Література

1. Психологія діяльності та навчальний менеджмент: Навч. посіб. – К.: КНЕУ, 2008. – С. 225-227.

2. Психологія діяльності та навчальний менеджмент: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисципліни. –К.: КНЕУ, 2003. – С. 719.

5.16. Вчителька іноземної мови вирішила активізувати підготовку учнів до занять за допомогою впровадження бригадного методу роботи. Клас був поділений на підгрупи (бригади), в кожній з яких був обраний керівник (бригадир). Якщо в підгрупі хтось отримував незадовільну оцінку, оцінка ставилася цьому учню, а також ... бригадиру.

• Охарактеризуйте контрольно-оцінний стиль викладача з точки зору психології оцінювання.

Література

1. Психологія діяльності та навчальний менеджмент: Навч. посіб. – К.: КНЕУ, 2008. – С.221-229.

2. Психологія діяльності та навчальний менеджмент: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисципліни. –К.: КНЕУ, 2003. – С. 719.

5.17. 1) Розповідь студента факультету «Маркетинг»:

«У житті я поміняв багато шкіл і пам'ятаю багато викладачів. Але був у моєму житті один яскравий анти педагог, якого я дуже гарно запам’ятав. Це було друге півріччя, третій клас. Я щойно перейшов в іншу школу, і потрапив до колективу, класним керівником якого була дуже «цікава» людина. У класі був дуже жорсткий авторитет класного керівника, і ніхто не мав права бути кимось більшим, ніж він був в її розумінні. Двієчник був тільки двієчником, відмінник був тільки відмінником, тобто - богом. Всіх, хто «випадав» з її системи уявлень, вона ображала і принижувала».

2) Спогади студентки: «У школі у нас був дуже строгий викладач історії. Якщо раптом у когось під час уроку не опинялося на парті щоденника, то такий учень відразу ж отримував «двійку». Не розповідатиму і про ту атмосферу, яка панувала в класі під час уроку. Особисто мені це нагадувало картину якогось концтабору, де крок вліво або крок управо строго карався».

3) Спогади студента: «Коли я вчився в 1-3 класах, я легко сприймав нові знання, прагнув бути активним на уроках, постійно тягнув руку, і мене дивувало, чому інші учні не встигали так само швидко виконувати завдання. Вчителька, убачивши мою активність і переконавшись, що матеріал я знаю, припинила викликати мене на уроках. Вона так і сказала перед всім класом, що мене вона не викликає, тому що я піднімаю руку і, отже, все знаю, і викликатиме тих, хто не піднімає руку, отже, не знає. Це, природно, могло стати серйозним стимулом для дітей, щоб «підгравати» вчителеві, піднімаючи руку. Я ж, прагнучи відповідати, почав відштовхуватися від зворотного: не проявляв активності, щоб мене запитали. Але пізно, в очах вчительки я придбав імідж учня, який і так все знає і якого і питати не обов'язково».

4) Спогади студентки: «У випускному класі було задано на уроці української мови додаткове домашнє завдання - завести кожному окремі зошити і надиктовувати один одному диктанти, готуючись таким чином до випускного іспиту. Через деякий час вчитель зажадав пред'явити кожному зошити, тобто виконану роботу. А опинилося так, що серед всього класу тільки я і моя подруга виконали цю роботу. У зошиті після кожного диктанту ми з подругою виставляли відповідні відмітки, що й стало причиною обурення вчителя. У результаті ми залишилися винні».

• Охарактеризуйте контрольно-оцінні стилі вчителів у запропонованих вище ситуаціях. Яких суб’єктивних педагогічних помилок оцінювання вони припустилися?