Метафізика. – Соч.: в 4-х т. – м.: Мысль, 1976. – с.266-268.

Кн.Х. – Розд. VП.

Тому що у протилежностей може бути щось проміжне і у деяких воно дійсно буває, то проміжне з необхідністю складається з протилежностей. Бо все проміжне належить до того ж самого роду, що і те, проміжним чого воно є. Дійсно, проміжним ми називаємо те, на що річ, що змінюється, повинна раніше змінитися (напр., якщо переходити через найменші проміжки від крайньої струни ліри до найвищої, то раніше прийдеш до проміжних звуків, а у кольорів- якщо йтимеш вд білого кольору до чорного – раніше до червоного і сірого кольору, ніж до чорного; і подібним чином у всієї решти); а перехід з одного роду в інший неможливий, хіба що привхідним чином, напр., від кольору до фігури¹. Таким чином, проміжне повинно належати до одного і того ж роду – як одне проміжне з іншим, так і з тим, для якого воно є проміжним.

З іншого боку, все проміжне перебуває між певними протистоячими одна одній речами, бо саме серед них одних може відбуватися зміна сама по собі (тому немає проміжного між речами, що не протистоять одна одній, бо інакше зміна відбувалася б і в речах, що не протистоять одна одній). А серед видів протистояння суперечність немає жодного проміжного, адже суперечність означає саме таке протистояння, в якому одна з обидвох боків є притаманною будь-якій речі, тобто немає жодного проміжного, а з інших видів протистояння одне – це співвідносність, друге – позбавленість, третє – протилежності. З співвідносних же ті, як і не є протилежними одна одній не мають жодного проміжного; це тому, що вони не належать до одного і того ж роду (і справді, що може бути проміжним між знанням і тим, що пізнається?). Але між великим і малим таке проміжне є.

А якщо проміжне, як було доведено, належить до того ж самого роду і воно є проміжним між протилежностями, то воно з необхідністю складається з цих протилежностей. І справді, у цих протилежностей або буде якийсь (спільний) рід або ні. І якщо такий рід існує таким чином, що він є чимось, що передує цим протилежностям, то попередніми – протилежними одна одній- будуть ті видові відмінності, що утворили протилежності як види роду, бо види складаються з роду і видових відмінностей (напр., якщо біле і чорне – протилежності, при цьому перше є кольором, що розсіює зір, а друге кольором, що збирає його², то ці видові відмінності – “розсіююче” і “збираюче” – є чимось попереднім; таким чином і вони передують протилежності). Але ті (види), які розрізняються як протилежності, є протилежними у більшій мірі; і всі інші (види), тобто проміжні, повинні складатися з роду і видових відмінностей (так, напр., усі кольори, що є проміжними між білим і чорним, повинні позначатися як такі, що складаються з їх роду (а їх рід – колір) і з тих чи інших видових відмінностей; але ці відмінності не будуть першими протилежностями, інакше б будь-який колір був би або білий, або чорний, значить вони будуть іншими; тому вони будуть проміжними між першими протилежностями, а перші відмінності – це “розсіююча” і збираюча”.

Ось чому треба насамперед дослідити, з чого складається проміжне між протилежностями, що не перебувають в середині роду, бо те, що перебуває в середині одного і того ж роду, з необхідністю складається з того, що не складається в один рід³, або саме є нескладеним. Протилежності ж не складаються одна з одної, тому вони є началами; а проміжне – або кожне (є нескладеним), або жодне не (є складене). Але будь-що виникає з протилежностей таким чином, що перехід в нього здійснюється раніше, ніж перехід в другу протилежність, бо у порівнянні з самими протилежностями воно буде володіти даною властивістю і у меншій мірі, і в більшій; тому от воно також буде проміжним між протилежностями. А тому і решта проміжних ланок – також складені, бо те, що (володіє даною властивістю) у більшій мірі, ніж одне, і в меншій, ніж друге певним чином складене з того, у порівнянні з чим (ця властивість) приписується йому в більшій мірі, ніж одне, і в меншій, ніж друге. Але тому що не існує нічого іншого в межах одного і того ж роду, що передувало б протилежностям, то все проміжне повинно складатися з протилежностей, тому от і все нижче – як протилежне, так і проміжне – складатиметься з первинних протилежностей. Таким чином, зрозуміло, що все проміжне належить до того ж роду, (що і протилежності), є проміжним між протилежностями і складаються з протилежностей.

Примітки:

1. Напр., якщо щось біле стає чорним, набуваючи одночасно форму кулі;

2. В діалозі Платона “Тімей” викладається теорія зору, згідно з якою від речей виходять випромінювання, що роблять різний вплив на зоровий потік, що йде від очей: ті, що складаються з більш дрібних частинок, розсіює його, викликаючи уявлення білого кольору, а ті, що складаються з більш великих частинок, збирають цей потік, не даючи йому розсіятися, і викликають уявлення чорного кольору;

3. Тобто таких, що не поєднуються в спільний (загальний) рід “перших” видових відмінностей (таких напр., як “збираюча” і “розсіююча”).

Питання

для самоконтролю студентам при вивченні творів Арістотеля на семінарських заняттях з філософії

Арістотель.

Метафізика.

Книга 1, р. 3.

1. Чому одних філософів називають матеріалістами, а інших ідеалістами?

2. Як розуміти вислів “Ніщо не виникає і не зникає, бо... єство (елемент, стихія) завжди зберігається?”

3. Назвіть перших давньогрецьких філософів. Що кожний з них вважав елементом (началом, сутністю, причиною) світу?

4. Як Фалес визначає начало (початок) світу?

5. Поясніть відмінність між міфологічним і філософським осмисленням (поясненням) світу.

6. Чий термін “гомеомерії” і що ним позначається, що він означає?

7. Про що йдеться у вислові Арістотеля: “Не самий же субстрат викликає свою зміну”?

8. Що змусило Арістотеля, визнаючи первинність матерії, відмовити їй в русі (саморусі)?

9. Назвіть геніальний здогад Парменіда, звідки начало руху.

10. Розкажіть про ідеалістичні здогади Анаксагора про причину світу і руху. Історичне походження гілозоїзму.