- •Лекція 1 соціальна психологія як наука
- •1.1. Предмет і структура соціальної психології
- •1. Поняття "соціальної психології"
- •2. Становление соціальної психологи
- •3. Основні поділи соціальної психології
- •4. Місце соціальної психології в системі наук про людину
- •1.2. Передумови виникнення соціальної психології
- •1. Формування елементів соціальної психології в рамках філософії
- •2. Виникнення перших соціально-психологічних теорій
- •3. Становление категоріального апарата соціальної психології
- •1.3. Розвиток експериментальної соціальної психології у першій половині хх сторіччя
- •1. Первинні групи як об'єкт дослідження соціальної психології
- •2. Соціально-психологічні дослідження виробничих взаємовідносин
- •3. Общепсихологические школи і соціальна психологи
- •1.4. Основні школи сучасної соціальної психології
- •1. Трансакционный аналіз
- •2. Интеракционизм
- •3. Необихевиоризм
- •4. Неофрейдизм
- •1.5. Історія і сучасний стан вітчизняної соціальної психології
- •1. Вітчизняна соціальна психологія в післяреволюційний період
- •2. Соціальна психологія в довоєнний період
- •3. Роль а.С.Макаренко в розвитку вітчизняної соціальної психології
- •4. Вітчизняна соціальна психологія в другій половині хх сторіччя
- •1. Вихідні положення
- •2. Основні вимоги до соціально-психологічних досліджень
- •2.2. Методологія социально-психологического дослідження
- •1. Наукова проблема і вибір теми.
- •2. Програма дослідження
- •2.3. Спостереження як метод соціальної психології
- •1. Загальна характеристика спостереження
- •2. Включене спостереження
- •3. Невключенное спостереження
- •4. Спостереження польове і лабораторне
- •2.4. Опитуванння
- •1. Загальна характеристика
- •2. Основні види опитуванння
- •2.5. Тестування у соціальній психології
- •1. Тести в соціально-психологічному дослідженні
- •2. Стандартизація, надійність і валидность тестів
- •3. Тести для діагностики груп
- •1. Загальне поняття соціального розвитку людини.
- •2. Тимчасові характеристики індивідуального і соціального розвитку
- •3. Личностная зрілість. Закономірності соціального розвитку людини.
- •3.2. Процес соціалізації особистості
- •1. Поняття соціалізації особистості.
- •2. Стадії процесу соціалізації.
- •3. Інститути соціалізації.
- •3.3. Соціальний контроль
- •1. Экспектации
- •2. Норми
- •3. Санкції
- •3.4. Соціальні ролі
- •1. Поняття соціальної ролі
- •2. Види соціальних ролей
- •3.5. Психологічне утримання соціального досвіду особистості
- •1. Формування досвіду особистості.
- •2. Явище стереотипизации.
- •3. Соціально-психологічні особливості пам'яті.
- •1. Спілкування як одна з основних психологічних категорій
- •2. Типи і види спілкування
- •3. Функції спілкування
- •4.2. Спонтанне спілкування (невербальное)
- •1. Вираження особи. Жести ходи
- •2. Жести захисту
- •4. Готовність
- •5. Фрустрація
- •4.3. Формалізоване спілкування
- •1. Масковане спілкування
- •2. Рольове спілкування
- •4.4. Позиційне спілкування
- •1. Поняття про комунікативні позиції особистості
- •2. Види трансакцій (взаємодій) у контакті.
- •3. Обмеження в позиційному спілкуванні
- •4.5. Манипулятивное спілкування
- •1. Загальна характеристика маніпуляцій у спілкуванні
- •2. Засоби маніпуляцій
- •3. Подолання маніпуляцій
- •4.6. Масова комунікація як особлива форма спілкування
- •1. Змістовна характеристика поняття "масова комунікація"
- •2. Психологічні ефекти масових інформаційних процесів.
- •3. Ефективність масових інформаційних процесів.
