3. Становление категоріального апарата соціальної психології

Великий вплив на розвиток соціальної психології зробили роботи Г. Зиммеля і Ч. Кули. Вони перші сталі розглядати особистість не абстрактно ("особистість" узагалі), а связывая її риси й особливості з процесами взаємодії людей із групами й усередині груп, представляючи личностные риси як своєрідну проекцію взаємовідносин людини із соціальними групами. Особистість не можна вивчати поза соціальним контекстом - такий був справедливий висновок. Ч. Кули ввів у соціальну психологію термін "первинна група" (сім'я, неформальні об'єднання за місцем проживання або роботи і т.д.). Проте саме поняття соціального середовища було в Г. Зиммеля і Ч. Кули надзвичайно вузьким і зводилося до "малої групи", а контакти "віч-на-віч" визначали сутність межличностного спілкування в групах.

Обосновывая суспільний характер психічного життя особистості, Ч. Кули водночас ідеалістично трактував саме товариство як сукупність психологічних зв'язків, ігноруючи той факт, що будь-яка група - це не щось замкнуте й автономне, а частина товариства. Тому акцентування уваги на чисто психологічних відношеннях, що виникають на основі взаємодії "віч-на-віч", не давало справжньої картини відношень у первинних групах. Правильна картина могла б скластися тільки при урахуванні сукупності суспільних відносин, що визначають закономірності формування особистості в групах.

1.3. Розвиток експериментальної соціальної психології у першій половині хх сторіччя

1. Первинні групи як об'єкт дослідження соціальної психології

Починаючи з 20-х років соціальна психологія стає головним напрямком у розвитку психологічної науки в США, Англії, Німеччини, Франції і Японії. Широкий розмах прикладних досліджень у цій області підтримувався найбільшими промисловими концернами, військовими відомствами. В.Меде і Ф. Олпорт поклали початок дослідженням по виявленню впливу (позитивного або негативного), що роблять первинні групи на свої члени в процесі виконання ними якійсь діяльності. При цьому інтерес залучали випадки позитивного або негативного відношення індивіда до групи. З'ясувалося, що загальний ефект діяльності груп знаходиться в прямої залежності від того, "поруч" або "разом" діяли індивіди, виконуючи визначені завдання. Було виявлено, що навіть присутність спостерігачів із числа авторитетних для групи осіб створювало групову атмосферу, що призводила до підвищення продуктивності всієї групи й окремих її членів (ефект фасилитации). В. Меде призводить приклади, коли під впливом первинної групи й авторитетних осіб пороги чутливості до току знижувалися в окремих індивідів від 21 до 57 %.

2. Соціально-психологічні дослідження виробничих взаємовідносин

Значний інтерес у усьому світі викликали роботи, у яких було досліджувано, якою мірою межличностные взаємовідносини впливають на підвищення продуктивності праці, позначаються на відношенні до праці, відбиваються на трудовій дисципліні.

У ході так називаних хотторнских (Хотторн - місто в США, де проводилися дослідження) експериментів Э. Мэйо зробив висновки, що і лягли в основу наступних робіт із дослідження ролі психологічних чинників у сучасному виробництві. Було виявлено, що продуктивність праці кожного робітника залежить від його самопочуття в групах і відповідає частіше усього не стільки можливостям робітника,' скільки 'системе ціннісних орієнтацій, норм, установок, у них сформованих, залежить не тільки від оплати й умов праці, але і від характеру виниклих і зміцнілих неформальних відношень. Неформальна структура спроможна гальмувати або, навпаки, забезпечувати процеси керування на рівні малих груп.

Таким чином, було встановлено, що характер неформальних відношень між членами групи істотно впливає на усе її виробничі показники, у тому числі такі, як продуктивність праці, текучість робочої сили, а також на відношення робітників до зміни норм, розцінок і т.д.

Його численні послідовники довели техніку соціально-психологічного експерименту до високої досконалості, що позволили збільшити об'єктивну достовірність одержуваних даних і виведених із них висновків. Саме цим пояснюється визначена ефективність одержуваних у результаті експерименту рекомендацій, широко використовуваних у країнах із ринковою економікою в практику організації виробництва, у "соціальної інженерії", у пропаганді і рекламі і т.д. У ході цих досліджень виявилися спростованими багато хто раніше сформовані уявлення, виведені умоглядним шляхом. Їхнє місце зайняли деякі більш точні висновки і практичні рекомендації для дозволу проблем виробництва, масової комунікації, військової справи і багатьох інших.