5. Дещо з філософської афористики.

Афоризм (з грецьк. – визначення, вислів) – короткий влучний оригінальний вислів, що зробився усталеним.

В розділ увійшли висловлювання цілої плеяди визначних мислителів Давньої Греції – Аристотеля, Геракліта, Платона, Демокріта, що стверджували головним авторитетом людський розум і непохитну впевненість в тому, що все у світі можна пізнати шляхом системи логічних доведень.

Представлені також висловлювання давньоримських філософів і письменників – Цицерона, Сенеки, Горація, Ювенала. Вони відрізняються глибокою життєвою мудрістю. Вчать доброчинності і високій моральності в діяннях і вчинках людей.

Могутній політ думки, розквіт культури і мистецтва, що характерні для епохи Відродження (термін запроваджений італійським художником і истецтвознавцем, першим біографом великого Леонардо да Вінчі Джордано Вазарі, XVI ст.), знайшли своє відображення у висловлюваннях Д. Бруно, Леонардо да Вінчі, У. Шекспіра та ін. В них прославляються необмежені можливості людини, утверджуються гармонія і краса творчої особистоті і оточуючої дійсності. Пізнє Відродження цікаве тим, що саме в цей час з’являються творці афоризмів. Найвідоміші з них – французькі моралісти Франсуа де Ларошфуко і Жан де Лабрюйєр.

В епоху Просвітництва видатним майстром афоризмів був німецький письменник і вчений Георг Кристоф Ліхтенберг. В його думках, побудованих, як правило, на парадоксах*, озвучувалася різка опозиція до існуючих на той час суспільних норм і порядків.

Важливо, щоб студент не тільки захоплювався мудрістю попередників і сучасників, але і порівнював їх з власними почуттями і уявленнями про життя. Допомогти людині, особливо молодій, стати більш розумним, сильним, добрим, великодушним, переконати її в необхідності слугувати високій меті та ідеалам, керуватися у всьому мірою високої моралі і відповідальності, прагнути як до особистого щастя, так і завжди піклуватися про щастя інших – таким є призначення цього розділу.

Примітка:

*Тут: парадокс (від грецьк. несподіваний, дивний) – думка, що разюче розходиться з усталеними поглядами, начебто суперечить здоровому глуздові, хоч насправді може й не бути хибною.

Всесвіт. Світ. Природа.

Природу премагають, лиш підкоряючись її законам.

Ф.Бекон.

Природа не визнає жартів; вона завжди правдива, завжди серйозна, завжди строга; вона завжди права; помилки та заблуджения виходять від людей.

Й.-В. Гьоте.

Світ чудовий, і поза ним немає спасіння.

А.Камю.

Природа так про все потурбувалась, що усюди ти знаходиш, чому повчитися.

Леонардо да Вінчі.

В природі немає нічого некорисного.

М.Монтень.

Природа ніколи не дурить нас; це ми самі ошукуємось.

Ж.Ж. Руссо.

Світ жалюгідний лише для жалюгідної людини, світ порожній лише для порожньої людини.

Л.-А. Фойєрбах.

Твори природи довершеніші за твори мистецтва.

Цицерон.

Природа не терпить неточностей і не вибачає помилок.

Р. Емерсон.

Час.

Істинно великою є та людина, яка спромоглася оволодіти своїм часом.

Гесіод.

Людина, що наважилася розтринькати хоча б одну годину свого часу, ще не доросла до того, щоб розуміти всю вартість життя.

Ч. Дарвін.

Жодного дня не ухилятися від своєї мети – ось засіб подовжити час, і при цьому дуже правильний засіб, хоча користуватися ним і нелегко.

Г.К. Ліхтенберг.

Ніщо не є більш обтяжливим для мудрої людини і ніщо не завдає їй більшого клопоту, ніж необхідність витрачати на дурнички і некорисні речі більше часу, ніж вони на те заслуговують.

Платон.

Як часто буває в нещасливу годину, добре рішення приймається тоді, коли час вже втрачений.

Тацит.

Єдиний, хто не втомлюється, – час.

Л. Костенко.

Тоді лише пізнається цінність часу, коли він утрачений

Г.С. Сковорода.

Що швидко запалюється, те раптово гасне.

Г.С. Сковорода.

Життя.

Істина, свобода і доброчинність – ось єдине, заради чого треба любити життя.

Вольтер.

Бути у світі і нічим не позначити свого існування – це здається мені жахливим.

М.В. Гоголь.

Життя нічого не дарує без важелезної праці і хвилювань.

Горацій.

Якщо ти дорожиш своїм життям, пам’ятай, що і інші не менш дорожать своїм.

Єврипід.

Без відчаю в житті немає і любові до життя.

А. Камю.

Життя людей, що віддані лише насолоді без розсудку і без моральності, не має жодної вартості.

І. Кант.

Життя – це те, що люди найбільш за все прагнуть зберегти і найменш за все бережуть.

Ж. Лабрюйєр.

Тільки з користю прожите життя є довгим.

Леонардо да Вінчі.

Життя само по собі – ні благо, ні зло: воно містить і благо, і зло, дивлячись на те, на що ви самі перетворили його.

М.Монтень.

Погано живуть ті, хто все життя лише збираються жити.

Публій Сір.

Жити – це значить дихати, це значить діяти. Не та людина найбільше жила, яка може налічити більше років, а та, хто найбільше відчувала життя.

Ж.-Ж.Руссо.

Життя не розвага і не свято; життя – важке заняття.

Д.Сантаяна.

Ні про що не турбуватись, ні за чим не турбуватись – значить не жити, а бути мертвим, адже турбота – рух душі, а життя – се рух.

Г.С. Сковорода.

Поки ми відкладаємо життя, воно минає.

Сенека.

Ставати з перебігом часу молодшим – ось істинне мистецтво життя.

Е. Тельман.

Життю короткому, але чесному завжди надавай перевагу над життям довгим, але ганебним.

Епіктет.