- •4.7. Соціальні функції масової комунікації
- •1. Загальна характеристика функцій масової комунікації
- •2. Канали масової комунікації
- •3. Основні ознаки процесу масової комунікації
- •1. Сутність соціальної перцепції
- •2. Механізми соціальної перцепції
- •5.2. Інтерактивний аспект спілкування
- •1. Сутність интеракции
- •2. Психологічна сумісність
- •3. Процес взаємодії
- •4. Стратегії взаємодії
- •5.3. Комунікативний аспект спілкування
- •1. Поняття комунікації
- •2. Психологічна зворотна зв'язок
- •3. Комунікативні бар'єри
- •1. Поняття соціальної групи
- •2. Основні ознаки соціальної групи
- •6.2. Основні характеристики груп
- •1. Загальні якості груп
- •2. Основні атрибути групи
- •3. Показники, що характеризують малу групу
- •6.3. Група як суб'єкт дії
- •1. Групова дія. Загальна характеристика
- •6.4. Вплив "психологічної" атмосфери групи на її члени
- •1. Форми впливів групи на її члени
- •2. Деиндивидуализация в групі
- •3. Внутригрупповая комунікація
- •4. Прагнення групи до внутрішньої гармонії
- •6.5. Група і особистість
- •1. Розвиток особистості в щодо стабільної групі
- •2. Фази розвитку особистості в групі
- •3. Джерело розвитку особистості в групі
- •1. Види великих груп
- •2. Етапи розвитку великих груп
- •3. Основні характеристики великих груп
- •4. Дифузійна група як особливий вид великих соціальних груп
- •7.2. Юрба. Загальна характеристика
- •1. Основні ознаки юрби
- •2. Структура юрби.
- •3. Психологічні особливості поводження людини в юрбі.
- •7.3. Види юрби
- •1. Юрби, виділені по ознаці активності
- •2. Юрби, об'єднані почуттям страху
- •3. Юрби стяжательские. Юрби що демонструють
- •7.4. Психологія чуток
- •1. Соціально-психологічні закономірності виникнення і поширення чуток
- •2. Соціально-психологічні функції чуток
- •7.5. Психологія паніки
- •1. Основні характеристики паніки
- •2. Причини виникнення паніки
- •1. Основні положення "теорії х".
- •2. Основні положення "теорії y".
- •3. Сучасні теорії керування
- •8.2. Структура фахової діяльності керівника
- •1. Оцінка і экономизация дій керівника
- •2. Вивчення роботи підпорядкованих, визначення їхніх потенційних можливостей і умов доведення до них завдання
- •3. Виробітку наукового підходу до ухвалення рішення, визначення ефективності й умов запровадження його в дію
- •8.3. Психологічний портрет керівника
- •1. Спроможність до планування і прийняття рішень
- •2. Робота з людськими ресурсами
- •3. Організованість і раціональне використання часу
- •4. Комунікація
- •5. Уміння спілкування
- •6. Забезпечення розвитку членів колективу
- •7. Лідерство
- •8. Керування перервами
- •8.4. Психологічні основи наукової організації управлінської праці
- •2. Організація робочого часу керівника
- •3. Основні правила пізнання особистості співробітника
- •8.5. Стилі управлінської діяльності
- •1. Авторитарний (директивний) стиль
- •2. Демократичний стиль
- •3. Стиль співробітництва
- •4. Ліберальний ( щопотурає) стиль
- •5. Новаторско-аналитический стиль
- •1. Социометрия в школі
- •2. Референтометрия
- •3. Методи вивчення спілкування
- •9.2. Учень у системі особистих взаємовідносин
- •1. Потреба в спілкуванні
- •2. Положення учня в системі особистих взаємовідносин
- •9.3. Динаміка особистих взаємовідносин
- •1. Усталеність особистих взаємовідносин
- •2. Динаміка відношень учня до учня.
- •3. Усталеність положення учня
- •9.4. Детермінанти, щО визначають положення учня у системі особистих взаємовідносин
- •1. Обгрунтування дітьми вибору партнера
- •2. Положення учня і його личностные характеристики
- •9.5. Психологічна структура шкільного класу
- •1. Поняття про структуру взаємовідносин
- •2. Структура особистих взаємовідносин і організаційної структури шкільного класу
- •1. Сучасні вимоги до педагога і його фахової діяльності
- •2. Структура фахової діяльності педагога
- •3. Психологічна характеристика педагогічних впливів
- •10.2. Психологічний клімат і стилі педагогічного керівництва
- •1. Поняття "стиль педагогічної діяльності"
- •2. Основні стилі педагогічного керівництва учнівськими
- •Формування авторитетних відношенні в учбово-виховному колективі
- •10.3. Социально-психологические особливості педагогічного колективу
- •1. Поняття "педагогічного колективу"
- •2. Критерії успішності роботи педагогічного колективу
- •10.4. Конфлікти у педагогічному середовищі
- •1. Види межличностных конфліктів у педколлективах
- •2. Профілактика виникнення конфліктів
- •10.5. Социально-психологическая характеристика особистості педагога
- •1. Місце педагога в сучасному товаристві.
