1. Виявіть основні причини приросту населення в країнах, що розвиваються, та його скорочення в розвинених країнах.

Природний приріст залежить від багатьох чинників. До XVIII ст. зростання населення світу залежало, переважно, від біологічних процесів. При цьому рівні народжуваності та смертності були дуже високим і, як результат, – низький природний приріст. У наш час все відчутнішого впливу на процес відтворення населення набувають соціально-економічні чинники: рівень добробуту та умови життя людей, рівень розвитку медицини, стан охорони здоров’я та харчування, ступінь залучення жінок до участі у суспільних процесах, співвідношення між міським і сільським населенням, національні та релігійні традиції тощо. Серед глобальних історичних причин, що стримують природний приріст населення, – політичні потрясіння, соціальні кризи, погіршення екологічних умов проживання.

Основний приріст населення забезпечується країнами, що розвиваються, (в основному за рахунок Африки та Індії).  У першій половині 50-х років вони забезпеч 79%, а в першій половині 90-х – 95% приросту світової чисельності населення. Ці процеси привели до перерозподілу  населення між різними підсистемами світового господарства. У    1950 р. приблизно 2/3 населення проживало в країнах, що розвиваються, у 1990 р. – 77%,  у 2025 р. очікується  до 84%.  Частка промислово розвитих країн скоротилася з 22 до 14,5%.  Це підсло диференціацію між розміщенням населення і продуктивних сил. На країни, що розвиваються, припадає майже 80%  населення і тільки 20% ВСП.

До групи країн, що розвиваються, входять найбільші за населенням країни (понад 100 млн. чол.) – КНР, Індія, Індонезія, Бразилія, Пакистан, Бангладеш, Нігерія.

2. Обґрунтуйте причини, з яких сільське населення мігрує до міст. Які проблеми виникають у мігрантів, у зв’язку зі зміною місця проживання?

Загалом, основними причинами внутрішніх трудових міграцій в Україні є такі три фактори:

• обмежені можливості працевлаштування, особливо в сільській місцевості,

• низька заробітна плата вдома,

• більша престижність роботи на підприємствах та установах великих міст.

Замкнене коло міграції

За даними Держкомстату, сільське населення лише за останній рік зменшилося на 0,7%. На 1 серпня його частка дорівнювала 31,4%, решта 68,6% українців уже мешкають у містах. Основними причинами міграції, яка є одним із факторів цього зменшення, є високий рівень безробіття та низький рівень життя. За результатами дослідження КМІСу на замовлення ПРІК ПРООН, в Автономній Республіці Крим (де сільське населення становить 77%) половина домогосподарств можуть підтримувати лише базові потреби, а 1/5 усіх опитаних не здатні забезпечити собі навіть гідне харчування.

Масова урбанізація призводить до зростання безробіття, люмпенізації, перенаселення міст. Україна не єдина держава, яка має на «порядку денному» болюче «сільське питання». Старенька Європа бореться водночас і з демографічною кризою, і зі зменшенням сіл як побічним ефектом урбанізації. Стратегії боротьби залежать від конкретної країни. Наприклад, Болгарія, як і багато інших країн Балканського регіону, намагається переорієнтувати сільських мешканців на отримання прибутків, відмінних від вироблення і збуту сільськогосподарської продукції. За словами Стюарта Берджеса, голови британської Комісії для сільських громад, у Великій Британії близько 200 тис. молодих людей вирушають із села до міста. Серед основних причин – брак роботи, доступного житла, а також... швидкісного інтернету. Проте уряд країни прагне до початку 2012 року забезпечити кожен будинок доступом до широкосмугової інтернет-мережі.

Сільське населення в Україні завелике за європейськими мірками. Ми маємо надто низький рівень механізації та автоматизації сільського господарства: ті роботи, які в Європі здійснюють фермер і два-три найманих працівники, у нас виконує ціле КСП. Насправді за умов його модернізації відплив населення до міст не є загрозливим.

У ЄС процес міграції із села не так яскраво виражений. Завдяки загальному рівню розвитку транспортної інфраструктури люди можуть жити за 50–70 км від великого міста й працювати в ньому. У нас такий спосіб життя є значно дорожчим через гірший розвиток транспортної інфраструктури.

Нині в Україні чисельність населення зменшується. Збільшення спостерігається лише в деяких населених пунктах, де вікова структура молодша: у поселеннях західних областей та приміських зонах великих міст. Причому навряд чи можна говорити про те, що якісь населені пункти швидко зростають. Зазвичай у передмістях великих міст темпи збільшення кількості населення дещо вищі, ніж у самих містах: Бровари та Ірпінь зростають швидше, ніж Київ, Іллічівськ швидше, ніж Одеса. Чимало передмість Дніпропетровська, Львова, Запоріжжя чисельно збільшуються, тоді як самі ці обласні центри зменшуються. У найближчі 5–10 років, найімовірніше, зростатиме кількість мешканців Києва і приміської зони, а також Харківської та Одеської агломерацій, сільське населення зменшуватиметься швидшими темпами, ніж міське. Перспективи розвитку сільської місцевості залежать від того, чи буде модернізовано сільське господарство.

«Міський спосіб життя». Його характеризують такі ознаки:

— нестійкість соціального статусу, підвищена мобільність;

— інтенсивність та анонімність людських контактів;

— різноманітність можливостей щодо проведення вільного часу;

— відмирання сусідських стосунків;

— зниження соціального значення сім'ї, передачабагатьох її функцій різним суспільним інститутам, послаблення зв'язків і залежності між родичами;

— послаблення традицій у регулюванні поведінки особистості внаслідок посилення формального соціального контролю.

Сільське населення відрізняється від міського особливим укладом, родом і характером занять; рівнем кваліфікації праці (у робітників села він нижчий за рівень кваліфікації праці міських робітників); комфортністю життя, типом мислення, стабільністю норм і цінностей. Відрізняється воно від міста мінімальним рівнем заробітної плати та пенсійного забезпечення, системою пільг за стаж роботи, нормами забезпечення продовольчими і промисловими товарами, розміром коштів, що виділяються з бюджету на розвиток інфраструктури, та іншими ознаками.

Мотиви міграції з села до міста різноманітні: ширші можливості для працевлаштування, кращі побутові умови, задоволення культурних потреб.

Незважаючи на помітне нині зниження темпів міграції сільського населення (рис. 1), показовим цей процес назвати неможливо, оскільки, на нашу думку, це зниження пов’язане з тим, що на даний час найбільш активна та працездатна частина населення, що не знаходила можливостей для реалізації свого потенціалу в сільській місцевості, вже виїхала. Населення, що залишилися на сьогодні в селі, або не має змоги виїхати, або адаптувалося до сучасної ситуації, відтак нездатне до активної міграції, яка фіксувалася раніше.

Рис.1. Сальдо міграції з сільської місцевості, осіб.

У незадовільному стані в селі перебувають об’єкти освіти, охорони здоров’я та культури. Наявна матеріальна база культурно-побутових об’єктів не відповідає нормам.

В сільській місцевості об’єкти освіти в більшості випадків не мають сучасних технічних обладнань для навчання, не вистачає педагогічного персоналу, а рівень його фахової освіти нижчий, ніж в місті. Охоплення дітей дошкільними закладами складало у 2006 р. в селі лише 28 %, в той час як у місті – 68 %. Введення в експлуатацію нових дитячих дошкільних установ відбувається украй нерівномірно та повільно.