- •Передмова
- •Сучасний стан філософської освіти в Україні, або Над руїнами марксистсько-ленінської філософії.
- •I. Проблема національного виховання
- •Одвертий лист до галицької української молодежі
- •II. “... Навчитися відчувати себе українцями...” – моральне кредо сучасної української молоді:
- •III. Українська інтелігенція як рушій процесу відродження української нації:
- •Замість заключення Вірш в.Сосюри “Любіть Україну”
- •II. Філософія, релігія, наука.
- •Загальна природнича історія і теорія неба. Передмова
- •Девід Лейзер. Створюючи картину Всесвіту. Розділ 8. Космічна еволюція (уривки).
- •Метафізика. – Кн.I, р.III. (Про сутність (начала) і причину світу).
- •Метафізика. – Кн.І. – Розд. Vі.
- •Метафізика. – Соч.: в 4-х т. – м.: Мысль, 1976. – с.266-268.
- •Книга 1, р. 4.
- •Книга і, р. V.
- •Книга і, р. Vі.
- •Про душу. – Соч.: в 4-х т. – м.: Мысль, 1976. – т.І.
- •Розд. Ііі
- •Розділ IV
- •Про душу.
- •Уривки з праць. – Антология мировой философии: в 4-х т. – м.: Мысль, 1971 г. – т. 3. – с. 304-305, 307-315, 317-325, 337. Категорії і закони діалектики.
- •Діалектичне заперечення.
- •Перехід кількісних змін у якісні.
- •Критика законів формальної логіки. Закон тотожності.
- •Відмінність, протилежність, суперечність.
- •Перехід суперечності в основу.
- •Закон достатньої основи.
- •Суперечність і її примирення.
- •Тацит. Про імперське мислення.
- •Забарвлення статей у деяких метеликів.
- •IV. Із української філософії.
- •Вступ (уривок)
- •Діалог. Назва йогo – Потоп зміїний.
- •Притча, названа “Єродій”. Уривок
- •Серце та його значення у духовному житті людини, згідно з ученням слова Божого.
- •Нариси з історії філософії на Україні. – к.: Орій, 1992. (уривок) філософія і національність.
- •1. Нація і людство
- •2. Філософія і філософії
- •3. Розвиток філософії
- •4. Українська філософія
- •Український народній характер і світогляд
- •1. Загальні замітки.
- •2. Спроба характеристики.
- •V. Етика та естетика як філософські дисципліни.
- •(Уривок)
- •Заперечення
- •Арістотель. Нікомахова етика (фрагменти) книга VIII.
- •Лист до батька (1919) – (фрагменти).
- •Щоденник письменника (1873). (Фрагменти).
- •XIV. Вчителеві.
- •Зигмунд фрейд
- •О.Кобилянська до Осипа Маковея¹. Лист від 13 січня 1902 р.
- •Гіппій більший (фрагменти).
- •Ф. Шіллер.
- •Листи про естетичне виховання людини.
- •– К.: Мистецтво, 1974.
- •Лист двадцять шостий
- •Лист двадцять сьомий
- •Коментар
- •М.С. Каган (ред. В.В. Лагетко).
- •Із секретів поетичної творчості (1898 р.).
- •І. Вступні зауваження про критику.
- •Іі.Психологічні основи.
- •Ііі. Естетичні основи.
- •Доповідь, що зроблена 14 грудня 1957 року.
- •VI. Етика науки.
- •Додаток.
- •I. Гносеологія. Г.В.Ф. Гегель. Філософія природи. – Энциклопедия философских наук: в 3-х т. – м.: Мысль, 1975. – т.2.
- •Г.В.Ф. Гегель. Філософія природи. – Энциклопедия философских наук: в 3-х т. – м.: Мысль, 1975. – т.2.
- •Г.В.Ф. Гегель. Філософія природи. – Энциклопедия философских наук: в 3-х т. – м.: Мысль, 1975. – т.2.
- •Г.В.Ф. Гегель. Філософія природи. – Энциклопедия философских наук: в 3-х т. – м.: Мысль, 1975. – т.2.
- •Г.В.Ф. Гегель. Філософія природи. – Энциклопедия философских наук: в 3-х т. – м.: Мысль, 1975. – т.2.
- •Г.В.Ф. Гегель. Філософія природи. – Энциклопедия философских наук: в 3-х т. – м.: Мысль, 1975. – т.2.