- •2. Психологічні вимоги до особистості педагога.
- •11.2. Бихевиорально орієнтовані групи (б-группы).
- •11.3. Психодраматический підхід (Псі-групи).
- •11.4. Гуманістичний підхід (в-группы).
- •11.5. Трансактный аналіз (та-группы).
- •11.6. Гештальтподход у груповій роботі (г-группы).
- •Лекція 12 социально-психологический тренінг як форма спеціально організована ного спілкування План
- •12.1. Принципи організації і роботи тренинговой групи
- •12.2. Характеристика основних тренинговых форм міркування про себе самому
- •12.3. Характеристика основних тренинговых форм "віч-на-віч". Парна робота
- •12.4. Характеристика основних тренинговых форм "четвірка". Мала група з 3-4 чоловік
- •12.5. Характеристика основних тренинговых форм "чудова семtрка" "Мала" велика група з 7-8 чоловік
- •12.6. Характеристика основних тренинговых форм "карусель" Загальна робота в два кола
- •Утримання
2. Механізми соціальної перцепції
Атрація - особлива форма сприйняття і пізнання іншої людини, заснована на формуванні стосовно нього стійкого позитивного почуття. Завдяки позитивним почуттям симпатії, уподобання, дружби, любові і т.д. між людьми виникають визначені відношення, що дозволяють більш глибоко пізнати один одного. По образному вираженню представника гуманістичної психології А.Маслоу, такі почуття дозволяють побачити людини "під знаком вічності", тобто побачити і зрозуміти найкраще і гідне, що в ньому є. Атрація як механізм соціальної перцепції розглядається звичайно в трьох аспектах: процес формування принадності іншої людини; результат даного процесу; якість відношень. Результатом дії цього механізму є особливий вид соціальної установки на іншого людину, у якому переважає емоційний компонент. Атрація може існувати тільки на рівні індивідуально-виборчих межличностных відношень, що характеризуються взаємним уподобанням їхніх суб'єктів. Мабуть, існують різноманітні причини того, що до одних людей ми ставимося з більшою симпатією, чим до інших. Емоційне уподобання може виникнути на підставі загальних поглядів, інтересів, ціннісних орієнтації або як виборче відношення до особою зовнішності людини, його поводженню, чортам характеру і т.д. Такі відношення дозволяють краще розуміти іншої людини.
Механізм каузальної атрибуції пов'язаний із приписуванням людині причин поводження. У кожної людини виникають свої припущення про те, чому сприйманий індивід поводиться певним чином. Приписуючи іншому ті або інші причини поводження, спостерігач робить це або на основі подібності його поводження з яким-небудь знайомою йому особою або відомою уявою людини, або на основі аналізу власних мотивів, гаданих у подібній ситуації. Каузальна атрибуція може "спрацювати" навіть тоді, коли аналогія проводиться з особою неіснуючим і ніколи существовавшим не реально, але наявним в уявленнях спостерігача, наприклад із художньою уявою (уявою героя з книги або фільму). Кожна людина має величезна кількість уявлень про інших людей і уяви, що сформувалися не тільки в результаті зустрічей із конкретними людьми, але також і під впливом різноманітних художніх джерел. На підсвідомому рівні дані уяви займають "рівні позиції" з уявами людей, що реально існують або существовавших реально. Механізм каузальної атрибуції пов'язаний із деякими аспектами самовідчуття індивіда, що сприймає й оцінює іншого. Так, якщо суб'єкт приписав другому негативні риси і причини їхнього прояви, то він швидше за все буде оцінювати себе по контрасту як носія позитивних рис. Іноді люди з заниженою самооцінкою виявляють надмірну критичність стосовно навколишнім, створюючи тим самим якийсь негативний суб'єктивно сприйманий соціальний фон, на якому, як їм здається, вони виглядають цілком пристойно. Насправді - це лише суб'єктивні відчуття, що виникають як механізм психологічного захисту.
Ідентифікація як соціально-психологічне явище розглядається сучасною наукою дуже часто й у таких різноманітних контекстах, що варто спеціально обмовити особливості даного феномена як механізму соціальної перцепції. У цьому аспекті ідентифікація подібна эмпатии, проте эмпатию можна розглядати як емоційне ототожнення суб'єкта спостереження, що можливо на основі минулого або дійсного досвіду подібних переживань. Що ж стосується ідентифікації, те тут у більшому ступені відбувається інтелектуальне ототожнення, результати котрого тим успешнее, чим більш точно спостерігач визначив інтелектуальний рівень того, кого він сприймає.