Література

1. Психологія діяльності та навчальний менеджмент. Навч. посіб. – К.: КНЕУ, 2008. –С. 115-116.

3.15. У гості до Ігоря приїхав з іншого міста старший брат. Ігор – високий, впевнений, якщо не сказати – самовпевнений, підліток, переконливо пояснив старшому брату, чому він хоче стати льотчиком – випробувачем надзвукового літака...

- Вибач, будь-ласка, Ігор, - зупинив його брат, - а що практично ти зробив, щоб наблизитись до своєї мрії?

- А що я можу? – здивувався Ігор. – У аероклубі навіть до парашутного відділення не приймають. Ось стану дорослішим, тоді ...

- Спортом займаєшся? Фіззарядку робиш зранку?

- У футбол іноді граю, а зарядку – ні, не встигаю...

- А з математики в тебе які успіхи?

- Та нічого, балів 7, напевно, буде...

- В авіамодельному гуртку займаєшся?

- Гуртка у нас в школі немає, а до Палацу творчості їздити далеко.

- У радіотехніці розбираєшся?

Ігор мовчав. А брат з прикрістю казав:

- Ти не можеш не знати, що авіація потребує від людини найвищої фізичної підготовки й тренування, а окрім цього багато чого треба знати та вміти, у тому числі математику, фізику, креслення... Хто ж тобі вже сьогодні заважає готуватися до своєї зоряної години?

• Проаналізуйте, яке значення має критика у даній ситуації з точки зору мотивування. Чи є вона педагогічно виправданою?

Література

1. Психологія діяльності та навчальний менеджмент. Навч. Посіб. – К.: КНЕУ, 2008. – С. 137.

3.16. Якось учитель географії Олег Іванович викликав із всіх бажаючих відповісти біля карти Мишка. Учень був хлопчиком старанним, але не завжди встигав гарно підготуватися до уроку. До того ж він був незграбним і повільним.

Питання йому учитель дав нескладне: знайти на карті Австралію та розповісти про її географічне положення.

Почувши, що його викликають, Мишко так розгубився, що ледве став із-за парти і дійшов до стола учителя, де з якоюсь провиною подивився на Олега Івановича і повернувся до карти.

Учитель, побачивши стан хлопця, підійшов до нього, поклав руку на плече і лагідно сказав:

• Не хвилюйся, все буде добре. Ось указка, починай сміліше! Ти ж знаєш...

Мишко повільно розпочав водити указкою по карті, але замість Східної півкулі він потрапив до Західної. У класі наростав галас.

• Хвилиночку, друзі, не будемо заважати людині – сказав учитель. - Мишко зараз сам розбереться. Будь ласка, заспокойтеся...

Але хлопець стояв на тому ж місті. З ним явно відбувалося щось недобре. Потім він буде запевняти, що бачив на карті не дві, а одну півкулю.

Між тим Олег Іванович поводив себе витримано. Інший зробив би на його місті вже не одне зауваження, на деяких підвищив би голос і посадив Мишка на місце. Але обличчя учителя залишалося спокійним, погляд уважним, але не суворим.

Заспокоївши клас жестом, він підізвав Мишка до себе і сказав:

- Такі випадки бувають, Мишко. Людина хоче розповісти щось дуже важливе і підготувалася гарно, але їй щось заважає, скоріше за все, хвилювання. Таке траплялося навіть зі знаменитими артистами: знаючи напам’ять роль, вони, як тільки з’являлися на сцені, чомусь її забували, і становище рятував тільки суфлер... Пішли до карти і добре поміркуємо...

Взявши хлопця за руку, Олег Іванович підвів його до карти півкуль і сказав:

• Скажи мені спочатку, скільки є півкуль? Це ти точно знаєш...

• Дві, Західна і Східна, - відповів учень.

• Добре, я знав що ти зможеш відповісти. А зараз пригадай, у якій півкулі більше частин світу?

• У Східній.

• Правильно. Подумай тепер, де нам шукати Австралію? До якою півкулі треба підійти?

Як потім зізнавався Мишко, тільки після цих слів перед очима у нього з’явилися два кола, розфарбованих різними кольорами, виплила зелена Австралія, яку він безуспішно шукав у Західній півкулі.

І тут він заговорив, заговорив як ніколи впевнено та переконливо...

Олег Іванович, не рухаючись з місця до кінця відповіді, щоб не відволікати його та не заважати, слухав Мишка з великою увагою. Він не приховував своєї радості за успіх хлопця. Коли той завершив свою розповідь, Олег Іванович гучно сказав:

• Молодець! Ось розумник! Ти все відмінно знаєш, навіть більше, ніж написано у підручнику. Дякую за відповідь!

Мишко, щасливий, сором’язливо дивився на носки своїх черевиків. На перерві він ходив по коридору справжнім героєм.

• Поясніть, чому вчителю вдалося активізувати пам’ять учня. Яке значення при цьому мали репліки та невербальна поведінка учителя? Як ця ситуація вплинула на мотивацію учня до навчання? Яке значення вона мала для класу в цілому?