- •Г.В.Ф. Гегель. Філософія природи. – Энциклопедия философских наук: в 3-х т. – м.: Мысль, 1975. – т.2.
- •З промови м. Гайдеггера (1889-1976) з нагоди святкування 175-річчя від дня народження нім. Композитора к. Крейцера в їх рідному місті Мескирх 30 жовтня 1955.
- •Арістотель. Категорії. – Соч.: в 4-х т. – м.: Мысль, 1978. – т.2.
- •М.І. Костомаров. Сорок років. Нар. Малоросійська легенда. – Тв.: в 2-х т. – т.2. – к.: Дніпро, 1990. – с.402-403. – 784 с.
- •Арістотель. Перша аналітика. – Соч.: в 4-х т. – м.: Мысль, 1978. – т.2. – Розд.30. – Розд.32.
- •Арістотель. Про душу. – Кн. II, р. XI.
- •Арістотель. Про душу. – Кн. II, p. XII.
- •Ііі. Соціальна філософія: астрологія, антропологія, соціологія, економіка.
- •Йоган Вольфганг Гете (1749-1832).
- •І.Кант. (Неминучість зловживань для наділених владою). – Антология мировой философии. – м.: Мысль, 1971. – т.3. – с. 190-191.
- •Ф.В.Й. Шеллінг. Філософські дослідження про сутність людської свободи і пов’язаних з нею предметах. – Соч.: в 2-х т. – м.: Мысль, 1989. – т.2. – с. 129-132.
- •Г.В.Ф. Гегель. Філософія права.
- •Гегель г.В.Ф. Философия права. – м.: Мысль, 1990. (Про кохання та жіноче питання).
- •Шарль Луї Монтеск’є. Перські листи. Лист 40. Узбек до Іббена у Смирну1.
- •Шарль Луї Монтеск’є (1689 – 1755). Перські листи (1721). Лист 145й. Узбек до... (уривок).
- •Дені Дідро (1713-1784). Нескромні скарби.
- •Е. Золя (1840-1902). Демократія.
- •Е. Золя. Доброчинність республіки.
- •В.Винниченко. Відродження нації. – к.: Наук. Думка, 1990. – ч.Іі. – с. 1-43, 44. –330 с.
- •Арістотель. Політика. – Соч.: в 4-х т. – м.: Мысль, 1983. – т. 4. – с. 409-412, 406, 408, 438. Книга друга.
- •Ііі. Етика г.В.Ф. Гегель. Философия духа. – Энциклопедия философских наук: в 3-х т. – м.: Мысль, 1977. – т.3. – с.327-328.
- •Ф.В.Й. Шеллінг. Система трансцендентального ідеалізму. – Соч.: в 2-х т. – м.: Мысль, 1987. – т.1. – с.455-456, 464-465.
- •К.А. Гельвецій. Про людину. – Соч.: 2-х т. – м.: Мысль, 1974. – т.2.
- •К.А. Гельвецій. Про людину. – Соч.: 2-х т. – м.: Мысль, 1974. – т.2.
- •К.А. Гельвецій. Про людину. – Соч.: 2-х т. – м.: Мысль, 1974. – т.2. – с. 564-565.
- •К.А.Гельвецій. Про людину. – Соч.: 2-х т. – м.: Мысль, 1974. – т.2.
- •Дещо з філософської афористики.
- •Всесвіт. Світ. Природа.
- •Людина, люди.
- •Історія: минуле, теперішнє, майбутнє.
- •Розвиток, рух, прогрес.
- •Народ, держава, нація.
- •Світогляд, ідеали, принципи, переконання.
- •Свобода, рівність.
- •Влада, політика, управління.
- •Моральність, мораль.
- •Право, закон.
- •Сенс життя.
- •Істина.
- •На закінчення.
Шарль Луї Монтеск’є. Перські листи. Лист 40. Узбек до Іббена у Смирну1.
Коли помирає який-небудь шляхтич, люди збираються у мечеті і над ним проголошують надгробне слово, що є хвалебною промовою на його честь, промовою з якої трудно правильно судити про заслуги покійного.
Я б скасував усі поховальні урочистості. Людей слід оплакувати при народженні, а не після смерті. До чого церемонії і вся ця гнітюча обстановка, якими оточують вмираючого в його останні хвилини, до чого навіть сльози його рідних і горе друзів, як не для того, щоб ще більше поглибити невідворотну для нього втрату!
