те в социогенетиков ця формула прийняла інший вид: "Мос відношення до мого середовища є мос пристосування, мос поводження. "

3. Роль а.С.Макаренко в розвитку вітчизняної соціальної психології

Значний поштовх розробці проблем соціальної психології дало сформоване в діяльності А.С.Макаренко навчання про колектив.

Проблема особистості і колективу є центральної для психологічної концепції А.С.Макаренко. Вона була поставлена як питання про взаємовідносини особистості і колективу, про перспективні лінії розвитки особистості, формуванні мотивационной сфери особистості, становленні характеру.

Узловые проблеми соціальної психології особистості і колективу сформульовані А.С.Макаренко в гострій полеміці з біогенетичною і социогенетической трактуванням відношень особистості і колективу.

Труды А.С.Макаренко відчиняють собою довгий ряд досліджень психології особистості і її розвитки в колективі, досліджень, заснованих на активному втручанні в життя і діяльність людини в процесі виховання.

4. Вітчизняна соціальна психологія в другій половині хх сторіччя

Інтенсивне вивчення проблем колективу, положення особистості в групі, активної взаємодії індивіда з товариством набути значний размах із кінця 50-х, початку 60-х років. Значно розширюється область наукових інтересів соціальних психологів. Вони починають вивчати феномени соціальної перцепції, що охоплюють широке коло проблем, пов'язаних із виявленням закономірностей сприйняття і розумінням людьми один одного для оптимізації спілкування. Здійснюються комплексні дослідження соціально-психологічних відношень у виробничих, учнівських, спортивних і військових колективах у зв'язку з задачами керування і виховання. Досліджуються найважливіші параметри межличностных відношень у колективах: згуртованість, сумісність, колективізм. Найбільше відомими серед вітчизняних психологів у другій половині сторіччя стають Г.М.Андрєєва, А.А.Бодалсв, Л.П.Буева, Е.С.Кузьмін, А.И.Китов, И.С.Кон, Я.Л.Коломинский, В.Б.Ольшанский, Б.Д.Парыгин, А.В.Петровский, К.К.Платонов, Л.И.Уманский, Ю.А.Шерковин, Е.В.Шорохова й інші.

У останні роки визначається тенденція розвитку соціальної психології на Україні. Основні дослідження в її рамках ведуться, в основному, у Києві і Харкові.

Лекція 2

МЕТОДИ СОЦІАЛЬНОЇ ПСИХОЛОГІЇ

План

1. Загальна характеристика методів соціальної психології

2. Методологія соціально-психологічного дослідження

3. Спостереження як метод соціальної психології

4. Опитуванння

5. Тестування в соціальній психології

2.1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА МЕТОДІВ СОЦІАЛЬНОЇ ПСИХОЛОГІЇ