V. Етика та естетика як філософські дисципліни.

Діоптра, себто дзеркало або зображення людського життя на світі, складеного з багатьох святих Божих писань і догм отців, з грецької на слов’янську мову гідним вічної пам’яті отцем Віталієм, ігуменом у Дубні, перекладена й написана (1612 р.)

...Не зможеш провести життя без битви, де б ти не перебував, скрізь повинен будеш продовжувати брань, оскільки сам ти у собі маєш супро­тивника.

...В одній людині вбачає Апостол дві людини настільки з’єднаних, що одна з них без іншої бути не може, і водночас одна від однієї на­стільки відмінна, що життя однієї є смертю іншої, настільки міцно між собою поєднані, бо будучи двома, насправді ж є одним, і будучи одним, є в той же час двома. Заради чого Апостол дав їм різні імена, назвавши одну духом, іншу – плоттю, одну душею, іншу – тілом, одну законом розуму, іншу – законом тілесних похотей, одну – внутрішньою людиною, іншу – зов­нішньою.

...Міцність і воля доброчесної людини проявляється у перемозі над собою й у підкоренні своїх пристрастей.

...Мужнім можна вважати того, хто долає пожадливість, хто долає пожадливість і хтивість, а не того, хто перемагає свого ворога.

...Перемога над плоттю здобувається віддаленням себе від її при­страстей.

...Віддалятися від самого себе й підкоряти свої пристрасті бо­ротьбою зі своїми власними нахилами й приведенням зовнішньої людини до покірності й слухняності, щоб царювала вільно внутрішня людина, є перемога значно більша, ніж підкоряти царства мирські й силу їхню.

...Хочеш знайти найбільше володарювання? Пануй над самим собою.

...Хто перемагає самого себе, той володарює над світом і спадко­ємцем є небес.

...Якщо любиш плоть, то підкори її розуму й ні в чому не раболіпствуй.

...Допомагай душі своїй, якщо не втратив ти розсудливість, підпо­рядкуй чуттєвість духу...

...Увійди у внутрішність твого серця, бо чим більше ти пізнаєш самого себе, тим більш глибоко пізнаєш Бога...

...Пізнати самого себе є справа вельми мужня;і якщо будеш праг­нути пізнання самого себе полишиш погордливість і пихатість, переста­неш зневажати інших.

...Не пізнання самої себе в людині є порок.

...Не клади на терези свої ближнього твого недоліки і недоскона­лості, бо це виникає від непізнання самого себе.

...Від пізнання самого себе дійдеш до пізнання Бога, від пізнання якого досягнеш висоти божественної любові.

...Хто спрямовує очі свої на непомірність вічності й розгляне короткочасність людського життя й велику кількість його нещасть, той завжди буде смиренний і все теперішнє за ніщо сприйме.

...Засліплення справжнє й безумство – любити цей світ, наповнений стількома нещастями, в якому якщо яке-небудь і трапляється добро, то воно перемішане з незліченними клопотами й стражданнями і схиляться до початку вічних злиднів і мук пекельних, котрі йдуть слідом за миролюбцем.

...Святі, маючи осяяння світла божественного помічають в собі недосконалості найменші, і розмірковуючи пре незмірну безодню нескінченної Божої досконалості, у цьому світлі розглядали свою слабкість і нікчемство (с.85-86)...

Передруковано: Історія філософії України / Хрестоматія. – К.: Либідь, 1993.

Андре Моруа

“Відкритий лист молодій людині ПРО НАУКУ жити”