Ми настільки сліпі, що не знаємо, коли нам засмучуватися
і коли радіти: ми майже завжди віддаємося оманливому сумові чи оманливим радощам.
Коли я бачу, як кожного року Могол по-дурному кладеться на ваги: змушує зважити себе, ніби бика; коли я бачу, як народ радіє, що правитель цей зробився ще грубшим, тобто ще більш нездатний керувати підданими, я відчуваю, Іббене, співчуття до людського навіженства.
З Парижа, місяця Реджеба2 20-го дня, 1713 року.
1 Смирна – місто в Турції.
2 Реджей – раджаб, сьомий місяць мусульманського місячного року.
Пер. укр. мовою за вид.: Лесаж А.Р. Хромой бес. Монтескье Ш.Л. Персидские письма. Дидро Д. Нескромные сокровища. Пер. с фр. – М.: “Иолос”, 1993. – С.253-254.
Шарль Луї Монтеск’є (1689 – 1755). Перські листи (1721). Лист 145й. Узбек до... (уривок).
...Колись усіх вчених звинувачували у чарівництві. Мене це анітрішки не дивує. Кожний розмірковував про себе так: “Я розвинув свої природні обдарування наскільки це було можливе, а тим не менше такий-ось вчений має переваги наді мною: очевидячки, тут втрутилась якась диявольщина”.
В наш час, коли подібні звинувачення втратили переконливість, взялися за інше: вченому ніяк не вдається уникнути звинувачень у безбожництві чи єресі. І навіть якщо народ дасть йому цілковите відпущення гріхів, все одно болю завдано і назавжди залишиться це його найпекучішим місцем. Років тридцять по тому якийсь суперник скаже йому із сумирним виглядом: “Зведене на вас звинувачення не було справедливе, – борони Боже! – але все ж вам довелося виправдовуватись...”. Так звинуваченням проти нього стає навіть його виправдання!
Якщо він пише яку-небудь історію і при цьому наділений шляхетним розумом і щирим серцем, то проти нього піднімають усілякі переслідування. На нього нацькують власть імущих за який-небудь факт, що трапився тисячу років назад, і постараються накласти кайдани на його перо, якщо воно не продається. Однак він все ж є щасливіший за тих підлих людей, які зрікаються своїх переконань заради жалюгідної пенсії, до того ж за кожну із своїх побрехеньок окремо не отримують і п’ятака; які ламають державний устрій, применшують права однієї влади і збільшують права другої; дають правителям, віднімають від народів;оживлюють застарілі права; потурають пристрастям, розповсюджених за їх доби, і порокам, що видобулися на трон, і обманюють нащадків тим більш непристойним чином, що у нього менше можливостей спростувати їхні свідчення.
Але мало того, що вченому завдають усіх цих образ, мало того, що він перебуває в стані постійного неспокою з приводу успіху свого твору: коли, нарешті, одного чудового дня цей твір, що так дорого йому коштував, виходить друком, на нього з усіх боків починають сипатися напади. А як їх уникнути? У людини склалася певна думка, вона виразила її у своєму творі, не знаючи, що двісті миль звідси другий вчений висловив погляди, цілковито протилежні. І ось між ними розпочинається війна.
Якщо б він ще міг сподіватися на певну повагу! Ні: в кращому разі його поважають лише ті, хто займається тою ж самою галуззю науки, що і він. Філософ згорда позирає на людину, у якої голова знемагає від фактів, а на нього, за своєю чергою, дивиться як на фантазера той, хто володіє доброю памяттю.
Щодо людей, зробивших своїм ремеслом спесиве неуцтво, то їм би хотілось, щоб увесь рід людський був цілковито забутий, як забуті вони самі.
Людина, позбавлена будь-якого таланту, винагороджує себе тим, що зневажає його: цим вона усуває перешкоду, що стоїть на заваді між нею і заслуженою повагою, і таким чином опиняється на одному рівні з тими, чиї праці її дратують.
Нарешті, до неприємної репутації вчених треба додати ще і інші негаразди: відмова від задоволень і втрата здоров’я.
Пер. укр.мовою за вид.: Лесаж А.Р. Хромой бес. Монтескье Ш.Л. Персидские письма. Дидро Д. Нескромные сокровища: Пер. с фр. – М.: ИОЛОС, 1993.