3.5. Психологічне утримання соціального досвіду особистості

1. Формування досвіду особистості.

Досвід особистості - це динамічна система стійких почуттів, навичок, умінь і знань, що виникають у процесі життя особистості.

Будучи складовою частиною свідомості особистості, досвід є підсумкова сукупність фіксованих зовнішніх впливів, перетворених через призму потреб. Він формується в ході практичних дій через пізнання дійсності. Формування досвіду і його реалізації - це соціально-психологічний процес, що складається з трьох основних етапів: 1) перетворення зовнішнього впливу у факт свідомості; 2) зберігання й акумуляція перетвореного зовнішнього впливу у свідомості; 3) перетворення досвіду особистості в дію, тобто экстериоризация досвіду.

Сприйняття людиною дійсності залежить як від фізіологічних, так і від соціально-історичних умов. Це призводить до тому, що люди з нормальними фізіологічними характеристиками, але виховані і находящиеся в різноманітному соціальному середовищі можуть по-різному сприймати предмети зовнішнього світу. Сюди входить: особливості відчуття, особливості асоціативної й умовної значимості сприйманого матеріалу, особливості вибірності сприйняття суб'єктом предметів зовнішнього світу.

Соціально обумовленої є і вибірність сприйняття, тобто спроможність фіксувати увагу в момент сприйняття на якихось речах і деталях, не помічаючи й у той же час яке інших речей і деталей. Це явище має різноманітні причини, але головними є причини соціальні. До них ставляться: соціальна установка, рівень розвитку знань, розвиток спроможностей до відчуття, фахова приналежність, характер потреб, моральна й ідеологічна орієнтація, звичність часто повторюваних явищ. У результаті одні події і явища людина помічає, інші як би залишаються поза полем його зори.

2. Явище стереотипизации.

Важлива особливість переробки особистістю зовнішнього впливу - явище стереотипизации. У основі явища стереотипизации лежать так називані стереотипи ­­­сформовані у свідомості людей духовні утворення, емоційно пофарбовані уяви, що передають значення, що сполучать у собі елементи опису, оцінки і розпорядження. Водночас стереотип - це не просто уява, але " стандартизований ", спрощений уява якогось явища дійсності, ця схема, лише фіксуючі деякі риси явище, іноді не існуючі, а приписувані йому суб'єктивно. Об'єктивним результатом стереотипизации є спрощене, схематичне, іноді близьке до щирого знання, іноді перекручене уявлення дійсності, що виступає в якості своєрідного психологічного бар'єра на шляху до його подальшого пізнання.

Виникають стереотипи в силу дії двох визначених тенденцій людської свідомості. По-перше, це конкретизація - прагнення до асоціації абстрактних понять із якими конкретними уявами, що володіють звичною реальністю, і, по-друге, це спрощення, суть якого зводиться до виділення одного або декількох простих ознак у якості головних для позначення складних явищ. У рамках цих двох тенденцій людина фіксує у своїй свідомості вплив зовнішньої для себе соціального середовища.

Формування стереотипу здійснюється двома шляхами: у процесі безпосередньої взаємодії особистості із соціальним середовищем і в процесі комунікаційного впливу, тобто через пропаганду, навчання і виховання особистості.

Отже, у процесі сприйняття, мислення, стереотипизации і внутрішньої аргументації формується досвід особистості у виді ідей, суджень, навичок, умінь і стереотипів, що акумулюються в пам'яті.